Збірник наукових праць, випуск 14, книга І



Скачати 80,69 Kb.
Сторінка1/5
Дата конвертації23.03.2020
Розмір80,69 Kb.
ТипКнига
  1   2   3   4   5


460 

Збірник наукових праць, випуск 14, книга І

УДК 37. 032: 37.018. 32

С. О.  Свириденко, 

м. Київ

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ 

САМОСТІЙНОСТІ УЧНЯ

У статті розглядається питання розробки та реалізації педагогічних 

технологій як однієї зпедагогічних умов виховання самостійності учнів 

шкіл-інтернатів.

Ключові слова:

 самостійність, педагогічні технології, самосвідомість, 

виховна діяльність, шкіла-інтернат.

Сучасний стан розвитку суспільства, який характеризуєть-

ся соціально-економічими і політичними змінами, розвитком 

ринкових відносин, потребує від людини якостей, серед яких — 

здатність людини думати, приймати рішення і діяти самостійно. 

Як соціально, так і особистісно ціннісними орієнтаціями молоді 

сьогодні є прагнення до самопізнання, самовдосконалення і са-

мореалізації, що неможливо без розвитку такої важливій якості 

особистості, як самостійність. Тому не випадково зростає потре-

ба у пошуку шляхів розвитку самостійності дітей і підлітків.

Проблема самостійності та її формування завжди цікавила 

педагогів. В різні історичні періоди до організації самостійності 

пред’являли різні вимоги, по-різному розкривали сутність само-

стійності і оцінювали її роль в розвитку дитини [7, c. 41-43].

У розробці проблеми формування самостійності дітей і мо-

лоді значну роль відіграли роботи філософів М. Бердяєва, Г. Ско-

вороди, Є. Ільєнкова, В. Кемерова; психологів Л. Виготського, 

О. Висоцького. Г. Люблянської, О. Кононко, В. Котило, Л, Росто-

вецької, В. Селіванова та педагогів Я. — А. Коменського, А. Ма-

каренка, С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського, С. Ша-

цького та інших.

Теоретичні основи виховання у дітей самостійності, її сут-

ність та умови становлення розкрито у працях Н. Бочкіної, М. Гро-

мцової, Б. Кобзаря, Л. Кувіко, М. Левківського, І. Огороднікова, 

П. Підкасистого, Т. Піддубської, О. Савченко, З. Шабаліної, Г. Щу-

кіної та інших дослідників.

Різні точки зору на дане поняття свідчить про багатогран-

ність цього феномену, який виступає як інтегративна якість в різ-




Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді 

461


них її функціях: як спосіб індивідуального виконання завдання, як 

результат оволодіння прийомами розумової діяльності, як умова 

творчої діяльності, як здатність до пізнавального пошуку, як по-

казник певного рівня розвитку волі, характеру тощо.

Найбільш узагальнене поняття самостійності, яке враховує 

усі зовнішні ознаки її прояву і може бути орієнтиром у розробці 

шляхів виховання самостійної особистості, дає К. К. Платонов: 

«Самостійність — це вольова властивість особистості, здатність 

систематизувати, планувати, регулювати і активно здійснювати 

свою діяльність без постійного керівництва і практичної допомо-

ги зовні»

 [5, с. 126].

В педагогічній літературі описані різні шляхи розвитку са-

мостійності учнів в освітньому процесі. Усі сучасні педагогічні 

технології виходять з підвищення активності і самостійності уч-

нів і мають за мету її формування. Однак, більш широко пробле-

ма розглядається стосовно процесу навчання і значно менше 

— стосовно виховного процесу.

Мета статті — визначити особливості виховних технологій, 

спрямованих на розвиток самостійності учнів, та окреслити шля-

хи їх впровадження в практику діяльності інтернатних закладів.

Поняття «педагогічна технологія» з’явилося на початку 

1960-х років. Про складність проблеми говорить той факт, що 

до цього часу у науці немає загальноприйнятого поняття, хоча 

існує більше 300 його визначень.

На підставі змістового узагальнення визначень різних авто-

рів можна дійти висновку, що поняття «педагогічна технологія» 

багатоаспектне: воно функціонує і в якості науки, яка досліджує 

найбільш раціональні шляхи виховання й навчання, і в якості си-

стеми способів, принципів, методів, прийомів, які застосовують 

у навчанні і вихованні, і в якості реального процесу виховання, 

навчання і розвитку особистості учня. На думку більшості науко-

вців, педагогічна технологія — це спосіб організації діяльності 

для отримання спільно визначених, гарантованих, потенційно 

відтворювальних педагогічних результатів, найбільш раціональні 

продуктивні й ефективні способи і прийоми діяльності в заданих 

умовах [6, с. 23].

В якості основного можна прийняти визначення, яке опуб-

лікувало ЮНЕСКО в 1986 році в результаті міжнародної дискусії: 



462 

Збірник наукових праць, випуск 14, книга І

«Педагогічна технологія — це педагогічно і економічно обґрун-

тований процес досягнення гарантованого, потенційно відтво-

рювального педагогічного результату, який включає формуван-

ня знань та умінь; шляхом розкриття спеціально переробленого 

змісту, що точно реалізується на основі НОП і поетапного тесту-

вання» 

[7, c. 43].

Структуру педагогічної технології складають: мета — умо-

ви її реалізації — загальна стратегія і конкретні дії усіх учасників 

пізнавального (виховного процесу) — засоби досягнення мети 

— прогнозовані результати.

Слово «технологія» відносно виховання входить в лексикон 

педагогічноі науки зі зверненням фахівців до мистецтва впливу 

на особистість дитини [4, с. 29]. На сьогодні існує багато тех-

нологій в теорії і практиці виховання, які відрізняються областю 

застосування, цілями й результатом. Досвід їх впровадження 

доводить, що виховний процес є процесом технологічним. Він 

заснований на виховній діяльності педагогів, пов’язаний з пла-

нуванням передбачуваного ними результату і способів його до-

сягнення, з моделюванням цих способів, цілеспрямованим здій-

сненням розроблених планів і моделей, управлінням діяльністю.

В роботах з проблем педагогічних технологій (В. Безпаль-

ко, І. Волков, М. Кларін, І. Колеснікова, М. Монахов, В. Петюков, 

Г. Селевко) виховні технології розглядаються як особливий їх 

клас. З точки зору існуючої педагогічної технології, виховання є 

моделлю реалізації певної педагогічної концепції, системи по-

глядів на педагогічний процес, ідей, принципів, на основі яких 

організована виховна діяльність. Технологія простежує розвиток 

процесу від мети до результату і забезпечує отримання прогно-

зованого результату.

Досягнення мети забезпечується рішенням комплексу ви-

ховних завдань, які вимагають паралельного рішення. Кожне за-

вдання вирішується педагогом через систему послідовних дій, які 

можна умовно розділити на два блоки: проектувальний і органі-

заційно-діяльнісний. Проектувальний блок включає в себе аналіз 

ситуації, що існує, вибір шляхів вирішення завдань, планування 

дій. Організаційно-діяльнісний компонент включає послідовність 

практичних дій педагога з дітьми, що представляють собою по-

слідовність різноманітних форм виховання. Така схема дозволяє 

розглядати виховну систему як технологію [1, с. 180-181].



Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді 

463


Серед основних якостей педагогічних технологій — ієрар-

хічність. Це означає, що люба технологія може включати в себе 

певні підсистеми технології більш низького рівня, але в той же 

час входить як складова в технології більш високого рівня сис-

темності. Інша якість — наступність. Люба з нижче розташова-

ної за ієрархією технології є часткою вище розташованої, тобто 

пов’язана з нею зв’язками наступності: приймає ідеологію, шля-

хи вирішення, певну частку загального завдання, координацію 

за змістом, часом та іншими параметрами.

За Г. Селевко існує чотири ієрархічні рівня виховних техно-

логій:

рівень, спрямований на вирішення мети виховної дія-



льності — (технології проектування і побудови виховних 

систем);


рівень вирішення виховних завдань (проблемно-діяль-

нісні технології);

рівень локальних, окремих виховних акцій, подій, захо-

дів, форм (технологія форм);

рівень вирішення конкретних виховних ситуацій [1, 

c. 182-184].

Отже, виховна система освітнього закладу, може розгля-

датися як технологія виховної діяльності, спрямована на дося-

гнення певної мети виховання. Виховна діяльність освітнього 

закладу, в свою чергу, визначається як система дій, серед яких 

виокремлюються методи, прийоми, форми [1, с. 180-182].

 Базовим елементом виховної технології, який можна реалі-

зувати за невеликий відрізок часу, є виховний захід (конкурс, тре-

нінг, колективна творча справа, театралізація та багато інших). 

Кожна з цих форм може бути розглянути як певна технологія. 

Реалізація технологічної складової виховної системи дозволяє 

вирішувати проблему без випадкового набору форм виховної 

діяльності [3].

Серед технологій, які спираються на суб’єктну активність 

особистості і ставлять метою розвиток різних її видів, незначна 

кількість присвячена розвитку самостійності в процесі виховної 

роботи. Назвемо деякі з них.

Технології КТС і технології самоврядування І. П. Іванова, 

які ґрунтуються на суб’єктній позиці особистості і спрямовані 

на збагачення кожним учасником суспільно-ціннісного досвіду, 






464 

Збірник наукових праць, випуск 14, книга І

на розвиток пізнавально-освітньої, емоційно-вольової, дієвої 

сторін особистості.

Технологія самовизначення А. Н. Тубельського. Ця техноло-

гія розвиває активність вибору, розширює кордони вибору за-

вдяки введенню спецкурсів, індивідуальних планів учнів тощо.

Технологія виховання соціальної активності особистості М. 

І. Рожкова. Ця технологія спрямована на виховання суспільної 

активності особистості людини дії, яка готова проявляти себе 

в різноманітних сферах соціально корисної і особистісно значу-

щої діяльності.

Технологія саморозвитку особистості Г. К. Селевко, основа-

на на тому, що діяльність дитини організована як задоволення 

не лише пізнавальних, а й інших потреб саморозвитку особис-

тості.

У відповідності з класифікацією, запропонованою К. Селе-



вко, технології розвитку самостійності характеризується такими 

показниками:



в якості філософської основи

 даних технологій виступає 

гуманізм — система поглядів, яка визнає цінність люди-

ни як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток, 

виявлення усіх здібностей.

за ведучим психологічним фактором психічного розви-

тку

: психогенні і соціогенні;



за науковою концепцією засвоєння досвіду діяльності

розвивальні;



за орієнтацією на сфери і структури індивіда

: технології 

саморозвитку — формування самокерованого механіз-

му особистості; 



за характером змісту

: світські;



за видом соціально-педагогічної діяльності

: гуманітар-

ні, розвивальні, соціально-педагогічні;

за типом управління соціально-виховним процесом

самоврядування (самоосвіта, самовиховання та ін.);



за організаційними формами

: клубні, індивідуальні, 

групові та комбіновані. Їх використання дає можливість 

приділити увагу як окремим учням, так і всьому класно-

му або шкільному колективу, створювати психолого-пе-

дагогічні умови для індивідуального розвитку особисто-

сті учня;


















Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді 

465


за підходом до дитини

: в основу технологій покладені 

положення особистісно-орієнтованого та діяльнісно-

го підходів, співробітництва, самовиховання. В центрі 

всієї освітньо-виховної роботи — дитина, забезпечен-

ня комфортних умов ї розвитку, реалізації її природних 

потенціалів. Ці технології спираються на психологічні 

концепції розвитку особистості, діяльності, суб’єктності 

(Л. С. Виготський. А. М. Леонтьєв та ін..);

за орієнтацією на особистісні структури

: технологія 

виховання особистості як суб’єкта життєдіяльності, 

основана на ідеї формування діяльнісних механізмів 

особистості: потреб (самопізнання, самовизначення, 

самоствердження, самовиховання, саморегуляції, са-

мореалізації); спрямованості (інтереси, соціальні уста-

новки, ціннісні орієнтації, світогляд, переконання, мо-

рально-етичні принципи), Я-концепції;

за переважаючими методами і засобами

: вільного ви-

бору, пошукові, розвивальні;

за категорією об’єктів (контингенту)

: учні різного віку.

Основними концептуальними підходами у виховання осо-

бистості учня як суб’єкта самостійної життєдіяльності є особи-

стісно-діяльнісний та особистісно орієнтований. Вони надають 

кожному учню, спираючись на його здібності, схильності, інтере-

си, ціннісні орієнтації і суб’єктний досвід, можливість реалізува-

ти себе у навчально — виховній діяльності.

Технології розвитку самостійності ґрунтуються на тому, що 

діяльність дитини сприяє саморозвитку особистості. Тому акце-

нти цільових установок спрямовані на те щоб виховати людину 

самостійну, яка самовдосконалюється, володіє почуттям цін-

нісного ставлення до власного життя, здатна до самопізнання, 

самовизначення, самореалізації, саморегуляції, і об’активної 

самооцінки.

Організаційно-методична мета

 технологій: створити умови, 

які сприяють розвитку самостійності учнів.

Концептуальними позиціями

 технологій розвитку самостій-

ності підлітків є:

розуміння учня як суб’єкта спільної педагогічної діяль-

ності, як індивідуальності;










466 

Збірник наукових праць, випуск 14, книга І

повноцінна, цілеспрямована діяльність, яка включає усі 

її етапи (ціле покладання, планування і організація, реа-

лізація мети і рефлексивний аналіз результатів) і розго-

ртається у всіх сферах життєдіяльності учнів.

надання вихованцям необхідної допомоги і підтримки 

[7, с. 55-62].

Вкрай актуальною є проблема виховання самостійності 

учнів інтернат них закладів. Безтурботне життя на всьому гото-

вому культивує у дітях такі якості, як комунікативна безпорад-

ність та споживацькі настрої, знижує ступінь їх підготовленості 

до самостійної життєдіяльності в конкурентному середовищі. 

При розробці та реалізації виховних технологій для вихованців 

шкіл-інтернатів необхідно враховувати вікові особливості і рівень 

сформованості самостійності учнів. Так, на вихідному рівні роз-

витку підлітків може бути використана технологія «Стати само-

стійним», на середньому — «Навчаємось самостійності», на ви-

сокому — «Філософічні бесіди», для випускників — «Мій шлях 

до самостійного життя».

Мета першої з названих технологій — актуалізація в учнів 

потреби у розвитку такої якості особистості як самостійність, 

озброєння їх певною системою знань і практичних умінь, допо-

мога у визначенні кожним підлітком власних шляхів до самостій-

ності через складання індивідуального плану діяльності щодо 

розвитку самостійності. Педагог має навчити дітей адекватно 

оцінювати себе, свої можливості, схильності, здібності; знаходи-

тись в активно-діяльнісному ставленні до світу і до себе; форму-

вати позитивну Я-концепцію.

Технологія пропонується класним керівникам, педагогам, 

вихователям. Часові межі виконання технології — 1-1,5 год.

Однією з методик реалізації технології можуть стати 

групові 

психологічні заняття

.

Предметом осмислення на таких заняттях є насамперед 



життя у всіх його проявах і ставлення до життя як найвищої цінно-

сті; зміст життя і засоби життя; етапи життя і готовність людини 

до зміни етапів; ролі людини в її житті; діяльність як спосіб існу-

вання людини; життя, гідне людини; матеріальне і духовне в їх 

єдності і протиріччі.

Педагогічна мета виховної технології 





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка