Випуск тридцять перший



Сторінка72/219
Дата конвертації07.10.2019
Розмір4,48 Mb.
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   219
Метою статті є аналіз інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій в освітній діяльності вищої школи.

Інформатизація освіти пов’язана не лише із забезпеченням навчальних закладів засобами комп’ютерної техніки та її підклю-ченням до мережі Інтернету. Її слід розглядати як інтегративний процес зміни змісту, підходів, методів, засобів і організаційних форм навчання, впровадження моделей відкритої освіти з необмеженим доступом усіх учасників педагогічного процесу до навчальних матеріалів.

Під час здійснення модернізації освітньої діяльності в контексті європейських вимог великого значення набуває підготовка у різних галузях суспільного життя кваліфікованих кадрів, які добре володіють практичними навичками та вміннями користування ІКТ. Тому сьогодні надзвичайно актуальним є впровадження ІКТ до освітнього процесу вищої школи, визначення їх місця серед інших навчально-виховних засобів із метою досягнення оптимальної ефективності в оволодінні знаннями.

На початку ХХІ ст. провідними напрямами підготовки майбутніх фахівців (ВНЗ) у вітчизняних вищих навчальних закладах із використанням ІКТ визнано такі:

− впровадження до навчального процесу сучасних інноваційних технологій навчання;

− реалізація моделі так званого змішаного навчання, що базується на широкому використанні в освітньому процесі численних ІКТ;

− активне застосування під час набуття знань найсучасніших технологій інтерактивного навчання із залученням сервісів мережі Інтернет, зокрема інтелект-карти, блога, вікі, електронної пошти тощо;

− розробка та використання упродовж оволодіння знаннями електронних засобів навчання;

− впровадження до процесу самостійної позааудиторної роботи студентів технологій дистанційного навчання (ДН).

Характерною ознакою будь-якої сучасної освітньої технології є визначення найраціональніших способів досягнення навчальної мети. При цьому власне навчальний процес слід розглядати комплексно – як систему, не обмежуючись аналізом лише окремих її складових. Комплексне використання сучасних методів навчання, технічних засобів і носіїв навчальної інформації є однією з головних особливостей освітніх технологій ХХІ ст. Усі науковці наголошують, що створена, експериментально перевірена у процесі навчання технологія в ідеалі має стати масовим продуктом і не залежати від змісту навчання та професійної майстерності викладачів, що її використовують.

За визначенням фахівців, технологія навчання – це його системна організація, що охоплює такі складові елементи, як мета, завдання, методи, підходи, форми і засоби навчання; етапність засвоєння навчального матеріалу. Усі перелічені системотвірні чинники дають можливість забезпечити досягнення цілей навчання.

З огляду на специфічні особливості кожної технології викладач добирає зміст навчання, враховуючи індивідуальні потреби студентів і характерні якості навчальної дисципліни.

Серед сучасних інноваційних навчальних технологій насамперед виокремлюють дистанційне навчання. Це технологія, що базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп’ютерні освітні програми різного призначення та створює за допомогою сучасних телекомунікацій необхідне інформаційне середовище для подання навчального матеріалу та спілкування. Науковці увиразнюють “позитивний вплив цієї технології на студента: це і підвищення його творчого та інтелектуального потенціалу і навички самоорганізації, і прагнення до знань, і навички використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також уміння самостійно приймати відповідальні рішення [11, 109 – 110].

Характерними ознаками дистанційного навчання постають його гнучкість, модульність, паралельність, наявність великої аудиторії, економічність, технологічність, соціальна рівність, інтернаціональність, нова роль викладача, позитивний вплив на студента, висока якість знань тощо.

Але поряд із перевагами існують і негативні аспекти дистанційного навчання:

– відсутність безпосереднього спілкування викладача і студента, а звідси – неможливість забезпечити індивідуальний підхід у навчанні й вихованні;

– недостатній рівень самодисциплінованості, свідомості і самостійності окремих студентів-дистанційників;



– відсутність необхідного технічного устаткування для постійного доступу до джерел інформації;

– відсутність практичних занять і постійного контролю [6, 130].

Одним із сучасних напрямів викладання у ВНЗ, що базується на широкому впровадженні до навчального процесу ІКТ, є змішане навчання (англ. blended learning). Серед найтиповіших визначень змішаного навчання у науковій літературі можна вирізнити поєднання мережних і традиційних режимів роботи, електронного інформаційно-навчального середовища з традиційним, комбінація різноманітних підходів до викладання, синтез різноманітних інформаційних технологій, дистанційного та традиційного навчання, е-навчання і традиційного навчання [11, 128 – 133].

Впровадження змішаного навчання у ВНЗ має великі перспективи у процесі підготовки майбутніх фахівців, оскільки передбачає комплексне використання власне тих традиційних і комп’ютерно орієнтованих методів, засобів та форм навчання, що є мотивованими і доцільними за певних освітніх умов. Звідси найголовнішою перевагою комплексного використання традиційних і комп’ютерно-орієнтованих засобів та форм навчання є те, що воно позбавлене недоліків традиційного навчання, у якому ІКТ використовуються лише як надбудова, і електронного навчання, якому іноді бракує прямого, безпосереднього контакту і спілкування з викладачем та іншими студентами. Аудиторна і самостійна робота студентів у процесі організації такого навчання абсолютно врівноважені та взаємо-пов’язані, а впровадження електронних засобів та використання мережі Інтернет постає його обов’язковим елементом.

Необхідність застосування ІКТ у вищій школі сьогодні вже не викликає жодних сумнівів. Автори В. Олійник, Я. Болюбаш, Л. Даниленко та ін. у посібнику “Система педагогічної освіти та педагогічні інновації” зазначають, що випускнику педагогічного навчального закладу необхідно бути обізнаним із сучасними інформаційними технологіями, адже це нагальна вимога суспільства ХХІ ст. до сучасного педагога [5, 12].

На жаль, сьогодні у професійній діяльності педагога часто превалюють антиінноваційні бар’єри. За визначенням І. Дичківської, це зовнішні або внутрішні перешкоди, які заважають здійсненню інноваційної діяльності [2, 255].

Дослідник Н. Терещенко увиразнює такі напрями подолання негативних тенденцій у системі сучасної освіти: а) демократизація системи навчання та виховання; б) підвищення фундаментальності освіти; в) гуманізація освіти; г) використання новітніх технологій навчання; д) інтеграція освіти на національному та світовому рівнях тощо [9].

Вважаємо недоцільним сьогодні закликати до невідкладного й повсюдного, спішного використання ІКТ (навчання змішаного; дистанційного (ДН); інтерактивного – з використанням сервісів мережі Інтернет, зокрема інтелект-карти, блога, вікі, електронної пошти, чату; електронних засобів) в освітній діяльності вищої школи. Незважаючи на те, що перелічені сучасні інноваційні технології достатньо прогресивні, не слід надати їм статусу найперспективніших, провідних і пріоритетних. Хоча науковці на теоретичному рівні визнають ефективність використання зазначених технологій у професійній діяльності педагога, але нам видається коректним дотримуватися послідовності дій останнього, а саме поєднання традиційних підходів і технологій з інноваційними. Необхідним вважаємо забезпечити релевантність ІКТ з можливостями ВНЗ, з особистісними потребами педагога, його професійною готовністю до інноваційних змін. Власне змішане навчання і передбачає поєднання традицій з інноваціями: традиційним залишиться особа викладача, котрий забезпечуватиме живе спілкування з аудиторією, а інноваційним – використання віртуальної педагогічної ситуації, проблематики, задач, ігротехнік, завдань, діагностики, тестів тощо.

Ще однією цікавою інноваційною інформаційно-комунікаційною технологією в освітній діяльності вищої школи є інтелект-карти. Гнучкість інтелект-карт полягає у тому, що з їх допомогою можна розглядати будь-яку тему або проблемне питання – групою чи індивідуально.

Карти знань найдоцільніше застосовувати у вишах, оскільки викладачі можуть їх застосовувати до будь-яких видів завдань, що активізують творче мислення студентів.

Інтелект-карти у педагогічній практиці дають змогу опиратися на опорні схеми; розвивати пам’ять, нагадати потрібні факти, слова й образи; генерувати відповідні ідеї; спонукати як викладача, так і студента до пошуку шляхів правильного розв’язання завдання; увиразнити концепції діаграми; проаналізувати необхідні результати або події; структурувати навчальну роботу; підсумовувати інформацію; організувати взаємодію студентів у груповій роботі чи рольових іграх тощо; вдосконалити навчальний процес [9].

Особливої актуальності в останні десятиліття у зв’язку з удосконаленням комп’ютерної техніки та програмного забезпечення набуло використання так званих хмарних технологій. Їх реалізацію в освітній діяльності зокрема досліджували Н. Морзе (загальні педагогічні аспекти використання “хмарних обчислень” у навчальному процесі [4]; Ю. Триус (хмарні технології у професійній підготовці студента) [10]. Хмарні технології настільки зацікавили педагогів-новаторів, що останні організували (21 грудня 2012 р.) перший Всеукраїнський науково-методичний Інтернет-семінар, на якому розглядалися “хмарні технології” в освіті.

Однак сьогодні широкого використання в освітній діяльності вищої школи України зазначені технології поки що не отримали.

“Хмарні технології” включають такі різновиди: а) “приватна хмара” (англ. private cloud) – інфраструктура, призначена для використання однією установою (cеред її користувачів – співробітники (викладачі) та студенти цієї установи); б) “публічна хмара” (англ. public cloud) – сукупність технологій, призначена для вільного застосування широким загалом і “перебуває у власності” будь-якого навчального закладу; в) “гібридна хмара” (англ. hybrid cloud) – це комбінація з кількох різних “хмарних” інфраструктур, які є різними об’єктами, проте тісно пов’язані між собою засобами передачі даних. Великою перевагою “хмарних технологій” є можливість доступу до навчальних програм та методичних матеріалів із будь-якого терміналу, де наявне підключення до Інтернету [3], [8].

За допомогою “хмарних технологій” можна створити віртуальне навчальне середовище, в якому студент отримає вільний доступ до необхідних навчальних матеріалів, при цьому зможе відразу почати роботу над завданням у спеціалізованих програмі чи пакеті. Водночас викладач має можливість контролювати роботу студентів, перевіряти виконані завдання, допомагати порадами тощо. Можна також створювати віртуальні навчальні аудиторії, в яких проводити оn-line заходи: лекції, семінари, лабораторні роботи, конференції та ін.

Основу навчальної системи, побудованої на основі “хмарних технологій”, становить електронний навчальний посібник. Процес навчання за ним охоплює такі етапи: 1) вивчення теоретичного матеріалу за посібником; 2) осмислення і закріплення теорії за допомогою системи практичних вправ (перетворення отриманих повідомлень на реальні знання); 3) формування і розвиток практичних умінь та навичок, нагромадження необхідного досвіду (здійснюється за допомогою тренажерів); 4) розв’язування завдань з теми із використанням пакету прикладних програм [7].

Оскільки структура наукового знання не однорідна, значна його частина відносно легко піддається перетворенню в повідомлення, що є зручним засобом їх передавання [1]; [7]. Такі знання, або пові-домлення, на які вони перетворені, можуть бути передані від викладача до студента у вигляді тексту, графічних зображень, відеофрагментів, звукового супроводу. Ці повідомлення можна заздалегідь підготувати та передавати у вигляді комп’ютерних файлів відповідних форматів.

Інша частина знань включає важливий особистісний компонент, який називають досвідом, інтуїцією, і не може бути передана безпосередньо від викладача до студента у вигляді повідомлення. Студент має самостійно оволодіти нею під час розв’язування практичних завдань [1].

Система Moodle дає змогу якнайкраще реалізувати перші два етапи навчального процесу за електронним посібником, оскільки уможливлює подачу текстів лекцій у будь-яких форматах (doc, pdf, html тощо). Також є нагода розмістити в ній посилання на інші ресурси Інтернету або Вікіпедію, а також завдання для лабораторних, практичних і самостійних робіт. При цьому студент може давати відповіді на отримані завдання у вигляді файлів (програм, малюнків, текстів) або поза сайтом із системою Moodle. Крім того, можна штатними засобами створити навчальний форум або чат. Але, на жаль, у системі Moodle не передбачено підключення тренажерів – сценаріїв навчальної роботи [3, 64].



Викладач, готуючись до лекції або практичного заняття, створює файл, що є конспектом заняття. При цьому студент, опрацьовуючи теоретичний матеріал, зможе не тільки пасивно отримувати інформацію, а й переносити у свій документ та змінювати деякі фрагменти конспекту (приклади розв’язування педагогічних ситуацій, задач, кросвордів, завдань тощо).

При встановленні відповідного режиму в пакеті відразу відбудуться зміни робочого аркуша, а це дасть змогу негайно побачити оновлений результат. Запозичуючи з конспекту заняття основні визначення та функції, можна суттєво зекономити час, який раніше витрачався на програмування стандартних алгоритмів, що мають лише допоміжне значення. При цьому, аналізуючи та візуалізуючи відмінності у змісті тексту, студент зможе контролювати результати виконання практичних завдань, визначати допущені він помилки та ін.

Після виконання студентом роботи вона має бути відповідно оцінена – чи то викладачем, чи то спеціальним модулем у складі навчальної системи [1].

З огляду на всі перелічені аспекти, “хмарні технології” мають стати основою для ділового спілкування між викладачами і студентами старших курсів ВНЗ із метою підготовки висококваліфікованих фахівців.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження, слід зазначити, що “хмарні технології” дають змогу підвищити якість підготовки фахівців вищими навчальними закладами та пожвавити контакт викладача зі студентами. Тому для побудови системи навчання студентів на основі “хмарних технологій” потрібно у “приватній хмарі” університету розмістити електронний навчальний посібник із педагогіки, який буде містити теоретичний матеріал та практичні завдання – практичні, лабораторні та самостійні роботи. Для цього доцільніше використати комп’ютерну систему Moodle. Такий підхід уможливить оптимізувати процес навчання, спростити процес оцінювання результатів навчальної діяльності та створити умови для самооцінки студентом власних дій [3, 66 – 67].




Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Комунальний вищий навчальний заклад «херсонська академія неперервної освіти» херсонської обласної ради кафедра теорії і методики виховання
2015 -> Серце віддане дітям штрихи до життєвого і творчого шляху українського педагога-гуманіста Василя Сухомлинського
2015 -> Заліток Людмила Михайлівна
2015 -> Людинознавчi
2015 -> Судова помилка в адміністративному судочинстві
2015 -> Програма навчальної дисципліни антропологія літератури
2015 -> Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Психологічна служба»
2015 -> Концепція сучасного підручника з географії для основної школи


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   219


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка