Засобами сприятливого розвивального середовища



Сторінка181/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   177   178   179   180   181   182   183   184   ...   326
Ґендерна  культура 

– 

індивідуально-особистісна  характеристика,  частина  загальної 

культури суб‘єкта, що містить ґендерну компетентність, ґендерну картину світу, специфічні 

ціннісні  орієнтації й  моделі  поведінки.  Залежно  від  індивідуальної  ґендерної  картини  світу 

формується  ґендерна  культура  особистості  патріархатного  або  егалітарного  типів. 

Патріархатною  ґендерною  культурою  особистості  є  компонент  загальної  культури  людини, 

заснований  на  традиційних  уявленнях  про  домінуюче  положення  чоловіка  в  родині  та 

суспільстві. Егалітарною ґендерною культурою особистості є компонент загальної культури 

людини, заснований та спрямований на реалізацію принципу ґендерної рівності [7, с. 426  – 

430]. 


Створення  множинності  теоретичних  підходів  до  осмислення  особистісного  сенсу 

вчителя  у  здійсненні  належного  супроводу  соціалізацією  учнів,  зазначає  О. Будник, 

уможливлює  глибинне  пізнання  вчителем  тієї  реальності,  якою  є  соціально-педагогічна 

діяльність,  зокрема  робота  з  подолання  ґендерних  упереджень  у  взаємодії  учасників 

педагогічного  процесу  (учнів,  вчителів,  батьків,  соціального  педагога,  психолога  тощо). 

Важливим  аспектом  професійно-педагогічної  роботи  дослідниця  виокремлює  пропедевтику 



соціальної  ізоляції

  особистості,  що  сьогодні  є  гострою  проблемою  і  в  школі,  і  в  сім‘ї,  і  в 

середовищі однолітків [1, с. 75]. 

Отже, 


ґендерне  виховання  молодших  школярів

  –  процес  ґендерної  орієнтації, 

ідентифікації,  спрямований  на  розвиток  моральної  культури  в  сфері  міжстатевих 

взаємовідносин; формування в учнів початкових класів поваги до особистості, незалежно від 

соціальних  ролей,  поведінки,  ментальних  та  емоційних  характеристик  чоловіків  і  жінок. 

Саме  в  молодших  школярів  відбувається  формування  рольових  позицій  чоловіка  та  жінки. 

Дівчатка в молодшому шкільному віці легко ідентифікують себе за статевою приналежністю, 

оскільки  їхня  первинна  ідентичність  збігається  з  материнською,  а  шкільне  оточення  є 

переважно  фемінінним,  що  забезпечує  їм  комфортне  існування  в  суспільстві.  У  вихованні 

хлопчиків  як  майбутніх  чоловіків  чітко  простежуються  протиріччя:  з  одного  боку,  вони 

прагнуть  бути  сильними,  сміливими,  як  чоловіки,  що  іноді  супроводжується  агресією,  а  з 

іншого  –  існує  безліч  заборон  на  вияв  маскулінності.  Отже,  від  цілеспрямованої, 

систематичної  виховної  роботи  залежить,  якою  жінкою  стане  дівчинка  та  яким  чоловіком 

виросте хлопчик. 

Результатом  гендерного  виховання  є 

ґендерна  вихованість

,  що  виявляється  в 



ґендерній  поведінці

.  Гендерна  поведінка  зумовлена  історичними  чинниками  та  соціально-

культурним контекстом, поведінка особи чоловічої чи жіночої статі, яка бере на себе певну 

роль, відповідно до статевої приналежності. 

Особливої актуальності проблема гендерного виховання молодших школярів набуває 

в  умовах  полікультурності.  У  навчально-виховному  процесі  вчителеві  важливо  показати 

гендерну  поведінку  чоловіків  і  жінок  у  різних народів,  акцентувавши  на  ментальних  рисах 

українців.  Наприклад,  у  народній  творчості  вірмен,  грузин,  кримських  татар  відображено 

другорядну  роль  осіб  жіночої  статі.  Водночас  українська  традиція  виховання  має  свою 

практику  підготовки  до  дорослого  життя  майбутніх  чоловіків  і  жінок,  причому  велике 

значення  посідає  авторитет  дорослих.  Варто  наголосити  учням  і  те,  що  дуже  часто  в 

українців  трапляються випадки,  коли  функції чоловіка  виконує  жінка,  яка  «три  кути  в  хаті 

тримає».  Та  хлопчики  мають  усвідомити,  що  справжній  чоловік  є  мужній,  працьовитий, 

котрий  не  дозволить  дівчині  виконувати  важку  чоловічу  роботу.  Більше  того,  в  сучасних 

умовах,  коли  сміливі  воїни  захищають  територіальну  цілісність  України,  вони  не  можуть 

бути слабкими і ховатись за спини «слабшої половини». І це теж слугує вагомим прикладом 

у  гендерному  вихованні  учнів  початкових  класів,  котрі  мають  брати  приклади  з  Героїв 

України, зокрема Героїв Небесної Сотні. 




182 

 

Ґендерні  ролі  батьків  –  перший  взірець  ґендерної  поведінки  для  дітей,  які  часто 



будують  власну  ґендерну  ідентичність  згідно  з  батьківськими  моделями  життя.  Інколи 

життєвий  сценарій  дітей  повторює  сценарії  батьків, тому  що  в  дитинстві  маленька  людина 

вирішила:  «Буду  таким,  як  тато  (або  такою,  як  мама)».  Діти  багато  в  чому  копіюють 

ставлення  батьків  один  до  одного,  формуючи  стиль  взаємин  з  протилежною  статтю  [2, 

с. 148–150]. Тому й співпраця з батьками в гендерному вихованні є досить важливою. 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   177   178   179   180   181   182   183   184   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка