Європейський контекст сучасної освіти



Скачати 113,62 Kb.
Дата конвертації24.03.2020
Розмір113,62 Kb.

М.О.Желуденко


Київський національний лінгвістичний університет
Модернізація освіти України в контексті Болонського процесу

Освіта ХХІ століття стає пріоритетною стратегією розвитку багатьох європейських держав, у тому числі й України, де останнім часом все більше зростає роль та значущість освіти [3:37]. Основним завданням освіти ХХІ століття є орієнтація на гуманістичні цінності та створення єдиного освітянського простору. У педагогічних системах країн Європи та України відбуваються кардинальні зміни, фундаметальні оновлення, які мають привести до принципово нової якості навчання у контексті інтеграційних процесів.

Початок об’єднаних процесів у галузі освіти закладено Великою хартією університетів (Magna Charta Universitatum), Лісабонською конвенцією про визнання кваліфікації для системи вищої освіти європейського регіону (1997) та Сорбонською декларацією (1998) щодо узгодження структури системи вищої освіти в Європі.

Великого значення для подальшого розвитку освіти має Болонська декларація, яка є одним з головних документів, що регулює напрямок розвитку, принципи та завдання освіти ІІІ тисячоліття. У зв’язку з цим з’являється нове поняття – “Європа знань” як необхідний компонент забезпечення можливостей здобуття необхідних компетенцій для відповідності запитам нового тисячоліття, а також – розвиток усвідомлення загальних цінностей, що належать до загального соціокультурного і культурного простору [9:256]. О.В.Глузман дає таке визначення: “Європа знань” – це загальновизнаний сталий чинник соціального й людського розвитку, а також невід’ємна складова зміцнення та інтелектуального збагачення європейських громадян” [2:4].

Болонський процес орієнтується на цінності європейської освіти і культури за умов збереження і посилення кожною країною своїх національних особливостей, характеру, пріоритетів. В.Лісовий справедливо зазначає, що культура, яка усвідомлює власну велич, не прагне поглинути інші культури [10:91]. В контексті Болонського процесу йдеться про узгодження спільних вимог, критеріїв та стандартів національних систем освіти, тому що однією з найвищих гуманістичних цінностей є толерантні стосунки, повага до інших народів і культур. Необхідним є перетворення національного мислення на континентальне, формування усвідомлення наднаціональної європейськості, яка базується на гуманістичних традиціях європейської цивілізації [8:138]. Під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО була розроблена Лісабонська конвенція, в якій відзначалось, що велика кількість педагогічних систем в європейському регіоні відображає його багатогранність і є культурним, соціальним, політичним, філософським, релігійним, економічним надбанням, що потребує уваги і забезпечує доступ до освітніх ресурсів різних держав [1:6-7].

Основною метою Болонської декларації є створення до 2010 року єдиного європейського освітянського й наукового простору, сприяння гармонізації європейської системи вищої освіти, визнання дипломів про освіту, консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської вищої освіти і науки у світовому вимірі, досягнення більшої сумісності систем вищої освіти, формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи в цілому, поліпшення працевлаштування та мобільності громадян на європейському ринку праці [1,12].

Положення, що розглядаються і виконуються в рамках Болонського процесу, зводяться до шести основних позицій:

1.Введення двох циклів навчання. Перший цикл для одержання ступеню бакалавра з тривалістю навчання 3-4 роки. Другий цикл для одержання ступеню магістра (через 1-2 роки навчання після бакалаврату) або одержання ступеню доктора (при загальній тривалості навчання протягом 7-8 років). Важливим при цьому є забезпечення прозорості і зрозумілості освітянських систем.

2.Введення кредитної системи. Пропонується ввести в усіх національних системах освіти єдину систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах (замість існуючої в багатьох країнах системи обліку в годинах). Систему пропонується зробити накопичувальною, здатною працювати в рамках концепції “навчання упродовж всього життя”.

3.Контроль якості освіти буде грунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях та навичках, які набули випускники. Також будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти. Оцінку будуть давати акредитаційні агенства, незалежні від національних урядів та міжнародних організацій.

4.Розширення мобільності. Передбачається на основі виконання попередніх пунктів розвиток мобільності студентів та викладацького складу, а також зміни національних законодавчих актів в галузі працевлаштування іноземців.

5.Забезпечення працевлаштування випускників. Проголошується орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання випускників мають застосовуватися і використовуватись в усій Європі. Всі академічні ступені та інші кваліфікації повинні реалізуватися на європейському ринку праці. Професійне визнання кваліфікації має бути полегшене.

6.Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із завдань, що мають бути вирішені в ході Болонського процесу, є залучення в Європу великої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що реалізовані нововведення приведуть до підвищення інтересу всього світу до вищої освіти [9:256].

Входження України в Болонський процес потребує цілеспрямованих та послідовних заходів, щоб забезпечити новий рівень інтеграції науки і освіти. В.П.Андрущенко, О.В.Глузман, А.А.Сбруєва та інші зазначають, що нововведення мають бути спрямовані на посилення європейського виміру вищої освіти, змісту університетських курсів, гуманістичної спрямованості фундаментальних і спеціальних дисциплін, модернізацію змісту педагогічної освіти, демократизацію освітньої політики, ранню профорієнтацію випускників загальноосвітніх шкіл, виховну роботу в педагогічному університеті, підвищення мобільності викладачів і студентів, впровадження кредитно-модульної системи організації навчання [5,1].

В.П.Андрущенко особливої уваги надає саме педагогічній освіті та вчителеві, тому що у контексті Болонського процесу вчитель виконує провідну функцію у вихованні демократичної культури особистості. Тому важливим і актуальним є проведення ранньої професійної орієнтації випускників загальноосвітніх шкіл та спрямування симпатій абітурієнтів педагогічних закладів на вчительську професію. Інтеграція освіти, як зазначалося раніше, передбачає виховання толерантності, а вчитель, узгоджуючи моделі поведінки, формує поважне ставлення до позиції один до одного і у такий спосіб сприяє вихованню толерантності, терпимості, вміння цінувати й поважати етнічне, конфесійне, культурне розмаїття. В цьому, на думку В.П.Андрущенко, полягає новизна підготовки майбутнього вчителя в педагогічному університеті [1:8].

Роль вчителя у новому інформаційному суспільстві ХХІ століття, як зазначає В.Г.Кремень, не обмежується передачею знань. Вчитель має стимулювати розвиток дитини та виступати гарантом пізнання, бути носієм позитивних цінностей [4:10]. Т.І.Левченко також зосереджує увагу на необхідності професійного вдосконалення педагога, оскільки інтеграційні процеси, нові підходи до освіти, глобалізація, інновації, зміни педагогічних парадигм висувають постійно зростаючі вимоги до професійної діяльності та потребують підвищення професіоналізму педагогів. Складовими педагогічного професіоналізму мають бути гуманістична спрямованість, варіативність, фундаментальна професійна підготовка та її неперервність, що знайшло своє відображення в документах ЮНЕСКО, а саме в рекомендаціях про статус вчителів у ХХІ столітті [7:3].

В.С.Курило та О.В.Адаменко в руслі сучасних освітянських тенденцій вважають необхідним розширення міжнародного співробитництва в галузі педагогіки за рахунок удосконалення технологій педагогічних досліджень, ретельного обгрунтування способів вимірювання і кількісного оцінювання педагогічних явищ і процесів, застосування сучасних адекватних методів опрацювання здобутих під час дослідження даних, використання спільного понятійного апарату, стандартизованих методів і методик здобуття інформації. Міжнародне співробітництво як одне з провідних завдань педагогічної науки може стати набагато ефективнішим завдяки підвищенню міжнародної публікаційної активності вчених-педагогів, що свідчить, з одного боку, про можливості доступу до міжнародних педагогічних досліджень, а з іншого, про відкритість та демократичність української педагогічної думки [6:28-30].

Особливого значення в рамках інтеграції освітніх систем та Болонського процесу приділяється вищій освіті, оскільки створення європейського простору в галузі вищої освіти є способом сприяння мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континента в цілому [2:5]. Вищі навчальні заклади мають виступати центрами культури, знань і досліджень, від яких залежить культурний, науковий і технічний розвиток людства, вони мають також вчити майбутні покоління цінувати гармонію в навколишньому середовищі і власне життя. Тому до основних цілей Болонського процесу відноситься підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних і європейських культурних цінностей, а також змагання з іншими системами вищої освіти за студентів [12:8].

Великого значення в контексті Болонського процесу надається студентству та студентським спілкам як повноправним партнерам в управлінні вищою освітою. Усвідомлюючи внесок ВНЗ в економічний та соціальний розвиток держави, країни-учасниці дійшли згоди, що університети повинні бути уповноважені приймати рішення щодо своєї внутрішньої організації та управління, а також брати активну участь в управлінні вищою освітою. Окрім того, у рекомендаціях щодо діяльності Європейської мережі оцінки якості знань у вищій освіті зазначається, що студенти як члени академічної спільноти повинні відігравати активну участь у процесі оцінки якості ВО [11:20].

З метою зміцнення європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у рамках Болонської конвенції передбачається реалізація найближчим часом конкретних заходів, що мають принести реальні результати:



  • впровадження системи освіти на основі двох ключових навчальних циклів: додипломного (бакалавр) та післядипломного (магістр);

  • затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи вчених ступенів, у тому числі шляхом упровадження стандартизованого додатка до диплома;

  • зближення систем контролю якості та акредитації з метою вироблення порівняльних критеріїв і методологій;

  • застосування Європейської кредитної трансферної системи (ECTS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів [12:8].

Впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширення власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС є основними напрямками культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції. З метою забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі указами Президента України затверджено “Стратегію інтеграції України Європейського Союзу”, у якій наголошується на потенційних можливостях України досягти вагомих успіхів у інтеграційному процесі в галузі середньої і вищої освіти, перепідготовці кадрів, науці, культурі, мистецтві, науковій і технічній сфері [12:7].

Крім цього, готуючись до приєднання до загальноєвропейського освітнього простору, на колегії Міністерства освіти і науки України було прийняте рішення (24.04.2003. № 5/5-4) “Про проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації”, в якому передбачено реалізацію, починаючи з 2003/2004 навчального року, ряду підготовчих заходів щодо приєднання України до Болонського процесу (яке планується під час проведенння четвертого самміту Болонської процесу 19-20 травня 2005 року у Норвегії). Кінцевою метою цього експерименту є підвищення якості освітніх послуг та конкурентоспроможності фахівців. Його завданням є вироблення і запровадження нових підходів до організації навчального процесу, забезпечення гнучкості системи підготовки фахівців задля адаптації до швидкозмінних вимог національного та міжнародних ринків праці, опрацювання системи залікових кредитів по дисциплінах навчального плану на принципах, що передбачені Європейською системою залікових кредитів (ECTS) [9:257].

Країни-учасниці Болонського процесу вживають заходів та спрямовують політику своїх країн для реалізації принципу безперервного навчання. Вони спонукають ВНЗ збільшити можливості навчатися незалежно від віку, враховуючи попередню освіту. В Україні сьогодні реалізується програма навчання протягом усього життя. В.Г.Кремень на 32-й Генеральній Конференції ЮНЕСКО, величезним досягненням якої стало обрання України до Міжнародного Бюро освіти, зазначив, що в ХХІ столітті людина розумна (homo sapiens) – це людина, яка навчається протягом всього життя, а тому першочерговим завданням освіти є “формування у тих, хто навчається, потреби, вмінь і навичок самостійно засвоювати нові знання та інформацію протягом усього життя, а також уміти ефективно використовувати отримані знання в практичному суспільному і професійному житті і діяльності. Тільки при такому підході до навчального процесу можна забезпечити конкурентоспроможність людини протягом життя” [4:9]. Все більше розширюється доступ до отримання вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найбільш повному задоволенню освітніх потреб громадян. Отримання вищої освіти стає більш доступним за рахунок збільшення прийому, ранньої профорієнтації, забезпечення більшої об’єктивності вступних випробувань.

Позитивними для України на шляху до створення єдиного освітянського простору та приєднання до Болонського процесу є також громадсько-державна система регулювання, ліцензування та акредитації вищої освіти, що свідчить про її прозорість і відкритість. Створено Державну акредитаційну комісію (ДАК), яка приймає рішення щодо ліцензування та акредитації навчальних закладів. У галузі освітньо-кваліфікованих рівнів є намір МОНУ перейти на двоступеневу вищу освіту: бакалаврат-магістратура, поступово вводиться система кредитів і механізмів, що відповідає Європейській системі трансферу кредитів.

Отже, визначальними тенденціями розвитку європейських педагогічних систем, у тому числі й української, стають поглиблення її фундаменталізації, посилення гуманістичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складової освіти, формування у студентів навичок самостійного навчання, а також системного підходу до аналізу складних технічних і соціальних ситуацій, стратегічного мислення, виховання соціальної та професіональної мобільності. А перспектива приєднання України до Болонського процесу сприятиме не тільки вдосконаленню системи освіти, яка повинна мати європейські якісні показники, а й поглибленню стосунків між Україною та європейськими країнами.

Статья посвящена основным направлениям модернизации образования в начале ХХІ века в Украине и европейских странах в рамках Болонского процесса, основной целью которого является создание единого научного и образовательного пространства на принципах гуманизма с учетом сохранения национальной специфики каждой страны и педагогической системы.

Література:
1.Андрущенко В.П. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу // Вища освіта України. – 2004. - №1. – С.5-9.

2.Глузман О.В. Спільна декларація міністрів освіти Європи // Гуманітарні науки. – 2003. - №2. – С.4-6.

3.Желуденко М.О. Зростання значущості освіти в Україні // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгомановаю – К.: Логос, 2004. – Т.44. – С.36-43.

4.Кремень В.Г. “Людина ХХІ століття навчається все життя…” // Гуманітарні науки. – 2003. - №2. – С.8-10.

5.Крючков Г. Болонський процес як гармонізація Європейської системи вищої освіти // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. - №1. – С.5-8.

6.Курило В.С., Адаменко О.В. Міжнародне співробитництво як завдання педагогічної науки // Гуманітарні науки. – 2003. - №2. – С.28-31.

7.Левченко Т.І. Післядипломна освіта як фактор розвитку педагогічної компетенції // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць / За заг. ред. Євтуха М.Б. – К.: Вид.центр КНЛУ, - 2004. – №26. - С.3-5.

8.Матвієнко О.В. Середня освіта країн Європейського Союзу і Болонський процес // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць / За заг. ред. Євтуха М.Б. – К.: Вид.центр КНЛУ, - 2004. – №26.- С.138-141.

9.Мороз І. Проблема інтеграції України до Європейського простору вищої освіти // Неперервна професійна освіта. – 2003. – Вип. ІІІ-ІV. – С.255-260.

10.Носков В.І., Мірошниченко О.В., Кальянов А.В. Проблеми вищої освіти у контексті європейської інтеграції // Гуманітарні науки. – 2003. – №2. – С.90-93.



11.Сбруєва А.А. Болонський процес: пошуки шляхів підвищення конкурентоспроможності європейської вищої освіти // Шлях освіти. – 2002. - №1. – С.18-21.

12.Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Левківський К.М., Сухарніков Ю.В. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес // Освіта України. – 2004. - №60-61. – С.7-11.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка