Засобами сприятливого розвивального середовища


Виклад  основного  матеріалу



Сторінка7/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   326
Виклад  основного  матеріалу. 

Естетична  свідомість  суспільства  і  кожної  людини 

зокрема,  становить  цілий  світ  духовних  почуттів,  переживань  і  поглядів,  що  збагачують 

людське  життя,  розуміння  його  сенсу  і  своєрідності,  допомагають  орієнтуватися  у  світі  та 

виробляти  уявлення  про  життєві  цінності,  до  яких  слід  прагнути.  Вона  є  носієм  духовних 

цінностей,  що  існують  у  суспільстві  і  постійно  розвиваються  внаслідок  соціального 

прогресу, розвитку мистецтва, спілкування народів і культур. 

Великого значення естетичному вихованню приділяв В.Сухомлинський, який вважав, 

що  це  прекрасне  могутнє  джерело  моральної  чистоти,  духовного  багатства,  фізичної 

досконалості.  Естетичне  виховання  має  найтісніший  зв‘язок  з  усіма  сферами  духовного 

життя особистості і колективу. «Краса – могутній засіб виховання чутливості душі», – писав 

В.Сухомлинський. «Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття 

прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса  – це яскраве світло, що 

осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, 

ти  стаєш  відданим  і  непримиренним.  Краса  вчить  розпізнавати  зло  і  боротися  з  ним.  Я  б 

назвав  красу  гімнастикою  душі,  вона  виправляє  наш  дух,  нашу  совість,  наші  почуття  і 

переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше 

ставишся сам до себе» [5,



 

с. 410]. 

Для  дітей  молодшого  шкільного  віку  провідною  формою  знайомства  з  естетичним 

ідеалом є дитяча література, мультиплікаційні фільми і кіно. Книжкові, мультиплікаційні чи 

герої кіно, чи це люди, звірі, чи фантастичні вигадані істоти, наділені людськими якостями, є 

носіями  добра  і  зла,  милосердя  та  запеклості,  справедливості  і  брехливості.  У  міру  свого 

розуміння  дитина  стає  прибічником  добра,  симпатизує  героям,  які  ведуть  боротьбу 

справедливості проти зла. Це вже, безумовно, формування ідеалу як частини світогляду у тій 

своєрідній формі, що дозволяє школярам легко та вільно ввійти у світ громадських ідеалів. 

Важливо  тільки,  щоб  перші  ідеальні  уявлення  дитини  не  залишалися  на  рівні  лише 

вербально-образного висловлювання. Треба постійно, всіма доступними засобами спонукати 

дітей до того що, щоб у поведінці і діяльності вони привчалися слідувати улюбленим героям, 

реально виявляли доброту, соціальну справедливість, можливість зображати, висловлювати 

ідеал у творчості: віршах, співі і в малюнках [3, с. 38]. 

У  молодших  школярів  відбуваються  зміни  у  мотиваційній  сфері.  Це  виявляється  у 

тому,  що  одні  учні  ставляться  до  мистецтва  і  дійсності  «естетично».  Вони  отримують 

задоволення від читання книжок, слухання музики, малювання, перегляду фільму. Потяг до 

духовного спілкування з мистецтвом поступово перетворюється для них в потребу. Інші діти 

спілкуються  з  мистецтвом  поза  власне  естетичним  відношенням.  Вони  підходять  до  твору 

раціоналістично:  отримавши  рекомендацію  прочитати  книжку  або  подивитися  фільм,  вони 

читають i дивляться їх без глибокого розуміння суті, тільки тому, щоб мати про неї загальне 

уявлення  [2,  с. 47].  Знання  педагогом  істинних  мотивів  ставлення  дітей  до  мистецтва 

допомагає зосередити увагу на формуванні естетичної культури. 

Важливе  значення  у  процесі  всебічного  розвитку  особистості  має  образотворча 

діяльність,  яка  надає  можливість  висловити  певний  емоційний  стан,  ставлення  до 

навколишнього світу, формує вміння самостійно створювати прекрасне, а також бачити його 

у творах мистецтва [1, с. 61]. Художня картина відображає дійсність в образній формі. Проте 

художній  образ  не  є  простим  копіюванням  дійсності,  він  повніше  і  глибше  відтворює  суть 

речей  та  явищ  довкілля  на  основі  узагальнення  художником  характерних  рис  того,  що  він 

спостерігає.  У  художніх  картинах  зображено  рідну  природу,  народні  звичаї,  життя  народу 

(трудову  діяльність,  відпочинок,  побут).  Специфікою  сприймання  творів  живопису  є  його 

цілісність,  вміння  сприймати  не  тільки  зміст  картини,  а  й  засоби  художньої  виразності 

(композицію, колір, світлотінь) [2, с. 48]. 

Позитивно впливає на розвиток дітей використання музичних творів у педагогічному 

процесі.  Музика  допомагає  розвинути  уяву  дитини,  дарує  їй  творчі  крила  і  з  натхненням 

кличе  маленького  митця  до  створення  краси,  доповнює  барвисту  мову  живопису  мелодією 

любові,  породжує  натхнення  і  бажання  творити  [4,  с. 40].  Музика  –  один  із  найсильніших 

засобів  впливу  на  думки  й  почуття  дитини.  «Без  музики  важко  переконати  людину,  яка 

вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання по суті, є основою емоційної, 

естетичної, моральної культури. Музика є одним з найтонших засобів привернення до добра, 




 

краси,  людяності»  [5,  с. 353].  До  творів  музичного  мистцтва,  які  повинні  увійти  в  життя 



дітей, належать «Три кити», «Клоуни», «Три подружки» Д.Кабалевського, «Кармен» Ж.Бізе, 

«Відлітали  журавлі»  В.Івасюка,  «Дзвенять  дзвінки»  Б.Фільц,  «Пісня  жайворонка» 

П.Чайковського,  «Каталог  птахів»  О.Мессіана,  «Шум  лісу»  Ф.Ліста,  «Гра  води»  М.Равеля, 

«Садко»  Н.Римського-Корсакова,  «Тайни  лісового  озера»  А. Ключарева,  українські  народні 

пісні  «Білодень,  білодень»,  «Гаю,  гаю,  зелен  розмаю»,  «Вийди,  вийди,  Іванку»,  «Гра 

зайчиків», «А вже красне сонечко» і ін. 

Особливе значення в естетичному виховання молодших школярів належить художній 

літературі. Слово – найбільш зрозумілий засіб вираження ідей митця (на відміну від звуків, 

фарб  і  т.д.).  Українські  письменники  Б.Грінченко,  М.Коцюбинський,  О.Пчілка,  Леся 

Українка,  І.Франко  вважали  художню  літературу  одним  із  найефективніших  засобів 

естетичного  виховання  дітей.  Серед  сучасних  творів  для  дітей  варто  виділити  цикл  «Про 

Лісову школу» В.Нестайка, «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії», «Подорож Алі до 

країни Сяк-таків» Г.Малик, «Гості на мітлі», «Бухтик з тихого затону» В.Рутківського, «Там, 

де  живе  Синя  Ластівка»  Л.Письменної,  «Вікентій  Прерозумний»,  «Якось  у  чужому  лісі», 

«Голодний,  злий  і  дуже  небезпечний»  Я. Стельмаха,  «Земля  світлячків»  В.Близнеця, 

«Кракатунчик  –  кленовий  бог»,  С.Дзюби,  «Пригоди  на невідомому  острові»  І.Роздобудько, 

«Історія  одного  поросяти»  І.Малковича,  «Лумпумчик»,  «Кумедна  читанка»  М.Чумарної, 

«Король  буків,  або  таємниця  Смарагдової  книги»,  О.Дерманського,  «Вррум-чарівник» 

С.Поваляєвої,  «Звіряча  абетка»,  «М‘яке  й  пухнасте»,  «Хто  боїться  зайчиків»  І.Андрусяка, 

«Тьотя Бегемотя» Ю.Бедрика та ін. 

Мистецька  спадщина,  акумулюючи  емоційно-естетичний  досвід  поколінь,  втілює  і 

передає  ціннісне  ставлення  до  світу  крізь  призму  етнонаціональної  специфіки, тому  вона  є 

ефективним  засобом виховання моральності, патріотичних почуттів, громадянської  позиції. 

Завдяки  універсальності  художньо-образної  мови  вони  передають  зрозумілу  для  різних 

народів  смислову  інформацію,  дають  змогу  особистості  вступати  в  невербальний  діалог  з 

різними культурами минулого і сучасності, розуміти інших і розширювати таким чином свій 

власний духовний світ, його унікальність і самобутність. 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка