Вимірювання рівнів готовності викладачів до проектування навчальних технологій



Скачати 139,65 Kb.
Сторінка1/7
Дата конвертації23.03.2020
Розмір139,65 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7


 

ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ ГОТОВНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ  

ДО ПРОЕКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  

 

У  статті  обґрунтовуються  такі  рівні  готовності  викладачів  до 

проектування 

навчальних 

технологій: 

творчий, 

варіативний, 

реконструктивний, 

репродуктивний. 

Розглядаються 

критерії 

сформованості усіх рівнів та методика їхнього вимірювання. Наводяться 

дані  щодо  сформованості рівнів готовності  до  проектування  навчальних 

технологій у викладачів економічного університету.  

Ключові слова.

 Проектування, навчальні технології, рівні готовності, 

викладачі, проектування.  

 

Оновлення сучасної освітньої парадигми, запровадження Болонських 



ініціатив висуває нові вимоги до підготовки викладачів вищих навчальних 

закладів.  У  нашій  країні  існує  проблема  формування  психолого-

педагогічної  компетентності  викладачів  непедагогічних  ВНЗ,  оскільки 

більшість  з  них  не  мають  педагогічної  освіти.  У  структурі  цієї 

компетентності  важливе  місце  належить  проектувальній,    яка  передбачає 

здатність проектувати навчальні технології. 



 

Готовність  викладачів  до  проектування  навчальних  технологій 

постає  показником  якості  відповідної  підготовки,  її  системним 

результатом.  Під  проектуванням  навчальних  технологій  (ПНТ)  ми 

розуміємо творчу діяльність викладачів щодо забезпечення гарантованого 

досягнення  запланованих  результатів  навчання,  що  включає  створення  і 

реалізацію  алгоритмів  спільної  навчальної  діяльності  її  суб’єктів, 

відповідну організацію навчального змісту та вибір адекватних йому форм 

і методів навчання. 

У  психолого-педагогічній  науці  накопичено  досвід  досліджень 

готовності  до  певних  видів,  напрямів,  аспектів  професійної  діяльності. 

Зокрема  це  стосується  комунікативної,  інноваційної,  аналітичної, 

проектувальної  діяльності  тощо.  Так,  А.Й.  Капська  у  дисертаційному 



дослідженні    „Формирование  готовности  студентов  педвуза  к 

исполнительско-речевой  деятельности  в  системе  профессиональной 

подготовки” 

досліджує 

систему 

і 

структуру 



професійних 

та 


кваліфікаційних  знань,  з’ясовує      готовність  студентів  педагогічних 

навчальних закладів до виконавсько-мовленнєвої діяльності. Із загального 

дидактичного  аспекту  проблеми  вона 

 

досліджує  тільки  систему  і 

структуру  професійних  та  кваліфікаційних  знань,  умінь  і  навичок  з 

мистецтва цієї діяльності і обґрунтовує це так: по-перше, володіння ними є 

одним  із  показників  майстерності  викладача;  по-друге,  формування 

виконавсько-мовленнєвих  умінь  є  слабкою  ланкою  професійно-

педагогічної освіти. З цією метою дослідниця змоделювала функціональну 

структуру  процесу  формування  у  студентів  знань,  умінь  та  навичок  з 

майстерності слова [3, 100].  

О.Г.Карпенко    у  дисертаційному  дослідженні  „Професійна 

підготовка  майбутніх  соціальних  працівників  в  умовах  університетської 

освіти”,  досліджуючи  підготовку  майбутніх  соціальних  працівників  в 

умовах  університетської освіти, зазначає, що зміст терміна  “психологічна 

готовність”  розкривається  в  різних  тлумаченнях  (від  готовності 

застосувати  професійний  досвід  до  поєднання  необхідних  знань,  умінь  і 

навичок з потребою у праці та з виявленням її видів і рівнів) та розглядає 

два  взаємопов’язаних  і  взаємообумовлених  компоненти  професійної 

готовності:  готовність  до  діяльності  і  готовність  особистості  до  розвитку 

та  саморозвитку  (самовдосконалення,  самокорекції,  самоуправління). 

Дослідниця  трактує  готовність  до  професійної  діяльності  як  систему 

компонентів,  якостей  особистості  майбутнього  спеціаліста-професіонала, 

які  забезпечують  виконання  ним  функцій,  адекватних  потребам  певної 

виробничої  діяльності,  та  доводить,  що  домінантою  готовності  є 

професійна  компетентність  фахівця.  У  цій  роботі  представлені  три  блоки 

компонентів готовності майбутніх соціальних працівників до професійної 



діяльності:  мотиваційно-ціннісний,  особистісно-професійний,  соціально-

професійний [4]. 

Недостатньо вивченою у педагогічній науці є готовність викладачів 

ВНЗ  до  проектування  навчальних  технологій.  Інтерес  для  нашого 

дослідження  представляє  розробка  колективом  авторів  під  керівництвом 

О.М.Пєхоти  структури  готовності  майбутнього  вчителя  до  впровадження 

педагогічних  технологій  у  майбутній  професійній  діяльності.  Така 

готовність  визначається  як  складно-структуроване  утворення,  що 

забезпечує  необхідні  внутрішні  умови  для  успішного  формування 

технологічної  грамотності  студента  педагогічного  університету,  його 

сталого  професійного  зростання.  Її  компонентами  є:  ціле-мотиваційний 

(забезпечує спрямованість майбутніх учителів на особистісно-технологічні 

професійні зміни); змістовий (визначає систему особистісно привласнених 

знань  про  механізми  моделювання  та  проектування  педагогічної 

діяльності);  операційний  (задає  систему  шляхів,  способів  і  прийомів 

здійснення  технологізації  навчального  процесу);  інтеграційний  (формує 

уміння 

майбутнього 

вчителя 

будувати 

індивідуально-прийнятну 

дидактичну систему) [10, 19-21]. 

Характеризуючи фактори готовності педагогів до створення власних 

дидактичних  проектів,  Д.Г.Левитес  зазначає,  що  провідними  серед  них  є 

професійна  спрямованість,  методологічна  компетентність  та  рефлексивні 

здібності.  Саме  їх  цілеспрямований  розвиток  автор  вважає  важливою 

метою системи підвищення кваліфікації [6, 165]. 

Загалом


 

дослідники  цієї  проблеми  відзначають,  що  готовність 

майбутнього  вчителя  до  професійної  діяльності  –  це  таке  особистісне 

утворення,  яке забезпечує внутрішні умови для успішного виконання цієї 

діяльності.  Компонентами  готовності  особистості  до  діяльності  вважають 

ставлення  до  діяльності  або  настанову  (для  ситуаційної  готовності), 

мотиви,  знання  про  предмет  і  способи  діяльності,  навички  та  вміння 



їхнього  практичного  застосування.  Автори  насамперед  виділяють  такі 

компоненти готовності: мотиваційний, змістовий і операційний [10, 18]. 

Ми  просувалися  до  вивчення  цієї  проблеми  через  аналіз  дотичних 

аспектів.






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка