Засобами сприятливого розвивального середовища


СПІЛКУВАННЯ ЯК ПРИНЦИП ВЗАЄМОДІЇ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ ТА ЙОГО



Сторінка57/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір5,63 Mb.
1   ...   53   54   55   56   57   58   59   60   ...   326
СПІЛКУВАННЯ ЯК ПРИНЦИП ВЗАЄМОДІЇ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ ТА ЙОГО 

ЗНАЧЕННЯ В ЖИТТІ РОДИНИ 

Мoмотенко O.

, студентка спеціальності «Соціальна робота», 

Лемко Г.І.,

 кандидат педагогічних наук, доцент 

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», м. 

Івано-Франківськ, Україна 

 

У статті розглядаються організація спілкування в сім‘ї та його особливості. 

Ключові слова: сім‘я, батьки, діти, спілкуваня.  

У кожному місті, населенні, в кожному домі діти опановують засади спілкування. У 

кожної людини є кілька зон спілкування: на роботі, з друзями, в дитячих колективах тощо

Скільки  позитивних  емоцій  можуть  одержати  люди,  якщо  вони  розуміють  одне 

одного,  відчувають  взаємну  симпатію  і  довіру,  але  нам  бракує  часу,  сил,  а  іноді  і  бажання 

придивитися до людини, прислухатися, спробувати зрозуміти. 

Нині  багато  пишуть  та  розповідають  про  так  звану  «кризу  спілкування», 

некомунікабельність  людей.  Зміна  матеріальних  умов  життя,  освіти,  швидке  розпо-

всюдження  комп'ютерної  мережі  у  всіх  галузях  та  інших  технічних  засобів  масової 

комунікації  (Інтернет,  стільниковий  зв'язок,  телебачення),  розширення  «дистанційного 

спілкування» — це все сприяє зміні форм спілкування, їх глибині і діапазону, постає питання 

про  потребу  цілеспрямованого  виховання  комунікативної  культури  людини,  культури  її 

мовної поведінки. 

Щоб  наше  спілкування  було  успішним,  не  достатньо  знати  мову,  її  граматичну 

побудову  і  словник.  Нам  як  спеціалістам  варто  навчитися  користуватися  нею  так,  щоб 

зацікавити  співрозмовника,  вплинути  на  нього,  привернути  його  увагу  до  себе,  слід  уміти 

говорити з тими, хто симпатизує вам, і з тими, хто вам не до вподоби, брати участь у розмові 

у вузькому колі друзів і виступати перед широкою аудиторією. 

До  структури 

 

спілкування 



входять: 

комунікативність; 

інтерактивність; 

перцептивність (розуміння, сприйняття). 

Якщо ці структури діють комплексно, то люди чудово розуміють одне одного. 

Потрібно  навчитися  бути  уважними  до  потреб  оточення,  сприяти  формуванню 

позитивної самооцінки, вчити усвідомлювати унікальність особистості кожної людини. 

Спілкування – це двосторонній процес, у якому люди обмінюються ідеями, думками, 

почуттями. У випадку, коли одна зі сторін передає інформацію, а друга – пасивно слухає і не 

має  права  ставити  запитання,  уточнювати  зміст  повідомлення,  сторони  не  можуть 

перевірити,  наскільки  вони  зрозуміли  один  одного.  Процес  двосторонньої  комунікації 

забирає  більше  часу,  але  завдяки  цьому  зростає  рівень  розуміння  сторін.  При  наданні 

зворотного зв'язку слід пам'ятати, що треба описувати поведінку людини і свої  почуття, які 

вона викликає, а не оцінювати саму людину. 

Щоб навчитися приймати інших людей, необхідно виробити два основні вміння: 

а) активне чи конструктивне слухання; 

б)  уміння виражати симпатію. 

Уміння  активно  слухати  має  величезне  значення.  Ми,  на  жаль,  не  лише  не  вміємо 

активно слухати, а й просто слухати, не кажучи вже про ті ситуації, коли ми взагалі не чули, 

що нам кажуть. 

Активне  слухання  розпочинається  з  бажання  вислухати  й  допомогти,  з  бажання 

зрозуміти і прийняти те, що людина переживає в даний момент. Коли чуєш відверті зізнання 

іншого, починаєш розуміти ситуацію з іншого погляду. 



60 

 

Зрозуміти  –  означає  прийняти  співрозмовника  і  його  систему  цінностей  без  осуду, 



намагання  виправдати  звинуватити  чи  скерувати  на  «шлях  істини».  Людина,  яка  з  тобою 

спілкується,  позбавляється  захисної  позиції,  бере  на  себе  ризик  відвертості,  на  основі  якої 

будується довіра. 

Уміння  слухати  є  особливо  важливим  у  спілкуванні,  коли  люди  виражають  свої 

істинні почуття і виявляють своє ставлення до співрозмовника та предмета розмови. 

Слухання  –  активний  процес  у  тому  розумінні,  що  ми  несемо  разом  зі  співроз-

мовником відповідальність за спілкування, а також у тому, що воно потребує певних умінь 

[51, с. 54]. 

Активне слухання передбачає: 

Уточнення  (з'ясування)—  звертання  до  співрозмовника,  що  допомагає  зробити 

повідомлення більш зрозумілим, а сприймання адекватнішим. 

Парафраз (пере формулювання)—повторення співрозмовником його ж повідомлення, 

але словами того, хто слухає: 

 



Наскільки я розумію, ви говорите. 

 



 На вашу думку. 

Акцент  слід  робити  на  змісті  думок  (повідомлень)  співрозмовника,  а  не  на  його 

почуттях. 

Відображення  дає  змогу  і  тому,  хто  слухає,  і  тому,  хто  говорить,  усвідомити  свій 

емоційний стан. 

—Мені здається, що ви відчуваєте. 

—Ви дещо зажурені. 

Резюмування—підсумовування основних думок і почуттів того, хто говорить. 

Кругова  діаграма  спілкування  наочно  ілюструє,  як  ми 

сприймаємо інформацію: 

7 % – вербальна інформація; 

38 % – мова тіла; 

55 % – тон голосу [53, с. 5]. 

Вербальна  частина  активного  слухання  має  найголовніші 

аспекти: 

 



уважне слухання; 

 



зосереджена увага; 

 



візуальний контакт; 

 



позитивні жести: 

 



обмеження кількості запитань. 

 



Потрібно підвищувати компетентність в спілкуванні, розвиток вербальних засобів 

спілкування, актуалізувати конструктивні засоби взаємодії. 

Говорячи  про  спілкування,  доречно  згадати  невербальне  (засобами  міміки, 

пантоміміки,  жестів)  спілкування,  на  яке  припадає  68  %  сприймання  інформації.  Одним  із 

вдалих  засобів  невербального  спілкування  є  використання  прийомів  арт-терапії.  Говорячи 

про арт-терапію, найчастіше мають на увазі терапію художньою творчістю. Хоча в наш час 

інтенсивно  розвиваються  й  інші  напрямки  арт-терапії  (танцювально-рухова,  піскотерапія, 

музикотерапія  тощо).  Арт-терапія  пов'язана  з  розкриттям  творчих  здібностей  сутнісного 

потенціалу  людини,  мобілізацією  внутрішніх  механізмів  саморегуляції  і  зцілення.  Це 

інструмент  для  дослідження  і  гармонізації  тих  сторін  внутрішнього  світу  людини,  для 

вираження  яких  слова  не  підходять.  Це  робить  її  особливо  цінною  для  тих,  кому  складно 

словесно  описати  свої  почуття,  переживання.  Або  хто  надміру  пов'язаний  з  мовним 

спілкуванням  (що  характерно  для  представників  західної  культури  і  слов'янської 

ментальності  зокрема).  Арт-терапевтична  робота,  надаючи  можливість  вираженню  думок, 

почуттів,  емоцій,  потреб,  станів,  як  і  будь-яка  творчість,  дає  високий  позитивний  заряд, 

формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах, автономність і особисті межі. 

Потрібно розвивати уміння проникати у внутрішній світ іншої людини, ставити себе 

на її місце, адекватно оцінювати та розуміти її психоемоційні стани. 

Основні  проблеми  батьківських  взаємин  виникають  на  тлі  гіперопіки  або  ж 

неуважного  ставлення  до  дитини,  коли  дорослий  не  може  вчасно  відпустити  дитину  до 

самостійних  дій,  або  байдужості,  яка  спричиняє  емоційний  дискомфорт  у  дитини,  що 

відображається на загальному розвитку останньої. 

При  цьому  потрібно  застосовувати  вправи  з  тілесно-орієнтованої  терапії  для 

використання  в  роботі  з  батьками,  що  пов'язані  з  емоційним  насиченням  та  протестом 

(відокремленням) дитини і дорослого. 



61 

 

Для  вдалого  спілкування  між  батьками  і  дітьми  потрібно  приймати  до  уваги  такі 



правила вдалого спілкування: 

1.

 



Щиро цікавтеся співрозмовником. 

2.

 



Посміхайтеся. 

3.

 



Будьте уважним слухачем. Заохочуйте дітей говорити про самих себе. 

4.

 



Говоріть про те, що цікавить. 

5.

 



Навіюйте вашому співрозмовнику усвідомлення його значимості та робіть це щиро. 

6.

 



Комунікативні  навички  набуваються,  а  не  успадковуються.  Ви  навчились  розмовляти, 

наслідуючи інших, це навчання ніколи не повинно закінчуватися. 

7.

 

Припустіть,  що  наступне  повідомлення,  яке  ви  відправите,  буде  неправильно  зрозуміле. 



Тоді  ви  надаватиме  інформацію  більш  вдумливо,  прогнозуватиме  зворотний  зв'язок  та 

екзаменуватимете себе доти, доки не отримаєте бажаних результатів. 

8.

 

Не бійтеся, що ви висловлюєтесь просто, краще потурбуйтесь про те, щоб вас правильно 



зрозуміли. 

9.

 



У  словнику  ви  можете  не  знайти  значення  слова.  Ми  ж  передаємо  не  значення,  а 

повідомлення (слова та поведінку), які відображають для людей значення цих слів. 

10.

 

Люди  розуміють  зміст  промовленого  завдяки  тому,  яким  чином  ви  це  говорите,  а  не 



тому,  що  ви  говорите,  90  %  з  того,  що  ви  передаєте,  сприймається  завдяки  тону  вашого 

голосу та рухам вашого тіла. 

11.

 

Коли дві людини знаходяться разом, вони спілкуються. Ви не можете не спілкуватися. 



7.87  %  інформації  можна  отримати,  подивившись  людині  в  очі.  Якщо  ваші  слова 

вступають у протиріччя з вчинками, ваш співрозмовник повірить останнім. 

Спілкування  –  це  складний  поведінковий,  динамічний  та  змінний  процес.  Це  не 

просто обмін словами, як вважає більшість людей. Ви багато можете зробити неправильно, 

багато  чого  можете  не  помітити,  якщо  вчасно  не  зрозумієте  цього.  Якщо  ви  бажаєте 

вплинути на ситуацію  – послухайте, що вам говорять діти. Вони може сказати дещо цінне. 

Слухайте уважно, виносьте з цього користь для себе]. 

При  цьому  концентруйте  увагу  на  таких  аспектах:  слухайте,  щоб  знайти  ключові 

слова;  слухайте,  щоб  визначити  «вузькі»  місця;  слухайте,  щоб  визначити  можливість 

власного  маневру;  слухайте,  щоб  знайти  протиріччя  в  міркуваннях  співрозмовника; 

зрозумійте,  що  чим  більше  ви  отримуєте  інформації,  тим  більше  знань  ви  здобуваєте; 

обмірковуйте  почуте;  будьте  розважливими;  не  робіть  поспішних  висновків,  дослуховуйте  

дитину,  поки  вона  не  закінчить  говорити;  слухаючи  розлюченого  підлітка  ви  можете 

впоратися з його гнівом.  

Коли  ви  слухаєте  розлючену  людину,  намагаючись  зрозуміти  причину  цієї  люті,  ви 

демонструємо своє співчуття та дозволяємо їй повністю виговоритися [53, с. 9]. 

Переоцінити роль спілкування в житті людини неможливо.  Вислуховуючи дитину, ви 

виховуєте в ній самоповагу. 



 

1. Леонтьев А. Психология общения. – М.: Смысл, 1997. – 365 с. 

2.Матковська  О.,  Піньковська  Т.  Практичні  навички  спілкування  дорослих  для  збереження  гідності  дитини  // 

Психолог. – 2011. – ғ 2. – С. 3–9. 

3. Немов Р. Психологія – М., 1999. –  340 с. 

4. Пугач Л. Все починається з сім‘ї // Психолог. – 2008. – ғ 6. – С. 25–27. 

 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   53   54   55   56   57   58   59   60   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка