Юлія Косенко взаємодія вихователів і батьків



Скачати 79,42 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації23.03.2020
Розмір79,42 Kb.
  1   2   3   4


 

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 46, 2013

 

 



199 

УДК 372.035(045)

 

Юлія Косенко 



 

ВЗАЄМОДІЯ ВИХОВАТЕЛІВ І БАТЬКІВ 

У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СОЦІАЛЬНО-ОСОБИСТІСНОГО  

РОЗВИТКУ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 

 

Дошкільний  вік  –  яскрава,  неповторна  сторінка  життя  кожної 

людини.  Адже  саме  у  цей  період  розпочинається  процес  соціалізації, 

встановлення  зв’язків  дитини  з  провідними  сферами  буття:  світом  людей, 

природи,  предметним  світом,  відбувається  залучення  до  культури,  до 

загальних людських цінностей. Дошкільне дитинство – період початкового 

становлення особистості, формування основ самосвідомості й індивідуаль-

ності  дитини.  Ще  Л. С. Виготський  звертав  увагу  на  те,  що  соціальна 

ситуація розвитку являє собою вихідний момент для усіх динамічних змін, 

які  відбуваються  в  розвитку  впродовж  певного  періоду.  Вона  визначає  ті 

форми  і  той  шлях,  ідучи  яким,  дитина  набуває  нових  властивостей 

особистості, черпаючи їх із дійсності, як основного джерела розвитку, той 

шлях, на якому соціальний розвиток стає індивідуальним [1]. 

З  метою  виховання  повноцінної  особистості  необхідно  забезпечити 

соціалізацію  дитини  в  її  перших  соціумах  –  сім’ї  і  групі  дошкільного 

навчального  закладу,  які  можуть  сприяти  соціально-психологічній 

адаптації  до  подальшого  життя  в  суспільстві  й  успішно  взаємодіяти  з 

оточуючим її світом. 

Саме  через  це  проблема  соціально-особистісного  розвитку  дитини 

дошкільного  віку  не  залишається  поза  увагою  зарубіжних  і  вітчизняних 

учених.  Різні  аспекти  проблеми  соціалізації  розроблялися  у  дослідженнях 

А. М. Богуш, Н. В. Гавриш, Л. О. Варяниці, Н. Д. Ватутіної, О. Л. Кононко, 

Ю. М. Косенко,  С. М. Курінної,  І. П. Рогальської,  С. І. Семчук.  та  ін. 

Проте,  як  свідчить  аналіз  наукової  літератури,  вивчення  практики  роботи 

дошкільних  навчальних  закладів,  проблема  педагогічної  взаємодії  вихо-

вателів  і  батьків  щодо  соціалізації  дитини  дошкільного  віку  залишається 

на часі. 

Про  зв’язок  сімейного  і  громадського  виховання  дітей  дошкільного 

віку  сказано  й  написано  чимало.  Згадаємо  нашого  видатного  спів-

вітчизника  В. О. Сухомлинського,  чий  досвід  співпраці  педагогів  з 

батьками  не  втратив  своєї  значущості  і  педагогічної  цінності  дотепер. 

Актуальним є його погляд на сім’ю як першу школу людських взаємин, де 

діти  з  ранніх  років  засвоюють  систему  моральних  цінностей,  норм 

поведінки, культурні традиції народу [7]. 

В  умовах  сьогодення  Державна  національна  програма  «Освіта. 

Україна  ХХІ  століття»  декларує  загрунтованість  національного  виховання 

на  принципах  єдності  сім’ї,  дошкільного  навчального  закладу,  школи; 



 

Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 46, 2013

 

 



200 

наступності  і спадкоємності  поколінь; організації  родинного виховання та 

освіти  як  важливої  ланки  виховного  процесу;  забезпеченні  педагогічної 

просвіти батьків [2]. Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні 

дитини,  забезпечити  їй  належні  матеріальні  та  педагогічні  умови  для 

фізичного,  морального  і  духовного  розвитку,  –  проголошує  Концепція 

сімейного та родинного виховання [6]. 

Законом  України  «Про  дошкільну  освіту»  (ст. 3,  п. 2)  встановлено, 

що  «держава  надає  всебічну  допомогу  сім’ї  у  розвитку,  вихованні  та 

навчанні  дитини;  …піклується  про  збереження  та  зміцнення  здоров’я, 

психологічний і фізичний розвиток дітей», а у ст. 8 закріплено роль сім’ї у 

дошкільній освіті: 

1.  Сім’я  зобов’язана  сприяти  здобуттю  дитиною  освіти  в  дошкіль-

них  та  інших  навчальних  закладах  або  забезпечити  освіту  в  сім’ї 

відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. 

2.  Відвідування  дитиною  дошкільного  навчального  закладу  не 

звільняє  сім’ю  від  обов’язку  виховувати,  розвивати  і  навчати  її  у 

родинному колі. 

3.  Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед 

суспільством і державою за розвиток, виховання та навчання дітей, а також 

збереження їх життя, здоров’я, людської гідності [5]. 

Досвід  роботи  педагогічних  колективів  дошкільних  навчальних 

закладів  по  всій  території  України  переконливо  свідчить  про  сформовану 

систему  їх  співпраці  з  сім’єю.  Попри  все,  у  цьому  процесі  залишається 

чимало  питань,  які  привертають  до  себе  увагу  науковців  і  практиків  з 

дошкільної освіти. 

Мета  даної  статті  –  розкрити  сутність  та  особливості  педагогічної 

взаємодії вихователів і батьків у забезпеченні соціалізації дошкільників. 

Виходимо  із  розуміння  сутності  соціалізації  як  процесу  засвоєння 

індивідом  зразків  поведінки,  психологічних  установок,  соціальних  норм  і 

цінностей,  знань,  навичок,  які  дозволяють  успішно  функціонувати  в 

суспільстві [3]. Соціалізацію дітей дошкільного віку позиціонуємо як: 

 

засвоєння культурних норм і цінностей; 



 

прийняття різних соціальних ролей, зразків поведінки; 



 

набуття навичок ефективної взаємодії з іншими людьми. 



Сім’ю  і  дошкільний  навчальний  заклад  розглядаємо  як  два  важливі 

інститути  соціалізації  дитини  й  ефективність  соціально-особистісного 

розвитку  дошкільника  вбачаємо  насамперед  у  їх  взаємодії.  У  дитячих 

садках,  де  відкриті  двері  для  мам  і  тат,  бабусь  і  дідусів,  родини 

усвідомлюють  свою  відповідальність  за  виховання  дітей  і  з  задоволенням 

співпрацюють з вихователями. 

Надзвичайно  важливо,  щоб  вихователь  сприймав  кожну  сім’ю  своїх 

вихованців  не  безвідмовним,  залежним,  слухняним  партнером,  а 

ініціативним,  активним,  зацікавленим  співтворцем  особистості  маленької 





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка