Знання «Етики та етикету світових релігій як духовного феномена» є невід’ємною умовою становлення кожної людини як особистості і особливо студентської молоді майбутньої еліти держави



Сторінка1/78
Дата конвертації27.12.2018
Розмір5,85 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   78

Передмова
Духовне відродження світового та українського суспільства значною мірою залежить від глибини теоретичного осмислення явищ і процесів дійсності в усій її багатогранності, повноті реальних суперечностей і визначальних тенденцій. Це стосується й функціонуючої конкретної духовної реальності – релігії як специфічного способу відображення дійсності за допомогою ідей, поглядів, уявлень, почуттів, переживань, нагромаджених людством в процесі історичного розвитку і таких, що реалізовані у певному способі життя.

Знання «Етики та етикету світових релігій як духовного феномена» є невід’ємною умовою становлення кожної людини як особистості і особливо студентської молоді – майбутньої еліти держави. В поєднанні з іншими гуманітарними знаннями вони формують духовну культуру, світоглядні орієнтири, духовні інтереси й моральні цінності молодих людей.

Поповнити знання з «Етики та етикету світових релігій» дасть змогу навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що посідає чільне місце серед гуманітарних дисциплін вузів. Воно допомагає студентству не лише самовизначитись у світоглядних питаннях, а й глибоко зрозуміти особливості філософії конфесій, які найпоширеніші на теренах світу.

Опанувавши матеріал цього посібника, студенти отримають досить повні знання закономірностей виникнення, розвитку й функціонування «Етики світових релігій», дані про основні компоненти історичних різновидів етики та етикету релігій та їхні специфічні особливості, взаємозв’язки і взаємодію релігії з міфологією, філософією, психологією, наукою, широку інформацію про особливості формування сакральної культури України, сучасне релігійне життя в Україні та основні положення українського законодавства про свободу совісті та про релігійні організації.

Наслідком такого духовно-інтелектуального багажу буде як уміння молоді формувати власну позицію щодо релігійно-моральних духовних цінностей, світової та національної культури, розрізняти особливості діяльності релігійних організацій, так і здатність використовувати положення Українського законодавства про свободу совісті та про релігійні організації у практичній роботі, впроваджувати заходи, спрямовані на відродження парадигми української духовної культури, підтримувати діалог; співпрацю віруючих і невіруючих в інтересах зміцнення української державності, розвитку національної культури.

Навчально-методичний посібник «Етика та етикет світових релігій, як духовний феномен» рекомендований як спецкурс для студентів 4-5 курсів гуманітарних спеціальностей та призначений усім, хто вивчає та викладає курси з філософії, етики естетики та релігієзнавства.



Вступ
Активні духовні та соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, поставили перед вищою школою завдання підготувати високопрофесійних фахівців з умінням ставитися до життя як до пошукового середовища, в якому можна реалізувати свій творчий потенціал відповідно до найвищих етико-релігійних та етикетних вимірів сучасної цивілізації.

У процесі викладання етики та етикету світових релігій здійснюється перехід свідомості з буденного рівня на науковий, який відкриває загально релігійні морально-етикетні засади формування духовно-інтелектуального світу особистості, розширює та поглиблює її культурне світобачення, відкриває світ найвищих загальнолюдських духовно-інтелектуальних цінностей.

Організовуючи навчально-методичний процес в умовах кредитно-модульної системи, слід виходити з того, що студент повинен бути не пасивним споживачем готового знання, а діяльним співучасником пізнавально-виховного процесу.

Етика та етикет світових релігій, як духовний феномен має глибоке життєве значення. Відомі ситуації, коли в суспільстві проголошуються щонайвищі моральні категорії, принципи, кодекси, розраховані мало не на святого, але тим часом реально люди живуть за зовсім іншими законами. Цілком можливий протилежний стан справ, коли саме мораль простих людей виявляється більш високою або ж принаймні людянішою, ніж офіційно проголошувана мораль. Дякувати Богові, що людина, як сказано в Достоєвського, – істота широка і вміє відрізняти вимоги реальності від офіційних гасел.

Розглядаючи проблему етики світових релігій та етикет в загальнішому плані, можна констатувати, що певна невідповідність, суперечність між релігійною мораллю і етичною моральністю є корисною, навіть конче потрібною.

Мораль релігійної етики та етикет справджує своє призначення тоді, коли вона чогось вимагає від людини, висуває перед нею якийсь ідеальний взірець, у чомусь перевершує реальний стан людської поведінки. Своєю чергою, реальна повнота і складність людського життя і досвіду не можуть бути зведені навіть до найдосконалішої системи релігійно-моральних настанов; саме завдяки своєму потенційному багатству вони здатні згладжувати її гострі кути, пом’якшувати суперечності, робити її норми сумісними із свободою людини й придатними до реалізації.

Якщо реально існуючій релігійній моральності – звичайно, за нормальних суспільних умов – власне велике духовне релігійна цінність – мораль надає необхідні орієнтири, що вказують шлях людського вдосконалення, то для самої етики світових релігій як форми свідомості конкретні моральні («обичайні», звичаєві) відносини є свого роду критерієм її ціліснолюдської обґрунтованості – або точніше, сутнісною силою, яка визначає, відповідають чи не відповідають її вимоги загальним потребам розвитку людської природи, людського буття.

Але, при цьому, як показує історичний досвід, етика світових релігій, як духовний феномен людства, та її мораль, яка не може знайти повноцінного втілення в конкретній моральності, конкретних людських стосунках і щораз заперечується ними, виявляється приреченою на загибель.

Завершуючи міркування про етику та етикет світових релігій (Буддизм, Християнство Іслам), про релігійну мораль і моральність, додамо тільки одне:

2Релігійна етика й звичайний здоровий глузд людини рівною мірою засуджують, вважають викривленням як позицію пристосуванця-конформіста, що в плазуванні перед реальністю (якою вона відкривається йому) забуває про високі вимоги моралі, так і позицію моралізатора й ханжі, котрий вважає єдино виправданою точку зору моральної свідомості й за піднесеною вузькістю морального принципу не бажає бачити реальну складність людських стосунків, різноманітність людських характерів і потреб.

Таким чином, розглянувши основу етики світових релігій як духовний феномен, етичну та етикетну термінологію ми вже склали певне уявлення про релігійну етику та її предмет. Це уявлення, однак, надто загальне: з точки зору сучасної наукової раціональності важко задовольнитися поняттям про «характер», або «вдачу» як основний предмет «Етика та етикет світових релігій».

Вдачі, характер, звичаї, стосунки людей по-своєму вивчають психологія, соціологія, соціоніка, етологія, етнографія, релігієзнавство, аксіологія, валеологія, педагогіка; всі згадані, як і деякі інші галузі знань, опрацьовують властивий саме кожній з них підхід до зазначено людської реальності, формулюють свою проблематику, застосовують специфічні методи її дослідження.

Отже, в чому ж специфіка власне релігійно-етичного та етикетного погляду на людські звичаї, характери й стосунки? Що, власне кажучи, являє собою предмет релігійної етики? Із якими мірками підходить до неї «Етика та етикет світових релігій»?

Релігійна етика та етикет є досить складною для вивчення дисципліною, тому що в межах її предмета поєднується нормативно-цілісне і теоретичне знання. Опановуючи предмет «Етика та етикет світових релігій, як духовний феномен», студент повинен врахувати цю її специфіку, що дозволить йому не тільки зрозуміти природу релігійної моралі та її історичний розвиток, а й знайти обґрунтування власним сенсо-життєвим пошуком.

Ще на зламі V–IV ст. до н. е. один з найвидатніших філософів античності Демокрит намагався визначити поняття, яким люди прагнуть усвідомити почуття сорому. «Не говори і не думай нічого дурного, навіть якщо ти на одинці з собою. Вчися соромитися найбільше самого себе, ніж інших». І він вивів своє поняття совісті, яке виразив у вислові: «Не роби нічого непристойного». Інший відомий німецький філософ І.Кант вводить у науку моральний категоричний імператив, суть якого можна виразити словами: Стався до інших людей так, як би ти хотів щоб ставилися до тебе”


Каталог: bitstream -> NAU
NAU -> Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах
NAU -> Желуденко М. О. Різні підходи до визначення цінностей в аксіологічних теоріях
NAU -> Конспект лекцій з дисципліни «історія держави і права україни»
NAU -> Менеджменту якості
NAU -> Володимир Тименко к п. н., доцент м. Київ Особливості використання методу аналізу
NAU -> Загальна характеристика роботи
NAU -> Л. В. Бондар Особливості адаптації першокурсників до умов навчання у вищому навчальному закладі
NAU -> Лілія Рябокінь
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Антропологія»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   78


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка