Засобами сприятливого розвивального середовища


ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДИТЯЧОГО ФОЛЬКЛОРУ У ПОЧАТКОВІЙ



Сторінка21/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   326
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДИТЯЧОГО ФОЛЬКЛОРУ У ПОЧАТКОВІЙ 

ШКОЛІ 

Ворова Р.,

 

студентка



 

2 курс факультету початкової освіти

 

Шкуренко О., 



кандидат педагогічних наук, викладач 

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

м.Умань, Україна 

 

Анотація.

  Важливе  місце  в  дослідженнях  дитинства  та  особистості  дитини  посідає 

дитяча  фольклористика.  Дати  визначення  «дитячий  фольклор»  іноді  буває  дуже  важко. 

Відомий  російський  дослідник  В.  Анікін,  визначав  дитячий  фольклор:  «Таким  чином, 

дитячий  фольклор  –  це  твори  дорослих  для  дітей,  твори  дорослих,  що  стали  дитячими, 

власна творчість дітей». 

Ключові слова: 

дитина,  фольклор.



 

Одним  із  перших  термін  «дитячий  фольклор»  почав  широко  вживати  етнограф  і 

фольклорист  Георгій  Семенович  Виноградов.  Він  наголошував  що  цим  поняттям  доцільно 



22 

 

позначати  твори  дітей  та  поезію  пестування.  Пізніше  до  цього  виду  словесності  долучили 



колискові  пісні,  а  також  інші  жанри,  які  втратили  своє    початкове  значення,  спростилися  і 

перейшли  із  дорослого  середовища  до  дитячого.  Дитячий  фольклор  почали  збирати  на 

початку дев‘ятнадцятого століття. Наприклад, у 1837 році в альманасі  «Русалка Дністрова» 

було  вміщено  колискову  пісню  «Ой  ходить  сон  коло  вікон».    Дитячий  фольклор  має  свою 

специфіку:  він  обов‘язково  повинен  відповідати  віковим  особливостям  дітей  у  виборі  тем, 

ідей,  образів,  характеризуватися  поєднанням  словесного  матеріалу  з  елементами  гри, 

рухами; у багатьох творах наявне виховне спрямування. 

Дитячий фольклор умовно поділяють на два періоди, в залежності від віку дитини: 

 

ранній вік; 



 

середній і старший вік. 



У  ранньому віці,  тобто від перших днів життя до трьох з половиною років, батьки 

впливають  на  розумовий,  емоційний,  моторний  розвиток  дітей,  читаючи  їм  колискові, 

забавлянки та пісні. 

Другу  частину  дитячого  фольклору  становлять  твори,  які  діти  або  співають  або 

ритмічно  промовляють.  До  них  належать  ігрові  пісні,  лічилки,  заклички,  дражнилки, 

мирилки  і  прозові  твори.  Багато  з  них  створені  дорослими  спеціально  для  дітей,  а  також  і 

самими дітьми. 

Колискові  пісні  належать  до  окремого  циклу  дитячого  фольклору,  тому  що  вони 

мають чітку тематику і функції. Мета колискової – відповідними рухами, монотонним співом 

і  приємними  дитині  словесними  образами  спонукати  до  сну  малого  слухача.  Іноді  роль 

колискової  пісні  виконують  твори  інших  жанрів,  наприклад  коли  колискова  була 

імпровізована.  Виконання  колискових  відрізняється  тоном  та  ритмом  голосу  виконавця, 

тобто матері або іншої близької людини для дитини. 

Замовляння  та  колискові  мають  багато  спільних  рис.  По-перше,  і  в  колискових  і  в 

замовляннях      героями  виступають  міфологічні  істоти.  По-друге,  вони  мають  спільну 

функцію  –  привернути  якусь  подію,  у  формі  побажання  дитині.  І,  по-третє,  виконання 

відбувається спокійним голосом, напівпошепки. 

Забавлянки  –  жанр  дитячого  фольклору,  коротесенькі  пісеньки  чи  віршики 

гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони стимулюють єдність слова 

та  моторики  дитини,  не  тільки  супроводжуються  відповідними  рухами,  а  й  розвивають 

мовлення  дитини.  Незважаючи  на  свою  простоту,  забавлянки  сприяють  жвавому 

спілкуванню з довкіллям, привчають до чуття прекрасного. Цей жанр має свої види: 

1.

 

Потішки або утішки – невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як 



кладуть  спати.  Їхнє  призначення  –  заспокоїти  дитину,  вплинути  на  її  психічний  стан,  щоб 

вона швидше заснула; 

2.

 

 Пестушки  –  коротенькі  віршики,  які  виконуються  у  поєднанні  із  своєрідними 



рухами  чи  вправами,  якими  дорослий  пестить  дитину,  підбадьорює,  спонукає  до  певного 

виду діяльності; 

3.

 

Чукикалки  –  твори,  які  виконуються  дорослими  під  час  підкидання  дитини  на 



коліні або нозі. 

Примовки  –  подібні  до  закличок,  але  не  містять  звертання  із  безпосередньо 

висловленим  проханням,  виражають  почуття,  викликані  якимось  явищем  (наприклад 

«сліпим» дощем) чи вказують на бажання, не називаючи його. 

Скоромовки  –  невеликі  за  розміром  твори  гумористичного  спрямування,  головне 

призначення  яких  –  домогтися  правильної  вимови  важких  для  дитини  звуків,  позбутися 

дефектів мови. 

Лічилка – один із жанрів дитячого фольклору, римовані лаконічні вірші від п'яти до 

десяти рядків, призначені для розподілу ролей під час гри, послідовності участі в ній, під час 

читання


 

визначаються роль і місце у грі кожного з її учасників. 

Прозивалки – невеликі римовані твори, що є дитячою реакцією в момент сварки чи 

суперечки на якусь образу чи дію, вони формуються в залежності від соціуму в якому росте 

дитина. 

Мирилки  –  це  короткі  віршовані  твори,  які  говорять  діти  на  знак  примирення,  за 

призначенням  вони  протилежні  до  прозивалок  і  використовуються  з  метою  відновлення 

товариських стосунків. 

Страшилки  –  короткі  розповіді  про  страшні  неймовірні  події  з  рисами  містики  та 

фантастики, які розповідають діти ровесникам, щоб викликати в них страх




23 

 

Отже, кожний твір, який входить до різновиду дитячої фольклористики має на меті 



розумовий  та  світоглядний  розвиток  дитини  який  передається  через  прихований  виховний 

мотив. 


 

1.

 



Матеріали  до  вивчення дитячого  фольклору :  навч.  посібник.  /  О.  В.  Марчун.  –  К.  :  Видавничо-

поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – Ч. 1. 

2.

 

Українська література для дітей та юнацтва: підручник. / Т. Б.  Качак. - К. : ВЦ «Академія»,2016. – 352с. – 



(Серія «Альма-матер») 

3.

 



Український дитячий фольклор: підручник / Н. Сивачук. – К.: Деміург, 2003. – 288 с. 

4.

 



Усна народна творчість: навч. посіб. / С. Філоненко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 416 с. 

5.

 



Аникин  В.П.  Русские  народные  пословицы,  поговорки,  загадки  и  детский  фольклор.  –  М.: 

Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвеще- ния РСФСР, 1957. – С. 88. 

 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка