Засобами сприятливого розвивального середовища


РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В РАННІЙ ЮНОСТІ



Сторінка25/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір5,63 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   326
РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ В РАННІЙ ЮНОСТІ 

Данчевська І.,

магістрантка спеціальності «Соціальна робота» 

Ковбас Б.І

. кандидат педагогічних наук, доцент

 

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» 

м. Івано-Франківськ 

 

Упродовж  історії  людства  процес  дорослішання  стає  тривалішим  в  міру  зростання 

вимог  (професійних,  правових,  моральних  тощо),  які  ставляться  до  члена  соціуму,  і  з 

урахуванням  можливостей  суспільства  нести  додаткові  витрати  на  тривале  утримання  і 

навчання  підростаючого  покоління.  Юнацький  вік  виділився  історично  недавно,  а 

універсальним феноменом, що охоплює і хлопчиків, і дівчат, всі прошарки суспільства, став 

тільки  з  кінця  ХХ ст.,  з  розвитком  індустріалізації  та  урбанізації.  Період  юності  складає 

частину  розгорнутого  перехідного  етапу  від  дитинства  до  дорослості,  точніше,  від 

підліткового віку до самостійного дорослого життя. Однак, юність,  – відносно самостійний 

період життя, що має власну цінність [4, с. 63]. 

Завдяки  змінам,  що  відбуваються  в  сучасному  суспільстві,  молоді  люди  мають 

великий вибір ідеологічних, соціальних та професійних можливостей. Перед психологічною 

наукою постають нові питання про те, що саме наповнює внутрішній світ сучасної молодої 

людини,  як  формується  її  індивідуальність  та  відбувається  її  розвиток.  Останнім  часом 

помітно зріс інтерес до вивчення юності як одного з визначальних етапів життєвого шляху. 

Важливо  зрозуміти,  які  психологічні  механізми  сприяють  формуванню  активної  молодої 

людини,  що  розвивається  як  унікальна  особистість,  здатна  перевірити  та  утвердити  свої 

здібності,  досягати  контролю  над  життєвими  обставинами,  бути  діяльною,  продуктивною  і 

щасливою. Разом з тим існують великі розбіжності в поглядах на основні імпульси розвитку 

в юності, часові межі та головні особливості цього періоду. 

Теми  розвитку  особистості  в  період  ранньої  юності  розкрито  у  працях  Е. Еріксона, 

М. Боришевського, Л. Потапчука та ін. 

Метою статті є розкриття особливостей розвитку особистості в період ранньої юності. 

Протягом  ранньої  юності  (від  15–16  до  17–18  років)  особистість  виходить  на  рубіж 

відносної зрілості, у цей період завершуються бурхливий ріст і розвиток її організму, а також 

первинна 

соціалізація. 

Утверджуючись 

у 

світогляді, 



самоусвідомлюючись 

і 

самовизначаючись,  прагнучи  індивідуальної  неповторності,  юнаки  і  дівчата  виявляють 



значно  вищий,  ніж  у  підлітковому  віці,  рівень  навчальної  діяльності,  комунікативності, 

починають  узгоджувати  у  своєму  баченні  майбутнього  близьку  і  віддалену  перспективи, 

нерідко  переживаючи  при  цьому  кризу  ідентичності.  Важливими  аспектами  розвитку 

особистості  у  ранньому  юнацькому  віці  є  загальна  стабілізація  особистості,  потяг  до 

самовиховання,  свідоме  формування  нових,  бажаних  елементів  поведінки;  виникнення 

особливого інтересу до спілкування з дорослими, потреби у самореалізації; реалізація потреб 

у дружбі, коханні; інтимно-особистісне спілкування тощо. 

Юність  –  перший  період  дорослого  самостійного  життя.  Відповідальність  за  власну 

долю, за майбутнє життя визначає саме специфіка віку. 

Саме  в  ранньому  юнацькому  віці  головним  новоутворенням  є  відкриття  власного Я, 

розвиток  рефлексії,  усвідомлення  індивідуальності  та  її  властивостей,  поява  певного 

життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Старшокласники віддають 

перевагу тим рисам, які зумовлюють людські взаємини.  

Також  найважливішою  характеристикою  ранньої  юності  виступає  орієнтація  на 

майбутнє, яка створює позитивний емоційний фон ставлення особистості до себе, стимулює 

її активність і є основою її розвитку. Процес засвоєння цінностей життя і їх перетворення в 

змістовні  елементи  ціннісних  уявлень  виступає  психологічною  основою  формування 

ціннісних  орієнтацій  особистості  молодої  людини.  Особливості  протікання  даного  процесу 

умовно подають у вигляді трьох взаємопов‘язаних етапів: 

–  на  першому  етапі  відбувається  переоцінка  цінностей  та  ідеалів,  якими  керувалась 

особистість до цього. А тому власний досвід життєдіяльності виступає важливим джерелом 

ціннісних орієнтацій; 

–  на  другому  етапі  засвоєння  цінностей  проходить  не  лише  шляхом  утворення 

цілісних  функціональних  одиниць  емпіричних  уявлень,  а  й  комунікативних  –  через  засоби 

масової інформації і пропаганди

–  необхідною  умовою,  основою  третього  етапу  є  діяльність,  виражена  в  особистих 

внутрішніх відношеннях до об'єктивних умов свого буття [2, с. 12]. 



28 

 

Ранній юнацький вік має вирішальне значення у розвитку особистості та формуванні 



ціннісних  орієнтацій,  які  у  подальшому  впливатимуть  на  її  майбутнє.  Ціннісні  орієнтації 

особистості  у  цей  період  не  тільки  визначають  мотивацію  індивідуальної  поведінки,  а  й 

складають подальший світогляд людини.  

У  період  юнацького  віку  аналізуючи  своє  оточення,  яке  певною  мірою  залежить  від 

самої особистості, ми свідомо чи несвідомо засвоюємо певні цінності. Тоді ще ми не точно, а 

то  й  зовсім  не  можемо  пояснити  чому  ми  надаємо  перевагу  одним  цінностям  над  іншими. 

Ієрархія  цінностей  є  своєрідним  «конвеєром»,  де  постійно  одні  цінності  замінюються 

іншими, чи змінюють своє місце у пріоритетності. 

Однією  зі  значущих  сфер  активності  особистості  на  етапі  ранньої  юності  є 

міжособистісне  спілкування.  У  цьому  віці  змінюється  його  зміст  і  загальна  спрямованість, 

воно  стає  вибірковим,  інтимним,  виконує  функцію  головного,  соціального  полігону 

самоствердження  і  самовираження  юнаків  і  дівчат.  У  ранній  юності  відбувається 

прогресивний  розвиток  теоретичного  мислення  (старшокласники  виявляють  логічне 

мислення,  здатність  займатися  теоретичними  міркуваннями  та  самоаналізом).  їх  інтелект 

формується як цілісна структура. 

У  цьому  віковому  періоді  починає  окреслюватися  індивідуальний  стиль 

інтелектуальної  діяльності  (пізнавальний  і  когнітивний  стилі),  формується  ментальний 

досвід,  виробляються  індивідуальні  варіанти  способів  сприймання,  запам‘ятовування  і 

мислення,  які  визначають  шляхи  набуття,  накопичення,  перероблення  та  використання 

інформації.  Водночас  багато  представників  цього  віку  схильні  переоцінювати  рівень  своїх 

знань і розумових здібностей. 

У  ранньому  юнацькому  віці  з‘являється  усвідомлення  незворотності  часу, 

скінченності свого існування, що змушує серйозно замислюватися над сенсом життя, своїми 

перспективами,  майбутнім,  особистими  життєвими  цілями,  життєвим  шляхом.  Поступово  з 

мрії, для якої все можливо, та ідеалу як абстрактного, часто недосяжного зразка починають 

вимальовуватися  більш  чи  менш  реалістичні  плани  дійсності,  між  якими  молодій  людині 

доведеться  обирати.  Життєвий  план  охоплює  всю  сферу  самовизначення  старшокласників. 

Йдеться про стиль життя, рівень домагань, вибір професії і свого місця в житті. 

Юність, за Еріксоном, – це передусім криза ідентичності, яка полягає у послідовності 

соціальних та індивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій та самовизначень. Успішно 

справившись  із  вирішенням  відповідних  задач,  юнак  переходить  від  пошуку  себе  до 

практичної самореалізації [Цит. за: 1, с. 75]. 

Основним  протиріччям  у  ранній  юності  є  оцінка  своїх  можливостей  і  здібностей  та 

відсутність засобів їх реалізації. Для юнаків тривалість життєвої перспективи (хронологічна 

віддаленість  подій  майбутнього)  є  значною.  Її  реалістичність  (бачення  різниці  між 

реальністю  і  фантазією)  досить  неадекватна,  а  розчленування  майбутнього  на  послідовні 

етапи (диференційованість перспективи) – невиразне. 

Загалом  юність  –  це  період  стабілізації  особистості,  вироблення  системи  стійких 

поглядів на світ і своє місце в ньому, особистісного й професійного самовизначення. Таким 

чином,  дівчата  та  хлопці  раннього  юнацького  віку  опинившись  на  порозі  дорослості, 

спрямовані  у  майбутнє.  Реалізація  основних  потреб  цього  віку  призводить  до  відносної 

стабілізації 

особистості, 

формування 

«Я-концепції», 

світогляду. 

Центральним 

новоутворенням  стає  самовизначення  –  професійне  та  особистісне.  Саме  в  період  ранньої 

юності виявляється свідоме позитивне ставлення до навчання. Все це дає можливість у цей 

віковий період здійснювати пошуки сенсу життя. 



 

1.

 



Долинська Л. В.  Вікова  психологія:  навч.  посібник  /  Л. В. Долинська,  О. В. Скрипченко.  –  К. :  Просвіта, 

2001. – 416 с. 

2.

 

Заброцький М. М.  Основи  вікової  психології:  навч.  посіб.  –  Тернопіль :  Навчальна  книга-Богдан,  2008.  – 



112 с. 

3.

 



Райс Ф.

 

Психологія підліткового і юнацького віку / Ф. Райс. –СПб., 2000. – 689 c. 



4.

 

Штепа О. Феномен особистісної зрілості / О. Штепа // Соціальна психологія. – 2005. – ғ 1. – С. 62-77. 



 

 



29 

 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка