Вічне шекспірівське "бути чи не бути?" супроводжує предмет "Зарубіжна література"



Сторінка1/146
Дата конвертації24.03.2020
Розмір1,5 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   146


Postmetodika


Вічне шекспірівське "бути чи не бути?" супроводжує  предмет "Зарубіжна література"

("ЗЛ"), що з'явився в українській школі у 1992 – 1993 н.р. як курс "Література народів

світу",  потім називався  "Світова література" (1993 – 1996 н.р.), а з 1995 – 1996 н.р. –

"Зарубіжна література". 

Майбутнє "Зарубіжної літератури" і сьогодні в школі не безхмарне. Певне коло

дослідників вважають необхідним об'єднання зарубіжної  та рідної літератур в один

предмет,  сподіваючись за допомогою цього сформувати в учнів цілісне уявлення  про

світ, його культуру, історію та їх місце в ньому, а також їх країни.  Інші таке об'єднання

вважають загрозою для української літератури, оскільки остання "потоне" в океані лі/

тератури світової.

Питання "бути чи не бути предметові "Зарубіжна література" здається вторинним

відносно питання  "вчити чи не вчити той чи інший літературний твір".  Зрозуміло,

роз'єднання "Літератури", "Історії" на  фрагментарні "Літератури" чи "Історії" періодів

або країн, регіонів є явищем мімікрії сучасних укладачів шкільного курикулуму, засо/

бом акцентування чи лікування хворобливих комплексів української свідомості.

Шкільна освіта має навчати свободи, античного підкладу нашої культури, і роздріб/

нення "Літератури" чи "Історії" на "комірчини" предметів є явищем тимчасовим та

адаптаційним.

Автори "Постметодики", досліджуючи український вимір сучасної дидактики ЗЛ,

певні, що тепер потрібно продовжувати роботу над цим предметом, а всі сумніви й

експерименти мають сприяти збагаченню методичних підходів до  успішного вивчення

літератури  в школі.



О.М.Ніколенко

визначає основні підходи до уроку ЗЛ в старших класах, які  допомо/

жуть учителям правильно побудувати методику викладання предмета (стор. 2/5).

Ю.І.Ковбасенко

ставить  питання,   як використовувати і чи використовувати взагалі  біог/

рафічні відомості про письменника під час вивчення зарубіжної літератури (стор. 6/17).  

Автори/вчителі запропонували зразки  уроків осягнення художнього тексту як мис/

тецького явища (стор. 28/41). Особистою інтонацією переживання середньовічної по/

езії  приваблює цикл уроків 



Н.Ю.Сидоренко

. Прилучитися до мудрості байок допомо/

же учням урок  

Т.О.Даниленко

, на якому використано  компаративний аналіз – метод,

що визначає методику викладання зарубіжної літератури. Наскільки  доцільним, ціка/

вим і перспективним  є  прийом асоціативного аналізу художнього твору, досліджує



А.О.Виговська

(стор. 22/25).  



В.В.Чирка

знайомить учителів із методикою критичного

мислення, яка формує  вміння дитини співвідносити художній твір із власним життє/

вим досвідом та розвиває логіку (стор. 42). 



В.В.Шкода

прочитує повість М.В.Гоголя

"Шинель", повернувши твір у контекст християнської культури (стор. 43/46). 

Бажання фундаменталізувати шкільну гуманітарну освіту вбачаємо в рідкісних

спробах упровадження в шкільне вивчення курсів латинської та давньогрецької мов.

Найближчим часом "Постметодика" опублікує статтю про успішний п'ятирічний досвід

опанування в Карлівській гімназії, що на Полтавщині, курсу латинської мови, програму

якого розробила вчитель зарубіжної літератури О.В.Сутула. Невичерпну тему вивчен/

ня красного письменства продовжимо в наступних номерах статтями "Мультимедіа на

уроках зарубіжної літератури", "Мистецтво як засіб гармонізації і психологічного за/

хисту людини", "Давня і вічно молода риторика: різноманітність та перспективи". 

За нами, читачу!    





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   146


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка