Засобами сприятливого розвивального середовища


РОЛЬ ЕМОЦІЙ У ПРОЦЕСІ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТАРШИХ



Сторінка211/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   207   208   209   210   211   212   213   214   ...   326
РОЛЬ ЕМОЦІЙ У ПРОЦЕСІ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СТАРШИХ 

ДОШКІЛЬНИКІВ 

 

Любарська Н., 



1 курс магістратури, 

факультет дошкільної, початкової освіти та мистецтв 

Голюк О.А., 

кандидат пед. наук, доцент 

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. Україна, м. Вінниця 

 

Анотація: 

Стаття присвячена аналізу ролі емоцій у процесі виховання дітей старшого 

дошкільного  віку.  Доведено,  що  емоції  –  це  специфічна  форма  взаємодії  людини  з 

навколишнім  світом  з  середовищем,  спрямована  на  пізнання  світу  та  свого  місця  в  ньому 

через саму себе. 

Ключові слова: 

емоції, емоційна сфера, моральне виховання старшого дошкільника.



 

 

Одним із завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти в Україні, є 



створення  передумов  для  виховання  особистості,  здатної  творчо  мислити,  самостійно 

приймати нестандартні рішення, гнучко реагувати на зміни в умовах докорінної перебудови 

всіх  сфер  життєдіяльності  суспільства.  Закон  України  "Про  освіту"  акцентує  увагу  на 

важливості  різнобічного  розвитку  особистості,  формування  її  базових  моральних  якостей. 

Сьогодні,  як  ніколи  раніше,  соціально  затребувана  особистість  із  широким  світоглядом  і 

високою культурою, здатна до гармонійних стосунків з людьми, реалізації свого природного 

потенціалу.  Оволодіння  особистістю  загальнолюдськими  цінностями  неможливе  тільки  на 

рівні  усвідомлення.  У  цьому  процесі  активну  роль  відіграють  емоції.  Тому  на  сучасному 

етапі  розвитку  педагогічної  науки  і  дошкільної  практики  суттєвого  значення  набуває 

проблема  виховання  духовної  культури  особистості  та  її  важливої  частини  –  емоційної 

культури. У розв‘язанні зазначеної проблеми великого значення мають дошкільні навчальні 

заклади, в яких закладаються основи для розвитку інтелектуального, морального, духовного 

та творчого потенціалу особистості.  



215 

 

Проблема виховання емоційної сфери дітей знайшла своє теоретичне обґрунтування в 



роботах філософів та культурологів – Аристотеля, Платона, Б.Спінози, І.Канта, Л.Фейербаха. 

Психологічні  аспекти  культури  почуттів  і  емоцій  знайшли  своє  відображення  в  працях 

Б.Ананьєва,  Л.Божович,  В.Вілюнаса,  Л.Виготського,  Б.Додонова,  Б.Теплова,  П.Якобсона  та 

ін.  У  педагогічному  аспекті  культура  почуттів  та  її  питання  цікавили  зарубіжних педагогів 

І.Гербарта,  Я.Коменського,  Д.Локка,  Ж.-Ж.Руссо,  вітчизняних  педагогів  і  діячів  культури 

Г.Ващенка, О.Духновича, С.Русову, Г.Сковороду, В.Сухомлинського, К.Ушинського та ін.  

Дослідженням  сутності  і  трактуванням  поняття  «емоції»,  «емоційна  сфера»,  займалися 

чимало  науковців:  естетичний  аспект  (естетичні  почуття  учнів  –  Л.Масол,  Н.Миропольська, 

Т.Шевчук), культури поведінки дітей 6-7-ми років (М.Федорова). 

Аналіз  поглядів  науковців  (І.Бех,  О.Киричук,  О.Кононко,  В.Котирло,  Я.Неверович, 

І.Додонов, В.Семиченко та ін.), які на основі вивчення емоцій і почуттів розкрили сутність 

поняття емоційно-ціннісної сфери, дозволяє визначити цю сферу як емоції, особливі психічні 

процеси  і  стани,  пов‘язані  з  потребами  і  мотивами  дітей,  і  почуття  як  стійкі  емоційні 

ставлення до тих чи інших явищ і відображення емоційно-ціннісної сторони духовного світу 

особистості, що розвивається. 

Ця  сфера,  вважає  Н.Карун,  міцно  пов‘язана  з  моральним  вихованням  особистості  і 

покликана  формувати  інтереси,  нахили,  переживання  тих  чи  інших  почуттів,  ставлень, 

усвідомлення і виявлення їх у практичній діяльності [5, 9]. 

Емоційно-ціннісний  розвиток  –  емоційне  ставлення  дитини  до  людей  і  подій,  яке 

свідчить  про  її  особисті  орієнтації,  інтереси,  потреби,  мотиви,  переваги,  вибори,  бажання, 

незалежні  від  дорослого.  Пов‘язаний  із  системою  потреб  та  інтересів  дитини,  з  її  вмінням 

приймати  рішення,  самовизначатися,  надавати  перевагу  комусь  –  чомусь,  здійснювати 

самостійний вибір [1, 156]. 

Людина,  що  живе  в  світі  і  пізнає  його  –  не  безпристрасний  споглядач  того,  що 

відбувається навкруги. Вона діє в предметному світі, так чи інакше змінюючи його, впливає 

на  інших  людей,  сама  підлягає  впливам,  що  йдуть  від  оточуючих  і  своїх  власних  дій  та 

вчинків. Людина переживає те,  що з нею відбувається і  нею здійснюється. Характер і  сила 

цього переживання і складає емоційну сферу людини [2].  

Емоційна  сфера,  будучи  найбільш  тонким  і  первинно  природою  закладеним  рівнем 

психічної  організації  людини,  початковим  способом  відображення  їм  оточуючого  світу. 

Тому і різні фактори психічних неблагополуч перш за все і відбиваються саме на ній.  

Дослідження  вчених  однозначно  свідчать:  діти,  що  ростуть  в  умовах  емоційної 

невдоволеності, пов‘язаної з дефіцитом людської уваги до них, турботи і любові, в більшості 

випадків  не  отримують  повноцінного  розвитку.  Не  дивлячись  на  початкову  збереженість 

мозкових структур, природних посилань розвитку, їм, як правило, виявляється властиві такі 

особистісні  комплекси,  як  підвищений  рівень  тривожності,    стан  постійного  напруження,  

очікування  можливої  небезпеки,  незахищеність  [4].    На  цьому  фоні  легко  виникають 

вторинні  поведінкові  і  особистісні  відхилення,  обумовлюючі  низьку  соціальну  орієнтацію 

дітей,  їх  соціальну  безпорадність,  неефективні  способи  поведінки  і  спілкування  з 

однолітками, дорослими, порушення різних видів  діяльності – ігрової, трудової, навчальної. 

В науці давно виведена закономірність: чим меншим є вік дитини, тим більшим вплив 

на  її  розвиток  здійснюють  конкретні  умови  і  обставини  її  життя.  Особлива  сенситивність, 

сприйнятливість  дитини  до  зовнішніх  впливів  знаходить  себе,  безумовно,  не  лише  по 

відношенню до поведінкових факторів середовища. Пластичність вищої нервової діяльності, 

незавершеність  розвитку  основних  психічних  властивостей,  високий  рівень  відгуків  і 

піддатливості  виховним  впливам,  які  характеризують  дітей  дошкільного  і  молодшого 

шкільного  віку,  одночасно  слугують  також  і  гарантом  ефективності  вирішення  їх проблем. 

Важливо,  що  ці  проблеми  не  залишились  непоміченими.  «Природа  всіх  народжених  істот 

така,  що  вони  являються  гнучкими  і  легше  приймають  форму,  поки  вони  в  ніжному  віці,  

зміцнівши,  вони  не  піддаються  формуванню.  М‘який  віск  можна  ліпити,  коли  ж  він 

затвердне,  його  легше  перетворити  на  порошок»,  -  відмічав  ще  Я.Коменський,  оцінюючи 

значущість  і  силу  своєчасно  і  грамотно  використаних  до  дитини  на  цих  етапах  її  розвитку 

засобів колекційного впливу [6]. 

Дошкільний  вік  –  період,  коли  емоції  відіграють  особливо  важливу    роль  в  житті 

дитини, коли почуття, емоції господарюють над усіма іншими сторонами її життя. У цей час 

розвиваються  як  емоції  -  короткочасні  переживання  відношень,  що  виникають  в  даний 

момент,  так  і  почуття  –стійкі,  тривалі,  складні  переживання,  що  виражають  узагальнене 

відношення  дитини  до  навколишнього  світу  і  до  самого  себе.  Вивчаючи  особливості  дітей 

молодшого  шкільного  віку,  вчені  звертають  особливу  увагу  на  агресивних,  емоційно 



216 

 

розгальмованих,  сором‘язливих,  тривожних  учнів.  Спільним  для  всіх  цих  дітей,  що  мають 



проблеми  в  емоційній  сфері,  є  наявність  неадекватної  афективної  реакції,  яка  в  молодших 

школярів  має  захисний,  компенсаторний  характер  [3].  Деякі  тривожні  діти  в  ситуаціях 

особливого  психологічного  напруження  переживають  емоційну  дезорганізацію  мислення. 

Дослідники зазначають, що існує пряма залежність між емоційною депривацією й дитячою 

агресивністю, суворістю покарання та рівнем агресивності дитини. 

Для  дошкільників  та  молодших  школярів  загалом  характерний  життєрадісний, 

бадьорий настрій. Причиною афективних станів, які мають місце, є передусім розходження 

між претензіями і можливостями їх задовольнити, прагненням отримати вищу оцінку своїх 

особистих  якостей  і  реальними  взаєминами  з  людьми  тощо.  Як  наслідок,  дитина  може 

виявляти грубість, запальність, забіякуватість та інші форми емоційної неврівноваженості.  

Діти  цього  віку  емоційно  вразливі.  У  них  розвивається  почуття  власної  гідності, 

зовнішнім вираженням якого є гнівне реагування на будь-яке приниження їх особистості та 

позитивне  переживання  похвали.  У  цей  період  розвиваються  почуття  симпатії,  відіграючи 

важливу ролі, у формуванні малих груп та стихійних компаній. Взаємини у групі виступають 

фактором формування у дітей моральних почуттів, зокрема, почуття дружби, товариськості, 

обов'язку, гуманності. При цьому шестирічки схильні переоцінювати власні моральні якості і 

недооцінювати їх у своїх однолітків.  

Отже,  емоції  –  це  специфічна  форма  взаємодії  людини  з  навколишнім  світом  з 

середовищем, спрямована на пізнання світу та свого місця в ньому через саму себе. Емоція, 

виражена в почутті, бажанні, потягу або пристрасті, безсумнівно містить у собі спонуку до 

діяльності. Ставлення до світу, людей, природи – своєрідна проекція тих ціннісних підходів, 

що  виробляються  людством  у  процесі  культурного  розвитку.  Процес  становлення  та 

розвитку  людських  потреб  і  ставлень  обумовлений  емоційними  переживаннями,  що 

базується  на  наявному  фонді  потреб,  мотивів  і  ціннісного  ставлення.  Досвід  емоційно-

ціннісного  ставлення  включає  емоційні  переживання,  що  відповідають  потребам  і  системі 

цінностей певного суспільства, і відрізняються якісними характеристиками, динамічністю й 

об‘єктами, на які спрямовані. 

 

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі"/ Наук. кер. О.Л. Кононко. – К.: Світич, 2009. – 

430 с. 

2. Воропаєва І. П. Корекція емоційної сфери молодших школярів:  Методичний посібник / І.П.Воропаєва. – М: 

Видавництво ИПК и ПРНО МО, 1993. – 56 с. 

3. Гальпєрін П.Я. Введення в психологію / П.Я.Гальпєрін. – М.: МДУ, 1976. – 211 с. 

4.  Голюк  О.А.  Ціннісні  орієнтації  батьків  як  основа  забезпечення  гармонійного  буття  дитини  у  сім‘ї  /  О.А. 

Голюк // Імідж сучасного педагога. – 2015. – ғ 6 (155) – С. 41-44. 

5. Каруна Н. Щоб кожен день був днем радості / Н.Каруна // Дошкільне виховання. – 2005. – ғ8. – С. 9-10. 

6.  Коменский  Я.  А.  Великая  дидактика  /  Я.А.Коменский  //  Избранные  педагогические  сочинения:В  2-х  т.  – 

М.:Педагогика, 1982. – Т.1. – 658с. 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   207   208   209   210   211   212   213   214   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка