Засобами сприятливого розвивального середовища



Сторінка192/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   188   189   190   191   192   193   194   195   ...   326
комунікативна готовність 

дошкільника до навчання 

в школі

 

– це комплексне використання дитиною мовних і немовних засобів (міміка, жести, 

рухи)  з  метою  комунікації;  вміння  адекватно  й  доречно  застосовувати  на  практиці  мову  в 

конкретних навчальних і соціально-побутових ситуаціях; уміння самостійно орієнтуватись у 

ситуації  спілкування,  ініціювати  його;  сприймати  і  самостійно  вирішувати  мовленнєві 

завдання.  Комунікативна  підготовка  дітей  до  школи  стимулює  інтелектуальну,  емоційно-

вольову,  мотиваційну  готовність  дошкільників  у  сфері  спілкування.  Вона  передбачає 

достатню  адаптацію  дітей  до  умов  шкільного  навчання,  програмних  вимог  щодо  засвоєння 

норм  і  правил  мови,  мовленнєвих  дій,  потрібних  для  опанування  мовленнєвими  вміннями, 

що є підґрунтям для отримання в майбутньому освіти, професії.  

Інформацію про світ людських взаємин і способи набуття відповідних умінь майбутні 

першокласники  отримують  у  грі,  застосовуючи  наявні  знання  на  практиці.  І  від  того,  як 

дорослий  організує  цей  перший  вид  діяльності  дитини  залежить  успішність  формування  її 

комунікативних  умінь.  За  словниковими  джерелами,  гра  –  «форма  діяльності  в  умовних 

ситуаціях,  спрямована  на  відтворення  і  засвоєння  суспільного  досвіду,  фіксованого  у 

спеціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки і культури» 

[3,  с. 121];  «різновид  активної  діяльності  дітей,  у  процесі  якої  вони  оволодівають 

суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування між людьми, 

вона  є  дитячим  моделюванням  суспільних  відносин»  [4,  с. 432].  В  ігровій  ситуації  дитина 

здійснює свої бажання, забезпечує вікові потреби, нейтралізує емоційні конфлікти. Поява гри 

в  житті  дошкільника,  з  одного  боку,  зумовлена  прагненням  дитини  до  активності,  до 

включення в життя дорослих, з другого 

 є прийнятним для суспільства шляхом соціалізації 



дитини, її підготовки до дорослого життя.  

Кожному  віку,  як  своєрідному  і  якісно  специфічному  періоду  життя,  відповідає 

певний вид провідної діяльності, яким у старшому дошкільному віці є сюжетно-рольова гра 

(Р. Жуковська,  Д. Ельконін,  О. Леонтьєв,  Г. Люблінська,  Д. Менджерицька,  О. Усова), 




194 

 

побудована  на  уявній  ситуації,  в  якій  діти  моделюють  реальні  взаємини  людей  (лікар-



пацієнт,  водій-пасажири,  вчитель-учень),  пізнаючи  себе  і,  володіючи  роллю,  вчаться 

розуміти інших, що важливо для суспільного життя [6, c. 139]. Сюжетно-рольова гра виконує 

такі виховні функції – самореалізаційно-розважальну (виявлення себе, реалізація активності, 

збудження  інтересу);  комунікативну  (освоєння  діалектики  спілкування);  діагностичну 

(виявлення  відхилень  від  нормативної  поведінки,  самопізнання  в  процесі  гри);  корекційно-

терапевтичну  (внесення  позитивних  змін  в  структуру  особистісних  показників); 

міжнаціонально-комунікативну  (засвоєння  єдиних  для  всіх  людей  соціально-культурних 

цінностей); соціальну (включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського 

співжиття) [2, с. 318]. За своєю сутністю вона носить колективний характер, що передбачає 

розподіл  ігрових  ролей  між  гравцями.  Вона  виступає  могутнім  засобом  розвитку 

спілкування, взаємин, мовлення дітей, а формування комунікативних умінь стає необхідною 

умовою  її  здійснення.  Моделюючи  спілкування  дорослих  у  грі,  діти  водночас,  навчаються 

виступати  в  різних  позиціях  стосовно  один  одного.  Гра  в  лікарню  розгортається  на  основі 

спілкування  між  дітьми-виконавцями  ролей  лікаря  й  пацієнта;  у  магазин  –  продавця  й 

покупця;  у  сім‘ю  –  доньки  й  матері  чи  батька.  Мовлення  й  невербальні  компоненти 

спілкування  дітей  набувають  відповідного  до  обраної  ролі  змісту,  жестів,  інтонацій,  тобто 

гра – це справжня соціальна практика дитини, її реальне життя в спільноті однолітків 

Отже, готовність дитини до школи передбачає формування бажання і вміння вчитися, 

задовольняти пізнавальні  інтереси, гуманно й етично поводитися з людьми.

 

Комунікативна 

готовність визначається соціальною та емоційною зрілістю дитини, що виражається у: вмінні 

контактувати  з  іншими  людьми,  дотримуватися  прийнятих  у  суспільстві  правил  поведінки, 

грати  в  ігри  за  правилами,  дотримуючись  їх  та  стежити  за  їх  дотриманням  іншими 

учасниками;  задоволенні,  радості,  довірі,  з  якими  дитина  йде  до  школи  (відкритість  для 

контактів з учителем і новими товаришами, впевненість у собі, прагнення знайти своє місце 

серед  однолітків);  мотивації  до  навчання,  вболіванні  за  успішне  виконання  завдань; 

сформованості  адекватної  самооцінки  й  умінні  володіти  собою;  правильному  ставленні  до 

помилок,  розвинутості  впевненості  у  собі,  відсутності  страху  виконати  завдання  невірно; 

контролюванні своїх почуттів і  переживань.  Необхідною  умовою забезпечення достатнього 

рівня комунікативної підготовки дошкільників до навчання в школі, є оптимальне поєднання 

словесних (розповідь, бесіда, пояснення, вправи, робота з книжкою), наочних (демонстрація, 

ілюстрація),  організаційних  (виховні  ситуації,  вимога,  приклад,  доручення),  контрольно-

стимулювальних  (заохочення,  змагання,  педагогічне  спостереження,  аналіз  творчих  робіт 

дітей, оцінювання) та інших методів навчання і виховання. 

 

1.

 



Базовий  компонент  дошкільної  освіти  (нова  редакція)  /  Наук.  кер.  А. М. Богуш;  Авт.кол-в:  Богуш А. М., 

Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л. та ін. // Вихователь-методист дошкільного закладу. 

 2012. 


 спецвипуск. 

 С. 1–


30. 

2.

 



Леонтьев А.Н. Психологические основы дошкольной игры / А.Н.Леонтьев // Избр. психолог. Произведения. 

– М. : Педагогика, 1983. – В 2-х т. – Т.1. – С. 303–323. 

3.

 

Педагогічний словник. / За ред. Ярмаченко М.Д. – К. : Педагогічна думка, 2001. – 516 с.  



4.

 

Павелків Р.В. Дитяча психологія : навч. посіб. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. – Київ : Академвидав, 2008. 



– 432 с.  

 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   188   189   190   191   192   193   194   195   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка