Загальна характеристика роботи



Скачати 375,5 Kb.
Сторінка3/22
Дата конвертації26.03.2020
Розмір375,5 Kb.
ТипАвтореферат
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22
Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Андрєєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність. Соціально-економічні зміни в українському суспільстві, процеси глобалізації та інформатизації зумовили збільшення ролі та значущості кожної особистості, успішності її індивідуального розвитку. Це зумовлює необхідність пошуку шляхів оптимізації навчання та виховання підростаючого покоління, зокрема дітей дошкільного віку.

У сучасних умовах урбанізації, комп’ютеризації, загострення соціальних проблем, незадовільного екологічного стану в Україні важливого значення набуває повноцінний фізичний розвиток дітей, підвищення рівня адаптаційних можливостей їх організму. Одним із важливих напрямків вирішення цієї проблеми є впровадження нових прогресивних педагогічних технологій у дошкільному фізичному вихованні.

Фізична культура є невід’ємною частиною загальної культури людини. Це найбільш доступний засіб зміцнення здоров’я, а також - духовного і фізичного розвитку особистості, що підкреслюється в основних державних документах: Державна національна програма «Освіта (Україна XXI століття)» (1994); Закон України «Про фізичну культуру і спорт» (2009); Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров’я нації (1998)», Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту (2004), Закон України «Про дошкільну освіту» (2001), Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (2012) та ін.



Однак, зараз яскраво проявляється протиріччя між декларативними заявами про необхідність удосконалення системи фізичного виховання і практичною діяльністю у цій сфері.

Традиційні підходи до фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільнятами часто не відповідають сучасним вимогам і потребують заміни на такі, які б ефективніше сприяли вирішенню завдань зміцнення здоров’я, підвищення рівня фізичної підготовленості, своєчасного фізичного, інтелектуального і морального розвитку дитини та формуванню уяви про здоровий спосіб життя.

Особливої гостроти набуває необхідність оновлення сучасного змісту дошкільної освіти, зокрема, не спеціальної фізкультурної (О.А. Томенко, 2012), у зв’язку з тим, що в Україні сьогодні спостерігається зниження рівня «здоров’я нації» як інтегративного показника фізичного, психічного і соціального здоров’я громадян, особливо, дітей дошкільного віку. Нині майже 80% дітей мають одне або кілька захворювань, лише 15-20% малюків народжуються цілком здоровими, у кожної третьої дитини фіксуються відхилення у фізичному або психічному розвитку (Г.Л. Апанасенко, 1992; О.Л. Богініч, 2012; Л.В. Калуська, З.В. Калуський, 2008; Т.Ю. Круцевич, 2011).

Дослідженню феномену здоров’я присвячена значна кількість наукових праць, де визначені такі його види, як фізичне, соматичне, психічне, інтелектуальне, емоційне, духовне, моральне та соціальне (М.М. Амосов, 1984; В.І. Бобрицька, 2004; Е.Г. Буліч, І.В. Муравов, 2002).

Фізичне здоров’я є фундаментом здорової особистості, а від психічного залежить моральне, інтелектуальне, духовне і соціальне. Тому цілком закономірно, що в багатьох державних документах наголошується на необхідності зміцнення фізичного і психічного здоров’я дітей та молоді.

Таким чином, саме фізичне виховання розглядається сучасною педагогічною і психологічною наукою як особливий вид діяльності, що сприяє вихованню кращих фізичних, моральних, інтелектуальних, психічних якостей і пов’язаний з формуванням цілісної, гармонійної особистості та її здоров’я.

Це положення підтверджується дослідженнями А.В. Запорожця (1986), Н.М. Анікєєвої (1986), Л.І. Божович (1995), Г.С. Нікіфорова (2006), Л.В. Волкова (2008), І.Д. Беха (2012).

Особливо актуальним є його реалізація у дошкільному фізичному вихованні, оскільки найбільш тривалий і складний етап раннього онтогенезу – період від 4 до 6-7 років. Саме у цьому віці починають розвиватись механізми особистісної самопобудови (В.А. Аверін, 1999; Л.В. Артемова, 1988; В.М. Бєхтєрєв, 1999; Л.С. Виготський, 1991; Р. Фрейджер, 2006).

Інтенсифікація сучасного життя, впровадження нових технологій зумовили постійне збільшення обсягу і темпу навчального навантаження у процесі дошкільного систематичного навчання, що збільшує статичний компонент і негативно відбивається на фізичному стані дітей. Іншим небезпечним явищем сьогодення в Україні є не тільки екологічна криза, політичний хаос, але і бездуховність суспільства, що призводить до викривлення уявлення у дітей про моральні цінності, їх емоційної, вольової і духовної незрілості (О.Л.Кононко, 2010; Т.О.Піроженко, 2010; Г.В.Бєлєнька, 2011).

Разом з тим провідні вчені (Є.А. Аркін, 1968; І.А. Аршавський, 1982; В.К. Бальсевич, 2000; Д.Н. Давиденко, 2001) головним чинником зміцнення і збереження здоров’я вважають систематичну рухову активність, яка формується у процесі фізичного виховання. Саме фізичне виховання, зокрема і у дошкільних навчальних закладах, повинно формувати у дитини правильне і усвідомлене ставлення до себе і до свого здоров’я.

Відомо, що у дошкільному віці біологічна потреба в русі є провідною і здійснює мобілізуючий вплив на інтелектуальний, моральний та емоційний розвиток дитини, її звички та поведінку (О. Бар-Ор, 2009; Д.Б. Богоявленська, 1987; Е.С. Вільчковський, 2008; Н.В. Москаленко, 2013).

Багато дослідників підкреслюють наявність взаємозв’язку між інтелектуальним, моральним, емоційним, соціальним розвитком і руховою діяльністю, фізичною підготовленістю, станом здоров’я дитини (Г.В. Бєлєнька, 2012; Л.А. Венгер, 1988; Л.С. Виготський, 1991; М.Н. Поддьяков, 2006; С.Л. Рубінштейн, 1999), що визначає доцільність застосування такої системи навчання і виховання, яка передбачає інтегрований освітній, виховний, оздоровчий ефект.

Пошуку засобів підвищення ефективності фізичного виховання в дошкільних закладах присвячено багато робіт. Організаційно-педагогічне та методологічне підґрунтя удосконалення системи фізичного виховання дошкільнят наведено у дослідженнях А.В. Кенеман, Д.В. Хухлаєвої (1985), Е.С. Вільчковського (1989 - 2011), Л.В. Волкова (1990), О.Д. Дубогай (2002), Е.Я. Стєпаненкової (2001), Т.Ю. Круцевич (2012), Н.Ф. Денисенко (2010). Диференційованому фізичному вихованню в дошкільних навчальних закладах присвячено дослідження О.В. Давиденко (1986), питання підвищення емоційної стійкості дітей 6-7 річного віку засобами фізичного виховання було розроблено В.В. Троценком (2001), шляхи оптимізації рухової активності старших дошкільнят із різним рівнем фізичного стану визначені Н.О. Тупчій (2001).

За останні роки були проведені дослідження, що присвячувались організаційно-методичним аспектам фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку з відхиленнями у стані здоров’я (Л.В. Козіброда, 2006), оптимізації рухового режиму і фізичного стану дітей 6-7 років, які навчаються у школах різного типу (І.О. Когут, 2006), особистісно-орієнтованому навчанню руховим діям дітей 5-6 років в умовах дошкільного навчального закладу (О.В. Багінська, 2009).

Однак, дослідники (Е.С. Вільчковський, 2008; О. Д. Дубогай, 2006; Н.В. Москаленко, 2009) підкреслюють, що одним із кризових явищ вітчизняних традиційних і авторських систем освіти є розрив між фізичним вихованням та іншими сторонами виховання дітей дошкільного віку, відсутність реальних механізмів, які обумовлюють цілісність розвитку особистості дитини у процесі рухової діяльності. Окремі аспекти вирішення цієї проблеми розглядались у дослідженнях: А.А. Пивовара (2005), яке було присвячено поєднаному розвитку фізичних і пізнавальних здібностей дітей 5-6 років у процесі фізичного виховання; В.В. Поліщука (2008), який обґрунтував зміст занять з фізичного виховання старших дошкільнят з пріоритетним використанням елементів туризму для підвищення рівня фізичної підготовленості, розумового розвитку і фізичного здоров’я; в дисертаційній роботі Є.Г. Яхна (2011) визначені педагогічні умови комплексного розвитку фізичних здібностей і формування моральних якостей дітей 5 і 6 років у процесі фізичного виховання.

Водночас, питання формування цілісної особистості дошкільнят, взаємозв’язок і взаємозалежність розвитку її основних структурних компонентів у процесі фізичного виховання не було предметом спеціальних досліджень.

Враховуючи соціальну значущість та актуальність проблеми формування і розвитку цілісної, гармонійно розвиненої особистості дошкільника, забезпечення його психічного, фізичного та духовного здоров’я засобами фізичної культури, відсутність концепції, теоретичних і методичних засад системи навчання, яка передбачає інтегрований освітній, оздоровчий, загальний виховний ефект у процесі фізичного виховання, як запоруки оптимального інтелектуального, духовного, соціального і фізичного розвитку дитини визначають актуальність дисертаційного дослідження.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка