«Young Scientist» • №7 (10) • july, 2014 педагогічні науки


Творчий підхід до діяльності



Сторінка9/13
Дата конвертації23.03.2020
Розмір96,1 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Творчий підхід до діяльності

- відсутність творчості в діяль-

ності

- прагнення до творчості



- творче перетворення отримува-

ної інформації

- наявність постійного творчого 

пошуку



«Young Scientist» • № 7 (10) • july, 2014 

ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

175

систему уявлень дитини про саму себе, яка містить: 



а)  образ  «Я»  –  ті  слова,  яка  дитина  використовує 

для опису свого характеру, власних якостей особис-

тості;  б)  самооцінку  –  емоційно  ефективну  оцінку 

того уявлення, яке дитина складає про себе; в) по-

ведінкову реакцію – конкретні дії, які можуть бути 

викликані образом «Я» й самооцінкою.

Цілісна  картина  світу  та  «Я-концепція»  базу-

ються на відповідних ціннісних уявленнях. Вітчиз-

няні вчені-педагоги (І. Бех, Г. Горська, І. Добронра-

вова, П. Дроб’язко та ін.) вважають, що провідними 

ідеями-ознаками,  для  молодших  школярів,  мають 

стати: любов, доброта, спілкування, щастя, достоїн-

ство, творчість.

Ефективність  соціалізації  молодшого  школяра 

забезпечується  шляхом  оптимальної  організації 

багатоманітних  форм  діяльності  для  набуття  соці-

ального досвіду, до показників якого ми віднесли: 1) 

знання й уміння соціальних відносин для функціо-

нування в соціумі; 2) навички розподілу й організа-

ції діяльності; 3) досвід адекватної оцінки й аналізу 

власної діяльності й діяльності однолітків; 4) досвід 

спільної діяльності.

Указані показники об’єднуються критерієм сфор-

мованості соціального досвіду молодшого школяра. 

Важливим для соціалізації дитини є формуван-

ня вміння організувати соціальні відносини. Велике 

значення  в  регуляції  поведінки  дитини  відіграють 

правила. Діючи відповідно до них, молодший школяр 

учиться  співвідносити  свої  вчинки  з  об’єктивними 

вимогами, що містяться в них, а саме правило слу-

гує дитині орієнтиром у виборі певних дій чи оцінці 

поведінки однолітків. У зв’язку з цим актуально по-

ставити питання про виховання свідомого ставлен-

ня  до  правил  поведінки.  На  нашу  думку,  воно  по-

винне  містити  три  взаємопов’язані  компоненти:  1) 

знання  правил,  розуміння  їх  справедливості,  усві-

домлення моральної цінності й особистісної значи-

мості для себе й оточуючих; 2) відповідність вчинків 

відомим правилам; 3) саморегуляція поведінки.

Кожен  трудовий  процес  може  бути  проаналізо-

ваний щодо раціональності всіх дій, які потрібні для 

його успішного виконання. Оцінюючи вміння дитини 

планувати  й  організовувати  роботу,  необхідно  про-

водити спостереження за такими діями: чи організо-

вує дитина робоче місце (чи готує все необхідне для 

роботи, чи зручно розташовується й т. ін.); чи послі-

довно виконує всі етапи роботи; чи раціональні спо-

соби дії використовує; чи застосовує конкретні дії в 

ході роботи й після її завершення (розглядає, переві-

ряє, підправляє проміжний чи кінцевий результат). 

Будь-яка діяльність завершується конкретними 

результатами  (позитивними  чи  негативними),  які 

необхідно виявити й проаналізувати. 

Оцінка результатів своєї праці – найважливіший 

елемент  самостійності  школярів.  Самооцінка  діяль-

ності  відбувається  на  рефлексивно-оцінному  рівні, 

коли дитина осмислює конкретний матеріал, аналізує 

свою діяльність і дає їй оцінку. З реалізації дій реф-

лексивного  характеру  розпочинається  зміна  позиції 

учня з того, якого вчать, на того, який сам учиться.

Багатомірність  різноманітних  проявів  особис-

тості молодших школярів формується в спільній ді-

яльності.  Спільна  діяльність,  по-перше,  породжує, 

творить  міжособистісні  стосунки  її  учасників;  по-

друге, є засобом, знаряддям, через яке тільки й мо-

жуть  бути  перетворені  міжособистісні  стосунки;  і, 

нарешті, по-третє, процес реалізації міжособистіс-

них  стосунків  у  ході  спільної  діяльності  становить 

собою рушійну силу розвитку соціальної групи. Як 

відзначається в роботах з вікової психології, набут-

тя навичок соціальної взаємодії з групою однолітків 

і вміння заводити друзів є одним з найважливіших 

завдань розвитку молодших школярів.

Усі зусилля школи з соціалізації молодших шко-

лярів  повинні  бути  спрямовані  на  створення  соці-

ально-педагогічних  й  психологічних  умов,  за  яких 

вони  почуватимуться  комфортно  передусім  у  пси-

холого-педагогічному аспекті. 

Результатом комфортного навчально-виховного 

процесу  є  стан  комфортності  молодшого  школяра, 

який супроводжує ефективне його соціальне вихо-

вання,  приводячи  до  формування  таких  особистіс-

них новоутворень, як: 1) мотив досягнення успіху; 2) 

емоційна стійкість; 3) творчий підхід до діяльності.

В  умовах  реального  комфортного  навчально-ви-

ховного  процесу  в  молодшого  школяра  складаєть-

ся  адекватна  самооцінка  й  рівень  домагань.  Значну 

роль  у  процесі  формування  адекватної  самооцінки 

й  рівня  домагань  відіграє  мотив  досягнення  успіху. 

Якщо  дитина  постійно  не  справляється  з  вирішен-

ням поставлених перед нею навчально-виховних за-

вдань, то мотив досягнення успіху в неї значно слаб-

не. Остання має для неї дискомфортний характер.

Таблиця 2





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка