Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В



Скачати 33,95 Kb.
Дата конвертації16.04.2019
Розмір33,95 Kb.
// Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Серія «Педагогічні науки». – Вип. 3 (42). – Полтава, 2005. – С. 228–233.
Наталія Дем’янко
ПРО МЕТОДИКУ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОЇ РОБОТИ

Д.Є. ОГОРОДНОВА ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ ВПРОВАДЖЕННЯ
Серед пріоритетних завдань, що стоять перед сучасною школою в умовах реформування національної системи освіти, – збереження і продовження українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, української мови і культури, розвиток у дітей творчих здібностей, естетичне виховання і формування національних і загальнолюдських цінностей, високої гуманістичної культури особистості [1, с.3]. Одним з головних шляхів їх вирішення є залучення підростаючого покоління до скарбів української національної культури, зокрема такого вагомого її пласта, як хорове мистецтво. Воно містить у собі невичерпний духовний потенціал, шедеври хорової спадщини і давні національні співочо-виконавські традиції. Хоровий спів, як мистецтво колективне, демократичне, гуманістичне, є одним з могутніх засобів виховання і має займати належне місце у навчально-виховному процесі школи та інших культурно-освітніх закладів і організацій.

Хоровий спів потребує високого художнього і технічного рівня виконання музичних творів. Він досягається через виховання у хористів здатності тонкого переживання і живого сприйняття оточуючого світу, осмислення художніх образів, умілого використання засобів художньої виразності і володіння хоровою технікою.

Однією з найефективніших сучасних методик вокально-хорового виховання дітей і дорослих є методика відомого педагога і хормейстера Дмитра Єрофійовича Огороднова. Вона отримала заслужене визнання серед учених, педагогів-вокалістів, керівників вокальних і хорових колективів. Її застосування у практичній вокально-хоровій роботі принесло надзвичайно високі результати. "Заняття за системою Д.Є. Огороднова, – підкреслює доктор мистецтвознавства, професор Л.Б. Дмитрієв, – настільки природно і повно розвивають музичні і виконавські здібності хористів, що дозволяють кожному з них виступати як солісту. Дуже важливо популяризувати методику автора з метою підвищення рівня вокально-музичної роботи з художніми колективами" [2, с. 3].

У своїй дослідницькій теоретичній і практичній роботі Д.Є. Огороднов обгрунтував доцільність формування у дітей змішаного типу голосоутворення, починаючи з молодшого шкільного віку, необхідність досягнення спадкоємності у вокальному вихованні дітей і дорослих, вирішив питання "постановки голосу" кожному школяреві, незалежно від якості його вокальних здібностей. В основі методики Д.Є. Огороднова лежить система вокально-ладових вправ, що подається у вигляді наочних схем-алгоритмів.

Методика Д.Є. Огороднова грунтується на ряді визначальних принципів і положень, серед яких один з найважливіших висновків учення Сеченова-Павлова про те, що організація взаємодії, спільної комплексної і скоординованої роботи окремих органів дозволяє активізувати їх діяльність і розвиток. Застосовуючи комплексний підхід до виховання співака, можна якомога повніше виявити і розвинути його музично-співацькі здібності. Формування вокально-хорових навичок значно полегшується завдяки залученню хористами до вирішення вокальних завдань, поряд із голосом і слухом, інших нервово-м'язових механізмів: рухів рук (диригентських жестів), зорового контролю. Вокально-хорове виховання у методиці Д.Є. Огороднова пов'язується з розвитком ладового і метро-ритмічного почуттів, з удосконаленням рухових навичок, використанням візуальних асоціацій, загальним музичним вихованням. Розвиток частин і функцій голосового апарату як єдиного цілого відбувається комплексно. Педагог на практиці довів, що відпрацювання будь-якої однієї з вокально-хорових навичок (співацького дихання) відокремлено від інших (звукоутворення, артикуляція) порушує органічність функціонального процесу. Збереження ж його цілісності сприяє досягненню значних успіхів у вокально-хоровому вихованні, забезпечує перспективність розвитку голосового апарату.

Основою формування вокальних навичок, вважає Д.Є. Огороднов, є тембр – головна естетична цінність кожного голосу. Красивий і правильно сформований, він є показником повноцінної і найбільш досконалої роботи голосового апарату. Усі вокально-ладові вправи, що покладені в основу методики, спрямовані на всебічний розвиток тембру в умовах змішаного типу голосоутворення, коли при коливанні голосових зв'язок одночасно мають бути задіяними грудний і фальцетний механізми. Досвід практичної діяльності педагога показав, що піклування про якість тембру голосу дозволяє удосконалювати його інші властивості і вокальні навички (звукоутворення, дикцію, чистоту інтонації, вібрато та ін.).

Одним з провідних принципів методики є невимушеність як найважливіший фізіологічний критерій правильного функціонування голосового апарату. Поняття "невимушеність" змістовно відбиває сутність найбільш природного режиму його роботи. При ньому спів має бути легким, ненапруженим, із задоволенням, без натиску, насильства, форсування, з оптимальною витратою зусиль співака на досягнення найкращого звучання, в той же час, активним і повноцінним. Такому співові сприятиме м'яка атака, плавне, без поштовхів дихання, помірна сила і м'якість звучання.

Невимушеність досягається і стає звичкою поступово у процесі пристосування співацького апарату до виконання певних вокальних завдань. Вона надає можливість кожному голосу розвиватись у природних умовах, в притаманному лише йому напрямку. Практика показала, що слабкий і невеликий за діапазоном голос часто стає сильним і розвинутим. Звучність і об'єм з'являються завдяки виконанню вокально-ладових вправ на основі правильно сформованого тембру голосу.

Послідовність у роботі і систематизація дидактичного матеріалу є необхідною умовою для розвитку вокально-хорових навичок. “Систематичне навчання, – пише Д.Є. Огороднов, – полягає в регулярних заняттях і тренуваннях голосового апарату, які тільки і можуть привести до повноцінного розвитку голосу, дозволити зміцнитись м'язам, сформуватись необхідним нервовим зв'язкам, утворитись “співацьким стереотипам“ [2, с.14]. Обов'язковими є послідовність і поступовість в ускладненні завдань, збільшенні навантаження на голосовий апарат. Форсування процесу розвитку голосу може призвести до його деградації.

Працюючи зі слабо підготовленими співаками, Д.Є. Огороднов дійшов висновку, що на початковому етапі роботи слід максимально полегшувати вокальні завдання. Це підвищить якість їх виконання, поліпшить функціонування голосового апарату, сприятиме невимушеності його дій.

Послідовність, поступовість, систематичність і природність вокального виховання від початку до кінця забезпечує спеціальна система вокально-ладових вправ. Їх правильне виконання допомагає більш органічному включенню в роботу і комплексній взаємодії усіх ланок співацького апарату (органів дихання, гортані, резонаторів, артикуляційного апарату).

Важливим завданням при опануванні вокально-ладових вправ є формування на основі змішаного голосоутворення правильного початкового співацького тону – звука найкращого тембру. Для цього в них створюються необхідні умови: 1) правильно організоване дихання; 2) невимушеність процесу звуковидобування, вільне звучання голосу (відбуваються шляхом перенесення досягнутої форми звуковидобування на слабкій долі такту на staccato на протяжний звук сильної долі на legato); 3) наявність високої позиції звучання (уведення у склад при початковому видихові на сильній долі м'якого приголосного "ль"); 4) вибір голосного, який стимулює застосування змішаного типу голосоутворення, і продумана послідовність включення у вправи інших голосних та їх сполучень.

У вокально-ладових вправах цілеспрямовано застосовуються засоби фонетичного методу виховання голосу. Перші вправи розпочинаються з найбільш зручного і корисного в роботі голосного "у". Він відзначається вимовною стабільністю, невимушеністю звуковидобування, сприяє правильному функціонуванню голосових зв'язок, стимулює головне і грудне резонування. Голосні у вправах використовуються в різноманітних комбінаціях з урахуванням їх взаємовпливу. Приголосні на початковому етапі майже не застосовуються, бо перешкоджають утворенню кантилени. Велике значення надається сполученню прийомів staccato і legato. Характерною особливістю роботи над вправами є їх ладове, метро-ритмічне, артикуляційне зіставлення, яке вносить елемент активності, свідомості, надійніше закріплює навички.

Основні вокально-ладові вправи починаються із сильної долі такту, що забезпечує кращий контроль за диханням і артикуляцією, на тонах, близьких до розмовної мови. Підвищення теситури і розширення діапазону відбувається поступово. З метою виховання ладового почуття, розвитку повноцінного звуковидобування вихідним на початковому етапі роботи має бути спів від тоніки, що лежить унизу звукоряду, в напрямку знизу вгору. “Найголовніше, вважає Д.Є. Огороднов, – спочатку поліпшити якість голосу, а кількісні показники з часом обов'язково зростуть“ [2, с.12].

На відміну від багатьох педагогів-вокалістів і хормейстерів, які прагнуть якомога скоріше навчити хористів співати "прикритим" звуком за допомогою позиції “глоткового купола” і стану позіху, що зумовлює скутість нижньої щелепи і викликає напружений, дикційно невиразний звук, Д.Є. Огороднов пропонує інший підхід у роботі над артикуляцією і дикцією. Він вважає, що не можна позбавляти вокальну мову неповторності й яскравості звучання голосу на різних голосних. Саме в роботі над вокально-ладовими вправами співаки оволодівають вільним, пластичним рухом артикуляційного апарату. Педагог рекомендує навчати їх добре відкривати рота та вільно артикулювати кожний голосний, що сприятиме рухливості і розкутості нижньої щелепи. Голосні у вправах представлені без приголосних у систематизованому вигляді, починаючи з найпростіших варіантів їх сполучення. Вирівнювання голосних, опанування дикційних навичок здійснюються у самому процесі формування вокальної мови і не потребують залучення інших штучних засобів.

Усі вправи розпочинаються з видиху на сильній долі на склад "ух" або пізніше, з метою його подовження і поглиблення, на склади "ульх", "ах", "альх", "аух", "аульх" та інші. Завершення видиху звуком "х" забезпечує скидання дихання (остаточного повітря) через широко відкриту голосову щілину. Видих при цьому стає активним, а вдих – більш глибоким. Вдих розміщується на слабкій долі такту, що допомагає регулюванню його тривалості, об'єму, сприяє невимушеності, мимовільності. Після вдиху передбачається невелика цезура, яка використовується для затримки і фіксації дихання. Подовження затримки дихання позитивно впливатиме на утворення опори при співі наступних звуків. Важливим моментом при організації фонаційного видиху є протягування останнього звука вправи за тактову риску до завершення його на сильній долі наступного такту. Це допоможе формуванню навичок кантиленного співу (протягування ноти до кінця її тривалості), правильного розподілення дихання [2, с.16].

Чітка структура вокально-ладових вправ Д.Є. Огороднова дозволяє зображувати їх у вигляді наочної схеми–алгоритму на плакаті або на дошці. Робота за схемою активізує весь процес навчання, робить його свідомим і контрольованим, сприяє розвитку навичок диригування, музичних і артистичних здібностей хористів.

На початковому етапі роботи основним завданням є засвоєння форми вокально-ладових вправ і правильне їх виконання. Завдяки цьому досягаються: 1) оптимальне співацьке дихання на основі попереднього активного видиху та вдиху через ніс; 2) навички невимушеності звуковидобування, чітка, м'яка атака; 3) вільна артикуляція опорних голосних "у", "о", "а" при розкутій нижній щелепі; 4) оволодіння повноцінним співацьким звуком у змішаному регістрі і застосування його при виконанні творів. Засвоєння цих навичок під час роботи над вправами має бути доведеним до ступеня автоматизму.

Працюючи за методикою Д.Є. Огороднова, керівник хору повинен пам'ятати, що кожна репетиція повинна розпочинатися з найпростішої першої настановчої вправи. Включення в роботу наступних вправ комплексу здійснюється поступово, в порядку їх опанування. Він має бути незмінним. Дотримання чіткої послідовності вправ, подолання зростаючих труднощів забезпечуватимуть все більш високий рівень їх виконання, розвиток голосового апарату, вокально-хорових навичок, майстерності співаків.

Методика вокально-хорової роботи Д.Є. Огороднова викладена в його працях "Воспитание певца в самодеятельном ансамбле" (К.: Муз. Украина, 1980. – 66 с.) і "Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе" (К.: Муз. Украина, 1989. – 166 с.). Її ефективність неодноразово підтверджувалася практикою вокально-хорової роботи з дітьми і дорослими. У "Пам'ятці педагогові по вокальній роботі з дітьми" Д.Є. Огороднов радить навчати дітей виражати голосом, передусім, свою доброту, робити це вільно, відверто і повно, водночас і голосом, і губами, і руками: "Співай, висловлюй, переконуй – для того тобі і даний людський голос" [3, с. 5].

За методикою Д.Є. Огороднова працюють деякі вчителі музики загальноосвітніх шкіл і керівники дитячих хорових колективів Полтавщини. Серед них – заслужений працівник культури України Григорій Калайда, який багато років очолює ансамбль пісні і танцю Палацу дитячої та юнацької творчості міста Полтави. Цей художній колектив досяг значних успіхів у сфері хорового виконавства і вихованні підростаючого покоління. Протягом тривалого часу він бере активну участь у концертному житті міста й області, займає призові місця на конкурсах і фестивалях.

Результати тривалої апробації методики вокально-хорового виховання Дмитра Єрофійовича Огороднова переконливо доводять, що її застосування допоможе кожному хормейстерові досягти значних успіхів у роботі з хоровим колективом.


ЛІТЕРАТУРА

1.Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. – К.: Шкільний світ, 2001. – 29 с.

2.Огороднов Д.Е. Воспитание певца в самодеятельном ансамбле. – К.: Муз. Україна, 1980. – 66 с.



3.Огороднов Д.Е. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе. – К.: Муз. Украина, 1989. – 166 с.
Каталог: docs
docs -> «Соціальна педагогіка»
docs -> Таблиця за творами української літератури
docs -> Програма харків 014 Порядок роботи конференції листопада 2014 р
docs -> Фахове видання
docs -> Актуальні проблеми психології : Психологія навчання
docs -> Л.І. Міщик доктор педагогічних наук, професор
docs -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності
docs -> Романенко Людмили Іванівни «гігієнічна оцінка антимікробної дії композитів з наночастками срібла»


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка