Зміст передмова


ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Сторінка2/30
Дата конвертації27.01.2020
Розмір4,9 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

251

ДОДАТОК

281

ПЕРЕДМОВА:

Надання освітніх послуг є важливим видом діяльності як для соціальної сфери, так і для економіки. Освітні послуги є одними із найбільш затребуваних у кожній розвиненій країні світу. Надання якісних освітніх послуг є запорукою розвитку держави. Для України надання освітніх послуг на комерційній основі іноземним громадянам є важливим джерелом надходжень іноземної валюти. Надання якісних освітніх послуг громадянам України є запорукою розвитку усіх без винятку галузей та сфер економіки. А для надання якісних освітніх послуг ця діяльність повинна здійснюватися на професійній основі спеціалізованими суб’єктами господарювання. Для забезпечення ефективної роботи таких суб’єктів господарювання та їх захисту від недобросовісних конкурентів на перший план виходить господарсько-правове регулювання діяльності у сфері надання освітніх послуг.

Сучасне законодавство про надання освітніх послуг більшою мірою сконцентроване на регулюванні надання послуг ВНЗ. Питання надання освітніх послуг іншими суб’єктами господарювання у більшій мірі залишаються поза увагою законодавця. Правовий статус НЗ нижчого рівня акредитації (школи, коледжі, ліцеї, технікуми тощо) законодавством визначено менш ретельно. А про можливість надання освітніх послуг громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності як правило згадується у податковому законодавстві та законодавстві з питань ліцензування. При цьому визначення вихідних понять, прогноз розвитку освітнього законодавства, види суб’єктів господарювання у сфері освіти, визначення порядку обрання ними організаційно-правової форми, проходження процедур легітимації (державної реєстрації, ліцензування, акредитації, атестації працівників), встановлення обсягів господарської компетенції у відносинах зі споживачами, контрагентами, органами господарського керівництва, фінансова та майнова основа господарювання, компетенція органів управління потребують свого закріплення у законодавстві.

Незадовільним на сьогодні є той факт, що правове регулювання надання послуг, які ефективно експортуються, та правовий статус суб’єктів, які їх надають, здійснюється у більшій мірі різним (цивільним, адміністративним) але не господарським законодавством. Це невірно, оскільки НЗ є повноцінними суб’єктами господарювання (частина – комерційними, а частина неприбутковими). Тому їх діяльність повинна регулюватися на засадах господарсько-правового регулювання. І загальні із цих засад у застосуванні до суб’єктів господарювання у сфері освіти повинні знайти своє місце у Господарському кодексі України (далі – ГК України) [1].

Теоретична проблема полягає у тому, що наукове дослідження правового регулювання надання освітніх послуг та правового статусу суб’єктів господарювання у сфері освіти здійснювалося більшою мірою у межах науки адміністративного права або державного управління. Крізь призму цих наук більшою мірою було проведено дослідження особливостей управління діяльністю НЗ з боку державних органів. З іншого боку, певну кількість наукових досліджень було проведено у межах цивільно-правової науки. Тут більше уваги приділялося правовідносинам, що виникають із договорів про надання освітніх послуг між НЗ та безпосереднім споживачем - учнем, студентом, аспірантом. В обох випадках інтереси самого НЗ було відсунуто на другий план: у першому випадку на перше місце виводилися інтереси держави, у другому – громадянина цієї або іншої держави чи особи без громадянства. Інтереси НЗ як суб’єкта господарювання залишилися за межами досліджень.

Крім цього, проведені дослідження в основному стосувалися розгляду правовідносин між ВНЗ та їхніми органами державного управління або споживачами їхніх послуг. Натомість інтереси інших НЗ, як правило, не досліджувалися. Протягом радянських часів та на початку 1990-х загальні правові положення щодо надання послуг взагалі та послуг у сфері освіти досліджувалися великою кількістю вчених, серед яких Г.А. Дорохова, О.Ю. Кабалкін, Ю.Х. Калмиков, М.В. Кротов, А.І. Потеряйко, Е.Д. Шешенін та інші. Зараз питання правового регулювання діяльності НЗ є предметом досліджень таких вчених, як О.М. Бандурка, В.М. Бесчастний, Т.М. Боголіб, Є.В. Булатов, С.М. Домбровська, В.С. Журавський, С.А. Загородній, Ю.А. Задорожний, В.К. Колпаков, О.А. Кратт, М.Н. Курко, О.В. Куцурубова-Шевченко, О.Ф. Мельничук, А.А. Мірзоян, А.О. Монаєнко, П.В. Нестеренко, С.М. Ніколаєнко, Є.А. Огаренко, В.О. Огнев’юк, Г.А. Осетинська, І.М. Острівний, Г.О. Пономаренко, В.В. Рєзнікова, В.Є. Сафонова, В.Я. Тацій, А.А. Телестакова, М.О. Тимошенко, В.Г. Чорна, Р.В. Шаповал, Р.Р. Шульга, О.Х. Юлдашев та інші. Проте ці питання названими вченими в основному розглядаються крізь призму дослідження питань адміністративно-правового та цивільно-правового регулювання, а комплексне всебічне предметне господарсько-правове дослідження не проводиться.

Визначенню загальнотеоретичних положень про господарські правовідносини та суб’єкти господарського права значну увагу приділяли О.П. Віхров, О.Р. Зельдіна, С.Е. Жилінський, В.К. Мамутов, В.С. Мілаш, Н.О. Саніахметова, В.С. Щербина та інші. Ці положення будуть предметом розгляду у роботі. На їх основі буде зроблено спробу розкрити правовий статус суб’єктів господарювання у сфері освіти.

Отже, викладене свідчить про необхідність проведення комплексного дослідження господарсько-правового регулювання надання освітніх послуг, оскільки правовідносини, що знаходяться на межі між захистом приватних та публічних інтересів комплексному дослідженню не піддавалися. Питання легітимації діяльності суб’єктів господарювання, що надають освітні послуги, потребують додаткових досліджень. Окремого дослідження вимагають правовідносини, пов’язані із наданням НЗ та іншими суб’єктами різних видів освітніх послуг, державного регулювання створення та діяльності НЗ, їх легітимації, забезпеченням і раціональним використанням фінансової основи та формуванням майнової основи господарювання НЗ, визначенням їх господарської компетенції, організацією управління НЗ.

Особливістю цієї монографії є те, що у ній з різних сторін розглядається правовий статус суб’єктів господарювання, що надають освітні послуги. У роботі надано пропозиції до удосконалення теорії і законодавства, рекомендації суб’єктам господарювання.

У роботі аналізуються проекти закону України «Про вищу освіту». Один із найбільш ґрунтовних та цікавих, на нашу думку, – проект закону «Про вищу освіту» № 7486-1, внесений народними депутатами України О.С. Єфремовим, О.О. Зарубінським, С.В. Ківаловим, О.С. Логвиненком, М.Г. Луцьким, К.С. Самойлик, І.Ф. Шаровим (законопроектом МОНмолодьспорт) винесено у додаток до роботи.

Автор висловлює щиру подяку доктору педагогічних наук О.Г. Кучерявому, доктору юридичних наук О.В. Шаповаловій та доктору юридичних наук М.Л. Шелухіну за приділену увагу, якісне рецензування та висловлені критичні зауваження.


Каталог: bitstream -> 123456789 -> 6649
123456789 -> Тема: Безпека вулиці: азбука дороги
123456789 -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни сво «доктор філософії»
123456789 -> Регіональний підхід до дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів мистецьких вишів україни н. Г. Тарарак
123456789 -> Методологічне підґрунтя дослідження формування ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів мистецького профілю україни
123456789 -> Загальна характеристика роботи
123456789 -> Інформаційне суспільство в контексті політичної культури суспільства
123456789 -> Заліщицька районна державна адміністрація Відділ з питань освіти Районний методичний кабінет Використання активних та інноваційних технологій як засіб активізації
123456789 -> Україна тернопільська область опис досвіду роботи учителя біології


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка