Зміст вступ Наука — продуктивна сила розвитку суспільства



Сторінка27/29
Дата конвертації04.04.2019
Розмір1,38 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29

Розділ І. Історія та теорія питання

  • Розділ II. Вирішення проблеми в сучасних умовах.

  • Висновки

  • Література

  • Додатки (при потребі).

    У есту гйсібфутювується актуальність теми, посскЗливість і значущість в конкретній галузі науки або практики.

    У розділі І наводяться основні теоретичні, експери­ментальні дослідження з теми. Подається перелік основних змістовних аспектів проблеми, які раніше розгляда­лись вченими, визначаються недостатньо досліджені пи­тання, з'ясовуються причини їх слабкої розробленості.

    У розділі II подається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій проблеми. Особлива увага приділяється вияв­ленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим методикам вивчення проблеми, практичного дос­віду та висловлення власної думки щодо перспектив роз­витку досліджуваної проблеми.

    У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції науковця.

    До списку літератури включаються публікації пе­реважно останніх 5-10 років. Особливо цінуються праці останнього року видання.

    У додатках наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

    Вибір теми реферату студенти здійснюють відповід­но до тематики затвердженої на кафедрі та за погоджен­ням з науковим керівником.

    Обсяг розширеного реферату 20-24 сторінки.



    Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і стислим. У рефераті використовується стандартизована термінологія, значення якої зрозуміле з контексту.

    Реферат рецензується, оцінюється і враховується при проведенні підсумкового заліку, іспиту з відповідної дис­ципліни.

    Рецензія (відгук) на реферат або іншу науково-дослід­ну роботу має об'єктивно оцінювати позитивні і негативні його сторони. В рецензії тією чи іншою мірою слід оціни­ти вміння автора поставити проблему, обґрунтувати її соціальне значення, розуміння автором співвідношення між реальною проблемою і рівнем її концептуальності; по-

    вноту висвітлення літературних джерел; глибину їх ана­лізу, володіння методами збору; аналізу та інтерпретації емпіричної інформації; самостійність роботи, оригі­нальність в осмисленні матеріалу; обґрунтування вис­новків і рекомендацій.

    Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, але принциповим.

    Відносно до автора роботи речення слід будувати в третій особі минулого часу («Студент поставив..., розк­рив..., довів..., обґрунтував») до самої роботи - в тепері­шньому часі («реферат містить..., розкриває..., підтвер­джує...»).

    Рецензію не слід завершувати оцінкою, вона має органічно випливати зі змісту документа.

    Досить поширеною формою оприлюднення резуль­татів наукового дослідження є доповіді та повідомлення.

    Доповідь - це документ, у якому викладаються у певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона при­значена для усного (публічного) прочитання та обгово­рення.

    Розрізняють такі види доповідей:


    1. Звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за певний час);

    2. Поточні (інформація про хід роботи);

    3. На теми наукових досліджень.

    Наукова доповідь — це публічно виголошене повідом­лення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання), одна із форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливості за короткий проміжок часу «увійти» в наукове товариство за умови яскравого вис­тупу.

    Структура тексту доповіді аналогічна плану статті.

    Алгоритм тексту доповіді:

    Вступ - Основна частина - Підсумкова частина



    У вступі зазначається проблемна ситуація, яка зумо­вила потребу публічного виступу, потім обґрунтовуєть­ся основна ідея автора, наводяться аргументи, факти, те­оретичні викладки і на кінець висновки і рекомендації.

    Порівняно з науковою публікацією публічна доповідь має свої особливості. Є два методи написання доповіді.

    1. Дослідник готує спочатку тези свого виступу і на основі їх пише доповідь на семінар чи конференцію, ре­дагує і готує до опублікування у науковому збірнику, як доповідь чи статтю.

    2. Дослідник пише доповідь, а потім у скороченому вигляді знайомить з нею аудиторію.

    При написанні доповіді слід зважати на те, що знач­на, суттєва частина її надрукована в тезах, частина - на слайдах, кодоплівках, плакатах, тому доповідач лише дає окремі коментарі до ілюстрованого матеріалу, опубліко­вані тези. Це дозволяє зекономити час виступу на 20-40%. Доцільним є посилання на попередні виступи, полеміч­ний характер доповідей, що викликає інтерес у слухачів.

    При формуванні змісту доповіді слід врахувати, що за 10 хвилин людина може прочитати текст надрукова­ний на чотирьох сторінках машинописного тексту (че­рез два інтервали). Обсяг доповіді становить 8-12 сто­рінок (до ЗО хвилини).

    Повідомлення, виступ можуть бути обсягом на 4-6 сторінок.

    При підготовці наукової публікації, доповіді, висту­пу потрібно уникати:

    • неточності і розпливчастості формулювання назви;

    • невизначеності особистого внеску в дослідження;

    • поверхового викладу змісту та результатів дослід­ження;

    • дублювання змісту публікацій;

    • досить короткого терміну оприлюднення резуль­татів дисертації.

    При цьому тексти монографій, рефератів, виступів по­винні відповідати темі і змісту науково-дослідної роботи.

    Результати наукового дослідження можуть завершу­ватись написанням книг, зокрема підручників і навчаль­них посібників.

    Розглянемо їх особливості та структуру.



    Підручник - навчальне видання, що містить систе­матизований виклад змісту навчальної дисципліни, відповідає програмі та офіційно затверджений як такий вид видання.

    Навчальний посібник — навчальне видання, що час­тково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.

    Вони затверджуються Міністерством освіти і науки України як нормативні видання з відповідним грифом. Присвоєння грифу означає, що підручник або навчаль­ний посібник відповідає встановленим вимогам: щодо відповідності навчальній програмі за змістом, щодо об­сягу і щодо технічного оформлення.

    При створенні підручників та навчальних, методич­них посібників необхідно врахувати такі вимоги:

    • навчальні книги повинні мати високий науково-ме­тодичний рівень, містити відповідний довідковий апарат;

    • підручники та навчальні посібники мають бути на­писані в доступній формі, навчальний матеріал повинен бути пов'язаний з практичними завданнями, у книзі по­винні простежуватись тісні міжпродмєтні зв'язки;

    • у підручниках і посібниках необхідно посилити ува­гу до питань їх професійної орієнтації з урахуванням ви­користання ЕОМ.

    Структура навчальної книги передбачає: зміст (пе­релік розділів); вступ (передмова); основний текст; пи­тання, тести для самоконтролю, обов'язкові та додаткові задачі, приклади; довідково-інформаційні дані для роз­в'язання задач (таблиці, схеми тощо);бібліографічний список; апарат для орієнтації її матеріалах книги (пред­метний, іменний покажчики), додатки, які мають без­посереднє значення до темп книги.

    Таким чином, кожний дослідник науковець обирає наґшрпдатшшіш спосіб для перетворення так званого чер-нового варіанту рукопису в остаточний вид наукової праці.


    Каталог: load
    load -> Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Мелітополь тов «Видавничий будинок ммд»
    load -> Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
    load -> Підсумкова робота розвиток критичного мислення на уроках
    load -> Методика ознайомлення дітей з предметним довкіллям
    load -> Лекція №1 Основні поняття інформації та інформаційних технологій. 3 Лекція Обчислювальні мережі
    load -> Поняття та предмет превентивної педагогіки


    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29


    База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка