Виступ Президента на урочистому зібранні з нагоди Дня працівника соціальної сфери



Дата конвертації17.04.2020
Розмір59,5 Kb.

Виступ Президента на урочистому зібранні з нагоди Дня працівника соціальної сфери


Шановні друзі!

Щиро вітаю вас із професійним святом!

Важко переоцінити наскільки глобальною, всеохоплюючою і стратегічно важливою є соціальна сфера держави.

Яскравим свідченням цього є перша стаття Конституції, що проголошує Україну соціальною державою.

Соціальний вектор стрижнем проходить крізь філософію розбудови України, гарантуючи соціальний характер розподілу суспільного багатства і соціальну спрямованість економіки.

Держава має гарантувати реалізацію соціальних прав громадян, зокрема на гідне життя та соціальний захист.

Усвідомлюючи і поділяючи ці цінності, три з половиною роки тому ми розпочали реалізацію амбітної програми економічних реформ - «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Слова про заможне суспільство недаремно стоять на першому місці.

Соціальний вимір завжди був і буде пріоритетом у діяльності органів державної влади.

За останні роки нам багато чого вдалось зробити. Щороку стабільно зростають соціальні стандарти і гарантії.

За три роки реальні доходи громадян зросли на 39%, реальна заробітна плата - майже на 59%, середній розмір пенсії - на 42%.

Із 2010 року зменшилась у чотири рази кількість тих, хто одержує пенсію менше 1000 гривень. І я хотів би сказати вам у цьому залі, саме працівникам соціальної сфери, що у 2014 році таких людей в Україні вже не повинно бути. Ми все для цього зробимо разом з вами.

У 2012 році було осучаснено пенсії майже 13 мільйонів українців.

Незважаючи на непросту економічну ситуацію у світі, яка позначається й на українській економіці, ми й далі підвищуватимемо соціальні стандарти і гарантії.

Торік успішно запрацював новий інструмент державної політики - соціальні ініціативи Президента. Його головна відмінність - всеохоплюючий характер і водночас конкретна адресність та швидкість реалізації поставлених завдань.

Усього за півроку ми сформували новий для держави інститут фахівців із соціальної роботи. Його чисельність - 12 тисяч спеціалістів. Уже за рік їхніми послугами було охоплено більше мільйона громадян.

За останні три роки прийнято сучасну «соціальну» законодавчу базу.

Завдяки новому закону про зайнятість запущено додаткові механізми створення робочих місць, забезпечено роботою найбільш уразливих на ринку праці категорій громадян.

Результат - з початку року працевлаштовано понад 600 тисяч осіб. Рівень безробіття знизився до 8%, що нижче за середні показники по Єврозоні (11%).

Сьогодні в Україні соціальними послугами охоплено близько 1 мільйона 200 тисяч громадян похилого віку, інвалідів.

На 20% більше, ніж торік, виплачено державної допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам. Відповідну допомогу отримало більш ніж 3 мільйони осіб.

Понад 3 мільйони дітей забезпечені відпочинком і оздоровленням.

Вже 83 відсотки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштовано у прийомні сім'ї чи дитячі будинки сімейного типу.

Розширюється мережа центрів надання соціальних послуг, соціальних гуртожитків для дітей-сиріт, соціальних центрів матері та дитини.

Усе це - справа добрих рук та чуйної душі майже 170 тисяч соціальних працівників.

Щирий вам за це уклін і подяка.

Дорогі друзі!

Професійне свято - це не тільки привід спільно порадіти здобуткам.

Це ще й нагода відверто поговорити про те, де ми не в повній мірі реалізували резерви та можливості, подумати про те, що ми маємо зробити найближчим часом.

Особливість соціальної сфери полягає в тому, що ніколи не можна бути повністю задоволеним результатом, доки актуальними залишаються питання бідності, нерівності, обмежених можливостей.

Це - глобальна проблема, що є предметом постійної уваги на рівні Організації Об'єднаних Націй.

Тринадцять років тому 189 держав одночасно започаткували процес досягнення до 2015 року світовою спільнотою нових результатів у тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилася найгострішою.

Визначені на міжнародному рівні стратегічні напрями - боротьба зі злиденністю, забезпечення доступу до освіти, досягнення гендерної рівності, зниження рівня материнської та дитячої смертності, скорочення масштабів поширення ВІЛ/СНІДу та інших захворювань - є актуальними і для України.

Хоч світова спільнота і визнає наш безсумнівний прогрес, а у проблемі боротьби з ВІЛ/СНІДом - і лідерство у регіоні «Східна Європа - Центральна Азія», однак ми маємо ще багато чого зробити.

Найперше і головне завдання - ліквідувати або суттєво зменшити масштаби проблем, що дістались нам у спадок з кризових 90-х років минулого століття.

Йдеться, насамперед, про таке ганебне явище, як заборгованість по заробітній платі.

Незважаючи на вжиті кроки, вона не перший рік коливається біля позначки в 1 мільярд гривень.

Це означає, що старі інструменти та підходи, перш за все адміністративного характеру, вже вичерпали себе, і для розв'язання цієї проблеми треба шукати та впроваджувати нові механізми.

Особливо непокоїть ситуація, коли зарплату не платять працюючі підприємства, які випускають і реалізовують продукцію, але не вважають за потрібне розрахуватися з тими, чиїми руками ця продукція зроблена.

На кожен такий випадок повинно бути відповідне реагування, зокрема правоохоронних та контролюючих органів.

Світ справедливо звертає увагу України на гендерну нерівність в оплаті праці. Це найуразливіше для нас питання серед усіх міжнародних зобов’язань по Цілях розвитку тисячоліття.

У цілому по країні жінкам платять на 22% менше, у промисловості, комунальній сфері та культурі - на 30, а у сфері зв’язку – на 41%!

Не менш ганебним питанням залишається неповна зайнятість.

Друге завдання - зміна принципів формування державної соціальної політики.

Далека від розв'язання й проблема законодавчого врегулювання боргів по зарплаті для підприємств, давно визнаних банкрутами.

Нормативно-правового вирішення потребує питання зростаючої заборгованості підприємств з відшкодування пільгових пенсій, достроково призначених особам зі шкідливими умовами праці.

На рівні регіонів теж потрібно відходити від пасивно-споглядацької позиції у питаннях соціального захисту населення.

Треба врешті-решт зрозуміти, що більшість з проблем виникає і розв’язується не в центрі, а саме на місцях, в регіонах.

Я неодноразово наголошував - велика відповідальність за впровадження нових інструментів суспільного розвитку лежить саме на керівництві регіонів.

Рівень уваги до питань соціального розвитку позначається на довірі людей до влади.

Третє завдання - зміна суті та змісту державної соціальної політики.

Адже сьогодні лише чверть соціальної допомоги спрямовується дійсно незаможним чи вразливим категоріям громадян.

Важливим моментом у цьому аспекті є перехід до системи стандартів соціальних послуг. Незалежно від місця проживання особи, надавача послуги, інших обставин суб’єктивного характеру держава під кожну соціальну допомогу повинна забезпечити однаковий набір заходів підтримки - як за кількістю, так і за якістю.

У цьому аспекті я поставив Уряду завдання у суміжній, дуже соціально чутливій площині - забезпечити єдині тарифи на житлово-комунальні послуги в усіх регіонах країни.

Це моя принципова позиція: де б людина не жила - тарифи на електроенергію, воду, газ повинні бути для всіх рівні, і держава повинна врегулювати ці відносини. Це питання для нас принципове.

Дуже важливе питання - забезпечити перехід соціальних працівників на упереджувальну тактику роботи.

Чим раніше буде «підхоплена» вразлива людина - тим легшим буде шлях її «соціального відновлення», тим простіше буде вберегти людину від сповзання у розряд бідних чи неблагополучних.

У цьому питанні є й потужна економічна складова - такі методи роботи дозволять вивільнити значні кошти, які можна буде спрямувати як на найбільш проблемних громадян, так і на розвиток системи соціального захисту.

Четверте завдання - це подальша розбудова мережі соціальної підтримки.

Вона повинна плануватися і створюватись, виходячи насамперед з потреби та актуальності тих чи інших послуг для громадян.

Кращі досягнення щодо подолання безробіття і захисту трудових прав громадян мають забезпечити Державна служба зайнятості та Державна інспекція з питань праці.

Поєднавши зусилля, вони повинні запропонувати нову якість послуг і сформувати мережу Будинків праці для безробітних, робітників і роботодавців.

Дорогі друзі!

Успішність реалізації цих та інших завдань залежить від кожного з майже 170 тисяч працівників соціальної сфери.

З цього випливає ще одне важливе завдання - підвищення престижності, а через це - підвищення якості роботи соціального працівника.

Як не прикро визнавати, але за рівнем зарплати працівники соціальної сфери займають чотирнадцяте, або третє з кінця місце.

Півтисячі осіб, які працюють у сфері надання соціальної допомоги, у першому півріччі мали нарахування у межах мінімальної зарплати - 1147 гривень.

Це - ключова причина хронічної неукомплектованості системи соціальних служб, небажання молоді йти у соціальні працівники.

Соціальний працівник не повинен сам бути об’єктом соціального захисту як малозабезпечений.

Має на повну потужність запрацювати система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників соціальної сфери.

Не хочу вчергове наголошувати на слабкій матеріально-технічній базі соціальних закладів, стінах та стелях, які не бачили ремонту десятки років.

Хочу, щоб мої слова почули насамперед керівники місцевої влади та відреагували на них належним чином. Я подивлюсь.

Дорогі друзі!

Наприкінці свого короткого виступу хочу щиро подякувати вам за невтомне і віддане служіння українському народові, за вагомий внесок у зміцнення соціального захисту наших співгромадян.

Бажаю вам завжди бути вірними покликанню працівника соціальної сфери та відчувати гордість за свою професію.

Міцного вам здоров’я, успіхів в роботі, сімейного затишку та нових звершень на благо Української держави.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка