Замбії, кіль кість активних платіжних карт скорочу



Сторінка13/16
Дата конвертації24.03.2020
Розмір144 Kb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
Висновки 

Отже, відповідаючи на поставлене в

назві статті питання  “Чи існує грома-

дянська освіта в Україні-2015?”, потрібно

сказати, що в українській освіті грома-

дянська освіта має фіктивний характер.

Вона є, оскільки термін «громадянська

освіта» використовується в документах

міністерства, а також триває певна дис-

кусія щодо її здійснення. Але на рівні

навчальних закладів, у навчальній прак-

тиці громадянська освіта зводиться до

повторення пропагандистських штампів,

якими особливо переповнено останні

рекомендації МОН із патріотичного вихо-

вання в школі. По суті, школа не отри-

мала достатньої навчально-методичної

бази для громадянської освіти, підготов-

ка вчителів для викладання громадян-

ської освіти не ведеться, через брак чіт-

ких нормативних положень у змісті осві-

ти немає відповідних курсів громадян-

ської освіти, а курси за вибором запро-

ваджуються як винятки. Останні практи-

кують як дві реальні моделі громадян-

ської освіти – державоцентричну і націо-

нально-патріотичну. Перша з них спря-

мовується на формування в учнів кон-

формістського ставлення до існуючого

державного порядку; друга – формує піє-

тет до національно-патріотичних ціннос-

тей. Третя, демократична модель грома-

дянської освіти, що покликана навчати

свободи і правди життя, на сучасному

етапі лише формує свій зміст і стратегії

навчання. 

Тому щодо громадянської освіти маємо

вимагати від Міністерства освіти і науки

України певності. Хоча б такої, якої

змогли досягти відносно курсів морально-

духовного спрямування.

До цього зобов’язують важкі випробу-

вання українського народу за два минулі

роки, які не привели до необхідних сис-

темних змін у суспільстві після

Революції Гідності. 

Імовірно, увесь зміст освіти, зокрема,

шкільні курси соціально-гуманітарного

спрямування в сумі й забезпечуватимуть

потрібний комплекс громадянських якос-

тей особистості, як це неявно зараз перед-

бачається нормативним полем шкільного

життя. Проте сумнівно, що дифірамби

євромайданній революції, які ми читаємо

в листах і рекомендаціях МОН, сприяти-

муть цьому. Ці дифірамби завчасні як

щодо революції, так і загалом щодо

 

укра-



їнської освіти, мовляв, вона у минулому

працювала правильно, бо підготувала

молодь до революцій “на граніті” та на

майданах. Не все так однозначно. На

сучасному етапі, коли ми не бачимо

послідовності дій влади щодо виконання

волі українського суспільства, яка вияв-

лялася на майданах 2004 і 2013–2014

років і за утвердження якої загинули

герої Небесної сотні, коли народ не має

можливості відстоювати свої права у мир-

них перемовинах із владами, які штовха-

ють громадян на самопожертву, говорити

про належну освіту не доводиться. 

Як на мій погляд, поширений стерео-

тип, згідно з яким вважається, що

“ситуацію в освіті спроможний зламати

тільки суспільний запит, а він, своєю

чергою, може бути сформований тільки

тоді, коли здобуття освіти буде винаго-

роджено тим, що її наявність почне при-

носити відчутні гроші”, є хибним. На

освіту не можна дивитися як на депозит-

ний внесок у банку, факт наявності якого

винагороджується сплатою відсотків.

Освіту потрібно бачити інакше – як пере-

дусім процес у відповідь на особистісний

запит, обумовлений необхідністю для осо-

бистості влаштовуватися в житті й сус-

пільстві (віднаходити своє місце) і робити

певну справу, незважаючи на несприят-

ливі клімат, економіку, культуру тощо,

на непередбачувані зміни. Освіта – це

здобута здатність до виконання такої

справи (справ), що й надає особистості

засоби для існування та процвітання.

Чекати здобувачам освіти на “суспільний

запит” і “відчутні гроші” від неї – це

марне очікування від моря гарної погоди.

Вчитися потрібно тієї освіти, яка буде

корисною за будь-якого суспільного запи-

ту і погоди. Звичайно, така вимога – це

виклик і для влаштування самої освіти, і

для її клієнтів та споживачів. 

Із точки зору освіти як постачання осо-

бистості ефективними компетентностями

і технологіями віднаходження свого

успішного місця в суспільстві є не зрозу-

мілими проведені нещодавно варіанти

розвантаження шкільних програм, коли

тема про пошук роботи з 8-го класу пере-

носиться на 10-й – мабуть, виходячи із

розуміння, що у 8-му класі учням ще

рано думати про своє місце у світі  й у




світі праці зокрема. І це у той час, коли в

Україні-2015 багато людей не можуть

знайти роботу чи предмет застосування

своїх енергії і розуму, коли 15 % випуск-

ників шкіл поповнюють лави безробіт-

них.


Отже, найважливіша лінія реформу-

вання освіти України – це запровадження




Каталог: wp-content -> uploads -> 2014


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка