Засобами сприятливого розвивального середовища


ТЕКСТ ЯК ЛІНГВОДИДАКТИЧНА ОСНОВА ГРУПОВОЇ РОБОТИ МОЛОДШИХ



Сторінка287/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   283   284   285   286   287   288   289   290   ...   326
ТЕКСТ ЯК ЛІНГВОДИДАКТИЧНА ОСНОВА ГРУПОВОЇ РОБОТИ МОЛОДШИХ 

ШКОЛЯРІВ

 

Юсип Т., 

магістр спеціальності «Початкова освіта» 

Благун Н.М., 

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки початкової 

освіти 

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» 

м. Івано-Франківськ, Україна 

Розглянуто  жанрову  специфіку  текстів  та  своєрідність  їхньої  мови.  Виокремлено 

стимулятори та дестимулятори кожного із них для процесу групової роботи над текстом.     

Ключові  слова:  групова  робота,  казка,  оповідання,  загадки,  лічилки,  скоромовки, 

прислів‘я. 

Організація  групової  роботи  учнів  над  текстом  потребує  врахування  жанрової 

специфіки авторських і народних творів, оскільки методика їх опрацювання різна. Зокрема, 

на  уроках  навчання  грамоти  та  читання  широко  використовуються    народні  та  авторські 

казки, своєрідність мови яких (повтори, характер розповіді, простота мови) роблять процес  

читання легким. 

Казка  –  це  розповідь  про  якусь  незвичну  подію,  в  основі  якої  –  видумка,  фантазія. 

Істотна особливість казки полягає утому, що у казці повчальність виражена не нав‘язливо, не 

прямолінійно [2]. Читачів-дітей приваблює її таємничість, незвичність, сюжет (захоплююча 

фабула),  яскраві  образи  тощо.  Казкову  ситуацію  вони  сприймають  як  гру,  без  труднощів 

усвідомлюють  важливі  особливості  казок  –  традиційність  зачину,  повторення  дій  (у 

переважній  більшості  народних  і  частині  авторських  казок  повтор  епізодів  визначає 

структуру казки), однотипність ситуацій, своєрідність кінцівки. 

Водночас,  варто  зазначити,  що  крім  особливостей,  характерних  для  казки  як  жанру, 

під час групової роботи учнів треба враховувати і своєрідність змісту кожної з них.  

Оповідання  –  це  невеликий  художній  твір,  у  якому  словесно  змальовуються  події  з 

життя  і  діяльності  людей  або  природа,    наділена  рисами,  які  властиві  людям.    В  основі 

оповідання найчастіше лежить якийсь один епізод, дійових осіб небагато,  є описи (портрети, 

пейзажі, описи обстановки) [1]. Під час опрацювання оповідань слід розмежовувати зміст і 

сюжет  твору:  школярі  мають  усвідомити  послідовність  подій  оповідання,  простежити  за 

діями  героя,  навчитися  думати,  порівнювати,  зіставляти,  оцінювати  вчинки  та 

характеристику героїв, встановлювати причинно-наслідкові зв‘язки тощо.  

Розглядаючи  художні  твори  необхідно  згадати  про  поетичні  тексти,  для  яких 

характерні  своєрідна композиція, синтаксичний лад, ритмічність, емоційність, лаконізм. 

У початковій школі використовують сюжетні  (епічні) і ліричні віршовані твори.  

Так, під час розгляду сюжетного вірша після вступної бесіди і ознайомлення з текстом 

застосовується  кількаразове  повторне  читання,  аналіз  головної  думки  і  художнього  її 

втілення  [2].  Особливої  уваги  потребує  до  тлумачення  слів,  виразів,  речень,  з‘ясування 

авторського ставлення до героя поезії чи об‘єкта зображення, що допоможе зорієнтуватися у 

визначенні провідної думки твору.  

У  ліричних  поезіях  сюжет  відсутній,  натомість  відтворено  переживання  чи  почуття, 

змальовуються картини природи. У навчальному процесі початкової школи використовують 

переважно пейзажну та соціально-громадянську лірику.  

Описані  вище  відмінності  між  сюжетними  й  ліричними  віршами  зумовлюють  певну 

специфіку опрацювання.  

У  процесі  опрацювання  пейзажного  вірша  необхідно  показати  його  поетичні 

особливості  завдяки  аналізу  образного  апарата,  ввести  учнів  у  світ  художніх  образів, 

викликавши почуття, а далі сприяти їх перетворенню у думки, висновки, сприяти збагаченню 

словника школярів, розвитку їхньої спостережливості, уяви тощо.  

Поетапно  повноцінне  сприймання  пейзажної  лірики  відбувається  таким  чином:  

налаштування учнів на сприймання тексту, тлумачення незрозумілих слів (за необхідності), 

читання вчителем вірша, виявлення вражень учнів, читання школярами вірша, аналіз тексту 

(поглиблення  і  розширення  образних  уявлень  учнів,  вибіркове  читання  окремих  рядків, 

строф, слів, робота над епітетами, метафорами, порівняннями, виявлення ставлення учнів до 

зображуваного), словесне ілюстрування вірша тощо. 

У навчанні читанню учнів 1-2 класів використовують також малі фольклорні форми: 

загадки,  лічилки,  скоромовки,  прислів‘я,  скоромовки  (загадки,  лічилки,  скоромовки 

використовують і авторські).  

Загадки  –  це  стислі  та  влучні  твори,  які  будуються  на  описові  предметів,  рослин, 

тварин,  явищ  природи,    мають  прихований  смисл.  Ознаками  загадок  є  уособлення 




293 

 

(зображення явищ природи у вигляді людей або тварин) та порівняння (предмет порівнюють 



зі  схожим).  Для  відгадування  загадки  школяреві  потрібно  перебрати  в  думках  декілька 

схожих  за  описом  предметів,  виділити  один  з  них    і  довести,  чому  таке  розв‘язання 

правильне [1].   

Лічилки  –  «римовані  лаконічні  (коротенькі  –  5-10  рядочків)  вірші,  призначені  для 

розподілу ролей під час гри, для визначення послідовності участі дітей в грі. Основа змісту 

лічилок  –  прихована  лічба,  переінакшені  форми  числа  та  слова,  позбавлені  смислу  (заум). 

Лічилки здебільшого веселі, загадкові, без конкретного змісту. 

Скоромовки  –  лаконічні  римовані  тексти,  які  допомагають  виробити  правильну 

вимову. Їх зміст простий, інколи спрямований на висміювання рис характеру, вчинків людей 

тощо. Особливістю будови скоромовок є співзвучні закінчення слів, специфічний добір слів 

(слова  дібрані  так,  щоб  часто  повторювалися  голосні  або  приголосні  звуки).  Читають 

скоромовки  спочатку  повільно  (для  того,  щоб  розібратися  у  структурі  та  значенні  слів),  

потім  –  у  швидшому  темпі,  все  збільшуючи  його,  далі  –  завчають  скоромовку  напам‘ять  і 

промовляють її якнайшвидше.  

Прислів‘я  і  приказки,  незважаючи  на  лаконічність,  часто  викликають  труднощі  у  їх 

розумінні  молодшими  школярами  (адже  для  прислів‘їв  і  приказок  характерна  надзвичайна 

місткість і внутрішня складність). Тому доцільним є використання прислів‘їв, які побутують 

у мовленнєвій практиці у прямому значенні. 

Інший різновид текстів, які використовуються  у навчанні української мови, науково-

художні і науково-пізнавальні тексти.  

Науково-художні  тексти  –  це  «різновид  дитячої  пізнавальної  літератури,  в  якому 

пізнавальна інформація подається читачеві за допомогою сюжету і художнього образу» [3]. 

Їх  особливістю  є  здатність  викликати  запитання,  що  стимулює  пізнавальну  активність 

школярів. 

Підсумовуючи  сказане    вище,  варто  наголосити,  що  аналіз  наукових  джерел  виявив 

стійкий інтерес та різноманітність підходів до тлумачення поняття «текст».  

Основна  мета  читача  –  зрозуміти  текст:  усвідомити  значення  окремих  елементів 

тексту  (слів,  словосполучень,  речень);  і  цілого  тексту  (його  теми,  фактичного  змісту, 

основної думки тощо). 

 Організація  групової  роботи  над  текстом  потребує  врахування:  його  характеристик 

(зв‘язності,  завершеності,  структурності;  цільності;  інформативності;  діалогічності), 

послідовності  етапів  опрацювання  учнями  тексту  молодшими  школярами,  особливостей 

стилю, жанрової специфіки.  

Врахування  перелічених  вище  аспектів  є  необхідним  під  час  використання  у 

навчально-виховному процесі початкової школи групової роботи учнів над текстом.  

 

Методика викладання української мови: навч. посібник / [С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко 



та ін.]; за ред. С.І. Дорошенка. – [2-е вид., перероб. і допов.] – К.: Вища школа, 2002. – 358 с. 

Скрипченко Н.Ф. Заняття з дітьми, які не відвідують дошкільних закладів і підготовчих класів загальноосвітніх 

шкіл: методичні рекомендації / Н.Ф. Кочіна, Л.П. Кочіна, Н.І. Підгорна. – К.: Рад. школа, 1985. – Частина І. – 72 

с. 


Ємець А. Працюємо за посібниками «Вчуся читати» / А. Ємець, О. Коваленко // Початкова школа. – 2002. – ғ4. 

–  С.12– 15. 






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   283   284   285   286   287   288   289   290   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка