Засобами сприятливого розвивального середовища


НЕУСПІШНІСТЬ ДІТЕЙ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ЯК ПСИХОЛОГО-



Сторінка34/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   326
НЕУСПІШНІСТЬ ДІТЕЙ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ЯК ПСИХОЛОГО-

ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА 

Колачук О., 

магістрант 1 року навчання спеціальності «Початкова освіті» 

Кіліченко І.,

 доцент кафедри педагогіки початкової освіти  

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» 

 

Анотація.



 

У  статті  розглянуті  підходи  до  визначенні  поняття  «неуспішність  дітей  у 

навчанні в школі», розглянуті причини виникнення неуспішності та її елементи. 

Ключові слова:

 учні молодшого шкільного віку, неуспішність дітей у навчанні в школі, 

причини виникнення, елементи неуспішності. 

 

Діти приходять до школи із бажанням навчатися. Але вже через певний час деякі із них 



починають невстигати у навчальному процесі. Причини є різні.  

Чимало  психолого-педагогічних  досліджень  присвячено  даній  проблемі.  Однак,  як 

показує наш аналіз даної проблеми, немає єдиної точки зору з її розгляду. 

Проблему неуспішності  в навчанні  школярів ґрунтовно досліджували відомі вчені  Ю. 

Бабанський,  В.  Цетлін,  М.  Мурачковський.  За  їхніми  даними,  контингент  учнів,  які 

відчувають  труднощі  в  навчанні,  становить  приблизно  12,5  %  від  усієї  кількості  учнів,  що 

значною мірою ускладнює роботу вчителя.[2, с. 422] 

У психолого-педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це 

явище

неуспішність і відставання. В. Цетлін дає таке їх визначення.[8, с. 2] 

Неуспішність  —  невідповідність  підготовки  учнів  вимогам  змісту  освіти,  фіксована 

через певний період навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя). 

Відставання  —  невиконання  вимог  (або  однієї  з  них)  на  одному  з  проміжних  етапів 

того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності. 

Неуспішність  і  відставання  взаємопов'язані.  Неуспішність  —  наслідок  процесу 

відставання, в ній синтезовано окремі відставання. 

Академік  Ю.  Бабанський  причини  неуспішності  учнів  вбачає  у    слабкому  розвитку 

мислення — 27 %; низькому рівні навичок навчальної праці — 18, негативному ставленні до 

навчання — 14, негативному впливі сім'ї, однолітків — 13, великих прогалинах у знаннях — 

11, слабкому  здоров'ї, втомлюваності — 9, слабкій волі, недисциплінованості — 8%.[1, с. 5] 

Під неуспішністю розуміють такий стан особистості,  який є наслідком неправильної 

організації вчителем навчальної роботи. 

Воно обумовлюється такими чинниками [5, 115]: 

1.

 



недоліками  в  навчально-практичних  і  соціально-етичних  знаннях  учнів 

молодшого шкільного віку; 

2.

 

недоліками в розвитку рис і якостей особистості; 



3.

 

недоліками в набутті соціальних ролей у суспільстві; 



4.

 

недоліками у взаємостосунках із оточуючими; 



5.

 

недоліками в реалізації власної особистості в шкільному колективі. 



Аналіз  досліджень  даної  проблеми  сприяв  визначенню  причин  трьох  категорій 

неуспішності:  глибокого  і  загального  відставання  (І  категорія),  часткової,  але  стійкої 

неуспішності  (ІІ  категорія),  епізодичної  неуспішності  (ІІІ  категорія).  Він  визначає  такі 

причини виникнення даних категорій: 

Перша категорія виникає внаслідок таких причин: 



36 

 



 

низький рівень попередньої підготовки учня до навчальної діяльності

 

вади фізичного розвитку; 



 

недоліки виховання; 



 

слабкий розумовий розвиток. 



Друга категорія виникає внаслідок таких причин: 

 



недопрацювання  вчителем  у  попередніх  класах  щодо  формування  у  школярів 

адекватних способів організації навчальної діяльності; 

 

недостатній пізнавальний інтерес учня до предмету, що вивчається



 

слабка воля до подолання труднощів. 



Причини третьої категорії: 

 



недоліки в методиці викладання навчального предмету; 

 



формалізм у засвоєнні нових знань; 

 



слабкий поточний контроль; 

 



невміння зосередитись на об‘єкті, предметі, що вивчається

 



нерегулярне виконання домашніх завдань. 

Систематична неуспішність веде до педагогічної занедбаності, під якою на сучасному 

етапі  розвитку  школи  розуміють  комплекс  негативних  якостей  особистості,  що  суперечать 

вимогам  школи,  суспільства.  Це  явище  вкрай  небажане  та  негативне  явище  з  моральної, 

соціальної,  економічної  позиції.  Неуспішність  -  складне  та  багатовимірне  явище  шкільної 

діяльності, що вимагає різносторонніх підходів при її вивченні та обґрунтуванні. 

Аналіз психологічної літератури засвідчує, що немає єдиної думки щодо трактування і 

визначення поняття неуспішність дітей у навчанні. 

Так деякі автори, зокрема В.О. Сухомлинський, ототожнюють його із поняттям «важкі 

діти». 


Так, у своїй праці «Розмова з молодим директором» він відзначає, що важкі діти є, від 

них нікуди не дінешся. Важкі діти - поняття складне, вважав педагог. У кожного з них своє, 

особливе,  індивідуальне,  не  схоже  на  інших  важких  дітей:  своя  причина,  свої  особливості, 

відхилення від норм, свої шляхи виховання [82, 509] 

В  «Українському  педагогічному  словнику»  С.  Гончаренко  визначає  дану  категорію 

дітей,  як  дітей  із  відставанням  в  учінні.  Він  пише,  що  «Відставання  учнів  –  недостатнє 

засвоєння учнями поточного навчального матеріалу» [4, с. 56] 

Деякі  автори  при  визначенні  поняття  невстигаючий  учень,  разом  із  поняттям 

«педагогічна занедбаність» (Г. Медвєдєв, В. Давидов) використовують поняття «соціально - 

педагогічна занедбаність» (А. Бєлкін), «діти з відхиленням в етичному розвитку» (В. Обухів), 

«важковиховувані» (А. Кочетов ). 

С. Гіль пропонує наступне визначення педагогічної занедбаності  - це нерозвиненість 

дитини, відставання у розвитку, викликане педагогічними причинами та піддається корекції 

педагогічними засобами. 

Тобто, проаналізувавши дані підходи до визначення невстигання, виділивши загальні 

риси, на які вказують автори, ми будемо дотримуватися наступного визначення. Власне, ця 

проблема  викликана  педагогічними  причинами,  і,  отже,  усувається  за  допомогою  корекції 

педагогічними способами та засобами

Вважаємо,  що  неуспішність  дитини  закладається  як  «фундамент»  ще  в  ранньому 

дитинстві  в  дошкільному  віці,  і  якщо  не  вживати  заходів  щодо  її  подолання,  то  вона 

продовжує розвиватись і переходить на етап закріплення негативних рис і якостей у процесі 

шкільного  навчання,  і  як  наслідок  це  призводить  до  того,  що  школяр  не  формується  як 

суб'єкт навчальної діяльності. 

Елементами, неуспішності в залежності від перебігу навчальної діяльності учнів є [3, 

с. 225]: 

 



неоволодіння  мінімально  необхідними  операціями  творчої  діяльності, 

комбінування і використання у новій ситуації наявних знань, умінь і навичок; 

 

небажання одержувати нові знання теоретичного характеру; 



 

уникання труднощів творчої діяльності ; 



 

пасивність у виконанні завдань підвищеної складності; 



 

небажання  оцінювати  власні  досягнення,  удосконалювати  набуті  уміння  і 



навички; 

 



незасвоєння понять у системі. 

О.  Я.  Савченко  виділяла  п'ять  груп  дітей  з  різним  ставленням  до  навчальної 

діяльності. Одна з яких це невелика група дітей (приблизно 4-5 у класі), які майже ніколи не 



37 

 

можуть самостійно виконати навчальне завдання. Це по-різному проявляється на уроці. Один 



охоче слухає, жестами, мімікою показує, як «напружено» думає, піднімає щоразу руку.  

Майже в кожному класі є діти, які засмучуються, зіщулюються, коли розуміють, що 

їм робота не під  силу,  хочуть зробитися непомітними. Для них головне, щоб  учитель їх не 

питав,  щоб  урок  закінчився  якнайшвидше.  Серед  них  є  і  пустуни,  які  вже  не  бояться 

показувати  байдужість  до  сумлінної  роботи,  пошук  нових  знань  їх  відверто  не  цікавить,  а 

погані оцінки надовго не засмучують.  

Причини  тут  різні:  незрілість  дитини,  слабка  підготовка,  глибока  занедбаність.  Цих 

дітей  об‘єднує  негативне  ставлення  до  навчання,  бо  воно  потребує  значних  розумових 

зусиль. Вони вчаться тому, що цього вимагають дорослі, і на уроці лише «присутні» [6]. 

Отже,  як  показує  аналіз  педагогічної  літератури  існують  різні  підходи  до  поняття 

«неуспішність у навчанні». Деякі автори розглядають його через визначення «невстигання», 

«відставання», інші через поняття «важкі діти» і «педагогічну занедбаність».  

 

1.

 



Бабанский Ю.К. О причинах неуспеваемости школьников и путях еѐ предупреждения / Ю.К. Бабанський. - 

Ростов-на-Дону, 1972. 

2.

 

Волкова Н. П. Педагогіка : навч. посібник  / Н.П. Волкова. – К. :Академвидав, 2007.- С. 422- 427. 



3.

 

Гильбух Ю.З. Психолого-педагогические основы индвидуального подхода к слабоуспевающим ученикам: 



пособие для учителей классов выравнивания / Ю.З. Гильбух. - К., 1985. – 176 с. 

4.

 



Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 375 с. 

5.

 



Савченко К. Психологічні чинники і фактори  неуспішності молодших школярів / К.Савченко. // Молодь, 

освіта, наука, культура і національна свідомість. - К.: Знання, 1999. - С.115-118. 

6.

 

Савченко  О.  Я.  Дидактика  початкової  школи:  підручник  для  студентів  педагогічних  факультетів.  -  К.: 



Генеза, 2002. - 368 с. 

7.

 



Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором // Твори в 5 томах. / В.О. Сухомлинський.  – К.: Рад. 

Школа,1976.- Том 4. – С. 509 – 525. 

8.

 

Цетлин В.С. Доступность и трудность в обучении / В.С.Цетлин. - М.: Знание, 1984. - 79с. 






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка