Засобами сприятливого розвивального середовища


Виклад основного матеріалу



Сторінка32/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір5,63 Mb.
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   326
Виклад основного матеріалу

. Культура (лат. cultura, від colo, colere  – вирощування, 

пізніше  –  виховання,  освіта,  розвиток,  шанування)  –  поняття,  що  має  велику  кількість 

значень  у  різних  сферах  людської  життєдіяльності.  Культура  вивчається  філософією, 

культурологією,  історією,  лінгвістикою,  політологією,  мистецтвознавством,  етнологією, 

психологією,  економікою  та  педагогікою.  Загалом,  культура  –  це  різноманітна  людська 

діяльність (зокрема всі форми і способи людського самовираження і самопізнання), навички 

і  вміння,  набуті  та  здобуті  людиною  та  соціумом.  Культура  є  також  виявом  людської 

суб‘єктивності  та  об‘єктивності  (характеру,  компетентностей,  навичок,  вмінь  і  знань), 

сукупністю  стійких  форм  людської  діяльності  які  є  необхідною  умовою  для  продовження 

роду [5, с. 47]. 

У  педагогіці  розуміння  культури  основується  переважно  на  досвіді  попередніх 

поколінь.  Культура  впливає  на  соціальну  поведінку,  оскільки  людина 

  істота  суспільна, 



зумовлює

 

особливості  взаємодії,  сприйняття  людини  з  іншими.  Людина  опановує  стиль 



поведінки, спілкування і роботи, що є характерним для

 

його культури.



 

Культура поведінки 

передбачає

  дотримання  основних  вимог  і  правил

 

людського  співжиття,  вміння  правильно 



спілкуватися з іншими

 

людьми. Культура поведінки відбиває моральні  вимоги суспільства,



 

що  спрямовують,  регулюють  і  контролюють  вчинки  та  дії  учнів.

 

Опановані  людиною 



правила трансформуються у вихованість особистості [3, с. 111].

 

Сутність культури поведінки молодших школярів полягає в цілісності етичних знань, 



моральних суджень, морально-вольових

 

якостей і вчинків. Основи культури поведінки учнів 



характеризуються певним рівнем культурно-етичних знань, моральних оцінок і

 

вчинків, які 



відображають  ставлення  до  суспільства  інших  людей  і

 

до  себе  самих.



 

Діти  потребують 

глибокого  розкриття  внутрішнього  змісту  культури  поведінки,  їм  треба  роз‘яснити,  що 

дотримання

 

норм поведінки свідчить про повагу до людей, традицій. Стиль поведінки учнів 




34 

 

значною  мірою  формується  під  впливом  громадської



 

думки,  тому  важливо,  щоб  до  сфери 

суспільних оцінок належала

 

культура поведінки [1, с. 253].



 

З правилами поведінки необхідно знайомити дітей з раннього

 

віку і продовжувати це 



робити  протягом  усього  подальшого  життя.

 

Основуючись  на  вже  набуті  дітьми  навички 



культурної  поведінки

 

(вияви  ввічливості,  уваги  і  симпатії  до  однолітків  і  дорослих, 



елементарних  навичок  надання  допомоги,  привітних  форм  спілкування),  потрібно  навчити 

розуміти зміст і значення певних правил етичної поведінки людини і в зрозумілій школярам 

формі  розкривати  їх.

  Цілеспрямована  систематична  робота  з  виховання  навичок  і  звичок 

культури поведінки дітей починається з їх приходом до школи. Провідною діяльністю стає 

навчання, змінюється уклад життя, з‘являються нові обов‘язки, новими стають і відносини з 

оточуючими.  Саме  в  початкових  класах  закладаються  основи  акуратності  й  охайності, 

увічливості, точності, прищеплюються гарні манери, уміння культурно поводитися в школі, 

в будинку, на вулиці й у громадських місцях. Навчати дітей осмислено дотримуватись цих 

правил  залежно  від  ситуації,  місця  і  часу  –  важливе  завдання,  що  стоїть  перед  школою  і 

сім‘єю [4, с. 43]. 

На сьогодні існують різні підходи до структурної будови змісту формування культури 

поведінки  у  молодших  школярів  (Л.Артемова,  В.Білоусова,  Л.Островська,  С.Петеріна),  в 

яких можна виділити наступні взаємозв‘язані компоненти: 

1.

 

Культура діяльності. Проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час 

виконання  трудових  доручень.  Формувати  у  дитині  культуру  діяльності  –  це  значить 

виховувати в неї звичку утримувати в порядку місце, де вона працює, навчається, грається; 

звичку доводити до кінця розпочату справу, бути наполегливим у досягненні мети; навчати її 

не  відкладати  на  завтра  те,  що  можна  зробити  сьогодні;  привчати  бережно  ставитись  до 

іграшок, речей, книг. Дитина вчиться регулювати свою діяльність, відпочинок, що є основою 

для  формування  в  неї  навичок  ефективної  організації  праці.  Важливий  показник  культури 

діяльності – потяг до цікавих, розвиваючих занять, вміння цінувати час, бажання працювати, 

отримання задоволення від результату своєї роботи, розвиток самостійності та творчості.



 

2. Культура спілкування. Передбачає навчити дитину поважати суспільство в цілому і 

кожного його члена окремо та ставитися до них так, як він ставиться до себе. У повсякденній 

практиці людські стосунки далеко не всіма і не завжди здійснюються. А тим часом культура 

людських  відносин,  спілкування  людей  між  собою  відіграють  важливу  роль  у  житті.  Якщо 

дитина  культурно  спілкується  з  близькими,  знайомими,  вона  буде  так  само  поводитися  і 

зовсім  з  незнайомими  людьми.  Культура  спілкування  обов‘язково  передбачає  культуру 

мовлення дитини. Це вимагає від дитини володіння певним запасом слів, вміння розмовляти 

спокійно і зрозуміло, послідовно, що, в свою чергу, сприяє активному спілкуванню дітей під 

час ігор та праці, запобігає виникненню конфліктних ситуацій.



 

3. Культурно-гігієнічні  навички  і  звички.  Створення  культурних  навичок  і  звичок 

починається з виховання акуратності й охайності. Вже з трирічного віку дитина може сама з 

деякою допомогою дорослих одягатися, застеляти своє ліжко, може допомагати в прибиранні 

кімнати. Культура їжі, вміння культурно вживати їжу – одна з перших навичок, що повинна 

виховуватись  у  дитини.  Культура  їжі  має  і  етичний  аспект  –  адже  поведінка  за  столом 

ґрунтується  на  повазі  до  тих,  хто  сидить  поруч,  а  також  до  тих,  хто  приготував  їжу.  До 

культурних  звичок  відносять  привчання  вставати  вранці  та  робити  зарядку,  вмиватися, 

чистити  зуби,  акуратно  зачісуватися,  тримати  в  чистоті  взуття  та  одяг.  Діти  повинні 

розуміти, що в дотриманні цих правил проявляється повага до оточуючих і до себе самого [2, 

c. 21]. 

Для  ефективності  та  результативності  роботи  у  напрямі  виховання  культури 

поведінки  молодших  школярів  у  школі  та  в  дома  потрібні  певні  педагогічні  умови,  серед 

яких:  авторитет  і  культура  вихователів  та  батьків  (допомога,  довіра,  любов,  порада,  ласка, 

щирий  інтерес  до  дитячих  починань  складають  фундамент  доброзичливих  відносин  з 

дитиною);  позитивний  настрій  (атмосфера  доброзичливості,  активна  змістовна  діяльність 

виховують в дітях потяг до зайнятості, бажання пізнавати нове і використовувати ці знання в 

житті);  зв‘язок  із  сім‘єю  (дозволяє  зберегти  єдність  вимог  і  наступність  у  вихованні); 

дотримання  точного  режиму  (запобігає  перевтомленню  у  діяльності,  дозволяє  сформувати 

стереотип  поведінки);  правильно  організована  обстановка  (цікава,  пізнавальна  наочність, 

дидактичнометодичні матеріали, іграшки дозволяють дітям знаходити заняття за інтересом і 

тим самим запобігають зриви у поведінці) [2, c. 23]. 





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка