Замбії, кіль кість активних платіжних карт скорочу



Сторінка10/16
Дата конвертації24.03.2020
Розмір144 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16
По-перше,

українська держава в особі

існуючих форм реальних політичних

режимів не виявляла глибокої конструк-

тивної зацікавленості у підготовці гра-

мотних і демократично налаштованих

громадян. Історія шкільної освіти

України, яка сповнена прикладів запро-

вадження у зміст освіти політично заан-

гажованих навчальних предметів та їх

тем, водночас не знає загальнонаціональ-

ної ініціативи щодо впровадження нової

моделі громадянської освіти, адекватної

соціокультурній і політичній ситуації в

Україні, яка б підтримала інтерес грома-

дян до участі у місцевому й державному

управлінні з метою стабілізації життя в

Україні, формування поінформованого,

ефективного і відповідального громадяни-

на. Державна освітня політика здебіль-

шого неухильна щодо своєї філософії, яку

можна назвати стабільною лояльністю до

будь-якого політичного режиму в країні,

і навіть не планувалося її переінакшення

на філософію соціального реконструкціо-

нізму / критичної теорії, адекватної зав-

данням позитивно трансформаційних сус-

пільств.


Соціальний реконструкціонізм є

напрямом філософії освіти, що висуває на

перший план соціальну реформу як мету

освіти, вирішення соціальних питань і

прагнення створити краще суспільство.

Засновниками соціального реконструк-

ціонізму вважаються американські педа-

гоги Теодор

 

Бремелд / Theodor



 

Brameld


(1904–1987) і Джордж Каунтс

 

/ George



Counts (1889–1974), які визнавали, що

освіта є засобом підготовки людей для

створення нового соціального порядку.

Критичні теоретики, як і соціальні

реконструкціоністи, вважають, що соці-

альні системи повинні бути змінені, щоб




подолати гніт і поліпшити умови для

життя людей. У цьому руслі бразиль-

ський педагог Пауло Фрейре (1921–1997)

розумів освіту як засіб соціальних змін.

На його думку, люди повинні вчитися

протистояти гнобленню і не ставати ні

його жертвами, ні пригнічувати інших.

Для цього потрібні діалогова й критична

свідомість, розвиток свідомості, щоб

подолати панування та пригнічення.

Замість “навчання як банківської спра-

ви”, відповідно до чого інформація вкла-

дається педагогом у голови студентів

подібно до відкриття депозитів у банку,

П. Фрейре бачив викладання і навчання

як процес дослідження, під час якого

дитина повинна створювати і винаходити

світ. Для соціальних реконструкціоністів

і критичних теоретиків освіти навчаль-

ний план фокусується на досвіді учнів і

виробленні ними здатностей до соціаль-

них дій із вирішення реальних проблем,

таких як насильство, голод, міжнародний

тероризм, нерівність. Відповідно в центрі

уваги освіти є стратегії вирішення диску-

сійних питань (зокрема, у соціальних

дослідженнях і літературі), запитування,

налагодження діалогу різних точок зору

[33]. 

Ідея запровадження філософії соціаль-



ного реконструкціонізму в українській

освіті виявляється несумісною з інтереса-

ми найбільш впливових акторів держав-

ного будівництва в Україні щодо клеп-

тократизації державного механізму.

Постає запитання: чи здатна громадян-

ська освіта вберегти суспільство від клеп-

тократії на коротких чи довгих дистанці-

ях? Історія громадянської освіти як

навчального предмета в Україні свідчить,

що її потенціал не був задіяний для про-

філактичного упередження клептократії

на початку ХХІ ст., хоча українська

Революція Гідності 2013–2014 років як

передусім рішуча незгода з клептокра-

тичним режимом реалізувала цінності

демократичної громадянської освіти, але

яка частка в ній обумовлена власне освіт-

німи програмами з громадянської освіти і

яка частка в ній стихійного соціального

онтологічного протесту – це потребує

додаткових досліджень.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2014


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка