Засобами сприятливого розвивального середовища


НАСТУПНІСТЬ В ЕКОЛОГІЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО І



Сторінка206/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   202   203   204   205   206   207   208   209   ...   326
НАСТУПНІСТЬ В ЕКОЛОГІЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО І 

МОЛОДШОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

Іваньо О., 

5 курс педагогічного факультету

 

Струк А., 

кандидат педагогічних наук

 

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 

 м. Івано-Франківськ, Україна 

Анотація.

  У  статті  розглядаються  питання  наступності  у  змісті  екологічного 

виховання  дітей  дошкільного  і  молодшошкільного  віку.  Розкрито  поняття    екологічного 

виховання,  зміст  екологічної  освіти,  пропонуються  методи  і  форми  організації  природо 

пізнавальної  діяльності  старших  дошкільників  і  молодших  школярів.  Визначені  основні 

проблеми  між  дошкільною  і  початковою  ланками  освіти,  чинники,  що  розвивають 

продуктивну  та  інтелектуальну  діяльність  дошкільнят.  Розкриті  особливості  екологічного 

виховання дітей молодшого шкільного віку. 



Ключові  слова:

  наступність,  екологічне  виховання,  екологічна  освіта,  екологічно-

доцільна поведінка, природо пізнавальна діяльність.   

Одним із чинників, що визначають перспективи буття української нації, є екологічна 

освіта, зміст якої ставить перед людиною завдання визначити своє місце у нашому спільному 

домі,  що  зветься  Земля.  Екологічне  виховання  як  складник  формування  особистості  є 

актуальною  педагогічною  проблемою,  що  має  велике  економічне  та  соціальне  значення  і 

потребує  пошуку  ефективних  шляхів  розв‘язання  в  усіх  ланках  освіти.    Екологічну  освіту 

можна  визначити  як  систему  послідовного  неперервного  формування  екологічної  культури 

людини,  що  здійснюється  через  соціалізацію  особистості  в  процесі  навчання,  виховання, 

самоосвіти,  набуття  життєвого  досвіду.  Вона  має  охоплювати  всі  верстви  населення  і  всі 

рівні освіти, максимально враховувати функції екології в суспільному житті та ґрунтуватися 

на  традиціях  і  звичаях  українського  народу.  Усвідомлення  необхідності  узгоджувати  свою 

діяльність  із  правилами  взаємодії  з  природним  довкіллям,  які  відповідають  логіці  самої 

природи, забезпечить можливість існування людства сьогодні та в майбутньому

Проблема наступності між дошкільною і початковою ланками освіти – одна зі складних 

і до кінця не розв‘язаних проблем. Актуальність даної проблеми і увага до неї зумовлені тим, 

що за останні роки відбулися зміни в змісті програм як дошкільної установи, так і початкової 

школи.  Відхід  від  авторитарних  форм  і  методів  організації  навчально-виховного  процесу, 

надає педагогам самостійності у їх діяльності. 

Наступність  визначається,  як  зв‘язок  між  різними  етапами  і  ступенями  розвитку  в 

природі,  суспільстві,  пізнанні,  коли  нове,  змінюючи  старе,  зберігає  в  собі  деякі  його 

елементи,  тобто  у  новому  завжди  зберігаються  елементи  попереднього  етапу  розвитку. 

Таким  чином,  наступність  –  це  одна  з  об‘єктивних  закономірностей  розвитку  будь-якого 

явища, завдяки якому розвиток безперервний. 

Проблемою  наступності  у  навчанні  дітей  займалося  чимало  вчених  (Г.Люблінська, 

Ш.Ганелін та ін.). Зокрема, Ш.Ганелін вказує, що наступність – це така опора на пройдений 

матеріал, при якій у свідомості дитини утворюються різноманітні зв‘язки, взаємодіють старі і 

нові знання, в результаті чого створюється система міцних і глибоких знань. 

Дошкільне  дитинство  –  сенситивний  період розвитку  дитини,  який  відіграє  важливу 

роль  у  формуванні  моральних  особистісних  рис,  що  включають  й  екологічну  культуру. 

Наступність  у  роботі  дошкільної  та  початкової  ланок  освіти  важлива  в  неперервності  та 




209 

 

ефективності  екологічного  виховання  дітей  старшого  дошкільного  і  молодшого  шкільного 



віку.  Сформовані  в  дошкільному  виховному  закладі  знання  про  природу,  які  є  основою 

екологічної  культури,  екологічного  світорозуміння,  екологічної  вихованості,  повинні 

розширюватися  й  поглиблюватися  в  школі.  Бережливе  ставлення  до  природного  довкілля 

інтегрує  в  собі  знання,  почуття  і  дії.  Тому  екологічне  виховання  будується  на  принципі 

міждисциплінарності  та  комплексного  розкриття  екологічних  проблем.  Однак  основна 

робота,  спрямована  на  формування  в  дітей  основ  екологічної  культури,  здійснюється  у 

процесі пізнання природи. Виховання в особистості поваги та любові до себе самої, людей, 

світу,  природи  розпочинається  з  родини  та  дошкільного  закладу.  Саме  з  дошкільного  віку 

слід залучати до спільної з дорослими екологічно доцільної діяльності. У цей період починає 

пробуджуватись інтерес і любов до природи, пізнання її через різні об‘єкти та явища.  

Головний  зміст  екологічної  освіти  дошкільнят  полягає  у  формуванні  мотиваційних 

основ екологічної свідомості дитини. Екологічні знання мають стати засобами, які входять у 

практичну  діяльність  і  відповідно  її  мотивують.  На  думку  З.Плохій,  екологічні  знання 

сприяють  формуванню  усвідомленого  ставлення  й  закладають  початок  екологічної 

свідомості [6, 3]. Дослідниця доводить, що чим вищий рівень знань дітей про природу, тим 

більше вони виявляють пізнавальний інтерес до неї [5, 13].  

Щоб  зрозуміти  психологічні  аспекти  поведінки  особистості  в  природі,  слід 

визначитися з поняттям ―учинок‖. Людина здатна керувати своїм життям притаманним лише 

їй способом  –  учинком, який зумовлений життєвим досвідом особистості,  що й визначає її 

активність  у  ставленні  до  навколишнього  світу.  Під  активністю  розуміють  властиву 

суб‘єктові  самостійну  форму  руху,  яка  відтворює  його  здатність  діяти  в  довкіллі.  Якісні 

особистісні  зміни  починаються  з  формування  суб‘єктивного  ставлення  до  об‘єктів  і  явищ 

дійсності. Вони є підґрунтям ціннісних орієнтацій, сфери мотивації та потреб і реалізуються 

в учинках, що складають поведінку особистості. Психологічний механізм поведінки  – зміст 

мотивів,  які  спонукають  до  дії.  Важливе  особистісне  новоутворення  дошкільняти  – 

супідрядність мотивів. У молодшому дошкільному віці дитина діє під впливом ситуативних 

почуттів і бажань, не усвідомлюючи їх. Старші дошкільники вже здатні пояснити свої дії.  

У дошкільних закладах екологічне виховання дітей доцільно розглядати насамперед у 

моральному  аспекті,  оскільки  в  основі  ставлення  людини  до  світу  природи  мають  лежати 

гуманні  почуття,  тобто  усвідомлення  цінності  будь-якого  прояву  життя,  а  отже  –  бажання 

захистити  і  зберегти  його.  Серед  мотивів  екологічно  доцільної  поведінки  передусім  варто 

виокремити  прагнення  дитини  діяти  так,  як  діє  авторитетний  для  неї  дорослий.  Саме 

поведінка  дорослого,  на  думку  З.Плохій,  здебільшого  впливає  на  формування  ставлення 

дітей до природи [5, 9].  

Важливою  умовою  ефективності  ознайомлення  дітей  з  природою  і,  зокрема, 

формування в них основ екологічної культури є розвиваюче природне середовище, яке має 

відповідати  змісту  програми.  Що  забезпечити  означену  умову,  у  взаємодії  з  батьками 

доцільно створювати куточки охорони природи (у природному середовищі – міський парк, у 

приміщенні  –  куточок  природи),  городи,  квітники,  ділянки-мапи,  міні-ставок,  міні-гайок. 

Різновидність  рослин  на  території  закладу  повинна  сприяти  формуванню  в  дітей  відчуття 

краси природи, наукових знань про єдність і  цілісність природного середовища, засвоєнню 

основних  засад  його  захисту,  ознайомленню  з  рослинами,  які  охороняються  законом, 

організації  спільних  форм  природопізнавальної  та  природоохоронної  діяльності  старших 

дошкільників і молодших школярів. 

Закріплення  в  дошкільників  знань  про  зовнішні  ознаки  компонентів  живої  природи, 

властивості,  видову  належність,  середовище  існування,  особливості  поведінки,  спосіб 

живлення,  характерні  ознаки  сезону  можуть  здійснюватись  у  процесі  використання 

природознавчих  ігор.  Під  час  проведення  ігор  (―Сім‘я‖,  ―Зоопарк‖,  ―Птахоферма‖, 

―Ветеринарна лікарня‖ та ін.)  увага приділяється формуванню в дітей гуманного ставлення 

до тварин.  

На початку навчального року в першому класі доцільно надавати перевагу формам і 

методам безпосереднього пізнання природи, що сприяють формуванню емоційно-ціннісного 

ставлення  до  природи,  екологічно  доцільної  взаємодії  з  природним  довкіллям,  Оскільки  в 

реалізації  наступності  необхідно  враховувати  механізми  взаємозв‘язків  основних  видів 

діяльності, у першому класі доцільно більше часу приділяти самостійним спостереженням та 

різним видам екологічних ігор (дидактичні ігри, ребуси, кросворди, вікторини, КВК тощо). 

Доцільність  їх  використання  зумовлена  тим,  що  гра  для  першокласників  відіграє  досить 

важливу роль, адже саме в ігровій діяльності зароджується навчальна, а про її сформованість 

у першому класі ще говорити рано.  



210 

 

Екологічне виховання молодших школярів може продовжуватися в позаурочний час у 



різних  видах  діяльності  (догляд  за  рослинами  і  тваринами  в  куточку  охорони  природи, 

перегляд  діафільмів,  збирання  насіння,  лікарських  рослин,  заготівля  їжі  для  тварин, 

підгодівля птахів, природознавчі ігри, розваги тощо). Наступність забезпечується єдністю у 

стилі керівництва пізнавальною діяльністю дошкільників і учнів, який ґрунтується на засадах 

співробітництва.  Як  засіб  диференціації  використовуються  різної  складності  проблемні 

ситуації,  які,  з  одного  боку,  сприяють  усвідомленню  зв‘язків  та  залежностей  у  природі,  з 

іншого  –  активній  інтелектуальній  діяльності.  Оскільки  ефективність  спільної  діяльності 

дошкільників і першокласників значною мірою залежить від їхньої готовності до взаємодії, 

необхідно  визначити  послідовність  включення  дітей  у  спільні  форми  роботи.  На  першому 

етапі  вважаємо  за  доцільне  проводити  спостереження  дошкільників  за  працею  учнів  у 

природі, їхніми іграми. Спільну діяльність можна розпочати із природознавчих ігор (рухливі, 

творчі,  дидактичні),  у  розподілі  трудових  завдань  враховувати  інтереси  та  рівні 

сформованості  знань  і  трудових  навичок,  наприклад,  ―сильні‖  учні  можуть  завдання  зі 

―слабшими‖ дошкільниками, а ―сильні‖ дошкільники – зі ―слабшими‖ учнями.  

Дослідження  доводять,  що  значно  вищий  рівень  пізнавальної  активності 

спостерігається в дошкільників і першокласників під час спільних екскурсій та оформлення 

екологічної  газети,  у  випуску  якої  брали  участь  батьки,  робота  яких  пов‘язана  з 

природоохоронною  діяльністю  (лісник,  ветеринар,  пасічник,  інспектор  рибнагляду, 

садівник). Відчуваючи відповідальність за свій соціальний статус ―старших‖, першокласники 

прагнули  якнайкраще  виглядати  перед  меншими  дітьми,  що  загалом  позначилося  на 

результативності педагогічного процесу [3, 95]. 

 Результати дослідження засвідчили, що наступність в екологічному вихованні дітей 6 

і 7 років досягається шляхом інтеграції педагогічної діяльності вихователів, учителів і сім‘ї. 

Результативними  видами  їх  взаємодії  є  такі:  взаємовідвідування  й  обговорення  уроків  і 

занять;  педагогічне  моделювання;  ділові  ігри;  планування  спільних  форм  діяльності 

дошкільників і учнів, самоосвіта; виконання обов‘язків учителя вихователем у позаурочний 

час  в  першому  класі,  а  вчителем  –  вихователя  в  підготовчій  групі.  Для  батьків  було 

визначено  коло  знань,  які  діти  можуть  засвоїти  з  ними  вдома,  і  розроблено  поради:  ―Що 

розповідати  дітям  про  природу‖,  ―Як  допомагати  дітям  вести  самостійні  спостереження  за 

об‘єктами та явищами природи‖, ―Як обладнати вдома куточок природи‖ тощо [3, 90].  

Отже,  забезпечивши  умови  для  ефективної  реалізації  наступності  в  екологічному 

вихованні  дітей  старшого  дошкільного  та  молодшого  шкільного  віку,  можна  досягти 

неперервності та ефективності їх екологічного виховання. 

 

1.

 



Богуш А. М. Наступність, перспективність, спадкоємність  – складові неперервної освіти // Дошкільне 

виховання. – 2001. - ғ11. – С.11-12. 

2.

 

Плохій З. Сучасний зміст екологіч- ного виховання / З. Плохій // Дошкільне виховання. – 2008. – ғ 3. – 



С. 3–6.  

3.

 



Плохій З. Формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят / З. Плохій // Дошкільне 

виховання. – 2005. – ғ 7. – С. 19–21. 

4.

 

Грущинська І. В. Природознавство: підручник для 1 кл. / І. В. Грущинська . – К.: Видавничий дім 



«Освіта», 2012. – 144 с.: іл. 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   202   203   204   205   206   207   208   209   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка