«Видавнича група "Основа"»



Сторінка19/193
Дата конвертації24.03.2020
Розмір96,5 Kb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   193
Класні  години  з  психологом

реалізація  ігрових  прийомів  і  ситуацій  на  заняттях  відбувається  за 

такими основними напрямами:

•  дидактична мета постає перед дітьми у формі ігрового завдання;

•  навчальна діяльність підкоряється правилам гри;

•  навчальний матеріал використовується як засіб гри;

•  навчальна  діяльність  містить  елемент  змагання,  який  перетворює 

дидактичне завдання на ігрове;

•  успішне виконання дидактичного завдання пов’язується з ігровим 

результатом.

місце  й  роль  ігрової  технології  в  навчальному  процесі,  поєднання 

елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння педагогом 

функцій і класифікації педагогічних ігор.

За характером педагогічного процесу виділяють такі групи ігор:

•  навчальні, тренувальні, контролюючі й узагальнюючі;

•  пізнавальні, виховні, розвивальні;

•  репродуктивні, продуктивні, творчі;

•  комунікативні, діагностичні, психотехнічні та ін.

Специфіку ігрової технології значною мірою визначає ігрове середови-

ще: розрізняють ігри із предметами й без предметів, настільно-друковані, 

кімнатні, вуличні, на місцевості, комп’ютерні й із ТЗН, а також з різними 

засобами пересування.

Психологічні  механізми  ігрової  діяльності  спираються  на  фундамен-

тальні потреби особистості в самовираженні, самоствердженні, саморегу-

ляції, самореалізації.

Зміст дитячих ігор розвивається послідовно: предметна діяльність, сто-

сунки між людьми, виконання правил суспільної поведінки.

метою ігрових технологій є розв’язання низки завдань:

•  дидактичних (розширення світогляду, пізнавальна діяльність; фор-

мування певних умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності,  

та ін.);

•  розвивальних (розвиток уваги, пам’яті, мовлення, мислення, уяви, 

фантазії, творчих ідей, умінь установлювати закономірності, знахо-

дити оптимальні рішення та ін.);

•  виховних (виховання самостійності, волі, формування моральних, 

естетичних  і  світоглядних  позицій,  виховання  співробітництва, 

колективізму, товариськості та ін.);

•  соціалізуючих (залучення до норм і цінностей суспільства; адапта-

ція до умов середовища та ін.).



1

Інтерактивне  спілкування

психологіЧні УроКи ЯК форма  

розВиВалЬної роБоти

розглядаючи урок, ми маємо на увазі стандартну для сучасної школи 

ситуацію навчання: класна кімната зі стільцями й партами, розташовани-

ми  звичним  для  школярів  способом  (нехай  навіть  півколом),  навчальна 

група — 20 і більше осіб, 40–хвилинний ритм зміни предметів, дзвоник на 

урок, дзвоник з уроку, «Здрастуйте! Сідайте...»

а тепер спробуємо з’ясувати, чому саме урок, як і завжди, є найпоши-

ренішою формою розвивальної роботи.

Насамперед тому, що «як завжди». Добре відомо, що будь-який освіт-

ній прийом, перш ніж стати формою навчання, повинен спочатку «побу-

ти  у  ролі»  змісту  навчання.  Приміром,  групова  робота  на  уроці  у  формі 

дискусії.  Педагог,  який  бажає  використати  дискусійні  методи  навчання  

у своєму предметі, зобов’язаний витратити деякий час (і досить значний) 

на  те,  щоб  навчити  дітей  дискутувати.  Поки  вони  опановують  метод, 

навчальний зміст перебуває в тіні. Головне — навчити слухати, висловлю-

вати свою думку, фіксувати результати, вибирати критерії для оцінювання, 

запропоновані  рішення  та  ін.  Спершу  учасники  будуть  зосереджені  на 

переживаннях і стосунках, а не на змісті дискусії. Лише опанувавши метод, 

учні зможуть застосовувати його для розв’язання проблемних навчальних 

завдань.


Перенесемо  це  на  психологічний  урок.  Багато  атрибутів  уроку,  доб-

ре  знайомих  учням,  можна  задіяти  в  процесі  психологічного  навчання: 

виконання  завдань  у  робочому  зошиті,  фронтальна  робота,  обговорення 

домашніх завдань, робота навчальних груп тощо. При цьому мінімум часу 

витрачається на освоєння учнями нових форм, максимум — на зміст.

Ще  один  «плюс»  —  урок  ставить  дитину  на  навчально-пізнавальну 

позицію. Так, зазвичай досвід участі в уроках у дитини гігантський, вона 

бачила багато дечого, і все ж таки для переважної більшості дітей урок — це 

ситуація пізнання нового. На відміну від гри, яку ще необхідно повернути 

розвивальним  боком  до  дітей,  навчити  їх  ставитися  до  гри  як  до  нового 

досвіду. Це звучить парадоксально, але гра (її природо- й культуродоцільні-

стю) є формою навчання, штучною для сьогоднішнього школяра, а урок —  

звичною та природною.

До  названих  «плюсів»  природним  чином  додаються  і  «мінуси».  Урок 

жорстко  та  стало  сформований  —  як  об’єктивно,  так  і  в  дитячому  спри-

йнятті.  Його  складно  змінювати,  пристосовуючи  до  розв’язання  тих  або 




2


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   193


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка