Заліток Людмила Михайлівна



Дата конвертації27.12.2018
Розмір55,5 Kb.

Людмила Михайлівна Заліток,

заступник директора з наукової роботи

Державної науково-педагогічної бібліотеки України

імені В.О. Сухомлинського, кандидат педагогічних наук


В. О. Сухомлинський про роль сім’ї в залученні дитини до читання
Сім’я є складним багатовимірним соціальним утворенням. Вона відігравала, відіграє і буде відігравати важливу роль у розвитку людського суспільства. Сім’я є першоосновою отримання дитиною соціального досвіду через різні засоби впливу. Зважаючи на той факт, що за минулі десятиліття сім’я частково втратила виховну функцію, з’явилася необхідність підвищення її виховного потенціалу, визнання й надання сучасній сім’ї статусу провідного соціокультурного середовища виховання і розвитку дитини. У державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») (1993) [2], у Законі України «Про освіту» (2006) [3] підкреслюється важливість надання статусу сімейному вихованню важливої складової загального виховного процесу.

Одним із надійних джерел відродження і розбудови національної системи освіти й виховання взагалі і сімейного зокрема є історико-педагогічний аналіз творчості педагогічних персоналій, які вивчали проблеми виховання. Чільне місце у творчому пошуку видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського посідала сімейна педагогіка. Василь олександрович характеризував сім’ю як первинний осередок, де шліфуються найтонші грані особистості. Учений збагатив педагогіку новими формами і способами організації родинного виховання учнів. У практиці роботи Павлиської школи активно втілювались теоретичні положення педагога, щодо сімейного виховання. В. Сухомлинський стверджував, що педагогіка повинна стати наукою і для вчителів, і для батьків [8: 42].

Батьківська педагогіка В. Сухомлинського ілюструє особистий приклад батьків як важливий самостійний метод виховання. Його сутність полягає у розвитку свідомості, активності й творчості дитини через сприйняття дійсних образів батьків. Приклад батьків є для дитини основою соціальної поведінки, через яку вона оволодіває формами й змістом людських стосунків.

Педагог детально розробив глибоко продуману систему підготовки батьків до виховання дитини в сім’ї, яка включала в себе план і програму педагогічного всеобучу батьків на весь період навчання дитини в школі. Особливе значення в цій системі відігравала створена ним так звана «батьківська школа», яка стала невід’ємною складовою реалізації шкільно-сімейного виховання в Павлиській школі. Практичний курс «Батьківської педагогіки» в цій школі був спрямований на «педагогічну освіту батьків і матерів, освіту тих, кому завтра бути батьками й матерями» [5: 22].

Підходи В. О. Сухомлинського до окремих складових теорії та практики виховання дітей у сім’ї подано у розвідках Л. Бондар [1], О. Петренко [4], О. Тимофеєва [10]. Дослідники доводять, що сім’я, виховання дітей у ній посідали чільне місце у творчому пошуку Василя Олександровича.

Сім’ї В. Сухомлинський відводив важливу роль у прилученні дитини до книжки, як одного з головних засобів виховання особистості.

За переконаннями педагога, до того, як прочитати перше слово, дитина повинна почути читання матері й батька, відчути красу художніх образів. Педагог був переконаний: інтелектуальний розвиток особистості залежить від того, які казки, пісні слухала дитини в ранньому віці, які книжки читали їй, взагалі, яке місце займала книжка в духовному житті сім’ї. На заняттях «батьківської школи» В. Сухомлинський переконував батьків виховувати у дітей потребу в спілкуванні з книжкою ще до початку шкільного навчання. Тільки батьки повинні викликати у своєї дитини бажання збирати сімейну бібліотеку, тільки вони повинні вселяти дитині думку, що книжка – найбільше багатство.

Багато уваги в «батьківській школі» приділялось навчанню батьків добирати книжки для читання дитини відповідно до віку, індивідуальних захоплень, запитів. На думку В. Сухомлинського, дорослі при роботі з дітьми над книжкою, повинні акцентувати увагу на: інтонаційній виразності читання; на головній думці автора; умінні викликати в дитини захоплення процесом читання, зацікавленість, емоційно-почуттєві переживання як позитивні, так і негативні тощо, що в майбутньому забезпечуватиме необхідну ланку «книга - усне мовлення - книга – письмо» в духовному зростанні дитини. «Книга, яка увійшла в духовне життя сім’ї, стверджував педагог, - то ніби промінь, який освітлює майбутнє і батькам, і дітям. Людина, для якої вже в дитинстві книжка стала такою необхідністю, як скрипка для музики, як пензель для художника, ніколи не відчуватиме себе збідненою, обділеною, спустошеною» [5: 171].

Насамперед, за переконаннями В. Сухомлинського, батьки зобов’язані створити в сім’ї необхідні умови для становлення особистості дитини. Однією з таких умов педагог вважав створення сімейної бібліотеки. В. Сухомлинський активно пропагував культуру збирання книг. Він підкреслював, що створення і поповнення домашньої бібліотеки – справа, яка вимагає ерудиції, знань і культури. В домашній бібліотеці не повинно бути випадкових книжок, головне – не кількість, а її якість. Вчений був переконаний, що особиста бібліотека – це дзеркало й джерело духовної культури особистості.

Завдяки зусиллям колективу Павлиської середньої школи найціннішим скарбом у сім’ях його учнів стали домашні бібліотеки. Передаючи свій досвід молодим педагогам, В. Сухомлинський радив: «Нехай батьки дарують дитині книжку щоразу в день народження – це повинно стати доброю традицією» [9: 484]. У рік закінчення початкової школи особиста бібліотека кожного вихованця налічувала не менше 150 книжок, а в окремих дітей – 400–500 [9: 423].

Велику увагу вчителі школи приділяли створенню особистих бібліотечок у тих учнів, «чиє духовне життя в сім’ї без книжки було б убогим і одноманітним, а також у тих, хто зустрічав серйозні труднощі в навчанні» [9: 423].

У сім’ях учнів Павлиської школи була традиція – передавати бібліотеку в спадщину синам і дочкам. В. Сухомлинський у статті «Найперший друг» відмічав: «Чим старіша книга в родинній бібліотеці, тим вона цінніша – ця думка з кожним роком все більше утверджується в кожній сім’ї» [6: 20]. Гарна книжка із сімейної бібліотеки, на думку Василя Олександровича, здатна забезпечити єдність поколінь, продовжити традиції роду, народу. І з цього приводу педагог наводив цікавий приклад. Привів дідусь до школи свою онучку з маленькою полотняною торбинкою, а в торбинці лежав буквар 1882 року видання. Вчителі школи довго вивчали буквар, у якому були вміщені вірші К. Ушинського, казки Л. Толстого, народні прислів’я. Книжка була у чудовому стані, всі були вражені тим, що вчився за цим букварем не тільки дідусь першокласниці, а ще й два його брати і троє онуків.

Педагог був переконаний у тому, що на формування ставлення кожної людини до книжки велике значення має те оточення (насамперед сім’я), в якому вона виховується і розвивається, починаючи з раннього дитинства. Всіляко пропагуючи створення сімейних бібліотек, В. Сухомлинський писав: «Книга – могутній вихователь. Школа виховує у дітей любов до книги, знань, науки. Але нехай цей могутній вихователь іде поряд з дитиною і в сім’ї. Створюйте, дорогі батьки, духовне багатство сім’ї – сімейну бібліотеку» [5: 99].

Вивчаючи погляди В. Сухомлинського на створення сімейних бібліотек, ми виділили такі джерела їх комплектування, запропоновані педагогом:



  • зберігання сімейних книжкових реліквій;

  • подарункові видання: (на шкільних, сімейних святах; на день народження);

  • особисте придбання (у книжкових магазинах свого міста, села; під час екскурсій в інші міста) [7: 425].

Крім сімейної бібліотеки повинна бути особиста бібліотека учня. І якщо дитина віднайде в книжці хоча б окремі відповіді на свої запитання, змусить себе обміркувати щойно прочитане, надаватиме книжці перевагу з-поміж інших принад сучасного життя, то виникне можливість розв’язати багато проблем, пов’язаних передусім із духовним зростанням особистості.

У перші 2 роки навчання дітей у початковій школі у кожній сім’ї була створена особиста бібліотека дитини, яка систематично поповнювалась новими книжками. У постійно діючому батьківському комітеті при школі традиційними були заняття, присвячені культурі читання, формуванню дитячих бібліотек, ролі книжки в сімейному вихованні.

У статті «Найперший друг» (1968) В. Сухомлинський наголошує на важливості створення «Золотої бібліотеки дитинства і юності», адже саме на цих зібраннях книжок виховується громадянин, утверджується моральна, розумова і естетична культура людини від того часу, як вона вперше взяла до рук книжку. Багато зусиль докладали батьки учнів і вчителі Павлиської середньої школи, щоб така бібліотека була в кожній сім’ї. Василь Олександрович був переконаний, «якими багатими не були б громадські бібліотеки (шкільна, сільська), без родинної неможливе повноцінне виховання людини. Хороша книга в сім’ї – все одно, що інструмент для музиканта. Як він не може прожити дня, щоб не взяти до рук, скажімо, скрипку, не творити і не діставати від цього насолоди, так і людина не може обійтись без книги” [6: 20].

Найціннішим скарбом у сім’ї Сухомлинських також була бібліотека. Становленню поглядів самого Василя Олександровича на книжку як засіб виховання сприяв ряд чинників. Найперший з них брав витоки із сім’ї. У сім’ї Сухомлинських любили та цінували книжку.

Дуже близькими в дитинстві були для Василя Сухомлинського його дідусь і бабуся. Без будь-яких сумнівів можна стверджувати, що в становленні Сухомлинського-вчителя важливу роль відіграла казка, яку йому так талановито й натхненно розповідала бабуся Марія.

З повагою Василь Олександрович згадував свого діда Овдія, який, переказуючи цікаві оповідання на історичні теми, прищепив йому любов до рідної природи, батьківщини. Дід був книголюбом, вмираючи він подарував свої книжки Василю. В цій невеликій, але змістовній бібліотеці були твори Т. Шевченка, І. Франка, М. Гоголя, В. Короленка, Ф. Достоєвського, Лесі Українки та інші. Безумовно, книги допомогли В. О. Сухомлинському сформувати літературні та педагогічні, художньо-естетичні смаки, моральні переконання.

Отже, В. Сухомлинський перед сім’єю ставив завдання: книжка повинна постійно збагачувати духовний світ дитини. А щоб у кожній сім’ї школяра панувала атмосфера любові і поваги до книжки, щоб вона стала одним із важливих засобів виховання дитини, необхідно додержувати певних умов: читання дитині має стати в сім’ї звичкою з наймолодшого віку, книжки для читання мають ретельно підбиратись, культура збирання книжок повинна бути відомою.

Вивчення науково-педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського засвідчує, що педагог послідовно впроваджував у життя тезу про необхідність створення єдиного педагогічного колективу батьків та вчителів у залученні дитини до книжки, особливо в початковий період формування її особистості.



Література

  1. Бондар Л. С. Проблема совместной воспитательной деятельности школы и семьи в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Бондарь Людмила Семеновна; НИИ педагогики УССР. – К., 1984. – 22 с.

  2. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) // Освіта. – 1993. – № 44/46. – 62 с.

  3. Закон України «Про освіту»: За станом на 8 груд. 2006 р. / Верховна Рада України. – офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2006. – 40 с. – (Сер. «Закони України»).

  4. Петренко О. Б. Виховання любові до матері у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Петренко Оксана Борисівна; Ін-т педагогіки АПН України. – К., 1997. – 24 с.

  5. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1978. – 263 с.

  6. Сухомлинський В. Найперший друг / В. Сухомлинський // Рад. жінка. – 1968. – № 1. – С. 20.,

  7. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 3. – С. 283–582.

  8. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 4. – С. 7–390.

  9. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський // Вибр. тв. : в 5 т. – К. : Рад. шк., 1977. – Т. 4. – С. 393–626.

  10. Тимофеева О. С. Воспитание уважительного отношения младшего школьника к родителям в педагогическом наследии В. А. Сухомлинского: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Тимофеева Ольга Станиславовна; ГОУ ВПО «Оренбургский гос. пед. ун-т». – Оренбург, 2005. – 23 с.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Комунальний вищий навчальний заклад «херсонська академія неперервної освіти» херсонської обласної ради кафедра теорії і методики виховання
2015 -> Серце віддане дітям штрихи до життєвого і творчого шляху українського педагога-гуманіста Василя Сухомлинського
2015 -> Людинознавчi
2015 -> Судова помилка в адміністративному судочинстві
2015 -> Програма навчальної дисципліни антропологія літератури
2015 -> Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Психологічна служба»
2015 -> Концепція сучасного підручника з географії для основної школи
2015 -> Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи та вивчення дисципліни «міжнародний економічний аналіз»


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка