Відгу к офіційного опонента на дисертацію Іщейкіна Костянтина Євгеновича «Політико-правові засади бюджету участі у системі демократичних практик: світовий досвід і Україна»



Скачати 65,77 Kb.
Дата конвертації27.12.2018
Розмір65,77 Kb.

В І Д Г У К

офіційного опонента на дисертацію

Іщейкіна Костянтина Євгеновича

«Політико-правові засади бюджету участі у системі демократичних практик: світовий досвід і Україна»,

представлену на здобуття наукового ступеня

доктора політичних наук

за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси

Україна відносно недавно включилася у світові процеси глобалізації та демократизації, що вимагає від неї спроможності діяти на міжнародній арені як повноправний член міжнародної спільноти з одночасним вирішенням внутрішніх проблем, зумовлених радянською спадщиною. Що стосується наднаціонального рівня, то деякі регіональні та міжнародні організації уже розробили низку нормативно-правових документів, що висувають певні вимоги до діяльності органів місцевого самоврядування у демократичній країні, прикладом чого є ратифікована Україною Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року. У внутрішній політиці лише протягом останніх кількох років активно здійснюється децентралізаційна реформа, що має за мету підвищити ефективність діяльності органів місцевого самоврядування та надати їм реальну, а не формальну самостійність, передбачену міжнародними стандартами. У такому контексті здатність України запозичувати найкращий світовий досвід щодо організації взаємодії між громадянами та органами публічної влади на усіх рівнях управління, зокрема щодо впровадження практики бюджету участі, є найкращим показником її відкритості, здатності удосконалювати свій управлінський апарат та реального стану розвитку демократичних інститутів. Необхідність прискорення темпів державного будівництва шляхом використання найкращого зарубіжного досвіду насамперед на місцевому рівні, що найближчий до громадян, й зумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні доцільності впровадження нових інструментів участі громадян у процесах прийняття політичних рішень, які повинні вирішити такі болючі проблеми сучасної представницької демократії, як втрата органами публічної влади довіри з боку громадян, неефективна робота адміністративного апарату та несправедливий розподіл суспільних благ.



Вагому наукову новизну має концептуалізація автором бюджету участі як політичного інституту сучасного демократичного суспільства, заснованого на державно-приватному партнерстві та ініціативі громадян, сформованого на основі поєднання концептуальних положень теорій учасницької та дорадчої демократії щодо активного залучення громадян до прийняття політичних рішень.

Практична значущість роботи визначається детальним аналізом українського досвіду впровадження бюджету участі, його співставленням з міжнародним та формулюванням рекомендацій щодо його перетворення на ефективний інструмент підвищення громадянської освіти та активізації громадянського суспільства, механізм покращення демократичної практики в державі.

Вважаємо, що елементи наукової новизни сформульовані коректно, їх кількість і кваліфікаційні ознаки відповідають нормативним вимогам. Поставлені мета і завдання автором виконані, а висновки є достовірними і належним чином обґрунтованими.

Детальне ознайомлення з текстом дисертації дає підстави стверджувати, що підхід дисертанта до з’ясування теоретико-методологічної проблематики досліджень політичної участі відзначається фундаментальністю і ґрунтовністю. Варто відзначити чітку структурованість роботи, логічність викладу, якісне оформлення наукового апарату роботи.

Слід вказати на обґрунтованість зроблених дисертантом висновків, що є результатом грамотного використання положень загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Особливо відзначимо досить широку емпіричну базу дисертаційної роботи – аналіз досвіду впровадження бюджету участі у країнах Північної Америки та Європи з використанням групи емпіричних методів, представлений у п’ятому розділі роботи. Доцільним виявилося застосування історичного, порівняльного і структурно-функціонального методів, що дало змогу комплексно дослідити еволюцію бюджету участі, здійснити його класифікацію та визначити роль у процесі прийняття політичних рішень.

Позитивне враження справляє і джерельна база роботи: більше половини джерел – праці іноземних фахівців, що дало змогу ввести у вітчизняний науковий обіг низку нових теорій та гіпотез щодо залучення громадян у процес прийняття політичних рішень.

Автор логічно структурував монографію, що складається із вступу, шести розділів (які вдало об’єднують 17 підрозділів), висновків, списку використаних джерел, що підпорядковано загальній логіці наукового дослідження.

У висновках автор слушно зазначає, що такий, на перший погляд, простий інструмент залучення громадян до політичного життя, як бюджет участі, ставить перед дослідниками і практиками низку серйозних питань, зумовлених, по-перше, природою усіх форм інклюзивних практик; по-друге, можливостями для маніпулювання громадською думкою, інтересами зацікавлених акторів; по-третє, значними затратами з боку учасників – матеріальними, часовими, людськими тощо (с. 346).

Отже, результати дисертаційного дослідження характеризуються теоретичною і практичною значущістю. Вони можуть бути використані у процесі розробки рекомендацій щодо розв’язання актуальних питань організації публічної влади в Україні, при викладанні таких дисциплін, як «Політологія», «Порівняльна політологія», «Конституційне право України», «Муніципальне право», а також при розробці спеціальних навчальних курсів для політологів, юристів, спеціалістів з державного управління.
Положення та висновки роботи викладено у 34 публікаціях, 19 з яких – статті у вітчизняних фахових наукових виданнях з політичних наук, а 5 –– у зарубіжних. Зазначені публікації повною мірою висвітлюють основні наукові положення монографії. Основні положення дисертації достатньо апробовані на науково-практичних конференціях та круглих столах.

Ознайомлення з текстом автореферату дає підстави стверджувати, що за структурою та змістом він відповідає вимогам, у ньому відображено основні положення, зміст, результати і висновки здійсненого К.Є. Іщейкіним дисертаційного дослідження. Зміст автореферату та основні положення дисертації є ідентичними.

Позитивно оцінюючи здобутки дисертанта, вважаємо за необхідне зазначити деякі дискусійні моменти та зауваження до поданої дисертаційної роботи:

1. У другому розділі автор основну увагу зосередив на недоліках представницької демократії, переконуючи у перевагах учасницької та деліберативної. Однак теоретиками демократії розроблено низку інших концепцій, які теж, на нашу увагу, заслуговували б на аналіз у контексті учасницьких практик, зокрема плюралістична демократія та поліархія Р. Даля.

2. У п’ятому та шостому розділах автор говорить про польську та українську моделі бюджету участі, однак, пропонуючи авторську класифікацію цього феномена на с. 190, автор не згадує про географічний чинник, виділяючи лише походження, масштаб, ініціаторів, коло учасників та ступінь формалізації. Варто було б чітко сформулювати підстави, які дають дисертанту говорити про певну національну модель бюджету участі.

3. Автор вказує на наявність двох основних підходів до визначення бюджету участі, сформульованих міжнародними організаціями та вченими, що досліджують цей феномен (с. 173). Однак роль перших в «інтернаціоналізації» цього інструмента та перетворенні його на елемент політичної моди не розкрита.


4. Автор слушно зазначає, що одним із недоліків будь-якої процедури, пов’язаної з виборами і голосуванням, є те, що найбільшу активність демонструють представники соціально пасивних верств – пенсіонери, бідні, соціально незахищені прошарки населення (с. 70). Аналізуючи бюджет участі, дисертант слушно вказує на необхідність інклюзивного підходу, однак не зазначає, які саме механізми чи процедури спроможні гарантувати справедливий розподіл коштів місцевого бюджету.

5. У п’ятому розділі лише побіжно згадується про особливість впровадження бюджету участі у столиці Словаччини – Братиславі, ініціатором чого виступило громадське об’єднання, однак сам експеримент виявився невдалим (с. 280–281). Аналіз автором саме такого негативного досвіду дав би змогу уникнути подібних помилок в Україні.

Проте висловлені зауваження не ставлять під сумнів отримані наукові результати та можуть бути враховані в подальшій науковій роботі дисертанта.

Робота Костянтина Євгеновича Іщейкіна на тему «Політико-правові засади бюджету участі у системі демократичних практик: світовий досвід і Україна» поглиблює вітчизняні напрацювання щодо політичної участі та розвитку громадянського суспільства, відтак є суттєвим внеском у дослідження політичних інститутів та процесів.

Дисертація є завершеною, самостійно підготовленою кваліфікаційною науковою працею, в якій отримано нові науково обґрунтовані та практично цінні результати, що вирішують важливу наукову проблему, яка полягає у адаптації територіальної організації держави до зовнішніх (глобалізація) та внутрішніх (централізація, депопуляція, урбанізація) викликів.

Вважаємо, що дисертаційна робота Костянтина Євгеновича Іщейкіна «Політико-правові засади бюджету участі у системі демократичних практик: світовий досвід і Україна» відповідає вимогам пунктів 9, 10, 12, 13 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №567 від 24 липня 2013 року, а її автор заслуговує на присудження наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси.


Офіційний опонент –

доктор політичних наук, професор,

завідувач кафедри соціології та суспільних наук

Академії праці, соціальних відносин і туризму

Федерації професійних спілок України В.М. Співак
Каталог: files -> 2018
2018 -> «Інноваційні педагогічні технології у навчальному процесі з підвищення кваліфікації у сфері цивільного захисту»
2018 -> Навчально-методичний посібник для вчителів і викладачів, організаторів виховного процесу Львів 2012
2018 -> Рейтингові системи оцінювання результатів навчання
2018 -> Звіт про роботу гімназії «Києво-Могилянський колегіум» за 2016-2017 н р. та перший семестр 2017-2018 н р
2018 -> «Інноваційні педагогічні технології у навчальному процесі з підвищення кваліфікації у сфері цивільного захисту»
2018 -> Навчально-методичний посібник для педагогів-організаторів львів 2018
2018 -> Програма вступного фахового випробування для здобуття освітнього ступеня магістра


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка