«Видавнича група "Основа"»



Сторінка13/193
Дата конвертації24.03.2020
Розмір96,5 Kb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   193
Перетворювальна функція

 вимагає від педагога прояву творчого підходу 

до організації навчально-виховного процесу.

Обов’язковою  умовою  оптимальної  побудови  навчально-виховного 

процесу  в  будь-якому  освітньому  закладі  є  реалізація  усієї  сукупності 

названих вище педагогічних функцій.

система ВихоВаннЯ  

ЯК УмоВа розВитКУ осоБистості

Виховання підростаючого покоління як формування розвинутих осо-

бистостей становить одне з головних завдань сучасного суспільства.

Звичайно,  процес  виховання  вимагає  зусиль  з  боку  самої  людини, 

і  ці  зусилля  спрямовуються  як  на  створення  матеріальних  і  соціальних 

можливостей, так і на реалізацію нових можливостей духовного розвитку.  

У  цьому  подвійному  та  нерозривному  процесі  розвиток  людини  як  осо-

бистості забезпечується всією сукупністю матеріальних і духовних ресурсів 

суспільства.

Однак  наявність  об’єктивних  умов  ще  не  розв’язує  завдання  форму-

вання розвинутої особистості. Існує необхідність у систематичному обліку 

як об’єктивних закономірностей розвитку особистості, що ґрунтується на 

знанні, так і процесу виховання, який є невід’ємною формою цього розвит-

ку. Отже, виховний процес полягає в тому, щоб кожна людина, зростаючи, 

розвивалася не тільки розумово та творчо (набувала вмінь самостійно ми-

слити, оновлювати й розширювати свої знання), але у стосунках, поглядах, 

почуттях, готувалася до участі в економічному, соціальному, культурному  

й політичному житті.

Отже, важливо будувати педагогічний процес таким чином, щоб вихо-

ватель керував діяльністю дитини, організовував її активне самовиховання 

шляхом здійснення самостійних і відповідальних учинків. Педагог-вихова-

тель допомагає дитині пройти цей — завжди унікальний і самостійний — 



1

Класні  години  з  психологом

шлях морального й соціального розвитку. У результаті засвоєння суспільно 

вироблених форм і способів діяльності відбувається подальший розвиток 

дитини  і  формування  в  неї  орієнтації  на  певні  цінності,  самостійності  

в розв’язанні складних моральних проблем.

Під  вихованням  розуміється  цілеспрямований  розвиток  дитини  як 

неповторної  людської  індивідуальності,  забезпечення  формування  та 

вдосконалювання моральних і творчих сил цієї людини шляхом побудови 

такої суспільної практики, в умовах якої те, що в дитини перебуває в зарод-

ковому стані або поки що становить лише можливість, перетворюється на 

дійсність.  Виховувати  —  значить,  спрямовувати  розвиток  суб’єктивного 

світу людини, з одного боку, діючи відповідно до того морального зразка, 

який  втілює  вимоги  суспільства  до  людини,  а  з  іншого,  маючи  на  меті 

максимальний  розвиток  індивідуальних  особливостей  кожної  дитини. 

Як  зазначав  Л.  С.  Виготський,  «учитель  із  наукової  точки  зору  —  тільки 

організатор  соціального  виховного  середовища,  регулятор  і  контролер 

його взаємодії з кожним учнем».

Досягнення сучасної науки, у тому числі праці вітчизняних філософів 

і психологів, педагогів і фізіологів, юристів і генетиків, свідчать про те, що 

тільки  в  соціальному  середовищі  в  процесі  цілеспрямованого  виховання 

відбувається  дієве  вироблення  програм  соціальної  поведінки  людини, 

формується людина як особистість, причому соціальна зумовленість роз-

витку особистості носить конкретно-історичний характер.

У той же час соціально-історичне формування особистості не є пасив-

ним  відображенням  суспільних  відносин.  Особистість  є  як  суб’єктом,  

так  і  результатом  суспільних  зв’язків,  тому  вона  формується  в  активних 

суспільних  діях,  свідомо  перетворюючи  навколишнє  середовище  і  саму 

себе  під  час  цілеспрямованої  діяльності.  Таким  чином  у  людини  фор-

мується найважливіша потреба, яка визначає її як розвинену особистість: 

потреба любити добро.

моральне  формування  особистості  і  моральна  освіта  —  не  тотожні 

поняття. Установлено, що ціннісно орієнтована внутрішня позиція дити-

ни  виникає  не  як  підсумок  деяких  «педагогічних  впливів»  або  навіть  їх 

системи,  а  в  результаті  організації  суспільного  життя,  до  якого  включено 

дитину.  У  зв’язку  із  цим  вітчизняні  вчені  й  педагоги-практики  виходять 

із  того,  що  виховання  (у  тому  числі  й  навчання)  не  може  «пасти  задніх  

у дитячому розвитку», орієнтуючись на вчорашній день, а повинне відпові-

дати «завтрашньому дню дитячого розвитку». У цій тезі чітко відбивається 

принцип  підходу  до  психічного  розвитку  особистості  як  до  керованого 



1


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   193


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка