Засобами сприятливого розвивального середовища



Сторінка178/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   174   175   176   177   178   179   180   181   ...   326
 

 

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК МИСЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ 

ШКОЛЯРІВ У ДОСВІДІ ВЧИТЕЛІВ-ПРАКТИКІВ 

Швидка І.,

студентка магістратури 

Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського, 

м. Вінниця 

Анотація. 

У  статті  розглядається  досвід  учителів  з  формування  навичок  мисленнєвої 

діяльності молодших школярів на уроках математики. Описано компоненти мислення, умови 

формування  мисленнєвого  процесу,  а  також  засоби  формування  мислення  мололодших 

школярів. 

Ключові 

слова

мисленнєвий 

процес,

 

індивідуальні 

особливості,

 

математична 

компетентність. 

 

Динамізм сучасних суспільних змін орієнтує дитину на розуміння непрогнозованості 



змісту та кількості знань, які  вона засвоює  в стінах школи.  Їй необхідні  якісно нові знання 

про себе, про навколишній світ, нові гуманні  стосунки з товаришами, нові можливості для 

реалізації  природних  нахилів.  За  таких  умов  виникає  необхідність формування  особистості 

юного громадянина як творчої, креативної, здатної бачити проблему, аналізувати ситуацію, 

планувати  дії  для  досягнення  результату,  організовувати  процес  вирішення  проблеми, 

адекватно оцінювати результати, здійснювати продуктивну рефлексію, самостійно здобувати 




177 

 

нові знання. 



Завданнями  розбудови  національної  системи  освіти  й  науки  як  основи  становлення 

особистості,  суспільства,  держави  відповідно  до  Закону  України  «Про  освіту»,  Державної 

програми  «Вчитель»,  Національної  доктрини  розвитку  освіти  України  у  ХХІ  столітті»  є 

розвиток творчого потенціалу дітей і молоді, виховання до самореалізації, формування в них 

навичок мисленнєвої діяльності.  

Проблематика  дослідження  мислення  людини  неодноразово  висвітлювалася  у 

наукових  працях  видатних  зарубіжних  та  вітчизняних  вчених:  А. Брушлінським, 

Л. Виготським,  П. Гальперіним,  О. Леонтьєвим,  Б. Ломовим,  С. Рубінштейном,  Б. Тєпловим 

тощо. 

Психолого-педагогічні  аспекти  формування  навичок  логічного  мислення  в 



навчальному  процесі  школярів  знайшли  відображення  в  працях  Ю. Бабанського, 

І. Барташнікової, 

В. Беспалько, 

П. Гальперіна, 

В. Давидова, 

Є. Кабанова-Меллер, 

В. Паламарчук та ін. 

Поняття  критичного  мислення  досліджується  у  роботах  Дж. Андерсон,  К. Баханова, 

Дж. Браус, М. Векслер, Д. Вуда, Р. Джонсона, С. Заир-Бека, Р. Енніса, Д. Клустера, В. Мисан, 

О. Пометун,  Н. Поспєлова,  Р. Стернберга,  Л. Терлецької,  С. Терно,  О. Тягло,  Д. Халперн  та 

ін. 

Питання  формування  навичок  творчого  мислення  розглядались  у  роботах 



Р. Атаханова,  В. Гагай,  З. Калмикової,  Л. Максимова,  Н. Менчинської  та  інших.  В  Україні 

окремі аспекти проблеми розроблялись у рамках психологічних та педагогічних досліджень 

Г. Баллом,  Н. Жигайлом,  А. Коваленко,  Г. Костюком,  С. Максименком,  Л. Мойсеєнко, 

В. Моляко, Б. Якимчуком та ін. 

Проведений аналіз зазначених праць дає змогу розглядати взаємозв‘язок мисленнєвої 

діяльності і творчого саморозвитку молодших школярів. 

Базуючись на цьому метою нашого дослідження постає розгляд процесу формування 

навичок  мисленнєвої  діяльності  молодших  школярів  на  уроках  математики  в  досвіді 

вчителів-практиків.  

Мислення  –  це  процес  опосередкованого  й  узагальненого  відображення  людиною 

предметів та явищ об‘єктивної дійсності в їх істотних зв‘язках і відношеннях [2]. 

Мислення  завжди  передбачає  зміну  змісту  для  того,  щоб  зробити  його  зрозумілим, 

доступним  для  повного  і  глибокого  сприйняття  суб‘єктом.  Ці  зміни  відбуваються  за 

допомогою мисленнєвих операцій (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, 

класифікація, систематизація). Коли ж розглядати мислення в аспекті мисленнєвих операцій, 

динаміки їхнього розгортання, то мислення виступає як процес. 

Мисленнєвий  процес  завжди  формується  в  діяльності,  у  взаємодії  суб‘єкта  з 

навколишнім  світом.  Мислення  актуалізується  під  впливом  мети,  в  умовах  виникнення 

проблеми. Мета формує мислення як діяльність. Розгортаючись у часі, будучи безперервним, 

воно  виявляє  себе  як  процес,  оскільки  передбачає  не  саме  мислення,  а  суб‘єкт,  потреби, 

інтереси,  почуття  якого  виконують  спонукальну  роль.  Це  означає,  що  мислення  має 

особистісний  аспект.  О. Брушлінський  наголошує,  що  суб‘єктом  мислення  є  особистість,  і 

саме це визначає зміст терміна «діяльність». 

Отже,  усі  три  компоненти  мислення  (змістовий,  функціонально-операційний  та 

цілемотиваційний) виявляються в мисленнєвій діяльності особистості. Ця діяльність виникає 

і формується як процес за умов проблемної ситуації і задачі [3]. 

Різноманітність  типів  мисленнєвих  задач  зумовлює  різноманітність  не  тільки 

механізмів, способів, а й видів мислення. У психології прийнято розрізняти види мислення за 

змістом:  наочно-дійове,  наочно-образне  та  абстрактне  мислення;  за  характером  задач: 

практичне  і  теоретичне  мислення;  за  ступенем  новизни  й  оригінальності:  репродуктивне 

(відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення [3]. 

Розумова  діяльність  різних  людей,  підлягаючи  загальним  психологічним 

закономірностям, водночас характеризується індивідуальними особливостями, або якостями 

розуму. До них відносять [2]: 

Самостійність  мислення  характеризується  вмінням  людини  ставити  нові  завдання  й 

розв‘язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується 

на  врахуванні  знань  і  досвіду  інших  людей,  але  людина,  якій  властива  ця  якість,  творчо 

підходить  до  пізнання  дійсності,  знаходить  нові  власні  шляхи  і  способи  вирішення 

пізнавальних та інших проблем. 

Критичність  мислення  виявляється  в  здатності  суб‘єкта  пізнавальної  діяльності  не 

потрапляти  під  вплив  чужих  думок,  об‘єктивно  оцінювати  позитивні  та  негативні  аспекти 



178 

 

явища чи факти. Людина з критичним мисленням вимогливо оцінює власні думки, ретельно 



перевіряє рішення. 

Гнучкість мислення виявляється в умінні швидко змінювати свої дії при зміні ситуації 

діяльності.  Глибина  мислення  виявляється  в  умінні  проникати  в  сутність  складних  питань, 

розкривати причини явищ, бачити проблему там, де її не помічають інші. Широта мислення 

виявляється  в  здатності  охопити  широке  коло  питань.  Широта  мислення  є  показником 

ерудованості  особистості,  її  інтелектуальної  різнобічності.  Послідовність  мислення 

виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності під час висловлювання суджень, їх 

обґрунтування.  

Швидкість  мислення  –  це  здатність  швидко  розібратись  у  складній  ситуації, 

оперативно обміркувати правильне рішення й прийняти його. Швидкість мислення залежить 

від  знань,  міри  сформованості  розумових  навичок,  досвіду  у  відповідній  діяльності. 

Швидкість мислення слід відрізняти від квапливості, що її демонструють деякі люди. 

Всі якості мислення формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідним 

чином  організована  навчальна  діяльність  сприяє  всебічному  розвитку  цінних  якостей 

мислення  особистості.  Розвиток  мислення  молодших  школярів  має  сприяти  і  розвитку  їх 

інтелекту. 

Ми  розглянемо  як  зазначені  якості  мислення  формуються  в  молодших  школярів  під 

час  навчальної  діяльності  на  уроках  математики  базуючись  на  досвіді  вчителя-практика 

Фастівського ліцею-інтернату Л. Осіпчук. 

Свою  роботу  Л. Осіпчук  спрямовує  на  формування  в  школярів  елементів  логічних 

знань,  закладених  у  курсі  математики,  та  сприяє  виділенню  учнями  орієнтаційної  основи 

застосування окремих логічних умінь. Ефективність опосередкованого формування логічних 

знань  і  вмінь  учнів  забезпечує  застосуванням  різних  методів  та  форм  навчання.  Одним  із 

найбільш  впливових  засобів  формування  мислення  учнів  є  система  вправ  із  логічним 

навантаженням.  

Основні теоретичні позиції у формуванні такої системи вправ вона бачить в тому, що : 

-  математичні  вправи  з  логічним  навантаженням  повинні  враховувати  цілі  навчання 

математики і створюватися на основі програмового матеріалу курсу математики; 

-  структуру  системи  вправ  потрібно  визначити,  спираючись на  загальні  психологічні 

закономірності сприйняття, мислення, уваги, пам‘яті; 

-  виконання  системи  вправ  з  логічним  навантаженням  має  забезпечувати  засвоєння 

учнями математичних знань на основному, підвищеному і поглибленому рівнях, а логічних 

знань – на репродуктивному і продуктивному рівнях. 

Поняття  «система  вправ  з  логічним  навантаженням»  не  може  розумітися  як  тільки 

розв‘язування задач або вправ з логічним навантаженням. 

Це  цілеспрямована  система  роботи  вчителя  над  розвитком  мислення  учнів  на 

кожному  етапі  уроку.  Досвід  роботи  вчителя  показує,  як  через  систему  вправ  з  логічним 

навантаження можливо розвивати мислення школярів на етапі  мотивації, під  час перевірки 

домашнього  завдання,  під  час  вивчення  нової  теми,  під  час  узагальненні  та  систематизації 

знань, умінь та навичок, як наприкінці уроку, так і під час закінчення вивчення розділу. 

Формування мотиваційного компонента здійснюється через забезпечення позитивного 

ставлення учнів до математичної діяльності, виховуючи пізнавальний інтерес.  

Внутрішня  мотивація  у  багатьох  учнів  ще  нестійка  і  залежить  від  ситуації.  Тому 

вчитель  пропонує  логіко  розвивальні  завдання,  цікаві  факти  з  життя  знаменитих  людей, 

різноманітні  історичні  матеріали,  ігрові  ситуації,  розв‘язання  ситуативних  задач.  Для 

формування мотивації доцільно використовувати такі прийоми: 

 

дивуй. Буденні явища, події, предмети можуть стати дивними, якщо на них подивитись з 



іншої точки зору.  

 



відстрочена  загадка.  На  початку  уроку  вчитель  дає  загадку,  відгадку  на  яку  можна 

дізнатись  на  уроці  під  час  роботи  над  новим  матеріалом.  Наприклад  під  час  вивчення 

властивостей  множення  дітям пропонується  на  початку  уроку  підрахувати  значення  виразу 

25* 4568*4 і підкреслюється, що вже сьогодні учні зможуть знайти відповідь на це питання 

усно, за лічені секунди. 

 



асоціації  на  дошці.  Цей  метод  якнайліпше  розвиває  у  дитини  мислення,  має  високий 

рівень  зацікавленості.  Учитель  записує  на  дошці  основне  поняття  уроку,  яке  мають 

опрацювати учні. Далі він просить назвати асоціації, які воно у них викликає. Наприклад, під 

час  вивчення  теми  «Трикутник.  Види  трикутників.  Периметр  трикутника»  вчитель  записує 

на дошці слово «трикутник», пропонує учням зібрати асоціації і записує їх поряд із словом. 

Асоціації  можуть  бути  різними  (три  кути,  три  сторони,  більярд,  гострий,  колкий,  піраміда 




179 

 

тощо). 



Під  час  перевірки  домашнього  завдання  вчитель  велику  увагу  надає  перевірці 

теоретичних  знань.  Але,  щоб  вилучити  момент  заучування  та  заставити  учнів  міркувати 

питання  ставляться  таким  чином,  щоб  діти  розпочали  міркувати.  Наприклад  пізнавальні 

завдання на протиставлення предметів: 

1. Чим відрізняється об‘єкт А від об‘єкта В? 

2. Яких властивостей немає в об‘єкті А в порівнянні з об‘єктом В? 

3. Якими додатковими властивостями володіє об‘єкт А в порівнянні з об‘єктом В? 

4. Чим відрізняються формулювання...? 

З метою розвитку мислення вчитель застосовує такі прийоми: 

-  пропонує  одне  й  те  саме  означення,  якщо  це  можливо,  визначити  різними 

способами;  

- встав пропущені слова або речення

-  знайди  помилку.  Дітям  дуже  подобається  шукати  чужі  помилки,  особливо,  коли  її 

допустив вчитель. Тому можна запропонувати таке завдання: вчитель наголошує на тому, що 

він  навмисно  буде  робити  помилки  у  визначенні,  формулі  тощо,  а  учням  потрібно  її 

виправити. 

Формування змістовного компоненту математичної компетентності вчитель здійснює 

під час вивчення нового матеріалу та первинного закріплення знань. В своїй роботі вчитель 

погоджується  зі  словами  А.  Дістервега  «поганий  учитель  подає  істину,  хороший  –  учить  її 

знаходити» [1, с. 158]. Подання нового матеріалу, як відомої події, може і має свої переваги 

(наприклад зменшення часу на викладання теми і тим самим збільшує час на відпрацювання 

здобуття  навичок),  але  притупляє  розвиток  мислення  дитини.  Тому  вчитель  вважає 

необхідним залучення учнів в процес вивчення нового матеріалу шляхом ставлення навідних 

питань,  практичних  досліджень,  складання  алгоритмів  дій,  таблиць  порівняння, 

умовисновків,  опираючись  на  раніше  набуті  знання.  Тобто  таким  чином  створюється 

логічний  ланцюжок  між  новим  і  раніше  вивченим.  І  в  такій  формі  роботи  активна  роль 

надається саме учню. 

Формуючи  дієвий  компонент  математичної  компетентності  вчитель  намагається 

створити  для  учнів  оптимальні  умови  для  поступового  переходу  від  дій  під  керівництвом 

учителя  до  самостійних,  даючи  їм  змогу  самим  шукати  шляхи  розв‘язання  задач.  Вчитель 

надає перевагу таким видам самостійної діяльності учнів під час закріплення навичок: 

-  робота  з  підручником.  Учні  обмірковують  розв‘язання  типового  прикладу 

наведеного  у  підручнику,  аналізують  кожний  крок  після  чого  намагаються  самостійно 

розв‘язати подібний приклад (можлива робота в парах); 

- диференційовані самостійні роботи навчального характеру; 

- обрати правильну відповідь у завданнях в тестовій формі; 

- самостійне складання задач чи прикладів; 

-  самостійна  робота  над  частиною  завдання  (побудувати  малюнок  за  умовою  задачі, 

скласти короткий запис до умови задачі, записати пояснення до дії тощо). 

Під  час  узагальнення  і  систематизації  знань  учнів  наприкінці  уроку  учитель 

користується такими прийомами: 

- складання невеликих віршів, загадок, кросвордів щодо теми уроку

- анкетний спосіб. Вчитель пропонує кожному учню анкету із запитаннями щодо теми 

уроку.  Учні  повинні  позначити  правильні  відповіді.  Дозволяється  користуватись 

підручником.  Така  робота  налаштовує  учнів  на  основне,  що  потрібно  знати  з  теми  уроку  і 

полегшує виконання домашнього завдання; 

- логічні завдання: шаради, головоломки, пов‘язані із темою уроку; 

-  гра  «сніжний  ком».  Учитель  називає  слово,  другий  учень  складає  з  ним  речення, 

третій ставить запитання до цього речення, четвертий – відповідає.  

Великого  значення  набуває  рефлексія  знань.  Рефлексія  трактується  як  міркування, 

самоспостереження, а це теж крок на шляху розвитку мислення учнів. 

Фіксація  власного ставлення до  уроку на кожному його етапі  за допомогою зорових 

сигналів, схем, усної відповіді формує свідомість, критичне мислення учнів щодо знань або 

інформації, отриманої на уроці, готовності використовувати її в житті. 

Учні  Л. Осіпчук беруть  участь і  в позакласній діяльності з математики:  математичні 

тижні, математичний конкурс «Кенгуру», шкільні та районні олімпіади, інтернет олімпіади. 

Результатом  діяльності  вчителя  стало  створення  програми  курсу  за  вибором 

«Логічними стежинами» для 3-4 класів. 

Проаналізувавши  питання  формування  навичок  мисленнєвої  діяльності  молодших 



180 

 

школярів на уроках математики в досвіді вчителя-практика Л. Осіпчук ми дійшли висновку, 



що  всі  якості  мислення  формуються  і  розвиваються  в  діяльності.  Змістовна  й  відповідним 

чином  організована  навчальна  діяльність  сприяє  всебічному  розвитку  цінних  якостей 

мислення особистості. 

Для  розвитку  відповідних  якостей  мислення  Л. Осіпчук  використовує  вправи  з 

логічним  навантаженням.  Застосування  вправ  з  логічним  навантаженням  буде  мати 

позитивний результат за систематичного використання їх учителем, спеціальної уваги з його 

боку до прийомів роботи над такими вправами, навчання учнів цих прийомів. 

Так,  бажано  проводити  роботу  з  виконання  вправ  із  логічним  навантаженням,  крім 

уроків, двічі-тричі на тиждень, виділяти для цього 7-10 хвилин уроку, звертати увагу  учнів 

на  спільне  і  відмінне  в  задачах,  на  прийоми  роботи  над  ними,  навчати  порівняльному 

аналізу.  Роботу  над  вправами  з  логічним  навантаженням  можна  проводити  на  будь-якому 

етапі уроку залежно від цілей і змісту , а також мети використання таких вправ. 

 

1.

 



Дистервег А. Избранные педагогические сочинения / А. Дистервег. – М. : Учпедгиз, 1956. – 378 с. 

2.

 



Загальна психологія : навч. посіб. / О.П. Сергєєнко, О.А. Столярчук, О.П. Коханова, О.В. Пасєка ; Київ. ун-т 

ім. Б. Грінченка. – К. : ЦУЛ, 2012. – 296 с. 

3.

 

Загальна  психологія  :  підручник  /  О.В.  Скрипченко,  Л.В.  Долинська,  З.В.  Огороднійчук  та  ін.  –  К.  : 



Каравела, 2009. – 464 с. 

4.

 



Митник  О.Я.  Формування  культури  мислення  молодшого  школяра:  теорія  і  практика  :  монографія  /  О.Я. 

Митник. – Тернопіль : Мандрівець, 2009. – 368 с. 

5.

 

Навчальні  програми  для  початкових  класів  з  навчанням  українською  мовою  та  іншими  мовами 



національних меншин :[електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://osvita.ua/school/program/8793/ 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   174   175   176   177   178   179   180   181   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка