Засобами сприятливого розвивального середовища


ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО



Сторінка85/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір5,63 Mb.
1   ...   81   82   83   84   85   86   87   88   ...   326
ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО 

ШКОЛЯРА 

Сич М., 

студентка

 

2 курс факультету початкової освіти

 

Шкуренко О., 

кандидат педагогічних наук, старший викладач

 

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, 

м.Умань, Україна 

 

Анотація.

  Молодші  школярі  мають  значні  резерви  розвитку.  В  цей  період 

відбувається активне анатомо-фізіологічне дозрівання організму. Закінчується морфологічне 

дозрівання  лобного  відділу  великих  півкуль.  Зростає  рухливість  нервових  процесів, 

спостерігається  більша  ніж  у  дошкільників  урівноваженість  процесів  збудження  і 

гальмування,  хоча  процеси  збудження  переважають.  Істотно  зростає  фізична  витривалість 

дитини. 


Ключові слова:

 

особистість, психічний розвиток, психічні процеси. 

Зі  вступом  дитини  до  школи  змінюється  її  соціальна  ситуація  розвитку.  Зміна 

соціальної  ситуації  розвитку,  що  відбувається  в  молодшому  шкільному  віці,  та  зміна 

провідного типу діяльності, – на думку Л.С.Виготського, – сприяє становленню якісно нових 

відносин  між  дитиною  і  класним  колективом,  між  дитиною  і  дорослим,  який  його  навчає. 

Певні  відносини  із  дорослими  і  ровесниками  формуються  на  основі  того,  як  учень 

навчається,  виконує  класні  доручення,  поводиться  в  сімʼї,  з  дорослими,  із  однолітками, 

виявляє  або  не  виявляє  готовність  виконувати  доручення  інших  людей.  Отже,  соціальна 

ситуація  дитини  залежить  від  рівня  задоволення  соціальних  потреб  школяра,  які 

реалізуються в межах взаємодії «вчитель – учень» і «учень–учень» [1, с. 158–165]. 

В цілому молодший  шкільний вік не має великих труднощів для роботи вчителя, але 

водночас треба пам'ятати, що саме в цьому віці закладаються основи моральної та емоційної 

спрямованості особистості, стилю поведінки і діяльності.  

Психічні  процеси  молодших  школярів  розвиваються  інтенсивно,  але  нерівномірно. 

Під  впливом  навчання  починається  перебудова  всіх  пізнавальних  процесів.  Загальними 

характеристиками психічних процесів повинні стати довільність, продуктивність і стійкість. 

Домінуючою  функцією  в  молодшому  шкільному  віці  стає  мислення.  У  цей  період 

краще  розвинута  мимовільна  увага,  спрямована  на  все  яскраве,  нове,  цікаве.  Характерною 

особливістю є слабкість довільної уваги та її нестійкість [2, с. 65–74]. 

З  6  до  14  років  у  дітей  активно  розвивається  механічна  пам'ять.  Дещо  відстає  у 

своєму  розвитку  опосередкована,  логічна  памʼять.  Молодші  школярі  оволодівають 

логічними  прийомами  запам'ятовування.  Відбувається  розширення  знань  та  удосконалення 

умінь і навичок дитини.  

У  молодшому  шкільному  віці  провідною  стає  учбова  діяльність.  У  школярів 

формуються  нові  дії.  Серед  них  на  перше  місце  виходять  мислительні  та  мовні.  Їм 

підпорядковуються мнемічні, практичні та інші. 

Особливу роль у житті молодшого школяра відіграє вчитель, який стає центром його 

життя. Характер взаємин з учителем позначається на настрої дитини, зумовлює виникнення 

її  позитивно  чи  негативно  забарвлених  емоційних  переживань,  що,  зрештою,  й  визначає 

особливості ставлення школяра до учбової діяльності. 



88 

 

О. І. Киричук  вважає,  що  до  закінчення  молодшого  шкільного  віку  збільшується 



значення  взаємин  з  однолітками.  Тепер  для  молодших  школярів  стає  значущою  не  тільки 

оцінка дорослого, а й думка товаришів. Відносини із ровесниками поступово набувають для 

молодшого  школяра  більшої  цінності,  він  гостріше  переживає  за  оцінку  товаришами  своїх 

дій, прагне домогтися їх схвалення і тим самим зайняти певне місце в групі однокласників. 

Якщо в перших класах вибір партнера по спілкуванню визначається для дитини в основному 

оцінками  учителя,  успіхами  в  навчанні,  то  до  четвертого  класу  з'являється  нова  мотивація 

міжособистісних виборів, зв'язана з оцінкою особистісних якостей. 

Збільшується  час  спілкування  з  оточуючими  людьми  та  змінюється  зміст 

спілкування,  його  теми  і  мотиви.  Наприклад,  зʼявляється  ділове  спілкування  з  батьками, 

повʼязане  з  учбовою  діяльністю.  Спілкування  школяра  з  людьми,  включеними  в  цю 

діяльність, ускладнюється за формою і змістом. Виникає новий рівень самосвідомості дітей – 

внутрішня  позиція,  яка  проявляється  у  ставленні  до  себе,  оточуючих  людей,  подій.  Це 

характеризується  тим,  що  в  свідомості  дитини  виділяється  система  моральних  норм,  яких 

вона намагається дотримуватися.  В період від 5 до 12 років змінюється  уявлення школярів 

про мораль: від морального реалізму , тобто  однозначне розуміння добра і зла та  бездумне 

виконання  вимог  дорослого  до  морального  релятивізму,  тобто  у  кожному  вчинку  можна 

побачити морально виправдане і те, що можна засудити [3, с. 76–85]. 

Працьовитість  виникає  як  наслідок  успіхів  при  докладанні  певних  зусиль  і 

отриманні  заохочення  за  це.  Ця  риса  розвивається  у  навчанні  та  праці.  У  дитини 

закріплюється стійка особистісна риса – мотив досягнення успіху. На мотивацію досягнення 

успіху впливають такі особистісні  утворення як самооцінка і рівень домагань. У молодших 

школярів зустрічається самоцінка різних типів. В онтогенетичному плані ставлення до себе 

виникає дуже рано і є лінійним відображенням ставлення близьких дорослих до дитини. 

Ставлення  учня  до  себе  як  до  субʼєкта  включає  в  себе,  по-перше,  раціональне 

ставлення до себе як субʼєкта учбової діяльності, по-друге, емоційне ставлення до себе. Воно 

залежатиме  від  того,  якою  мірою  продуктивним  виявиться  його  досвід  міжособистісної 

взаємодії,  сформованість  учбової  діяльності.  У  молодшому  шкільному  віці  переважає 

емоційний  характер  ставлення  школярів  до  себе  як  до  субʼєкта  учбової  діяльності  та 

здійснюється  поступове  його    структурування  впродовж  цього  вікового  періоду  [4,  с.  231–

236].. 


Отже,  становлення  самооцінки  залежить  не  тільки  від  успішності  дитини  і 

особливостей спілкування з учителем, а й від сімейного виховання. Адже під впливом оцінки 

дорослих у дитини формується тип мотивації поведінки і діяльності, виробляється настанова 

на досягнення успіху або уникнення невдач. 



 

1. 


Заброцький М. М. Вікова психологія / М. М. Заброцький. -К.: МАУП, 1998.-89 с. 

2. Поліщук В. М. Вікова та педагогічна психологія / В.М.Полішук. – Суми, 2007. - 330 с. 

3. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб.  /О.В.Скрипченко., Л.В.Волинська, З.В.Огороднійчук та ін.  – 

К.: Просвіта, 2001. – 416 с. 

4. Савчин М. В. Вікова психологія / М. В. Савчин, Л.П. Василенко. - К.: Академвидав, 2006. - 360 с. 

5. Павелків Р. В. Дитяча психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало.  - 

К.: Академви-дав, 2008. –432 с. 

 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   81   82   83   84   85   86   87   88   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка