З учителями у системі шкільної освіти закарпаття



Скачати 193,11 Kb.
Сторінка14/20
Дата конвертації29.03.2019
Розмір193,11 Kb.
ТипАвтореферат
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20
зростання показників проходження державної атестації учителями. Виявлено, що у 1927 р. із 137 учителів Підкарпатської Русі іспит на професійну здатність склали 83 (60,58 %). З кваліфікацію «дуже добре» у 1924 – 1925 н.р. у краї працювало 64 вчителі. Уже через рік цей показник збільшився майже вдвічі (120 вчителів), що свідчить про швидке зростання професійного рівня педагогічних кадрів у Підкарпатській Русі.

  • самостійне формування вчителями навчальних планів. З’ясовано, що на початку 1920-х рр. учителі Мукачева, Берегова та Севлюша на окружних конференціях ініціювали створення нових навчальних планів. Зокрема, педагогічні колективи шкіл із Білок та Рахова запропонували ущільнити навчальні плани, розробити методичні рекомендації для викладання кожного предмету, вивчати навчальний матеріал за концентричним принципом, надавати більшого значення його послідовності. Відтак навчально-виховний процес здійснювався за розробленими групою висококваліфікованих вчителів навчальними планами, які вивірялися шкільним інспекторатом і затверджувалися окружними вчительськими конференціями.

  • написання численної шкільної літератури з різних предметів і для різних рівнів шкіл та класів. Встановлено, що з огляду на відсутність підручників (передовсім україномовних), вчителі, що працювали у школах Закарпаття, активно взялися за написання і видання навчальної літератури. Основними видами навчальних книг, підготовлених А. Волошиним, М. Григашієм, Е. Егрецьким, Б. Заклинським, І. Кизаком, М. Козаком, О. Маркушем, І. Панькевичем, Е. Фотулом та іншими у період з 1919 до 1926 р., були граматики, букварі, азбуки, читанки, рахункові книжечки, підручники із загальної географії тощо. Показано, що висока продуктивність підручникотворення спостерігається між 1927 та 1938 рр. На цей час припадає підвищення загального професійного рівня педагогів, зростання економічного стимулювання видавничої діяльності. До когорти засновників українського підручникотворення у краї долучаються талановиті педагоги Ф. Агій, О. Білоусенко, В. Бірчак, М. Велигорський, Ю. Герзанич, Б. Заклинський, Г. Кормош, Ф. Кубець, С. Кутлан, М. Підгірянка, Ю. Ревай, С. Фенцик, М. Шпіцер та інші, які створили понад 100 різноманітних підручників.

  • публікація педагогічних статей у періодичних часописах. Доведено, що на підставі урядового розпорядження № 1670 (1926 р.) вчителі були зобов’язані публікувати результати методичної діяльності у формі повідомлень, доповідей, рефератів, навчально-методичних статей. Видання матеріалів після належного редагування забезпечували державний журнал «Учитель», а також часописи «Педагогічні погляди», «Чехословацький педагогічний вісник», «Шкільний часопис громадянського навчання», «Шкільні реформи», «Коменський». У цих журналах розглядалися, в основному, теоретичні питання педагогіки. У «Шкільному часописі громадянського навчання» друкувалися методичні матеріали для викладання предметів краєзнавства та громадянської науки. Щомісячники «Шкільні реформи», «Коменський» висвітлювали методичні аспекти і подавали зразки конспектів навчальних занять.

    У дисертації досліджено можливості використання досвіду навчально-методичної роботи з учителями на різних рівнях: законодавчому (удосконалення навчально-методичної роботи з учителями відображено у нормативно-правових документах: законах, наказах, доктринах, концепціях), рекомендаційному (удосконалення навчально-методичної роботи з учителями представлене такими документами: висновки та пропозиції освітніх заходів (з’їздів, конференцій, “круглих столів”, семінарів, нарад), результати педагогічних пошуків, прикладному (удосконалення навчально-методичної роботи з учителями представлене методичними вказівками, положеннями, інструкціями розробленими на основі нормативних та рекомендаційних документів).

    На основі здійсненого аналізу особливостей розвитку шкільництва у Підкарпатській Русі та обґрунтованих організаційно-педагогічних засад у роботі виокремлено низку суперечностей організації навчально-методичної роботи з учителями, що існували у досліджуваний період та залишаються актуальними сьогодні. Суперечність між соціально-економічним розвитком регіону та недостатнім урахуванням цих особливостей в організації освіти населення пропонуємо долати шляхом запозичення елементів багаторівневої структури управління системою навчально-методичної роботи з учителями, яка існувала на Закарпатті у 1919 – 1938 рр. Суперечність між недосконалою професійною підготовкою педагогічних працівників та неперервним характером модернізації і розвитку освіти слід розв’язувати за допомогою використання деяких нормативних пунктів Положення «Односно ступенів кваліфікації учительства» (1920 р.) до сучасного законодавства. Суперечність між наявним рівнем професійної майстерності вчителів та реальними вимогами держави, новою суспільною роллю й соціальним статусом учителя спонукає до запозичення ефективної системи удосконалення вчителів, розбудованої на основі «Учительського закону» (1926 р.). Суперечність між наявністю позитивного досвіду навчально-методичної роботи та недостатнім рівнем його розповсюдження доцільно усувати, наприклад, опершись на систему підтримки молодих учителів досвідченими колегами, яку напрацювали в школах Закарпаття окресленого періоду. Суперечність між низькою навчально-методичною компетентністю вчителів та створенням системи мотивацій, стимулювання і заохочень у сфері професійного вдосконалення та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів розв’язується шляхом поліпшення соціально-економічного становища вчителів, морального і матеріального стимулювання їх професійної діяльності, що було апробовано й на Закарпатті у 1919 – 1938 рр. Суперечність між низьким науковим рівнем місцевих учителів та досягненнями педагогічної науки і практики долати, зокрема, за допомогою історичного досвіду використання таких форм навчально-методичної роботи з учителями, як педагогічні виставки, навчально-методичні подорожі, радіопередачі, а також обов’язкова самоосвіта.



    Проаналізований у розділі матеріал дає підставу стверджувати, що у 1919 – 1939 рр. у системі шкільної освіти Закарпаття було сформовано дієву систему навчально-методичної роботи з учителями, яка включала індивідуальні та колективні форми, відзначалася інноваційним для тих часів змістом і забезпечила ефективні результати – зростання навчально-методичної компетентності, професійності. За умови творчого використання цього історичного досвіду Закарпаття сьогодні можливо оновити засади, умови, механізми та форми організації навчально-методичної роботи з учителями шкіл сучасної України.

    Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
    2016 -> Робоча програма дисципліни Мета дисципліни
    2016 -> Програма вступного іспиту третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти для здобуття наукового ступеня доктор філософії
    2016 -> Загальні засади мовної комунікації
    2016 -> Рішення про внесення відповідних змін до навчальних програм для 4-го класу наказ мон україни №1495 від
    2016 -> Психологія діяльності та навчального менеджменту
    2016 -> Тема бесіди: «Любіть свою Україну»
    2016 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням
    2016 -> Самостійна навчальна діяльність та її види


    Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   20


    База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка