«Видавнича група "Основа"»


«Базова» структура тренінгового заняття (перший варіант)



Сторінка23/193
Дата конвертації24.03.2020
Розмір96,5 Kb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   193
«Базова» структура тренінгового заняття (перший варіант)

1.  ритуал вітання.

2.  розминка.

3.  рефлексія попереднього заняття.

4.  Уведення в тему сьогоднішнього заняття (в основний зміст).

5.  Вправи  та  процедури,  що  дозволяють  засвоїти  основний  зміст  за-

няття.

6.  рефлексія поточного заняття.



7.  Домашнє завдання, або «місток» у наступну зустріч.

8.  ритуал прощання.

ритуали вітання-прощання — це психологічні «рамки» заняття, межі, 

що  відокремлюють  його  від  попередніх  і  наступних  «шматочків»  життя 

дитини  й  класу  (групи).  Вони  виконують  функцію  «замка»,  що  відмикає 

двері до тренінгової ситуації (налаштовування) і потім замикає їх. Останнє 

не менш важливе: після заняття учасник повинен піти збагаченим новим 

змістом,  але  поряд  із  цим  готовим  переключитися  на  іншу  діяльність, 

інших людей як ведучих. Крім того, ритуал — це спосіб створення та під-

тримання  спільності,  єдності  учасників,  їхнього  «мИ-почуття».  Добре, 

якщо ритуали вироблені самою групою (у початковій школі це не завжди 

можливо; тоді їх пропонує групі ведучий). Із ритуалами не варто поводи-

тися вільно: вони повинні бути досить стійкими й обов’язковими до вико-

нання на кожному занятті — тому вони й ритуали.

розминка  є  засобом  впливу  на  емоційний  стан  дітей,  рівень  їхньої 

активності,  вона  виконує  важливу  функцію  налаштовування  на  продук-

тивну групову діяльність. розминка може проводитися не тільки на почат-

ку заняття, але й між окремими вправами у випадку, якщо психолог бачить 

необхідність змінити актуальний емоційний стан дітей. Відповідно, вправи 

для  розминки  необхідно  вибирати  з  урахуванням  актуального  стану  гру-




Інтерактивне  спілкування

пи  й  завдань  майбутньої  діяльності.  Одні  розминочні  вправи  дозволяють 

активізувати  дітей,  підняти  їхній  настрій,  інші,  навпаки,  спрямовані  на 

зняття надмірної емоційної збудженості. Якщо актуальний стан дітей ціл-

ком відповідає завданням заняття, можна проводити тематичні розминки: 

вони поряд із створенням психофізичного й емоційного настрою викону-

ють роль уведення в тему заняття.

рефлексія  заняття  припускає  ретроспективне  оцінювання  заняття  

у двох аспектах: емоційному (сподобалося — не сподобалося, було добре —  

було погано й чому) і значеннєвому (чому це важливо, навіщо ми це ро-

били).

рефлексія  минулого  заняття  припускає,  що  діти  згадують,  чим  вони 



займалися  останнього  разу,  що  особливо  запам’яталося,  навіщо  вони  це 

робили. Психолог пропонує згадати, з ким вони обговорювали ці вправи 

після зустрічі, чи показували іншим людям і що із цього вийшло, пояснює, 

як це могло допомогти їм у навчанні або спілкуванні поза заняттями.

рефлексія поточного заняття припускає, що діти самі або з допомогою 

дорослого  відповідають  на  запитання,  навіщо  це  потрібно,  як  це  може 

допомогти в житті, виявляють емоційний зв’язок одне з одним і ведучим. 

рефлексивні  техніки  в  роботі  з  дітьми  —  тема  окремої  розмови.  До  них 

висувається  низка  серйозних  вимог:  вони  повинні  бути  компактними, 

дуже інформативними, різноманітними та ненав’язливими.

Щоразу  ведучому  потрібно  дуже  чітко  ставити  завдання,  спочатку  — 

собі як сценаристу, а потім — учасникам. Яка саме рефлексивна діяльність 

важлива для нас зараз, у контексті теми занять і загального завдання курсу? 

Скільки часу на кожному занятті ми можемо їй приділити? 

Вочевидь,  для  тренінгових  програм,  орієнтованих  на  розвиток  емо-

ційної сфери, важливо вчити дітей фіксувати, аналізувати свої почуття та 

почуття  інших  людей.  Для  програм  комунікативного  характеру  надзви-

чайно важлива рефлексія стосунків, позицій під час спілкування — своїх 

і  партнерів,  моделей  поведінки  та  ін.  За  програмами,  орієнтованими  на 

розвиток  когнітивних  функцій,  слід  розвивати  та  тренувати  рефлексив-

ні  вміння,  пов’язані  з  розумінням  особливостей  власної  пам’яті,  уваги, 

волі,  мислення,  сприйняття.  адже  є  ще  рефлексія  власних  цінностей  

і очікувань, рефлексія способу дії та її наслідків, яка особливо важлива під 

час  навчання  дітей  прийомів  ефективної  діяльності  (розумової,  спільної  

в групі тощо).

Усіх  цих  форм  рефлексії  необхідно  навчати,  але  не  можна  це  робити 

одночасно.  Щоразу  ми  відбираємо  та  висуваємо  рефлексивне  завдання 



0

Класні  години  з  психологом

перед  дітьми  відповідно  до  загальних  цілей  тренінгового  курсу  або  кон-

кретного заняття. рефлексія не може й не повинна зводитися до запитань: 

«Чи сподобалося вам, діти, заняття? Які почуття у вас виникли?»

Уведення в тему поточного заняття можна здійснити дещо раніше, на 

етапі тематичної розминки, а можна зробити самостійним і дуже важливим 

етапом  зустрічі.  Його  функція  полягає  не  тільки  в  тому,  щоб  донести  до 

дітей  тему  й  основне  завдання  зустрічі,  але  й  мотивувати  їх  на  серйозну, 

глибоку роботу. 

Для  введення  в  зміст  заняття  можна  використовувати  різні  прийоми 

(наприклад, тема може бути просто повідомлена, а завдання названі). Це 

може  бути  ефективним  (з  огляду  на  те,  що  тема  почута  й  мотивація  на 

неї  сформувалася)  у  тих  випадках,  коли  діти  (підлітки,  старшокласники) 

дуже довіряють ведучому й охоче налаштовуються на будь-який зміст, що 

їм  пропонується,  а  також  у  тих  випадках,  коли  тема  безперечно  цікава, 

актуальна  саме  для  цієї  аудиторії.  можна  сформулювати  тему  й  разом  

з  учасниками  визначити  завдання  занять,  виходячи  з  теми  й  інтересів 

учнів.  Такий  підхід  спрацьовує  за  різних  вікових  категорій,  але  за  однієї 

умови: в учасників повинен бути досвід такої роботи (досвід самостійного 

висунення завдань власної діяльності). 

Досить  ефективним  є  застосування  проблемного  методу:  учням  ста-

виться  відкрите  запитання,  пов’язане  з  темою,  і  в  процесі  обговорення 

встановлюється,  яка  інформація  для  відповіді  на  нього  в  групи  вже  є,  

а  яку  потрібно  одержати  на  цьому  занятті.  можна  зацікавити  учасників 

якимось  яскравим  фактом  і  надалі  працювати  на  енергії  мимовільного 

інтересу й т. д. 

Важливо, щоб і психолог, і вчитель володіли різними прийомами моти-

вації до навчальної активності, тому що діти різні, класи різні — значить, 

те, що підходить одним, категорично не спрацьовує щодо інших. Важлива 

особливість таких прийомів у роботі психолога, що веде не уроки, а тренін-

гові  заняття,  полягає  в  тому,  що  вони  повинні  мотивувати  не  тільки  на 

одержання нової інформації, але й на самозмінювання, оволодіння нови-

ми способами поведінки та діяльності.

Вправи й процедури, спрямовані на засвоєння основного змісту,— це 

рольові  ігри,  психотехнічні  вправи,  дискусії,  що  супроводжуються  коро-

тенькими монологами ведучого (поступовим наданням необхідної інфор-

мації),  рефлексивними  «паузами»,  підбиттям  підсумків,  фіксацією  цих 

підсумків на дошці та в особистих тренінгових записах. 




1

Інтерактивне  спілкування

Залежно від віку учасників ігри та вправи, з одного боку, є інформацій-

но рефлексивними вкрапленнями, з іншого — вони плануються в різних 

зіставленнях. Часто під час тренінгових занять для малят домінують ігри та 

вправи; у тренінгових програмах для старших співвідношення може стано-

вити одне до одного. Обидві крайності небезпечні. 

Тренінгове  заняття  не  можна  зводити  до  набору  тематичних  ігор  

і «куцої» рефлексії наприкінці (на кшталт: «мені все сподобалося»). 

Не можна дозволяти учасникам «загратися», тому що тоді нівелюється 

головна  особливість  тренінгу  як  форми  розвивальної  роботи  —  усвідом-

леність  навчання.  Так  само  небезпечно  перетворювати  тренінг  на  урок-

семінар: у цьому разі зникає саме підґрунтя тренінгового навчання — осо-

биста практика учня. 

Узагалі,  тренінгові  заняття  ефективні  там  і  тоді,  коли  ведучий  зміг 

сформувати  в  учнів  «правильне»  ставлення  до  гри  —  як  до  засобу  само-

пізнання та саморозвитку. Звичайно, зовсім усвідомлено ставитися до гри 

як до інструмента навчання можуть тільки старшокласники, але формува-

ти саме таку позицію слід починати вже з початкової школи.




Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   193


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка