Засобами сприятливого розвивального середовища


ЕКОЛОГО-ВАЛЕОЛОГІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ



Сторінка213/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   209   210   211   212   213   214   215   216   ...   326
 

ЕКОЛОГО-ВАЛЕОЛОГІЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ 

ОСВІТИ 

Найда О., 

магістрант, педагогічний факультет

 

Бабюк Т., 



кандидат педагогічних наук, доцент

 

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

м. Кам’янець-Подільський, Україна 

 

Анотація. 

У статті проаналізовано екологічні та валеологічні концепції виховання та 

виявлено  передумови  для  об‘єднання  валеологічних  та  екологічних  знань  в  системі 

неперервної освіти. 



Ключові слова:

 екологія, валеологія, наступність, здоров‘я, соціалізація. 

Кожна  людина,  народжуючись  на  світ,  отримує  генетично  закладений  потенціал 

здоров‘я, який реалізується в онтогенезі. Однак, яким би сприятливим не був генетичний код 

індивіда, в процесі власного розвитку людина постійно взаємодіє з середовищем, яке може 

сприяти  як  розвиткові  і  удосконаленню  наявних  задатків,  так  і  їх  пригніченню, 

перетворенню,  яке  матиме  негативні  наслідки.  У  зв‘язку  з  цим  актуальною  стає  проблема 

формування  та  збереження  здоров‘я,  концептуальні  ідеї  якої  досліджували  І. І. Брехман, 

Ю. П. Лісіцин, Г. І. Царегородцев та інші.  

Соціально  значимими  при  цьому  стають  дослідження  в  галузі  валеології  та  екології 

людини, оскільки розглядають проблему здоров‘я людини з позицій взаємозв‘язку здоров‘я 

людини і „здоров‘яˮ навколишнього середовища, орієнтовані на об‘єднання екологічного та 

валеологічного виховання.  

Сьогодні  під  екологічною  освітою  розуміють  неперервний  процес  навчання, 

виховання  і  розвитку  особистості,  спрямований  на  формування  системи  наукових  і 



220 

 

практичних  знань,  ціннісних  орієнтацій,  поведінки  і  діяльності,  що  забезпечують 



відповідальне  ставлення  до  навколишнього  соціально-природного  середовища  [4,  с.  45]. 

Екологія  людини  –  найважливіший  блок  змісту  екологічної  освіти.  Основоположними  у 

цьому блоці є знання про здоров‘я та екологічні чинники, що визначають його стан.  

За своїми теоретичними положеннями проблемі екології людини близька валеологія. 

Результатом  валеологічної  освіти  повинна  стати  валеологічна  культура  людини,  яка 

передбачає  знання  своїх  генетичних, фізіологічних  та  психологічних  можливостей,  методів 

та  засобів  контролю,  збереження  і  розвитку  власного  здоров‘я,  вміння  поширювати 

валеологічні знання на оточуючих [2, с. 16]. 

Метою  здоров‘язбережувальної  освіти  є  формування  у  суб‘єктів  педагогічного 

процесу  готовності  до  творення  свого  здоров‘я,  яка  проявляється  в  потребі  стати  і  бути 

здоровим, у здатності стати і бути здоровим і в рішучості стати і бути здоровим [3, с. 187]. 

Означена  мета  детермінує  завдання  процесу  здоров‘язбережувальної  освіти:  формування  у 

суб‘єктів  освітнього  процесу  системи  знань  про  здоров‘я  та  шляхи  його  становлення; 

формування умінь та навичок становлення здоров‘я у процесі творення власної особистості; 

забезпечення  умов  для  постійного  застосування  отриманих  знань  і  засвоєних  способів  у 

різних аспектах своєї життєдіяльності.  

Таким  чином,  вивчення  і  аналіз  психолого-педагогічної,  спеціальної  та  біологічної 

літератури  дозволяє  констатувати,  що  в  даний  час  розробляються  концептуальні  основи 

валеологізації  освітнього  середовища,  проводиться  науково-дослідна  робота  з  розробки 

теоретичних  основ  екологічного  і  валеологічної  освіти.  На  сучасному  етапі  дослідники  в 

основному  вирішують  проблему  формування  у  дітей  знань  про  здоров‘я,  способи  його 

збереження і  зміцнення з позицій тільки валеологічного підходу. Або підкреслюють тільки 

вплив чинників довкілля на формування здоров‘я, використовуючи екологічний підхід. Ще 

не  виявлена  система  еколого-валеологічних  понять,  яка  дозволить  розглянути  проблему 

здоров‘я людини комплексно, з позицій еколого-валеологічного підходу.  

 Однак  багато  авторів  сходяться  на  думці,  що  починати  формування  еколого-

валеологічних  уявлень  необхідно  вже  на  етапі  дошкільного  дитинства  (Н. Ф. Денисенко, 

О. Л. Кононко, З. П. Плохій), коли закладаються основи ставлення до себе і навколишнього 

соціоприродного середовища. У зв‘язку з цим проблема наступності дошкільної і початкової 

ланок в галузі еколого-валеологічної освіти є актуальною на сучасному етапі.  

Стаття  присвячена  аналізу  екологічних  та  валеологічних  концепцій  виховання  та 

виявленню  передумов  для  об‘єднання  валеологічних  та  екологічних  знань  в  системі 

неперервної освіти. 

Механізм реалізації наступності між зазначеними ланками традиційно заснований на 

взаємозв‘язку цільового, змістовного і процесуального компонентів освіти. Найважливішим 

новоутворенням  у  молодшому  шкільному  віці  є  теоретична  свідомість  і  мислення,  тому 

специфічне  завдання  початкової  школи  в  галузі  еколого-валеологічної  освіти  пов‘язане  з 

формуванням  системи  екологічних  та  валеологічних  знань,  яка  характеризує  ставлення 

молодших  школярів  до  навколишнього  природного  середовища  та  власного  здоров‘я  [5, 

с.17].  


До  фундаментальних  психологічних  новоутворень  дошкільного  дитинства  належить 

творча  (продуктивна)  уява,  яка  дозволяє  дитині-дошкільнику  сприймати  природу  як  живу 

істоту, сумувати і  радіти разом з нею. Саме уява є основою інтелектуального та духовного 

життя дошкільника, забезпечує фізичну і психічну цілісність дитячого „Яˮ (О. Л. Кононко). 

У  процесі  пізнання  природи  теоретичне  мислення  молодшого  школяра  і  продуктивна  уява 

дошкільника  виконують  єдину  функцію.  Вони  дозволяють  засвоїти  універсальні  принципи 

будови і функціонування світу. Різниця полягає у тому, що в мисленні молодшого школяра 

ці  принципи  формуються  у  формі  абстрактних  понять,  а  в  уяві  дошкільника  –  у  формі 

образів [3, с. 76].  

Дитина-дошкільник пізнає закономірності світобудови, безпосередньо взаємодіючи з 

ним.  Саме  в  предметній  діяльності  дитина  набуває  обережності  у  поводженні  зі  світом 

природи  і  світом  речей,  орієнтації  на  відновлення  і  творення,  потреби  надати  допомогу.  У 

процесі спілкування з природою у дитини виникає безліч запитань. Намагаючись самостійно 

знайти  відповіді  на  поставлені  запитання  крізь  призму  досвіду,  фантазування,  дитина 

висуває елементарні гіпотези, які часто носять нереальний характер. Вона прагне перевірити 

правильність  своїх  припущень,  ставлячи  питання  дорослим  або  самостійно,  дослідним 

шляхом, з позицій казки, гри. Початкову дослідницьку діяльність можна виявити в поведінці 

дитини, починаючи з раннього дитинства.  




221 

 

Наступність  в  еколого-валеологічній  освіті  між  дошкільним  навчальним  закладом  і 



початковою  школою  не  повинна  подаватися  як  формальний  зв‘язок.  При  проектуванні 

системи роботи на різних ступенях навчання необхідно орієнтуватися на типи розвитку дітей 

та вікові рівні засвоєння еколого-валеологічних знань.  

Отже,  розглядаючи  еколого-валеологічну  спрямованість  дошкільної  та  початкової 

освіти, ми визначили основні моменти даного процесу:  

1. Для формування у дітей еколого-валеологічної грамотності та відповідних способів 

діяльності,  а  також  виховання  ціннісного  ставлення  до  здоров‘я  і  природного  оточення 

необхідно, щоб освітній процес забезпечував гармонійний розвиток когнітивної, емоційної і 

діяльнісної сфер особистості.  

2. Еколого-валеологічна освіта повинна здійснюватися на основі принципів цілісності 

та  інтеграції,  яка  відображає  специфіку  екології  людини  та  валеології  як  інтегративних 

галузей знань. 

3.  На  успішність  соціалізації  дітей  впливають  можливість  задоволення  базових 

потреб, особливості способу життя, характер ставлення до себе, взаємини з соціоприродним 

середовищем.  Отже,  ризик  дезадаптації  дошкільників  та  школярів  буде  значно  знижений, 

якщо освітній процес забезпечить задоволення потреби дитини в самопізнанні, самооцінці та 

самовдосконаленні,  залученні  їх  до  здорового  способу  життя,  вихованні  ціннісного 

ставлення до здоров‘я і природного оточення.  

4. Валеологічні принципи збереження, зміцнення і формування здоров‘я ґрунтуються 

на  біологічних  процесах  гомеостазу  та  адаптації,  особливості  протікання  яких  визначають 

стан  здоров‘я.  Розуміння  закономірностей  протікання  цих  процесів  дає  можливість 

управляти функціональним станом власного організму, цілеспрямовано підвищувати рівень 

здоров‘я. 

1.

 



Денисенко Н. Ф. На варті здоров‘я малюків : зб. наук.-метод. матер. /  Н. Ф. Денисенко. – Запоріжжя : ЛІПС 

ЛТД, 1997. – 82 с. 

2.

 

Зайцев Г. К.  Валеология.  Культура  здоров‘я  /  К. Г. Зайцев,  А. Г. Зайцев  –  Самара  :  Изд.  дом  БАХРАХ-М, 



2003 – 272 с. 

3.

 



Кононко О. Л.  Психологічні  основи  особистісного  становлення  дошкільника  (Системний  підхід)  / 

О. Л. Кононко. – Київ : Стилос, 2000. – 336 с. 

4.

 

Плохій З. П. Формування у дітей дошкільного віку екологічної культури : монографія / З. П. Плохій. – Київ : 



ДП Вид. дім ˮПерсоналˮ, 2010. – 319 с. 

5.

 



Тихомирова Л. Ф. Как сформировать у школьника здоровый образ жизни /Л. Ф. Тихомирова. – Ярославль : 

Академия развития, 2007. – 192 с. 






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   209   210   211   212   213   214   215   216   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка