Засобами сприятливого розвивального середовища


Виклад  основного  матеріалу



Сторінка258/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   254   255   256   257   258   259   260   261   ...   326
Виклад  основного  матеріалу.

У  тлумачному  словнику  української  мови  слово 

"компетенція"  трактується  як  "добра  обізнаність  із  чим-небудь;  коло  повноважень  якої-

небудь  організації,  установи,  особи"  [8,  с.874].  Існує  безліч  визначень  поняття 

«компетенція»,  але  загальним  у  словниках  є:  знання,  якими  повинен  володіти  індивідуум; 

коло питань,  у яких людина повинна бути обізнана;  коло повноважень  –  функції, які  може 

здійснювати фахівець.  

В.Байденко  вважає,  що  ―компетенція  –  це  здатність  робити  щось  добре,  ефективно  в 

широкому форматі контекстів з високим ступенем саморегуляції, саморефлексії, самооцінки, 

з  швидкою,  гнучкою  й  адаптивною  реакцією  на  динаміку  обставин  і  середовища; 

відповідність  кваліфікаційним  характеристикам  з  урахуванням  вимог  локальних  і 

регіональних потреб ринків праці;  здатність виконувати особливі види діяльності  й робіт у 

залежності від поставлених завдань, проблемних ситуацій і т. ін.‖ [3, с. 5]. 

Згідно трактування Г.Селевка, компетенцією є ―освітній результат, який виявляється в 

підготовленості випускника, в реальному володінні ним методами та засобами діяльності, в 

можливостях  справлятися  з  поставленими  завданнями;  форма  поєднання  знань,  вмінь  і 

навичок, яка дозволяє ставити і досягати мети в перетворенні оточуючого середовища‖ [9, с. 

139]. 

В основі терміну "компетенція" лежить латинське competentia, що походить від compete 



–  взаємно  прагну,  відповідаю,  підходжу;  знання,  коло  повноважень  особи,  досвід,  а  під 

"компетентністю"  розуміється  поінформованість,  обізнаність,  авторитетність;  кваліфікація, 

результативність.  Педагогічна  наука  оперує  поняттями  "компетентність,  компетентності", 

водночас нові стандарти освіти притримуються поняття "компетенція" [5, с.637]. 

Отож,  компетентність,  можна  розглядати,  як  освіченість,  майстерність,  обдарованість 

тощо. Бути компетентним – це одне й теж, що почуватися вільно, добре розбиратися у якій-

небудь галузі життя. Компетенція - це маленький елемент широкого поняття компетентності. 

Володіючи різними видами компетенції, людина може й не бути компетентною. 

Отже,  доречніше  використовувати  "компетентність"  як  загальне  поняття, 

"компетентності"  як  широке  поняття  (мовленнєва  тощо),  а  "компетенція"  як  більш  вузьке 

(знання, вміння, навички). 

Поняття "компетентності" охоплює якість людини, яка формується завдяки обізнаності, 

оволодінню  знаннями,  уміннями,  навичками  та  набуттям  певного  досвіду.  Це 

характеристика,  яка  залежить  від  наявного  психічного  розвитку,  творчості,  саморозвитку, 

самореалізації.  

Розвиток управлінської компетентності вихователів дошкільних навчальних закладів в 

умовах  сучасної  освіти  супроводжується  низкою  суперечностей.  А  саме:  між  сучасними 

вимогами  суспільства  до  фахівців  системи  дошкільної  освіти,  здатних  до  саморозвитку  й 

самоосвіти  в  інноваційному  професійному  середовищі  та  реальною  практикою  підготовки 

організатора дошкільної освіти; між стрімким розвитком суспільства й інноваційних освітніх 

технологій  та  нерозробленістю  відповідного  науково-методичного  супроводу;підвищення 

ролі  управлінської  компетентності  як  особливого  виду  професійної  компетентності, 

актуальної  в  умовах  модернізації  сучасної  педагогічної  освіти  та  недостатнім  рівнем 

готовності  вихователів  дошкільних  навчальних  закладів  до  організації  управлінської 

діяльності [1, с.80]. 

Одним  із  ключових  завдань  підготовки  майбутніх  вихователів  ДНЗ  є  формування  у 

студентів управлінської компетентності як необхідної умови їх професійної перспективності 

та стабільності, прогностичної орієнтації в широкому арсеналі інноваційного руху, наукових 

розроблень  і  авторських  шкіл  системи  дошкільної  освіти,  що  забезпечують  її  якісну 

організацію та результативність.  

В  ринкових  умовах  розвитку  суспільства  для  успішної  самореалізації  майбутніх 

магістрів  педагогічних  спеціальностей  вагоме  значення  мають  знання  з  менеджменту, 

розуміння  економічних  та  психологічних  основ  ефективного  управління  освітніми 

системами, педагогічним колективом та самоуправління [6, с.104]. 

Діяльнісний  аспект  педагогічного  менеджменту  передбачає  формування  у  майбутніх 

магістрів здатності використовувати педагогічно та економічно доцільні методи управління 

освітнім  процесом,  реалізовувати  на  практиці  функції  педагогічного  менеджменту 

(цілепокладання,  планування,  організація,  контроль),  створювати  позитивний  імідж 

дошкільного  навчального  закладу,  сприятливий  психологічний  клімат  в  педагогічному 

колективі.  Також  звертаємо  увагу  на  формування  навичок  самоменеджменту, 

самомаркетингу, ефективної побудови ділової кар‘єри тощо [6, с.105]. 



265 

 

Вчені  зауважують,  що  питання,  пов‘язані  з  саморозвитком,  самоуправлінням, 



самоорганізацією особистості стосуються не лише керівників, а й працівників різних рівнів, 

які  прагнуть  досягнути  успіху  в  професійній  діяльності.  Відповідно,  самоменеджмент 

розглядають як: 1) науку про самоуправління і самоорганізацію людини; 2) здатність людини 

планувати  свою  діяльність;  3)  управління  власними  ресурсами  задля  досягнення  успіху  в 

професійній  діяльності;  4)  стратегію  побудови  ділової  кар‘єри;  5)  активність  особистості, 

орієнтовану  на  саморозвиток  та  управління  власним  професійним  зростанням  та  ін.  Отож, 

сутність  поняття  самоменеджменту  охоплює  низку  категорій,  пов‘язаних  з  проблемою 

самореалізації  особистості:  самопізнання,  самовдосконалення,  самоконтроль,  оптимальне 

використання власних можливостей, ресурсів і часу для досягнення успіху [7, с.89]. 

Сучасний керівник дошкільного навчального закладу є менеджером освітнього процесу 

і виступає як суб‘єкт або об‘єкт управління. 

В.Андрущенко  управлінську  компетентність  визначає  як  знання  про  організаційну 

структуру  навчального  закладу,  уміння  користуватися  нормативно-правовими  актами,  що 

регулюють діяльність навчального закладу, вміння формувати стратегічні плани і концепції 

та оперативно приймати рішення тощо [2, с.11]. 

Управлінська  компетентність  керівника  як  складова  частина  системи  професійної 

компетентності  розглянута  В.Бондарем.  У  зміст  управлінської  компетентності  науковцем 

включено сукупність знань, умінь і здатності виконувати управлінські функції [4, с.23]. 

Управлінську  діяльність  можна  виділити  як  самостійний  вид  професійної  діяльності 

сучасного вихователя, метою якої є здійснення оптимального управління процесом навчання 

у  разі  максимального  розкриття,  розвитку  творчих  можливостей  та  здібностей  кожного 

учасника освітнього процесу. 

Управлінську  компетентність  вихователя  дошкільного  навчального  закладу  можна 

представити  як  інтегральну  багаторівневу  професійно  значущу  характеристику  особистості 

та діяльності  педагога, що базується на результативному професійному досвіді,  відображає 

системний  рівень  функціонування  управлінських,  методологічних,  методичних  і 

дослідницьких  знань,  умінь,  досвіду,  мотивації,  здібностей  і  готовності  до  творчої 

самореалізації  в  науково-методичній  і  педагогічній  діяльності  загалом,  передбачає 

оптимальне поєднання методів професійної педагогічної діяльності [1, с.82]. 

У сучасній науці визначаються основні компоненти управлінської компетентності: 

 

когнітивний – система знань про управління як провідну діяльність професіонала, 



про  педагогічне  експериментування,  засоби  та  форми  професійного  самовдосконалення, 

узагальнення та трансляцію досвіду, а також самопрезентації; 

 

операційно-технологічний  –  вміння  здійснювати  педагогічний  аналіз  ресурсів, 



вміння проектувати цілі для учасників освітнього процесу в управлінських формулюваннях, 

вміння  планувати  навчально-виховний  процес  від  кінцевої  мети;  вміння  планувати  його, 

організувати,  проводити  та  аналізувати,  здатність  до  постійного  професійного 

вдосконалення,  володіння  прийомами  аналізу  та  узагальнення  власного  досвіду  через 

презентації, виступи, наукові статті, вміння вибрати необхідні напрями та форми діяльності з 

метою професійного зростання

 

особистісний,  позиційно-ціннісний  –  усвідомлення  значення  управління  як 



провідної  діяльності  людини,  що  спирається  на  його  свідомий  вибір,  прагнення  педагога 

дошкільного навчального закладу свідомо здійснити вибір інновацій для власної професійної 

діяльності,  бажання  реалізовувати  власний  творчий  потенціал,  розробляючи  та 

запроваджуючи  новітні  технології,  курси;  прагнення  сформувати  в  учасників  освітнього 

процесу  розуміння  управління  власною  діяльністю  як  єдності  свободи  вибору  і  прийняття 

відповідальності  за  свій  вибір,  реалізації  своїх  можливостей  на  максимальному  рівні, 

можливості здійснити гідний внесок у загальну справу системи освіти; прагнення керівника 

дошкільного навчального закладу ділитися професійними знахідками і  представляти власні 

досягнення для використання їх колегами;  усвідомлення педагогом значення цих умінь для 

власного професійного зростання [1, с.82]. 






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   254   255   256   257   258   259   260   261   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка