«Видавнича група "Основа"»



Сторінка16/193
Дата конвертації24.03.2020
Розмір96,5 Kb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   193
Суб’єктно-суб’єктні  взаємини

  сприяють  розвитку  в  дітей  здатності  до 

співпраці,  ініціативності,  творчості,  уміння  конструктивно  розв’язувати 

конфлікти.

За умови таких взаємин у дитини активізуються розумові процеси, уява, 

знання; вона відбирає потрібні способи дії, апробує різноманітні вміння. 

Уся  діяльність  набуває  особистісної  значущості  для  дитини,  формуються 

активність  і  самостійність,  які  за  стійкого  зміцнення  суб’єктної  позиції 

можуть  стати  її  особистісними  якостями.  Під  час  суб’єктно-суб’єктної 

взаємодії педагог розуміє своїх вихованців більш особистісно — така взає-

модія називається особистісно орієнтованою. 

Особистісно орієнтований педагог максимально сприяє розвитку здат-

ності дитини усвідомлювати своє «Я» у зв’язках з іншими людьми й світом, 

осмислювати  свої  дії,  перед-бачати  їхні  наслідки  як  для  інших,  так  і  для 

себе.  Педагогічна  діяльність  за  такої  взаємодії  має  діалогічний  характер.  

м. Бахтін уважає, що «дитина тільки під час діалогу, починаючи взаємодію 




2

Психологічний  супровід  учнів,  учителів  і  батьків

з  іншим  суб’єктом,  пізнає  себе  шляхом  порівняння  з  іншим,  шляхом 

зіставлення його вибору й вибору свого».

Стиль педагогічної діяльності зумовлюється характером взаємодії педа-

гога та дитини. У вітчизняній науці дослідженню цієї проблеми присвячено 

роботи І. В. Страхова, Н. Д. Лєвітова, Є. а. Клімова, В. е. Чудновського,  

В. І. моросанова та ін. Наприклад, а. К. маркова диференціює демокра-

тичний, авторитарний і ліберальний стилі педагогічної діяльності й описує 

їх у такий спосіб.

За 


демократичного стилю

 педагогічної діяльності дитина розглядається 

як рівноправний партнер у спілкуванні й пізнавальній діяльності. Педагог 

залучає  дитину  до  прийняття  рішень,  зважає  на  її  думку,  заохочує  само-

стійність суджень, ураховує не тільки успішність, але й особистісні якості. 

методами впливу є спонукання до дії, порада, прохання. Для педагогів, які 

відзначаються  демократичним  стилем  взаємодії,  характерні  більша  про-

фесійна стійкість, задоволеність своєю професією.

Як  об’єкт  педагогічного  впливу,  а  не  рівноправний  партнер,  дити-

на  розглядається  за 



авторитарного  стилю

.  Педагог  одноосібно  ухвалює 

рішення,  установлює  суворий  контроль  за  виконанням  висунутих  ним 

вимог,  користується  своїми  правами,  не  зважаючи  на  ситуацію  та  думку 

дитини,  не  пояснює  їй  свої  дії.  Унаслідок  цього  дитина  втрачає  актив-

ність або проявляє її тільки за умови провідної ролі педагога, має низьку 

самооцінку, є агресивною. Головними методами впливу для такого стилю  

є  наказ,  повчання.  Для  педагога  характерні  низька  задоволеність  про-

фесією та професійна нестійкість.

За 


ліберального  стилю

  педагог  уникає  прийняття  рішень,  передаючи 

ініціативу  дітям  або  колегам;  організовує  та  контролює  діяльність  дітей 

безсистемно; виявляє нерішучість і коливання.

Кожний із цих стилів взаємодії педагога з учнями, виявляючи ставлен-

ня  до  партнера  у  взаємодії,  визначає  її  характер:  від  підпорядкування  до 

партнерства й відсутності спрямованого впливу. Істотне значення має той 

факт, що кожний із цих стилів припускає домінування або монологічної, 

або діалогічної форм спілкування.



2

Класні  години  з  психологом

принцип індивідуального підходу до учнів  

в умовах колективної роботи

Навчання  як  процес  передачі  накопиченого  досвіду  підростаючому 

поколінню  тривалий  час  (аж  до  кінця  XVI  ст.)  в  основному  мав  фор- 

му індивідуального учнівства. Це дозволяло диференційовано здійснювати 

процес навчання, але ускладнювало процес формування міжособистісних 

стосунків.  Першу  спробу  колективного  навчання  здійснив  і  обґрунтував 

Я. а. Коменський. Із подальшим розвитком колективних форм навчання 

виникла  й  необхідність  застосування  принципу  індивідуального  підходу 

до учня.

Оскільки  саме  в  колективі  з’являються  потреби  у  самовираженні,  

спілкуванні  та  наслідуванні,  то  виховувати  навчальну  групу  необхідно  як 

колектив, що і є однією з найважливіших умов для активної роботи кож-

ного окремого учня.

Індивідуальний підхід — це не робота з невстигаючими учнями, його 

необхідно застосовувати до кожного члена дитячого колективу. При цьому 

слід враховувати, яке місце в ньому посідає учень, як до нього ставляться 

товариші.  Не  можна,  наприклад,  звертатися  до  одного  учня  на  ім’я,  а  до 

іншого — на прізвище. Ставлення до всіх учнів має бути рівним і добро-

зичливим.

Здійснюючи індивідуальний підхід до учнів, необхідно враховувати їхню 

сприйнятливість до навчання (запас знань і навичок; сприйнятливість до 

засвоєння нового матеріалу й уміння осмислити його; уміння самостійно 

застосовувати засвоєні знання під час розв’язання різноманітних завдань; 

уміння узагальнювати, виділяти істотні ознаки нового матеріалу тощо).

Слід також вести постійний облік просування учнів у процесі навчаль-

ної діяльності. У школі для цього може стати в пригоді щоденник (який, 

звичайно, не можна перетворювати на книгу скарг для батьків).

Необхідно донести до свідомості учнів розуміння того, що вчитель не 

навчає,  а  тільки  допомагає  навчатися.  «Навчання  —  світло  тільки  в  тих 

випадках, коли його методи добре погоджені з можливостями й здібностя-

ми того, кого навчають. У противному разі це не світло, а суцільна темря-

ва»,— казав класик.

 



інтераКтиВне спілКУВаннЯ

Що  таке  інтерактивне  спілкування?  У  першу  чергу  —  це  вироблення 

тактики й стратегії взаємодії, організація спільної діяльності. Невід’ємною 

частиною інтерактивного спілкування є кооперація та конкуренція. Голов-

на  відмінність  кооперації  —  взаєморозуміння  учасників  спілкування.  

а для цього необхідно, щоб основні характеристики світогляду людей, що 

вступають у контакт, були хоча б у чомусь спільними. Без порозуміння не 

можливі  ані  товариськість,  ані  дружба,  ані  успішна  спільна  робота,  ані 

нормальне спілкування.

Ставлення до оточуючих значною мірою залежить від нашого внутріш-

нього стану, від нашої самооцінки. Низька самооцінка ускладнює контакти 

з людьми, завищена — заважає встановленню добрих взаємин з більшістю 

членів  колективу.  Взаємини  з  іншими  поліпшуються,  наше  ставлення  до 

інших  людей  змінюється  на  краще,  коли  ми  робимо  їм  добро.  Як  писав  

Ф.  м.  Достоєвський,  «ми  любимо  людей  за  те  добро,  яке  їм  зробили,  

і ненавидимо за те зло, яке їм заподіяли».

Особливу  роль  в  інтерактивному  спілкуванні  відіграють  особистості, 

які завдяки своєму суспільному стану є організаторами різних видів діяль-

ності, наділені привабливістю та чарівністю. 

Привабливість — результат людинолюбства, яке виражається в умінні 

зрозуміти  іншу  людину,  готовності  не  тільки  співчувати,  але  й  співпере-

живати  їй  і,  що  значно  складніше,  радіти  її  успіхам.  Загальновідомо,  що 

норми й цінності будь-якого колективу визначають його лідери. а від став-

лення учнів до класного керівника, від авторитету лідерів значною мірою 

залежить психологічний клімат у шкільному колективі. 



26


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   193


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка