Засобами сприятливого розвивального середовища


Виклад  основного  матеріалу



Сторінка73/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   69   70   71   72   73   74   75   76   ...   326
Виклад  основного  матеріалу. 

Видатний  педагог  В.Сухомлинський  у  «Батьківській 

педагогіці»  зазначав:  «У  сім'ї  шліфуються  найтонші  грані  людини-громадянина,  людини-

трудівника,  людини-культурної  особистості.  Сім‘я  −  це  джерело,  водами  якого  живиться 

повноводна  річка  нашої  держави.  На  моральному  здоров‘ї  сім'ї  будується  педагогічна 

мудрість  школи»  [21,  213-215].  Родинна  педагогіка  є  невід‘ємною  часткою  культури 

українського  народу.  Саме  в  сім‘ї  формуються  ті  якості  людяності,  риси  характеру,  які 

згодом повинні плекатися в дитячому садку, школі. 

Разом із батьками вчитель є організатором життєдіяльності дитини, що забезпечує її 

кардинальні потреби в самоактуалізації й визнанні. Його терпимість та стриманість у процесі 

виховання,  оберігання  дитини  від  грубощів,  жорстокості  формує  особистість,  збагачену 

позитивними  емоціями,  й  налаштовує  її  на  доброзичливість,  толерантність до  людей,  що її 

оточують. [1, С. 48–53]. 

Саме  в  сім‘ї  закладається  основа  виховання,  навчання  та  освіти,  на  які  людина 

спирається  в  повсякденному  житті.  У  сім‘ї  дитина  отримує  найперші  трудові  навички, 

уявлення про світ, людину. Але сім‘я своїми силами не може вирішити задачу освіти, тому 

на  допомогу  їй  приходить  школа,  яка  значно  розширює  та  поглиблює  отримані  в  родині 

знання.  Школа  в історичному  процесі,  що  виникла значно пізніше родини,  була  покликана 

підтримувати  родинне  виховання  та  виховувати  необхідним  комплексом  знань,  формувати 

світогляд учнів. 

Як  зазначав  В.О. Сухомлинський:  «Сім‘я  −  перше  джерело,  з  якого  починається 

велика  ріка  почуттів  і  переконань»  [4,  28].  Жодне  суспільство  не  може  розвиватися,  не 

спираючись на родину, сім'ю, де зароджуються й виховуються найвищі духовні цінності. 

Учні  початкової  школи,  ознайомлюючись  з  об‘єктами  природи,  поступово  вчаться 

сприймати її красу, спорідненість з людиною та її життям. На переконання учених, в кожній 

дитині в генах закладена зацікавленість природою, її чарівністю, звуками, різними формами 

й компонентами.  

Спільна  робота  школи  й  родини  ґрунтується  на  принципах  гуманістичної 

педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації 

взаємин  педагогів  і  батьків.  Родинне  виховання  є  природною  й  постійно  діючою  ланкою 

виховання. У  сім‘ї  закладається основа особистості: її світогляд,  національна самобутність, 

моральність  та  інші  важливі  якості  й  властивості.  Тому  без  докорінного  поліпшення 

родинного  виховання  не  можна  домогтися  значних  змін  у  суспільному  вихованні  молоді. 

Саме в родині створювалися першооснови виховання, навчання й товариства.  

Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу життю людей, тому 

освітня діяльність школи має бути спрямована  формування екологічної культури учнів, щоб 

виросло покоління, яке охоронятиме довкілля.  

Робота  в  школі  повинна  бути  спрямована  на  виховання  в  учнів  бережливого  ставлення  до 

природи, любові до рідного краю, раціонального використання її природних багатств. Учні 

повинні отримати систематизовані знання про рослин і тварин у природі і житті людини, про 

взаємозв‘язки  в  природі  відповідно  до  вікових  особливостей  учнів  та  змісту  навчальних 

предметів. 

Метою кожного вчителя з формування екологічної культури учнів є: 

 



виховувати любов і повагу до природи

 



спонукати до збереження неповторної краси рідного краю

 



формувати почуття відповідальності за стан природного середовища

 



сприяти розвитку творчих здібностей учнів; 


76 

 



 

учити самостійно мислити, знаходити раціоналізаторські рішення поставленої 

проблеми; 

 



навчати бачити красу навколо себе, розвивати почуття прекрасного

 



формувати почуття дбайливого ставлення до навколишнього середовища

 



формувати активну життєву позицію. 

Процес  формування  екологічної  культури  розглядається  як  важливий  напрям  у 

роботі  закладів  освіти,  який  здійснюється  шляхом  використання  різних  форм  та  методів 

роботи, що стимулюють самостійну діяльність дітей. Зокрема, до основних форм організації 

роботи,  спрямованої  на  формування  екологічної  культури  молодших  школярів,  належать: 

екологічні екскурсії та спостереження; ігри з екологічним змістом; уроки доброти і мислення 

серед  природи,  екологічні  бесіди  з  проведенням  проміжних  зрізів,  дозована  розповідь  на 

екологічну тематику; екологічні гуртки та ін.  

Однією  із  форм  формування  в  учнів  екологічної  культури  є  дидактична  гра.  Як 

зазначала  Миколаєва  З.М.  :  «засвоєння  знань  про  природу  за  допомогою  гри,  викликає 

переживання, не може не вплинути на формування у них дбайливого ставлення до об‘єктів 

рослинного  і  тваринного  світу,  а  екологічні  знання,  що  викликають  емоційну  реакцію  у 

дітей, увійдуть в їх самостійну гру, стануть її змістом, будуть краще сприйняті, ніж знання, 

вплив яких зачіпає лише інтелектуальну сферу» [3, 58]. 

Ще  однією  формою  організації  освітнього  процесу,  яка  дозволяє  проводити 

спостереження  є  екскурсія.  Екскурсії  мають  велике  пізнавальне  і  виховне  значення.  Вони 

конкретизують, заглиблюють, розширюють знання учнів. На екскурсіях учні перевіряють на 

практиці багато теоретичних знань і переводять їх в уміння і навики. Екологічна культура є 

показником свідомого, відповідального ставлення особистості до навколишньої природи. 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   69   70   71   72   73   74   75   76   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка