Засобами сприятливого розвивального середовища



Сторінка222/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   218   219   220   221   222   223   224   225   ...   326
«

Молодшому  шкільному  віку  властиве 

непрагматичне  ставлення,  що  ґрунтується  на  суб'єктифікації,  коли  природні  об'єкти 

стають «значущими іншими»; посилюються мотиви спілкування з природою» [1]. 

А  діти  котрі  прийшли  з  дому  їм  важче  формувати  свої  погляди,  внаслідок  чого  у 

деяких  випадках  вони  відстають  від  своїх  однокласників  .    Тому  педагогічний  процес 

повинен бути безперервний.  

Дошкільне  дитинство  –  сензитивний  період розвитку  дитини,  який  відіграє  важливу 

роль  у  формуванні  моральних  особистісних  рис,  що  включають  і  екологічну  культуру. 

Наступність  у  роботі  дошкільної  та  початкової  ланок  освіти  є  важливою  умовою 




228 

 

неперервності  та  ефективності  екологічного  виховання  дітей  старшого  дошкільного  та 



молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про 

природу,  які  складають  основу  екологічної  культури,  екологічного  світорозуміння, 

екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися школі. 

Бережливе  ставлення  до  природного  довкілля  інтегрує  в  собі  знання,  почуття  і  дії. 

Тому  екологічне  виховання  будується  на  основі  принципу  міждисциплінарності  та 

комплексного  розкриття  екологічних  проблем.  Однак  основна  робота,  спрямована  на 

формування у дітей основ екологічної культури, здійснюється у процесі пізнання природи. 

Ефективна  реалізація  є  важливою  умовою  результативності  формування  в  дітей 

емоційно-ціннісного  ставлення  до  природи  (позитивний  емоційний  відгук,  інтерес, 

усвідомлення  цінності  компонентів  природи),  їхньої  пізнавальної  компетентності  стосовно 

природи  (обсяг,  правильність  і  повнота,  осмисленість,  міцність  та  дієвість  знань)  та 

екологічно  доцільної  поведінки  (навички  бережливого  ставлення  до  природи,  уміння 

доглядати за рослинами та тваринами) [11, 92]. 

Динаміка  сформованості  рівнів  компетентності  старших  дошкільників  і  молодших 

школярів стосовно природи досягається за певних умов, основними з яких є такі: узгодження 

завдань, змісту програмового матеріалу (поступове ускладнення, розширення і поглиблення 

тих знань, умінь і навичок, які засвоєні на попередньому етапі, перспективна спрямованість 

на  вимоги  наступного  етапу  навчання);  узгодження  методів,  форм  організації 

природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, урахування у їх 

виборі  закономірностей  психічного  розвитку  дітей  цих  вікових  періодів;  готовність 

вихователів і вчителів до забезпечення наступності (знання вихователями шкільної програми 

та  методики  організації  навчально-виховного  процесу,  а  вчителями  дошкільної, 

урізноманітнення  роботи  з  батьками)  та  співпраці  у  досягненні  ефективності  навчально-

виховного  процесу;  оптимізація  педагогічного  процесу;  організація  спільних  форм 

природопізнавальної  діяльності  дошкільників  і  учнів;  педагогічна  просвіта  батьків, 

залучення  їх  до  виконання  освітньо-виховних  завдань,  створення  природного  середовища. 

До  об'єктивно  існуючих  умов,  які  сприяють  реалізації  наступності,  належать  і  особливості 

діяльності  "школа-дитячий садок", який повинен об'єднувати  дошкільну та початкову ланку 

освіти в єдину педагогічну систему. 

Немає  сумніву  в  тому,  що  позитивний  емоційний  відгук,  пізнавальний  інтерес  до 

компонентів  природи,  усвідомлення  їхньої  цінності,  уявлення  про  взаємозв'язки  і 

взаємозалежності  у  природі,  практичні  навички  дбайливого  ставлення  до  тварин  і  рослин 

можна  сформувати  в  процесі  різних  видів  діяльності  дітей  у  безпосередньому  природному 

довкіллі. Отже, важливою умовою ефективності ознайомлення дітей з природою і, зокрема, 

формування в них основ екологічної культури є розвиваюче природне середовище, яке має 

відповідати змісту програми. Що забезпечити означену  умову,  у взаємодії з батьками були 

створені куточки охорони природи (у природному середовищі – міський парк, у приміщенні 

комплексу  –  кімната  природи),  городи,  квітники,  ділянки-мапи,  міні-ставок,  міні-гайок. 

Різновидність  рослин  на  території  комплексу  сприяла  формуванню  в  дітей  відчуття  краси 

природи,  наукових  знань  про  єдність  і  цілісність  природного  середовища,  засвоєнню 

основних  засад  його  захисту,  ознайомленню  з  рослинами,  які  охороняються  законом, 

організації  спільних  форм  природопізнавальної  та  природоохоронної  діяльності  старших 

дошкільників і молодших школярів. 

У  змісті,  методах  і  формах  екологічного  виховання  дітей  старшого  дошкільного  та 

молодшого  шкільного віку  можна  за  умови  створення  наскрізної  програми  ознайомлення з 

природою та сукупності методичного забезпечення навчально-виховного процесу.  

У виборі змісту, методів і форм пізнання дітьми природи, формування у них досвіду 

взаємодії з природним довкіллям, інтересів, потреб, навичок, що виявляються в екологічно 

доцільній поведінці, ми враховували особливості психічного розвитку старших дошкільників 

і  молодших  школярів,  специфіку  змісту,  дидактичні  функції  різних  методів,  а  також 

керувалися положеннями щодо цінності чуттєвого сприймання, словесного розмірковування 

та  практичної  діяльності.  У  підготовчій  групі  надавалася  перевага  методам  і  формам,  які 

забезпечують  безпосереднє  пізнання  природи  (спостереження,  екскурсія,  праця  у  природі, 

прогулянка, дослід). У другій половині навчального року ширше використовувалися словесні 

(бесіда,  розповідь,  словесні  логічні  задачі  екологічного  змісту  тощо),  проблемно-пошукові 

(проблемні завдання, екологічні ситуації тощо) методи, моделювання. Розроблені предметно-

схематичні  моделі  полегшували  усвідомлення  дітьми  зв'язків  і  залежностей,  які  існують  у 

природі (причинно-наслідкові, структурно-функціональні, часові та ін.) [2, с. 93]. 




229 

 

Закріплення  в  дошкільників  знань  про  зовнішні  ознаки  компонентів  живої  природи, 



властивості,  видову  належність,  середовище  існування,  особливості  поведінки,  спосіб 

живлення, характерні ознаки сезону здійснювались у процесі використання природознавчих 

ігор.  Під  час  проведення  ігор  ("Сім'я",  "Зоопарк",  "Птахоферма",  "Ветеринарна  лікарня"  та 

ін.) приділялася увага формуванню в дітей гуманного ставлення до тварин. 

На  початку  навчального  року  в  першому  класі  варто  надавати  перевагу  формам  і 

методам безпосереднього пізнання природи, які сприяють формуванню емоційно-ціннісного 

ставлення  до  природи,  екологічно  доцільної  взаємодії  з  природним  довкіллям,  системних 

знань  про  цілісність  світу  природи  (екскурсія,  дослід,  експеримент,  праця  у  природі, 

предметно-схематичні,  графічні  моделі  тощо),  поступово  збільшувалася  питома  вага 

словесних  методів  (бесіда,  розповідь,  пояснення).  Оскільки  в  реалізації  наступності 

необхідно враховувати механізми взаємозв'язків основних видів діяльності, у першому класі 

ми  більше  часу  приділяли  самостійним  спостереженням  та  різним  видам  екологічних  ігор 

(дидактичні  ігри,  ребуси,  кросворди,  вікторини,  КВК  тощо).  Доцільність  їх  використання 

зумовлена  тим,  що  гра  для  першокласників,  які  "на  третину  дошкільники"  (Є.Тіхєєва), 

відіграє досить важливу роль, адже саме в ігровій діяльності зароджується навчальна, а про її 

сформованість у першому класі ще говорити рано. 

Екологічне  виховання  молодших  школярів  продовжувалося  в  позаурочний  час  у 

різних  видах  діяльності  (догляд  за  рослинами  і  тваринами  в  куточку  охорони  природи, 

перегляд  діафільмів,  збирання  насіння,  лікарських  рослин,  заготівля  їжі  для  тварин, 

підгодівля птахів, природознавчі ігри, розваги тощо). 

Наступність  забезпечується  єдністю  у  стилі  керівництва  пізнавальною  діяльністю 

дошкільників і учнів, який ґрунтувався на засадах співробітництва.  

На  підставі  результатів  дослідження  ми  вважаємо,  що  наступність  в  екологічному 

вихованні  дітей  6  і  7  років  в  умовах  діяльності  НВК  "школа  –  дитячий  садок"  досягається 

шляхом  інтеграції  педагогічної  діяльності  вихователів,  учителів  і  сім'ї.  Результативними 

видами  їх  взаємодії  є  такі:  взаємовідвідування  й  обговорення  уроків  і  занять;  педагогічне 

моделювання;  ділові  ігри;  планування  спільних  форм  діяльності  дошкільників  і  учнів, 

самоосвіта  (за  рекомендованою  науково-методичною  літературою);  виконання  обов'язків 

учителя  вихователем  у  позаурочний  час  в  першому  класі,  а  вчителем  –  вихователя  в 

підготовчій групі.  Для  батьків було визначено коло знань, які  діти можуть засвоїти з ними 

вдома,  і  розроблено  поради:  "Що  розповідати  дітям  про  природу",  "Як  допомагати  дітям 

вести  самостійні  спостереження  за  об'єктами  та  явищами  природи",  "Яку  прочитати  дітям 

природознавчу художню літературу", "Як обладнати вдома куточок природи" тощо. 

Отже,  забезпечивши  умови  для  ефективної  реалізації  наступності  в  ознайомленні  з 

природою  дітей  старшого  дошкільного  та  молодшого  шкільного  віку,  можна  досягти 

неперервності та ефективності їх екологічного виховання. 

 

1.

 



Бусленко  В.  Організація  еколого  -  оздоровчої  роботи  в  дошкільному  навчальному  закладі  /  В.  Бусленко  // 

Дитячий садок. Число 45 - 46. , 2004. С. 21 – 23. 

2.

 

Основні  орієнтири  виховання  учнів  1-11  класів  загальноосвітніх  навчальних  закладів  України.  URL: 



http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/24565/ 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   218   219   220   221   222   223   224   225   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка