Засобами сприятливого розвивального середовища


Виклад  основного  матеріалу



Сторінка186/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   182   183   184   185   186   187   188   189   ...   326
Виклад  основного  матеріалу.

  У  контексті  діяльнісного  підходу  уміння 

  це 


сукупність  послідовно  розгорнутих  дій,  що  ґрунтуються  на  теоретичних  знаннях  та 

уявленнях.  Це  здатність  використовувати  наявні  факти,  знання,  уявлення,  оперувати  ними 

для успішного вирішення певних теоретичних чи практичних задач. Осмисленість умінь 

 це 



основна ознака, що відрізняє їх від навичок, коли рівень автоматизації дій є максимальним, а 

участь свідомості 

 мінімальною.  



Вмінням називають і здатність до чого-небудь, елементарний рівень виконання дій, і 

майстерність  людини  в  певному  виді  діяльності.  У  цьому  сенсі  комунікативні  вміння 

особистості  становлять  складову  її  комунікативних  здібностей,  що  виступають  умовою 

ефективності  спілкування.  В.Шадріков  виокремлює  такі  структурні  компоненти  здібностей: 

задатки,  знання,  вміння,  талант  [5,  с.  44]).  Таке  трактування  цінне  тим,  що  вказує  на  зв‘язок 

формування  комунікативних  умінь  дитини  із  розвитком  її  здібностей  (Н.Маліновська 

4,  с. 


183

).  



У  руслі  особистісного підходу 

  комунікативні  вміння  –  це  властивість  особистості, 



що  являє  собою  інтеграцію  індивідуально-психічних  властивостей,  знань  та  навичок,  що 


186 

 

необхідні для здійснення взаємодії особистості з соціальним довкіллям; знаходяться у центрі 



будь-якої  діяльності;  є  засобом  передавання  культурного  спадку,  професійного  досвіду  та 

формування  інших  умінь;  визначають  здатність  розуміти  інформацію  та  систематично 

оновлювати знання. 

Розглядаючи  поняття  «комунікативні  вміння»  стосовно  старшого  дошкільного  віку, 

зауважимо,  що  вони  спираються  на  наслідування  та  уявлення  дітей  про  світ  дорослих,  їх 

взаємини,  правила  поведінки.  Натомість,  основою  комунікативних  умінь  дорослих  є 

теоретичні знання, якими старший дошкільник внаслідок обмежень свого віку ще не володіє. 

Усвідомленість  комунікативних  дій  виявляється  в  здатності  дошкільників  будувати 

спілкування  відповідно  до  завдань  адекватно-комунікативної  ситуації  і  партнерів, 

аналізувати й оцінювати комунікативні контакти з однолітками й дорослими.  

Здійснивши  аналіз  різних  підходів  до  визначення  поняття  комунікативних  умінь 

приходимо  висновку,  що  комунікативні  вміння  старших  дошкільників  –  це  такий  рівень 

оволодіння  вербальними  та  невербальними  засобами  спілкування,  що  дозволяє  їм 

реалізовувати  відповідне  віковим  психологічними  нормам  спілкування  в  єдності 

взаєморозуміння, обміну діями, емоційними враженнями й переживаннями з іншими.  

Віковими  особливостями  комунікативних  умінь  старших  дошкільників  є:  уявлення 

дітей про світ дорослих, їх взаємини, правила поведінки; відтворення соціальних взаємин у 

сюжетно-рольовій  грі;  усвідомлення  необхідності  будувати  спілкування  відповідно  до 

завдань комунікативної ситуації; аналіз й оцінка комунікативних контактів з однолітками й 

дорослими  

Комунікативні  вміння  утворюють  складну  структуру,  яка  забезпечує  готовність 

особистості дитини до комунікативної діяльності на основі володіння широким спектром її 

засобів.  До  комунікативних  умінь  належать:  володіння  вербальними  і  невербальними 

засобами спілкування, орієнтування в ситуації спілкування, соціальна перцепція, створення 

творчого самопочуття, емпатія.  

Вербальне  спілкування  –  це  передавання  інформації  за  допомогою  слів,  звуків; 

невербальне спілкування – це передавання інформації без слів, за допомогою міміки, жестів, 

рухів.  Орієнтування  в  ситуації  спілкування  передбачає  розуміння  і  врахування  актуальних 

соціальних взаємин між партнерами. Соціальна перцепція – це розуміння людини людиною. 

Емпатія–  здібність  людини  стати  на  місце  іншої  й  відчути  її  стан  як  свій  власний.  Емпатія 

формується  ще  в  дитинстві.  Інші  вміння  можуть  формуватись  упродовж  усього  життя. 

Комунікативні  вміння  допомагають  забезпечити  успішність  спілкування,  є  індивідуально-

психологічними властивостями особистості. 

На  думку  О.Леонтьєва,  до  комунікативних  умінь  відносяться:  орієнтування  в 

співрозмовникові  (моделювання  його  комунікативно  важливих  особливостей  особистості); 

орієнтування  в  умовах  комунікативного  завдання  (вірно  вибрати  зміст  спілкування,  знайти 

адекватні  засоби  для  передачі  цього  змісту,  спланувати  своє  мовлення,  забезпечити 

зворотний  зв‘язок);  самоподачу  (самопрезентацію),  мотивами  якої  є  самоствердження  та 

професійна  необхідність,  володіння  невербальними  засобами  спілкування;  установлення 

контакту [3, с. 186-206]. 

Cуттєвими  характеристиками  (за  О.Леонтьєвим)  є  і  вольові  якості  (уміння  керувати 

своєю  поведінкою);  якості  уваги,  особливо  такі,  як  спостережливість,  гнучкість 

(переключення); вміння соціальної перцепції, або «читання» з обличчя; вміння розуміти, а не 

тільки  бачити  й  чути,  тобто  адекватно  моделювати  особистість  співрозмовника,  його 

психічний  стан;  уміння  «подавати»  себе  в  спілкуванні;  оптимально  будувати  мовлення  в 

психічному  плані,  тобто  вміння  мовленнєвого  й  не  мовленнєвого  контакту  з  учнями  [3, 

с. 34]. 

А.Годлевська об‘єднує розроблений нею перелік мовленнєвих умінь у чотири групи, а 

саме:  логічно-смислові,  технічно-виражальні,  емоційно-експресивні,  прогностичні.  До 

першої  групи  відносяться  вміння  логічно  вибудовувати  і  доводити  мовлення  до  мети, 

встановлювати взаємодію із слухачем, формулювати цілі висловлювання, ініціювати процес 

мовлення.  До  другої  –  володіння  технікою  та  інтонаційною  варіативністю  мовлення, 

реалізація  його  різних  видів.  Відповідно  складниками  третьої  та  четвертої  груп  є  вміння 

здійснювати  емоційно-експресивний  вплив  на  слухача,  співрозмовника;  адаптувати 

мовленнєві вміння до педагогічного процесу  залежно від його мети;  володіти професійним 

мовленнєвим  етикетом  та  прогнозувати  природну  комунікативну  поведінку  і  результати 

комунікації,  використовувати  результати  аналізу  мовленнєвих  умінь  у  проектуванні 

мовлення; здійснювати контроль і збирати засоби корекції вказаних умінь [1, с. 22]. Науково 

обгрунтований перелік мовленнєвих умінь, на нашу думку, дозволяє реалізовувати не лише 



187 

 

педагогічне мовлення, а й комунікативне мовлення старших дошкільників. 



Г.Демидчик  визначила  поняття  «комунікативно-мовленнєві  вміння»  як  здатність 

мовця  забезпечувати  правильне  застосування  словесних  і  невербальних  засобів  з  метою 

ефективної  взаємодії з учасниками акту  спілкування. До комунікативно-мовленнєвих  умінь 

Г.Демидчик  відносить  також  ознаки  мовлення,  визначені  Б.Головіним:  правильність, 

чистоту, точність, логічність, виразність, образність, доступність, дієвість і доцільність [2, с. 

56].  Доцільність  чіткого  виокремлення  мовленнєвих  умінь  постає,  на  нашу  думку  у 

ситуаціях,  коли  вирішується  завдання  засвоєння  мовлення  дитиною,  проводиться  робота  з 

його вдосконалення при вивченні іноземних мов. 

Зазначимо,  що  чим  старшою  стає  дитина,  тим  краще  вона  оволодіває  мовленням  як 

засобом спілкування, тим більшого значення набувають саме мовленнєві вміння у структурі 

комунікативних  умінь.  Ми  розглядаємо  комунікативні  як  здатність  та  якість  володіння 

засобами  спілкування,  виокремлення  ж  мовленнєвих  умінь  не  є  необхідним,  оскільки 

мовлення є одним із засобів спілкування старшого дошкільника. 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   182   183   184   185   186   187   188   189   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка