Види дитячих розповідей і прийоми навчання розповіді



Скачати 427,35 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації29.03.2019
Розмір427,35 Kb.
  1   2
Тема. Види дитячих розповідей і прийоми навчання розповіді

Консультація для вихователів


Усі розповіді можна умовно поділити на розповіді на наочній і словесній ос­нові, за змістом — на фактичні й творчі.

При складанні фактичної розповіді дитина перш за все спирається на свої сприймання і пам'ять, при придуму­ванні користується головним чином творчою уявою. Фактичні розповіді можуть супроводжувати сприймання дитини (за спостереженням) або спи­ратися на її уявлення (по пам'яті). У придуманих розповідях діти викорис­товують свій попередній досвід, але окремі відомості об'єднують новою ситуацією. Це може бути розповідь з реалістичним змістом (розповідь про якийсь випадок з кимось, про уявні дії і вчинки людей, зображених на картин) і казка, де дійовим особам надаються фантастичні якості.

За формою розповіді можуть бути описові й сюжетні. Описова розповідь – це виклад характерних ознак пред­мета або явища. Частіше зустріча­ються описові розповіді фактичного характеру : опис картини, предметів, іграшок. На початку розповіді нази­вається предмет, а потім вказуються характерні ознаки, призначення пред­мета або дії з ним.

Різновидами описових розповідей є порівняльна і пояснювальна. Дошкіль­ників вчать складати опис двох пред­метів з контрастними ознаками, а та­кож пояснювальні розповіді з елемен­тами розмірковування, доведення, у супроводі показу названих дій. Нап­риклад, дитина може пояснити това­ришу, як використовувати той чи інший предмет, іграшку, як грати в гру. Описова розповідь може бути і вига­даною. Наприклад, розповідь про те, яку б іграшку зробила дитина або яку б картину намалювала для подарунка.

Сюжетна розповідь — це передача подій, які змінюються в часі. В ній обов'язково повинні бути дійові особи. Сюжетна розповідь найчастіше має творчий характер, наприклад : сюжет­на розповідь — казка про іграшки (придумати, як два зайчики жили в лісі, що вони робили тощо), розповідь про дійових осіб картини (що вони робили до зображеної події, що робитимуть потім); розповідь на запропоновану тему.

Героєм сюжетної розповіді може бути і дитина, якщо вона розповідає про реальну подію («Як ми з татом хо­дили в зоопарк») або придумує, перед­бачає («Який подарунок я зроблю мамі до свята»)

Найважчі — творчі, вигадані роз­повіді, вони проводяться в старшій групі. Дітям треба дати знання про типову структуру таких розповідей. Спочатку (експозиція) на­зивається герой (або герої), іноді дається опис їх зовнішнього вигляду; потім розповідається, коли, де відбу­валася дія (зав'язка); далі дія розви­вається, встановлюються зв'язки між епізодами, після чого йде закінчення (розв'язка).



Велике значення у навчанні роз­повіданню має зміст розповіді. Це мо­жуть бути розповіді за сприйманням (опис іграшки, предмета або картинки, які діти розглядають), по пам'яті (про те, що сприймали до моменту роз­повідання], розповідь за уявою (при­думана розповідь, яка побудована на основі роботи уяви). Розповіді за сприйманням і по пам'яті мають фак­тичну основу, в них розповідається про реально існуючі речі, події, явища; роз­повіді за уявою — творчі, які потребують від дитини уміння використовува­ти свій досвід, створювати нові образи і ситуації. Творчі розповіді можуть спи­ратися і на наочну основу (придумати події з героєм картини, що виходить за її межі; придумати казку про іграшку), і на словесну (придумати розповідь на запропоновану тему, наприклад: «Як діти виручили з біди свого товариша», «Як слоненя вчилося кататися на ве­лосипеді»).

У навчанні дітей розповіді застосо­вуються різні прийоми, основними з яких є: зразок розповіді вихователя, план розповіді, складання розповіді за частинами, колективне складання розповідей та ін.

Зразок розповіді — це опис пред­мета, події, явища, доступний для наслідування дітьми як за змістом, так і за формою. Розповідь-зразок по­винна бути простішою, ніж розповідь для слухання, тому що слухати і ро­зуміти легше, ніж самому розповідати. Зразок повинен мати цінний виховний зміст, у ньому треба описувати хороші вчинки, дружні почуття тощо. Щоб наблизити зміст розповіді до досвіду дітей, вихователь може використати форму спогадів з свого дитинства: «Коли я була маленькою...» Для роз­повіді треба підібрати конкретний факт чи подію, розповідати послідов­но, не відходячи від сюжетної лінії роз­повіді; мова має бути живою, образ­ною, речення короткі.



Зразок розповіді є найлегшим прийомом навчання, тому що він по­казує дітям головний результат, до якого вони повинні прагнути, допома­гає підібрати аналогічний зміст для їхньої розповіді. Зразок розповіді виз­начає її обсяг, послідовність. Тому зразок застосовується на початкових етапах навчання розповіді, у випадках постановки перед дітьми нових зав­дань. Як дидактичний прийом зразок використовується частіше на початку заняття, а також у ході його, якщо діти відчувають труднощі в складанні роз­повіді (частковий зразок}, у кінці за­няття зразок губить свою дидактичну цінність. Можна запропонувати дітям другий варіант розповіді дублера для співставлення з першим. Наприклад, педагог описує дві різні іграшки і по­яснює обов'язкові елементи цих описів.

Для того, щоб домогтися від дітей самостійної творчої роботи, вихова­тель повинен пояснити свою роз­повідь, нібито показати, як її скласти. Тому на перших етапах зразок роз­повіді краще поєднувати з її планом.



План розповіді — це два-три основ­них запитання, які визначають зміст і послідовність викладу. Як правило, після двох-трьох занять із зразком розповіді план стає самостійним, ос­новним прийомом навчання. У процесі заняття план треба поповнювати но­вими запитаннями, це активізує увагу дітей, дає можливість індивідуалізува­ти завдання.

Щоб полегшити дітям складання розповідей за планом, рекомендуєть­ся колективний розбір плану. Цей прийом використовується здебільшо­го при складанні дітьми розповідей на початкових етапах (розповіді за кар­тиною або на тему]. Картина або тема пропонується всім одна, тому зразок може обмежити творчість дітей. Сутність цього прийому полягає в то­му, що вихователь до складання роз­повідей обговорює з дітьми окремі пи­тання плану, показуючи можливість урізноманітнення змісту розповідей. На одне й те саме запитання плану ви­хователь пропонує відповісти декільком дітям. Наприклад, на запитання «Що трапилось з хлопчиком?» декіль­ка дітей можуть відповісти по-різному.

На деяких заняттях можна застосу­вати складання розповіді за частина­ми або колективне складання роз­повіді. Цей прийом використовується при складанні розповіді за картиною, яку можна поділити на кілька частин, а також при складанні розповіді описо­вого характеру з колективного дос­віду, коли вихователь поділяє її на дрібніші частини або підтеми, та коли діти складають колективний лист дітям іншого дитячого садка, хворому това­ришу.



У навчанні розповіді використо­вується і такий прийом, як закінчення дітьми розповіді, розпочатої виховате­лем. Розвитку у дітей фантазії сприяє підказування варіантів сюжету, обста­вин дій та ін.

Запитання як прийом навчання в розповіданні займає другорядне міс­це. Запитання дітям ставляться, як правило, після закінчення розповіді для уточнення або доповнення її.

Як і на інших заняттях, треба уника­ти «пустих», неконкретних запитань типу «Що ще скажеш?», «Більше не розкажеш ні про що?». Вони не допо­магають дитині або викликають ви­падкову відповідь. У процесі ж розповіді дитини, якщо трапляється якась помилка, краще підказати слово або речення, виправити помилку, що мен­шою мірою порушить зв'язність, плавність розповіді, ніж запитання.

Оцінка — важливий прийом навчан­ня розповіді. Суть її полягає в тому, щоб діти наслідували те, що схвалив вихователь, і уникали того, що він за­судив. Тому оцінки, які даються в кінці розповіді, не мають дидактичного значення. І вихователь, І діти не пам'ятають, які були розповіді, діти не зможуть сприйняти зауважень вихо­вателя. Доцільніше давати оцінку по ходу слухання розповідей і не обов'яз­ково розгорнуту. Вихователь повинен у своїй оцінці відмітити спроби твор­чості, вдале розкриття сюжету, ви­разність мови, повноту передачі тощо. У підготовчих групах до оцінювання розповідей треба залучати і дітей.



Каталог: uploads -> editor
editor -> Затвердити Порядок вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й соціального захисту дітей, до сімейних форм виховання (далі Порядок), що додається
editor -> В умовах постійних змін, які відбуваються в сучасному суспільстві, проблема адаптації особистості виступає на перший план
editor -> Навчальний заклад: Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання №25 «зош і-ііі ст., природничо-математичний ліцей, центр позашкільного виховання «Ліра» Кіровоградської міської ради
editor -> «Бережи здоров'я змолоду!»
editor -> Різновид інтерактивних методів навчання на уроках
editor -> Суть процесу навчання
editor -> Аудіювання


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка