Засобами сприятливого розвивального середовища



Сторінка112/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір5,63 Mb.
1   ...   108   109   110   111   112   113   114   115   ...   326
Ключові  слова: 

інклюзивна  освіта,  педагогічна  діяльність,  діти  з  особливими 

потребами, вчитель початкових класів. 

 

Кожна  дитина  по-своєму  унікальна  і  потреби  кожної  дитини  специфічні.  Вона 



становить незмірну цінність для своїх батьків і родичів, а всі діти разом - неоціненний скарб 

суспільства, запоруку його майбутньої долі.  

Важливим  показником  розвитку  суспільства  є  гуманне,  турботливе  й  милосердне 

ставлення  до  дітей  з  відхиленнями,  які  не  мають  змоги  вести  повноцінне  життя.  Дана 

проблема  стала  сьогодні  настільки  актуальною,  що  не  буде  перебільшенням  назвати  її 

проблемою  століття.  Ми  звертаємось  до педагогічної  спадщини  В.О.Сухомлинського  тому, 

що  у  творах  великого  педагога  є  багато  цінних  порад  щодо  розвитку  дітей  з  особливими 

потребами. 

За  останні  десятиліття  в  світі  збільшилась  кількість  дітей-інвалідів,  які  потребують 

посильної уваги з боку родини і держави. Проблема навчання дітей з особливими потребами 

в  Україні  стоїть  також  особливо  гостро.  Адже  більшість  із  них,  перебуваючи  вдома  або  в 

інтернаті,  не  отримує  належної  освіти,  знань,  умінь  навичок,  які  сприяють  саморозвитку, 

самореалізації,  самовдосконаленню  в  подальшому.  Крім  того  вони  виявляються 

непідготовленими до життя  у звичайному для зпересічної  людини і  незахищеному для  них 

світі.  Рівні  можливості  навчання  для  особливих  дітей  називають  терміном  «інклюзивна 

освіта».  

Василь  Олександрович  Сухомлинський    у  своїх  працях  «Важкі  діти»,  «Вірте  в 

людину»,  «Розмова  з  молодим  директором  школи»,  «Мудра  влада  колективу»,  «Серце 

віддаю дітям», «Батьківська педагогіка» усебічно аналізував причини появи важких дітей та 

окреслював  їх  траєкторію  розвитку.  Він  зазначав,  що  «у  навчанні  й  вихованні  таких  дітей 

потрібні особливі заходи, необхідний тонкий, делікатний індивідуальний підхід» [1]. 



118 

 

Видатний  педагог  писав:  «Головне  –  не  допустити  відчування  дітьми  своєї 



«неповноцінності», перешкодити появі в них байдужного ставлення до навчальної праці, не 

притупити відчуття честі та гідності» [1,  с.40]. Для досягнення поставленної мети, на думку 

В.О. Сухомлинського,  потрібно,  по-перше,  навчати  й  виховувати  дітей  з  особливими 

потребами  в  масовій  загальноосвітній  школі,  створювати  для  них  спеціальні  навчальні 

заклади  немає  потреби.  Це  необхідно  для  того,  щоб  діти  з  обмеженими  можливостями 

перебували «в атмосфері повноцінного духовного життя школи» [1]. 

По-друге,  на  уроці  діти  зі  зниженою  здатністю  до  навчання  повинні  отримувати 

завдання,  які  б  гарантували  їм  успіх  у  роботі.  Для  цього  вчителю  потрібно  виявити 

найсильніші  розумові  здібності  учня  і  пропонувати  відповідні  завдання.  Відчуття  радості 

успіху – необхідна умова нормальної, продуктивної навчальної діяльності.  

Значну  роль  у  роботі  з  дітьми  з  особливими  потребами,  на  думку 

В.О.Сухомлинського,  відіграє  принцип  індивідуального  та  гуманістичного    підходу.  В  їх 

основі  покладено  врахування  вікових  та  індивідуальних  особливостей    дитини,  а  також 

усвідомлення того, що всі діти мають однакові права в суспільстві.  «Конкретна наша робота, 

-  зазначав  дослідник,  -  полягає  у  визначенні  причин  біди  в  кожному  окремому  випадку, 

необхідності  знайти  кожній  дитині  посильну  розумову  працю,  доступні  для  неї  шляхи 

подолання труднощів, захопити її цікавою роботою, завдяки якій вона могла б розвиватись 

інтелектуально». [3, с.55]. «Гуманна місія школи й педагога – врятувати цих дітей, ввести їх 

у  світ  суспільства,  духовного  життя,  краси  повноцінними  й  щасливими»  [2,  с.130],  - 

наголошував В.О. Сухомлинський. 

Разом  з  тим,  на  думку  видатного  педагога,  у  гуманному  ставленні  до  учнів  з 

порушеннями інтелекту нічого спільного не повинно бути з практикою опікунства, заснованою 

на  жалісливості,  з  практикою  звільнення  дітей  від  будь-яких  труднощів,  відгородження  їх  від 

усіх життєвих турбот і негараздів, усунення від виконання своїх обов‘язків. Опікунський підхід 

породжує в дітей споживацькі настрої і звички, сприяє появі у школярів некритичності до своїх 

дій і вчинків, послаблює їхню волю до самовдосконалення. 

Досягти  ефективності  педагогічної  діяльності  з  «неповноцінними»  дітьми  можна 

лише  за  умови,  що  складовою  частиною  навчального  процесу  будуть  толерантність, 

справедливість, доброзичливість і повага людей. 

На  думку  В.О. Сухомлинського,  гармонійний  і  всебічний  розвиток  особистості 

можливий тільки там, де два вихователі – школа і сім'я – не тільки діють разом, висувають 

однакові вимоги перед дитиною, а ще й є однодумцями, дотримуються єдиних принципів, не 

мають  розбіжностей  у  цілях,  методах  і  засобах  виховання.  Виходячи  з  такого  підходу,  у 

батьківській школі, що працювала в Павлиській десятирічці, одна з секцій була спрямована 

на  роботу  з  батьками  учнів,  зокрема  з  тими,  котрі  мають  вади  в  розумовому  чи  фізичному 

розвитку.  Так,  на  психологічних  семінарах  педагоги  обговорювали  характеристики 

індивідуальних особливостей розумового розвитку дітей, а отримані результати доводили до 

батьків.  Крім  того,  у  батьківській  школі  матерів  і  батьків  навчали,  чого  можна,  а  чого  не 

можна  вимагати  від  аномальних  дітей,  знайомили  з  прийомами  розвитку  розумових 

здібностей творчим словом, а саме: складання казок, оповідань тощо. 

Підводячи підсумки, можна сказати, що у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського 

значна  увага  приділялась  розвитку  дітей  з  особливими  потребами.  Запропонована  ним 

педагогічна  система  збагатила  педагогічну  науку  новаторськими  ідеями  і  положеннями, 

відіграла велику роль у розвитку теорії і практики виховання й навчання дітей з особливими 

потребами. 

 

1. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О.Сухомлинський // Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5-ти т. / 



В.О.Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 3. - С.30-110. 

2. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню  людину / В.О.Сухомлинський //  Сухомлинський В.О. Вибрані 

твори: в 5-ти т. / В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа,  1977. – Т. 2. - С.149 – 409. 

3.  Сухомлинський  В.О.  Проблеми  виховання  всебічно  розвиненої  особистості  //  В.О.Сухомлинський  // 

Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5-ти т. / В.О.Сухомлинський . – К.: Радянська школа, 1976. – Т.1. – С.5-

202 


 

1   ...   108   109   110   111   112   113   114   115   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка