Засобами сприятливого розвивального середовища



Сторінка263/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   259   260   261   262   263   264   265   266   ...   326
Мета нашої статті 

– розглянути особливості використання лінгвістичних ігор під час 

вивчення учнями початкової школи іменника.  

Ознайомлення  молодших  школярів  з  частинами  мови  розпочинається  з  іменника  як 

найбільш  уживаного  класу  слів  і  триває  про

тягом  усього  періоду 

навчання  у  початковій 

школі.  Як  зазначає  М.С. Вашуленко,  ―іменник  –  найбагатша  з  лексичного  погляду  частина 

мови серед інших, які існують у сучасній граматиці. Здобуті у початковій школі знання про 

іменник стають основою для вивчення інших частин мови, зокрема прикметника і дієслова‖ 

[2, с.198]. 

Чинна програма з української мови для початкової школи [6], визначає низку завдань 

вивчення  іменника  як  частини  мови,  а  саме:  формування  поняття  про  ―іменник‖, 

ознайомлення  з  його  лексичним  значенням  і  морфологічними  ознаками,  збагачення 

словникового  запасу  іменниками,  формування  навичок  правопису  і  правильного 

слововживання.  Упродовж  навчання  у  початковій  школі  учні  поступово  оволодівають 

нелегким  лексико-граматичним  матеріалом  про  іменник:  ознайомлюються  з  іменниками-

назвами істот і неістот, власними і загальними назвами, абстрактними іменниками; вчаться 

змінювати  іменники  за  числами  та  відмінками,  визначати  їхній  рід,  поєднувати  іменники  з 

іншими  словами  у  реченні  і  словосполученні,  добирати  іменники-синоніми  та  іменники-

антоніми,  вживати  іменники  у  прямому  і  переносному  значенні;  засвоюють  правописні 

норми:  написання  відмінкових  закінчень  іменників,  власних  назв  з  великої  літери, 

чергування  приголосних  і  голосних  звуків  при  словозміні  іменників;  вчаться  добирати  з 

поданих слів саме ті, що найбільше відповідають меті й типу висловлювання, замінювати в 

тексті недоречні лексичні повтори [за 6]. 

Отож у початковій школі учні отримують ґрунтовні знання про іменник і практично 

засвоюють правила слововживання і правопису. Обсяг і складність навчального матеріалу, а 

також  вікові,  психолого-фізіологічні  особливості  молодших  школярів,  зниження  рівня 

пізнавальної активності сучасних учнів спонукають учителів шукати і використовувати такі 

форми роботи на уроці, які б, з одного боку, зацікавлювали дітей навчальним матеріалом, а з 

іншого – були результативними з погляду засвоєння знань і формування умінь та навичок. 

Таким  ефективним  засобом  навчання  і  незамінним  атрибутом  навчально-виховного 

процесу  в  початковій  школі  є  дидактична  гра.  Їй  належить  особливе  місце  у  вихованні  та 

навчанні дітей молодшого шкільного віку, оскільки, граючись, дитина спостерігає, порівнює, 

зіставляє,  класифікує,  проводить  доступний  їй  аналіз  і  синтез,  узагальнює. 

В.О. Сухомлинський,  вказуючи  на  вагомість  гри  для  розвитку  дитини,  зазначав:  ―У  грі 

розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості‖ [5, 45].  

Однак  освітнє  і  виховне  значення  має  не  будь-яка  гра,  а  тільки  та,  що  передбачає 

пізнавальну  активність  учнів.  Спочатку  молодші  школярі  зацікавлюються  ігровою 

ситуацією,  а  вже  потім  -  навчальним  матеріалом,  закладеним  у  ній.  За  спостереженнями 

дослідників,  кількість  ігор  на  уроці  має  бути  розумно  обмеженою.  Адже  на  початку  уроку 

гра  має  допомогти  зацікавити,  організувати  дитину;  в  середині  уроку  гра  повинна 

спрямувати  на  засвоєння  теми,  а  в  кінці  уроку  гра  може  набувати  пошукового  характеру 

[3, с.50].  

Розглянемо  приклади  лінгвістичних  ігор,  які,  на  нашу  думку,  можна  ефективно 

використовувати під час вивчення учнями початкових класів іменника як частини мови. 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   259   260   261   262   263   264   265   266   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка