Засобами сприятливого розвивального середовища


МУЗИЧНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГО-



Сторінка12/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   326
МУЗИЧНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ПСИХОЛОГО-

ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

 

Борин О., 



магістрантка  педагогічного факультету

 

Кіліченко О., 

кандидат педагогічних наук,доцент  

кафедри теорії та методики початкової освіти 

Педагогічного факультету 

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 

м. Івано-Франківськ, Україна 

Анотація. 

На сучасному етапі проблема музичного розвитку особистості, формування 

її  естетичної  культури  -  одне  з  пріоритетних  завдань  початкової  освіти.  Накопичені 

вітчизняними  та  зарубіжними  дослідниками  факти  дозволяють  припустити,  що  музична 

діяльність  дитини  позитивно  впливає  на  розвиток  інтелектуальних  та  творчих  здібностей 

майбутньої 

особистості. 

 З  цього  приводу  Г.  Падалка  цілком  справедливо  зазначає:  «Навряд  чи  хто  зараз  ризикне 

вголос  проповідувати  думку  про  «другосортність»  мистецтва…  Тепер  уже  всім  відомо,  що 

не  можна  вважатися  культурною  людиною  і  в  той  же  час  відмежовуватися  від  сфери 

мистецької»  [4;  с.  6].  Таким  чином,  залучення  до  музичного  мистецтва  є  потужним 

позитивним засобом впливу на становлення та розвиток майбутньої особистості.



 

На  думку  О.  Апраксіної,  «процес  музичного  розвитку  не  здійснюється  автоматично, 

під  впливом  дії  навчання  і  виховання.  Засвоєння  дітьми  однакового  віку  одного  і  того  ж 

змісту  не  всіх  приводить  до  однакового  рівня  розвитку  музичних  інтересів»  [1,  с.  38-40]. 

Отже,  формування  музичних  якостей  дитини  проходить  не  за  однозначними  законами.  Як 

вважають  дослідники,  музичний  розвиток  розглядається  як  якісні  зміни  психологічних 

процесів,  викликаних    внутрішніми  закономірностями  музичних  переживань  дітей  і 

внутрішніми  обставинами  його  життя.  Ці  внутрішні  і  зовнішні  причини  розвитку 

знаходяться в складних взаємозв'язках, аналіз яких дається в багатьох роботах психологів. 

Отож,  музичний  розвиток  не  проходить  за  своїми  внутрішніми  законами  шляхом 

саморозвитку,  а  завжди  детермінується  зовнішніми  умовами.  Щодо  внутрішніх  законів 

розвитку  музичних  здібностей,  задатків,  інтересів,  то  вони  безперечно  мають  під  собою 

психолого-фізіологічну  основу  і  за  переконанням  психологів,  розвиток  окремих  якостей 

особистості залежить від певних особливостей її психологічних процесів, вивчення яких дає 

можливість ґрунтовно підійти до питання музичного розвитку школярів. 

На  основі  психологічних  досліджень  встановлено,  що  молодший  шкільний  вік  є 

особливим  періодом  у  житті  особистості.  Під  час  навчання  здійснюється  розвиток  в  учнів 

усіх пізнавальних процесів. Вони виявляються зокрема в розвитку сприймання: діти швидко 

реагують на музичний твір, орієнтуються в його характері, добре впізнають музичні образи, 

запам'ятовують мелодію. 

Метою  музичного  розвитку  є  гармонійна  всебічно  розвинена  особистість,  у  якої 

присутнє     бажання  творити,  розуміти  красу  життя  та  красу  мистецтва.  Ця  мета  також 

відбиває стан і особливість музичного виховання, як частини всього педагогічного процесу. 

Будучи  спрямованим  на  формування  творчої  особистості,  здатної  адекватно  сприймати 

прекрасне  і  потворне,  наділеної  чуттям  міри  у  творенні  мистецьких  цінностей,  музичне 

виховання  передбачає  розвиток  почуттєвої  сфери  особистості,  з  якою  тісно  пов'язаний  її 

моральний  світ.  Музично-естетичне  виховання  повинно  формувати  художній  смак, 

виробляти  й  удосконалювати  в  дитині  здатність  естетичного  усвідомлення  прекрасного  в 

мистецтві і в житті, правильно розуміти й оцінювати його. Важливо виховати, розвинути такі 

якості,  такі здібності,  які  дозволять  особистості  не  тільки  досягти  успіху  в  будь-якій 

діяльності,  але  і  бути  творцем  музичних  цінностей,  насолоджуватися  ними  і  красою 

навколишньої дійсності. Крім формування ціннісного ставлення дітей до мистецтва, музичне 

виховання  паралельно  вносить  вклад  і  у  всебічний  розвиток. Воно  сприяє  формуванню 

духовної  сфери  особистості,  розширює  пізнання  про  світ,  суспільство  і  природу. 

 Різноманітні творчі заняття дітей сприяють розвитку мислення і уяви, волі, наполегливості, 

організованості, дисциплінованості.  

Музичне  виховання  складається  з  трьох  основних  видів  діяльності:  знайомство  з 

музичним  твором;  отримання  мистецтвознавчих  знань;  музична  творчість.  Успішний 

музичний розвиток дітей зумовлено дотриманням низки методичних принципів, це зокрема 

урахування  вікових,  індивідуальних  особливостей  дітей  дошкільного  віку;  врахування 

національних,  культурних,  регіональних  традицій.  Педагогу  потрібно  відчувати 

психологічну  атмосферу  у  класі:  вміти  спостерігати  за  дітьми;  сприймати  вираз  очей 

вихованців,  звертати  увагу  на  їхню  поведінку  і  настрій;  бачити  себе  з  боку  очима  дітей; 



14 

 

прагнути  поставити  себе  на  місце  дитини;  визнавати  свої  помилки;  бути  щедрим  на 



схвалення, заохочення; звертати увагу на взаємини дітей у колективі [1].  

Загальновідомо,  що  музична  діяльність  виконує  функцію  позитивно-емоційного 

збагачення, викликає емоції радості, захоплення, натхнення, витісняє тривожність, напругу, 

почуття  безпорадності. Означена  діяльність  задовольняє  гостру  потребу  дітей  у 

самовиявленні і є одним із найулюбленіших занять.  

Музична  діяльність  дитини  є  важливим  елементом  педагогічного процесу.  Через  цю 

діяльність  здійснюється  її  знайомство  з  національними  та  світовими  надбаннями  культури, 

які знайшли своє відображення у різних видах мистецтва; розвиваються розумові здібності, 

інтелект;  збагачується  емоційна  сфера  і  культура  почуттів;  формується  система  моральних 

цінностей; з‘являються можливості вибору дитиною виду і жанру мистецтва для творчості; 

розвиваються естетичні  смаки. Основою виховання музичної  культури школярів і  розвитку 

їх  музичних  інтересів  є  сприймання  музики.  Це  складний  процес,  в  основі  якого  лежить 

здатність чути і переживати музичний зміст як художньо-образне відображення дійсності. 

Музика  є  одним  із  наймогутніших  засобів  виховання,  що  надає  естетичного 

забарвлення  всьому  духовному  життю  людини.  Уміння  слухати  й  чути  музику  не  є 

вродженою якістю. Пізнавально-творчі можливості учнів розвиваються в активній музичній 

діяльності.  У  процес  сприйняття  музики  включається  досвід  безпосередніх  переживань  і 

роздумів  учнів,  який  формується  під  впливом  музичного  мистецтва,  а  також  художній 

досвід, пов'язаний з виконанням музики. Це дає можливість розглядати сприйняття як основу 

засвоєння школярами втіленого в музиці  досвіду естетичного ставлення до дійсності. Тому 

головним завданням музичного виховання учнів є формування в них активного сприймання 

музичних творів. Як предмет дослідження, музичне сприйняття є складною і багатогранною 

проблемою.  Потрапляючи  в  коло  інтересів  різних  наук,  проблема  музичного  сприйняття 

вивчається  відповідно  в  різних  аспектах.  Інструментарій:  шумові,  ударні  і  духові 

інструменти  (барабани,  дзвіночки,  кастаньєти,  мара  каси,  трикутник,  металофони,  бубни, 

брязкальця,  свистки  і  сопілочки,  тобто  гра  на  яких  не  потребує  спеціальної  підготовки, 

завдяки чому діти їх використовують як іграшки). 

На  думку  Н.  Полякової,  музика  справляє  на  дітей  значний  комунікативно-

терапевтичний  вплив:  завдяки  заняттям  музикотерапією  у  дітей  формуються  навички 

спілкування, адекватного вираження почуттів, розвиваються емфатичні здібності, що сприяє 

відновленню й розвитку міжособистісних взаємин з однолітками й дорослими [5]. 

Під  час  музиціювання  в  дітей  розвивається  мислення,  увага,  пам'ять,  знижується 

рівень  тривоги,  підвищується  самооцінка,  вдосконалюються  сенсомоторна  функція, 

координація,  тонка  моторика,  активізується  загальний  потенціал  можливостей  дитини  і  її 

адаптація [5]. Сприйняття музики тісно пов‘язане з усіма видами роботи на уроці. Проблема 

сприйняття музики – одна з найбільш складних через суб‘єктивний характер цього процесу і 

ще до кінця не вирішена. 

Слухання  музики  в  тому  випадку  приводить  до  потрібних  результатів,  коли  воно 

здійснюється  найбільш  раціонально,  коли  враховано  завдання  цього  виду  роботи,  вікові 

особливості дітей, їх підготовка, музичні інтереси, нарешті, особливості музичного твору для 

слухання. Одним із непростих завдань є навчання школярів «чути музику», тобто емоційно 

сприймати її, розуміти, що хотів виразити композитор і якими засобами він втілив свій задум 

в  реальність.  Необхідно  підкреслити,  що  вчитель  лише  в  тому  випадку  успішно  здійснює 

завдання музичного виховання, коли він прагне до того, щоб діти не лише знали і розуміли 

музику,  а  й  любили  та  цікавились  нею.  Якщо  музика  не  хвилює,  не  радує  дітей  –  значить 

вона  на  них  не  діє,  в  тому  випадку  виховного  ефекту  не  досягнуто.  Отже,  важливим 

завданням  вчителя  є  розвивати  музичні  інтереси  дітей  шляхом  розвитку  вміння  чути, 

сприймати музику. 

Для всіх учнів початкових класів наприкінці року бажано проводити свята музики за 

участю  самих  учнів,  їхніх  батьків.  Починаючи  з  першого  класу  можна  запровадити  низку 

музичних  завдань,  які  підвищують  інтерес  учнів  до  музики.  Наприклад,  запис  творів, 

прослуханих ними вдома, у спеціальний щоденник. У ньому учні фіксують свої враження від 

цих творів, дають їм власну оцінку. Позитивно впливає на розвиток фантазії і творчої уяви 

дітей виконання малюнків на музичні теми. 

Музичне виховання, як цілеспрямована система заходів, покликана пробудити у душі 

кожної  людини  потяг  до  краси,  захоплення  перед  прекрасним  у  всіх  його  проявах,  яке 

дозволить йому творити світ. Науковці вважають, що починати прилучати дитину до творів 

музичної культури (особливо класичної музики, треба якомога раніше, причому виховувати 

її  не як споглядальника і слухача, а як активного творця.  



15 

 

Отже,  як  вважають  дослідники,  музичний  розвиток  розглядається  як  якісні  зміни 



психологічних  процесів,  викликаних  внутрішніми  закономірностями  музичних  переживань 

дітей  і  внутрішніми  обставинами  його  життя.  Ці  внутрішні  і  зовнішні  причини  розвитку 

знаходяться в складних взаємозв'язках, аналіз яких дається в багатьох роботах психологів.  

 

1.



 

Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. М., 1983. 

2.

 

Масол  Л.М.,  Очаковська  Ю.О.,  Беземчук  Л.В.,  Наземнова  Т.О.  Вивчення  музики  в  1-4  класах:  Навч.-



метод. посібник для вчителів. - Х.: Скорпіон, 2003. - 144 с. 

3.

 



Масол  Л.М.  Методика  навчання  мистецтва  в  початковій  школі:  посіб.  для  вчителя  /  Л.М.  Масол,  О.В. 

Гайдамака, Е.В. Бєлкіна та ін. – Х. : Ранок, 2006. – 256 с. 

4.

 

Падалка Г.М. Учитель, музика, діти / Г.М. Падалка – К.: Муз. Україна. 1982. – 144 с. 



5.

 

Н.  Полякова.  Корекція  емоційно-поведінкових  розладів  засобами  музичної  терапії  //  Психолог,  ғ  39  ( 



183), 2005, С. 27-29. 

6.

 



Творчий розвиток особистості засобами мистецтва: навчально-методичний посібник / за ред., передмова 

Н.Г.Ничкало. − Чернівці: Зелена Буковина, 2011. − 255 с.  

 




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка