Випуск тридцять перший



Сторінка47/219
Дата конвертації07.10.2019
Розмір4,48 Mb.
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   219
Метою статті є аналіз британської педагогічної літератури щодо еколого-естетичного виховання в початковій школі Великої Британії.

Ускладнення екологічних проблем унаслідок промислової революції в Британії значно підвищило інтерес населення до природи та її збереження. Екологічна освіта широких верств населення та підростаючого покоління Великобританії розпочалася наприкінці 1960-х рр. Тоді ж активізувався й законодавчий процес: приймаються закони і постанови, спрямовані на розвиток цієї галузі педагогічної теорії й практики, створюються національні концепції екологічної освіти. Подальшому розвитку екологічної освіти в 70-ті рр. сприяла низка соціально-економічних чинників: утрата колоній (постачальників природних ресурсів) і скорочення власних запасів сировини, різке зростання рівня забруднення природного середовища, відсутність єдиного навчального плану для початкових шкіл. У зв’язку з цим, із 1988 р. екологічна освіта у Великій Британії отримує державний статус [5, 14]. Поява цього напряму зумовлена також новими поглядами на екологічну проблему в педагогіці, психології, мистецтві, естетиці, а також у низці суспільних і природничих наук. Використання природи у вихованні естетичних якостей учнів на всіх щаблях британського шкільного навчання, починаючи з молодшої школи, особливо широкого запровадження набуло після ухвалення урядом Великої Британії у 1996 р. Національної стратегії екологічної освіти. Її впровадження мало сприяти утвердженню екологічних цінностей в суспільній свідомості, формуванню екологічної культури у широких кіл населення, підготовці його до розв’язання проблем довкілля. Згідно з цією стратегією, особлива увага уряду Великої Британії у забезпеченні екологічного навчання в країні приділялася школі як основному типу навчального закладу, в якому отримують підготовку до дорослого життя переважна більшість дітей [8, 3].



Відголоски минулих вірувань та залишки культових і культурних пам’яток на теренах країни вказують на те, що вони були тісно пов’язані з природним довкіллям. Насамперед це культові споруди неолітичного періоду, в числі яких добре відомий Стоунхендж (Stonehenge), побудований на рівнині Солсбері між 3050 та 2300 рр. до р.х. У Вільтширі (південно-західна Англія) збереглася ще одна така визначна пам’ятка – найбільший у Європі могильний пагорб Силбері Хілл (Silbury-Hill) [8]. Вони свідчать про те, що обожнювання природи та поклоніння природним об’єктам і явищам має прадавню історію, що згодом еволюціонувало в усталену традицію вшанування природного довкілля. Культові відносини трансформувалися у культурологічні, зберігши духовну основу сприймання природного середовища з його розмаїттям живих творінь.

На думку Д. Свірера, для отримання дитиною достатніх еколого-естетичних знань у процесі навчальної діяльності вчителеві потрібно збалансовувати економічне значення природи з екологічними та естетичними цінностями. Діти повинні розуміти, що ліси мають цінність не тільки як економічний ресурс, але й як регулятор клімату й повеней, джерело натхнення для поетів та художників, як наукова лабораторія біорозмаїття. Рослини та тварини, що населять ці ліси, мають таке ж право на існування, як і людина [10, 17].

Для реалізації завдань екологічної освіти в школах Великої Британії та підвищення якості екологічної підготовки школярів учителі, поряд із поширеними формами й методами навчання, використовують і нові технології (комп’ютерні ігри, моделювання, відображення явищ за допомогою схем, карт, діаграм; екологічні стежки, фермерські господарства, створення міні дендро і фітопарків). Також велике значення надається створенню живих куточків, улаштуванню шкільних метеорологічних станцій, екскурсіям у парки, на ферми, заповідники, музеї, організації зелених насаджень [2, 23].

У Національному навчальному плані (NC) зазначається, що екологічний компонент має бути присутнім у викладанні кожної навчальної дисципліни й сприяти формуванню еколого-естетичної культури кожного учня, враховуючи при цьому традиції народу, що виявляються у різних сферах життєдіяльності (побут, наука, літературна творчість, мистецтво). У Великій Британії існують також добровільні організації, такі як Національний трест, Королівське товариство із захисту птахів, Британський трест добровольців з охорони навколишнього середовища, Клуб спостереження за птахами. Ці організації мають свій власний викладацький склад і пропонують практичні курси та навчальні програми, які поєднують екологічне навчання з дозвіллям [6, 178].

Дослідженням встановлено, що найбільша увага на еколого-естетичне виховання у системі освіти Великої Британії звертається у початковій школі, оскільки саме у дітей молодшого шкільного віку найбільш активно зосереджено високий емоційний потенціал. Діти цієї вікової категорії найкраще здатні до осягнення еколого-естетичних знань, цінностей та формування любові до природи. Відомо, що природний компонент посідає чільне місце в британській ментальності, тож батьки, сприймаючи екологічні цінності як особисто значущі, прищеплюють їх молодому поколінню. Таким чином, екологічна освіта стає важливою зв’язуючою ланкою між початковою школою і сім’єю. Ця теза знайшла відображення у Національному плані розвитку освіти у Великій Британії, згідно з яким у британському суспільстві посилюється роль сім’ї у здійсненні еколого-естетичного виховання молодшого покоління. Британська сім’я, дотримуючись народних традицій у вихованні дітей, шанобливо ставиться і до естетичної його складової. Прищеплення естетичного смаку, плекання емоційної чуйності та здатності до переживань краси природи, потреби в її збереженні й примноженні становлять основу у системі естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку, а формування естетичної свідомості засобами природи є одним із головних завдань британської початкової школи, в якому виражені пріоритети естетичного ідеалу британського народу (довершеність, досконалість, доцільність, гармонія).

Для здійснення еколого-виховної діяльності британські учителі використовують такі форми і методи роботи:



  • проведення екскурсій і походів на природу;

  • демонстрування на навчальних заняттях ілюстративного матеріалу;

  • бесіди з елементами художнього опису;

  • читання уривків про природу з художньої прози;

  • демонстрування натуральних експонатів;

  • використання естетичних вражень, які виникли у туристичних походах

  • під час краєзнавчої роботи;

  • географічні ігри;

  • зображення природи в народних традиціях;

  • організація і проведення природоохоронних акцій, конкурсів;

  • дослідницька робота.

  • залучення учнів до відродження культу природних і культурних пам’яток (джерел, дерев, тварин заснованих на їх красі).

У шкільному еколого-естетичному вихованні Великої Британії поряд із традиційними формами організації навчального процесу, такими як різні типи класно-урочних занять, активно використо-вуються й позаурочні. Це – факультативні заняття, предметні гуртки, студії, клуби, олімпіади, конкурси [2].

Чільне місце в системі екологічно-естетичного виховання, британської початкової школи посідають екскурсії екологічного характеру в національні парки, музеї, ботанічні сади, пам’ятки садово-паркового мистецтва, зоопарки, дендрарії, тераріуми. Важлива частина навчально-виховної роботи з охорони природи відводиться польовим практикумам, під час проведення яких учні порівнюють, наприклад, вивчення рослинного покриву з його природозахисними функціями, виявляють лікарські рослини, що застосовуються у народній медицині, або проводять метеорологічні спостереження з використанням народного календаря. Екскурсія – це форма організації навчально-виховного процесу, яка дає змогу проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різні предмети, явища і процеси в природних або штучно створених умовах; виявляти негативні зміни в природному оточенні, що є результатом господарської діяльності і особистої поведінки людей (повітря, вода, рослини, тварини); систематизувати і розширювати знання про охорону природи; розкривати роль природи в житті людини; систематизувати уявлення дітей про взаємозв'язки в природі.

Отже, під впливом знань та естетичних вражень, яких діти набувають в процесі еколого-естетичного виховання, у них виникає дбайливе ставлення до природи та її багатств; учні краще розуміють естетичну цінність природи і сприймають її як джерело естетичного натхнення та естетичної привабливості. Саме тому екскурсії мають велике естетично-пізнавальне і естетично-виховне значення, вони конкретизують, заглиблюють, розширюють знання учнів. На екскурсіях учні перевіряють на практиці багато теоретичних знань і переводять їх в естетичні уміння і навики.

Важливим методом роботи з учнями, який сприяє здійсненню естетичного й екологічного виховання, розвитку духовних сил є уроки серед природи. Уроки серед природи займають чільне місце в оздоровленні тіла й формуванні естетичної свідомості дитини. По-перше, на уроках серед природи діти дихають чистим повітрям, грають в рухливі ігри. По-друге, вони одержують “живу їжу” для розвитку свідомості. Як молодому організму необхідна “жива їжа” – овочі, фрукти, так для росту свідомості необхідне спілкування з природою, “безпосередні” знання від спілкування з нею. Урок серед природи – це робота, а не прогулянка. Він повинен бути максимально використаний для ілюстрації побаченого чи почутого в класі, для власних спостережень і для активізації пізнавальної діяльності учнів. Водночас на цих уроках учні відчувають, що ідуть в гості до довкілля, готують йому подарунки: вірші, пісні, загадки. Отже, такі уроки мають не тільки пізнавальне, а й еколого-виховне значення для учнів.

Отже, в умовах сучасної дивергенції і мобільності знань про природу, які постійно змінюються та вдосконалюються, на перший план висуваються духовні імперативи, що стимулюють отримання учнями різнобічних знань про природу з урахуванням інтересів і нахилів кожної особистості, в основу яких покладений морально-естетичний ідеал. Під впливом знань та естетичних вражень яких діти набувають в процесі еколого-естетичного виховання у них виникає дбайливе ставлення до природи та її багатств; учні краще розуміють естетичну цінність природи і сприймають її як джерело естетичного натхнення та естетичної привабливості.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Комунальний вищий навчальний заклад «херсонська академія неперервної освіти» херсонської обласної ради кафедра теорії і методики виховання
2015 -> Серце віддане дітям штрихи до життєвого і творчого шляху українського педагога-гуманіста Василя Сухомлинського
2015 -> Заліток Людмила Михайлівна
2015 -> Людинознавчi
2015 -> Судова помилка в адміністративному судочинстві
2015 -> Програма навчальної дисципліни антропологія літератури
2015 -> Міждисциплінарні зв’язки: дисципліну «Психологічна служба»
2015 -> Концепція сучасного підручника з географії для основної школи


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   43   44   45   46   47   48   49   50   ...   219


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка