Ввічлива людина



Сторінка1/2
Дата конвертації15.10.2019
Розмір46 Kb.
  1   2

Тема: Ввічлива людина.

Мета:

1)навчальна: впроваджувати елементи естетичного виховання культури


спілкування;

2)розвиваюча: розширити знання учнів з ввічливості, розвивати культуру поведінки, культуру мовлення;

3)виховна: виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, підвищувати рівень виховуваності;
Форма проведення: диспут

Місце проведення: класна кімната.

Час проведення: заняття виховної години   

Етапи підготовки проведення виховного заходу:

1.   Етап - вибір мети. Мета даного заходу підібрана таким чином, щоб не тільки можна було дати нові знання, але й перевірити ті, що вже мають учні, але крім цієї головної мети існує ще й інша - розважальна.

2.   Етап - планування виховного заходу. На даному етапі йде підбір питань для заходу, місця та часу проведення.

3.   Етап - організація діяльності учнів. Учні раніше були попереджені про проведення заходу. Від них не потребується попередньої підготовки.

4.   Етап - проведення заходу.

5.   Етап - підведення підсумків. Після проведення заходу обговорити захід з вчителем, методистом та присутніми студентами, з метою вивчення успіхів та невдач.


Сьогодні ми поговоримо про ввічливість, як одну з рис культурної людини. Філософ[Емерсон] сказав: ,, Ввічливість—це   сума маленьких жертв, які ми приносимо оточуючим нас людям". А іспанський письменник М. Сервантес наголошував, що „Ніщо не коштує так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість".

Правильність цих висловів безсумнівна, і на протязі всього життя ви будете кожен раз переконуватись в цьому.

Ввічливість   є   одним   із   проявів   доброзичливого   ставлення   до людей, з якими ми щоденно спілкуємося вдома, у школі, магазині, транспорті. Ввічлива, тактовна,    скромна    і    доброзичлива    людина достойно вийде    з    будь-якої    життєвої    ситуації,    залишивши    в оточуючих приємну думку про себе .

– Подумайте, у яких вчинках проявляється ввічливість людини? Важливим показником ввічливості людини є її вміння вітатися. У світі існує багато форм різних привітань. Так, жителі Тібету, наприклад, вітаючись, знімають свій головний убор правою рукою. Ліву руку вони закладають за вухо і висовують язика . Європейці обмежуються, як правило, тим, що піднімають шляпу і роблять легкий уклін . У японців для привітання застосовуються 3 види поклонів: найнижчий, середній (30°) і легкий (15°).

– Люди, зустрічаючись, у різній формі різними способами бажають один одному доброго ранку чи дня, здоров`я, добра і благополуччя .

– Давайте перевіримо, знаєте ви основні правила таких привітань.

– Хто вітається першим – чоловік чи жінка ?

– Молодший чи старший ?

– Керівник чи підлеглий ?

– Учень чи  вчитель ?

Ще одне правило: не слід чекати, доки з вами привітається людина Пам`ятайте:   першим   вітається   вихованіший. Тож   давайте постійно доводити собі та оточуючим, що ви – вихована людина.

Але є деякі виключення з цих правил: хто заходить у кімнату, першим


вітається з присутніми, а той, хто виходить, – першим прощається
з людьми, які залишилися у приміщенні.

–  Які ви ще знаєте способи привітання? (Чоловіки завжди встають, вітаючись з жінками, жінки – вітаючись із жінкою чи чоловіком похилого віку)

–    А коли встають учні

– Буваючи на екскурсіях, різних святах, виховних годинах, вечорах і КВК, які проводилися у вашій школі, ви постійно мали змогу


спостерігати за вчинками інших, аналізувати і порівнювати із своїми,
і, звичайно, мали час  навчитися культури поведінки і хорошим манерам. Зараз ми у цьому переконаємось.

Отож, проведемо своєрідний «турнір» ввічливості між двома командами.

1.Які ви можете дати поради людині, яка іде в гості ?

2.Уявіть собі картину: в гостях на блюдечку вам піднесли чашку з вишневим компотом. Як випити компот і  виїсти ягоди, дотримуючись правил хорошого тону за столом?

До речі, більше 200 р. тому в Росії з'явилась книга про правила поведінки юнаків та дівчат за столом. Називалась вона «Юности честное зеркало, или Показання житейскому обхождению». Більшість із правил цієї книги стануть у пригоді і зараз, хоча написані вони незвичайною для нас мовою.

Ось послухайте: «Не хватай первим блюдо и не дуй в жидкое, чтобы везде не брызгало». «Руки твои да не лежат долго на тарелках, ногами везде не мотай, не утирай губ руками и не пей, пока пищу не проглотишь». «Над ествою  не чавкай, как свинья, и голови не чеши – Не проглотив куска, не говори».

Такт. Поняття, яке в ньому закладене, багатогранне і ємне. В словнику воно визначається не лише як «почуття правил пристойності», але як «почуття міри»!
Кожна людина має право бути дурнем, проти цього нічого сказати не можна, але і цим правом треба користуватись з деякою мірою.

Л. Бернс. Якщо людина не зіпсує іншим настрій недоречним питанням, зауваженням, не буде набридливою, про таку людину говорять: тактовна і нам приємно зустрічатись з нею, працювати з нею.

Навпаки скільки гіркоти завдають нам люди нетактовні. Двом молодим людям хочеться побути на одинці, а до них прив’язується третій з своїми розмовами… В сім’ї безладдя і раптом з’являється непроханий гість і засиджується допізна…

Ніч на вулиці, місто заснуло, а якийсь юнак наспівує або на повну гучність прокручує магнітофонні записи.

Така нетактовність межує з хуліганством. Бути тактовним постійно, не удавано, а справді тактовним, і не так просто, як може здатися з першого погляду, адже культура поведінки повинна виховуватись з дитинства.

Коли людина розв’язано поводиться в громадському місці заважаючи іншим, вона не лише порушує правила поведінки, але й порушує моральні норми існуючі в суспільстві. Людина, яка нехтує правилами вуличного руху виявляє неповагу не лише до них, але й до оточуючих.

Кожен може бути в поганому настрої – ясно, що настрій не завжди залежить від нас самих. Але вихована людина зуміє зробити так, щоб її стан не впливав на інших.

Хороший тон – це цілий комплекс взаємин людини із суспільством і не слід його зводити до поодинокостей.

Хто може навчити ввічливості? Скажемо одразу і відверто: ніхто не зможе. Навчити тебе бути вихованою і ввічливою людиною можеш тільки ти сам. Це треба зрозуміти.

Якось англійський посол побачив як Авраам Лінкольн чистив собі взуття. Посол був у край здивований: пане Президенте, - спантеличено мовив він, - ви самі чистите собі взуття?! Звичайно, - спокійно відповів американський президент, - А ви кому?

Безперечно, посол вважав себе культурною і освіченою людиною, він чудово розумівся на правилах етикету і політичного протоколу, всіх тих церемоніях і умовностях, за якими відбуваються зустрічі офіційних представників різних держав.

Такі знання мав і Лінкольн. Та його знання були живими, дійовими. У своїх буденних справах і вчинках він залишався таким самим ввічливим і вихованих, як і в офіційній обстановці. Він напевно знав, що справжній джентльмен має сам потурбуватися про свої черевики.

Жоден хлопець не стане справжнім джентльменом, якщо черевики йому чиститиме батьки, штани прасуватиме мати, а нову хустку до кишені класти кохана Оксана – швидше Оксана стане зустрічатися з іншим, самостійним хлопцем.

А тепер давайте проведемо цікавий конкурс, нам необхідно поділитися на дві команди. Придумайте назву команди. А тепер умови конкурсу: кожна команда по черзі говорить слова ввічливості, я команда останньою скаже слово, та і переможе.

Таким чином ми взнаємо хто найввічливіший. Можна 100 разів вивчити напамя’ть всі правила сучасного етикету, але так і залишитись неуком і невігласом. Бо неможливо бути чемною і ввічливою людиною в якихось окремих випадках, а в усьому іншому залишатися нахабою. Навіть якщо ти граєш у драматичному гуртку, люди все одно дуже швидко розпізнають де ти придурюєшся, а де справжній.

Тут важливо зрозуміти, що правила гарної поведінки вигадані зовсім не для того, щоб ускладнити твоє і без того складне життя, вони цілком логічно випливають із способу існування вихованої і культурної людини. І коли тобі кажуть що не варто в тролейбусі волати на всю горлянку від щастя побачивши за вікном бочку з пивом, – то це зовсім не тому, що хтось прагне обмежити твою свободу.

Навпаки, правила поведінки лише підштовхують тебе до розуміння, що заважати іншим людям негарно. А коли зрозумієш це, твоє життя стане таким, що в тебе просте не виникає бажання заважати іншим. Свобода без Бога – не свобода, а кривавий бунт, казав класик. От і пошукай Бога в своїй душі.

Спочатку може бути дуже важко. Для того, щоб змінити і поліпшити власну поведінку, а це потрібно, якщо ти бажаєш здобути в товаристві популярність, тобі знадобиться неабияка сміливість. Адже, наприклад, поступитись місцем в автобусі юній леді, яка вчиться з тобою, – то справжній сміливий вчинок.

«Отак просто поступитися? Підвестися і сказати, Оксана сідай, будь-ласка». А що як друзі подумають ніби я в неї закохався (навіть якщо насправді закохався)?.. Ганьба! Жах! Ні, я краще посиджу і вдам, ніби я не бачу тої Оксани...

Що ж, більшість хлопців так і роблять, а потім бідкаються, мовляв популярності їм бракує, а кохана Оксана ходить з іншим.

Втім, дорослих хлопців ця проблема теж стосується адже ляснути приятеля по плечу (привєт, Сергій!) їм здається куди привабливішим, ніж щиро потиснути руку і сказати «Вітаю».

Одразу перевчитися важко, а для того щоб починати було легше, пропоную використовувати:




Каталог: vuhovna
vuhovna -> Класний керівник між «учора» і «завтра»: як його навчати в школі
vuhovna -> Про Концепцію загальної середньої освіти
vuhovna -> Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах Загальні положення Концепція розроблена
vuhovna -> Особливості внутрішкільного контролю за станом виховного процесу сучасного навчально-виховного закладу
vuhovna -> Про історію викладання предметів художньо-естетичного циклу у вітчизняній освіті
vuhovna -> День святого Валентина
vuhovna -> Виховна робота школи


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка