Засобами сприятливого розвивального середовища



Сторінка11/326
Дата конвертації24.03.2020
Розмір2,32 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   326
 

означає  встановлення  партнерських  взаємин  між  школою  і 

сім'єю у вихованні дітей;   

-принцип  гуманізації



 

взаємин педагогів і батьків. Він  спрямовує класного керівника, 

вчителя,  на:  дії  і  заходи,  які  зміцнюють  і  підвищують  авторитет  батьків;  прояв  довіри  до 

виховних  можливостей  родини,  підвищення  рівня  її  педагогічної  культури  і  активності  у 

вихованні;  педагогічний  такт,  неприпустимість  грубого  втручання  в  життя  сім'ї; 

життєстверджуючий,  оптимістичний  настрій  у  вирішенні  проблем  виховання,  опору  на 

позитивні  якості  дитини,  сильні  сторони  родинного  виховання,  орієнтацію  на  успішний 

розвиток особистості;  

-принцип  ретроспективності  орієнтує  на  осмислення  і  використання  історичного 

досвіду виховання в українській родині. 

Таким чином, означені принципи є орієнтирами у роботі з батьками і спрямовують її 

на  оволодіння  ними  необхідними  знаннями,  вміннями,  навичками  і  розвиток  батьківської 

компетентності. 

Головними  завданнями  спільної  діяльності  навчального  закладу  і  сім‘ї  з  питань 

вирішення проблем навчання, виховання і розвитку дітей можна виділити наступні: завдання 

спільної  діяльності  навчального  закладу  і  сім‘ї  з  питань  вирішення  проблем  навчання

виховання  і  розвитку  дітей  можна  виділити  наступні:  забезпечення  участі  батьків  в 

організації навчально-виховного процесу і шкільному самоврядуванні; мотивацію батьків до 

вивчення  науково-методичної  та  психолого-педагогічної  літератури  з  проблем  розвитку  та 

виховання дітей; підвищення психолого-педагогічної культури батьків, поповнення арсеналу 

їх знань, вмінь і навичок виховної взаємодії з дітьми; підвищення відповідальності батьків за 

виховання  дітей,  ролі  батька  у  родині;  створення  системи  просвітницької  роботи, 

спрямованої  на  підвищення  правової  культури  батьків;  презентації  успішного  досвіду 

сімейного  виховання;    підвищення  рівня  профінформованості  батьків  та  їхньої 

компетентності  з проблем  формування  здорового  способу  життя,  профілактики  асоціальної 

поведінки  та  поширення  шкідливих  звичок,  репродуктивного  здоров‘я  дітей  та  молоді, 

організації змістовного сімейного дозвілля; залучення батьків до виховної  роботи з дітьми;  

надання психолого-педагогічної підтримки та допомоги проблемним сім‘ям  [5, с.20-21].  




12 

 

Сьогодні  в  освітньому  процесі  потрібно  активно  використовувати  потенціал  сім‘ї, 



батьки  учнів  повинні  бути  не  тільки  поінформовані  про  хід  навчального  процесу,  але  й 

активно  брати  участь  у  ньому,  підтримуючи  дитину  в  реалізації  творчих  індивідуальних 

проектів. Слід активно використовувати різні формати публічних звітів про досягнення учнів 

із  залученням  батьків;  практикувати  навчальні  завдання,  в  яких  можуть  бути  використані 

родинні  перекази,  історії,  реліквії,  досвід  старшого  покоління  родини.  Разом  з  батьками 

повинні розроблятися програми,  спрямовані на усвідомлення учнями ролі сім‘ї в їх житті та 

житті їх майбутніх дітей.  

Докукіна  О.  дає  широку  характеристику  структури  взаємодії  родини  і  школи,  до  якої 

вона включає: педагогічну діагностику родини; визначення цілей і завдань спільної роботи; 

підвищення  готовності  батьків  до  взаємодії  зі  школою;  організацію  різних  форм  спільної 

роботи;  стимулювання  участі  педагогів  і  батьків  у  погодженні  і  взаємообумовлених  діях 

родини і школи; корекція спільної діяльності.  

Виходячи  з  цього,  можна  виділити  такі  етапи  встановлення  взаємодії  сім‘ї  та  школи: 

ознайомлення  учасників  взаємодії  з  її  метою  (правами  та  проблемами  дитини,  правами  і 

обов‘язками  сім‘ї  та  школи);  вивчення  школою  сім‘ї,  а  сім‘єю  –  школи  в  межах  прав  та 

обов‘язків  учасників  педагогічного  процесу;  виявлення  можливостей  і  недоліків  мети 

взаємодії,  обговорення  їх  і  вироблення  спільного  плану  дій,  залучення  до  його  виконання; 

створення умов для взаємодії сім‘ї, школи; формування позитивного ставлення до взаємодії 

учасників;  організація  та  здійсненна  взаємодії  у  різних  формах;  контроль  за  здійсненням 

взаємодії з усіх сторін, корекція цього процесу [4, с.110-114]. 

       Сучасній  школі  необхідно  підсилити  виховну  функцію  навчально-виховного  процесу. 

Виховання  через  навчання  –  це  той  резерв,  яким  ми  сьогодні  маємо  користуватися, 

поєднувати наукову теорію з практикою. 

Отож, успішний розвиток дітей значною мірою залежить від дружної і погодженої виховної 

роботи  школи  і  сім‘ї.  Так  само  як  і  діти,  батьки  повинні  жити  своєю  школою,  регулярно 

відвідувати  батьківські  збори,  обмінюватися  своїми  думками  і  спостереженнями  з 

класоводами.  Школа  ж  повинна  прагнути  до  об‘єднання  зусиль  щодо  успішного  навчання, 

виховання  та  розвитку  школярів.  Тому  що  не  тільки  навчальний  заклад  допомагає  сім‘ї  у 

вихованні дітей, а й батьки повинні допомагати школі. 

Висновки.

  Педагогічні  колективи  шкіл  володіють  значним  психолого-педагогічним 

потенціалом,  завдяки  якому  можуть  надати  батькам  суттєву  допомогу  у  вихованні  дітей, 

сприяти  покращенню  внутрішньо-сімейного  мікроклімату,  встановленню  адекватних 

взаємин  між  дорослими  і  дітьми.  Недостатність  відповідних  знань  у  значної  кількості 

дорослих членів сімей, невміння (а то й небажання) деяких батьків пізнати свою дитину, її 

вікові  та  індивідуальні  особливості  негативно  позначаються  на  її  розвитку,  формуванні 

ціннісних  орієнтацій.  Проте,  така  робота  ще  не  набула  масового  характеру  і  реалізується 

тільки окремими школами, що утруднює виконання сім‘єю виховної функції.  

Водночас  не  можна  не  рахуватися  з  тим,  що  сучасна  педагогізація  сім‘ї  потребує 

науково-методичного  та  організаційного  оновлення,  спрямованого  на  гуманізацію  взаємин 

батьків  і  дітей  на  спільних  засадах  діяльності,  а  також  урізноманітнення  форм  і  напрямків 

співпраці сім‘ї та школи.  

 

1.



 

Батьківські збори / Т. В. Виноградова. – Х.:Вид. група «Основа», 2006. – с. 237 

2.

 

Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К.: Радуга, 1994. – с. 62  



3.

 

Дворук  О.  І.  Процес  виховання  очима  дитини  /    О.  І.  Дворук;  Відп.  ред.  Г.  В.  Луценко  //  Педагогіка  та  



конкретні методики. – Черкаси: «Родзинка», 2006. – С. 109-115. 

4.

 



Докукина О.М. Взаємодія школи і сім‘ї в формуванні моральних якостей поведінки молодших школярів.  – 

К.: Інститут педагогіки АПН України 1993.  – 152с. 

5.

 

Оржеховська В.М. Взаємодія навчального закладу і сім‘ї: стратегії,  технології і моделі.  – Х.: Видавництво 



«Точка», 2007. – 192 с  

6.

 



Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський –  К. : Радянська школа. - 1978. - 263 с. 

 

 




13 

 



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   326


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка