В. В. Проблеми вивчення елементів теорії літератури на уроках української літератури



Сторінка14/17
Дата конвертації07.10.2019
Розмір0,67 Mb.
ТипУрок
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17
Додаток 2

Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції «Стан і перспективи апробації шкільної навчальної літератури» 28 – 29 жовтня 2009 року

УДК – 372.881.1 Павленко В.В., вчитель української мови та літератури Кіровоградського обласного навчально-виховного комплексу гуманітарно-естетичного профілю (гімназія-інтернат-школа мистецтв)

Сучасна методика підготовки та проведення уроків із використанням підручників і посібників

Завдання сучасної школи – створити умови для розвитку кожної особистості як індивідуальності, дати можливість оволодіти сукупністю певних умінь і навичок, які допоможуть учневі вийти на кінцевий результат – освіту. Основний шлях отримання освіти – навчання в закладах освіти під керівництвом педагогів. Саме індивідуальна творча манера вчителя, його підготовка, вміння стають визначальними в підготовці учня. Щоб забезпечити ефективність навчання, повноцінність уроку, необхідно поєднувати репродуктивну і пошукову діяльність. Учень – не пасивна фігура педагогічного процесу, і вчитель повинен прагнути дати йому не лише певний вантаж знань, а й навички мислити, стимулювати розвиток його пізнавальних сил, роботу думки, постійну потребу вчитися, самостійно здобувати знання, спостерігати, досліджувати.

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, із швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель», – цю думку В.Сухомлинського можна застосовувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі [5,6].

Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, – не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці. Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. Сучасний навчальний процес передбачає певну переорганізацію функцій вчителя – від лектора та ментора до координатора, організатора, провідника. Вчитель не повинен домінувати в класі, не повинен давати готові формули і шляхи реалізації проблем, а запропонувати такі інтерактивні технології, які допоможуть пробудити учня, підштовхнути його до пошуку, активізувати його творчий і пізнавальний матеріал.

Своєрідність викладання української мови та літератури як навчального предмета полягає в тому, що основна робота складається з опрацювання основної літератури – підручників (основних та додаткових), посібників та допоміжних джерел – матеріали першоджерел, журнальні статті, відвідування музеїв, виставок, вистав, концертів, лекцій; інтерв’ю, біографії, свідчення очевидців, белетристики, електронних засобів, Інтернету [1].

Особлива увага приділяється саме роботі з підручником. Підручник – навчальне видання, яке систематизовано відтворює зміст навчального предмета, курсу, дисципліни відповідно до офіційно затвердженої або експериментальної навчальної програми. Він повинен виконувати функції управління пізнавальною діяльністю школярів, містити рекомендації до способу вивчення пропонованого матеріалу, сприяти розвитку творчої активності школярів та формуванню в них умінь самостійно застосовувати набуті знання на практиці. Тому особлива увага під час процесу навчання приділяється саме підручнику.

Процес навчання кожного учня пов’язаний із такими поняттями як читання, письмо. Особлива увага при роботі з підручниками та додатковою літературою приділяється читанню: прочитати – усвідомити – засвоїти – продумати – виписати – оцінити. Відповідно до завдань роботи з підручником та додатковою літературою виділяються такі основні способи читання:


  • поглиблене,

  • швидке,

  • панорамне,

  • вибіркове,

  • читання-перегляд,

  • читання з опрацюванням тексту,

  • сканування,

  • виразне,

  • аналітичне,

  • попереднє[1].

Читання тісно пов’язане з письмом: запис плану, виписки, конспектування, тези, цитати, анотації, таблиці, схеми, тренувальні вправи, висловлення, реферати, списки літератури. Ці види роботи над текстом важливі, бо сучасний світ пропонує величезну кількість різноманітної інформації, яку потрібно певним чином зафіксувати. Тому знання основних вимог до оформлення робіт є важливими та актуальними.

Сучасна людина (а саме учень) на даному етапі краще володіє сучасними технічними засобами, тому повинна мати навики та вміння самостійно знаходити потрібну інформацію, критично опрацьовувати різні джерела, обирати форми здобування та систематизації інформації. Для цього учень повинен володіти такими навчально – інформаційними вміннями:



  • орієнтація в книжках, їх структурних елементах;

  • робота в бібліотеці;

  • пошуки за каталогами, картотеками;

  • робота з довідковою літературою, періодикою;

  • знати основні компоненти підручників;

  • вміти групувати матеріали, знаходити необхідне, важливе.

Завдання вчителя – методично грамотно та раціонально організувати роботу учнів для отримання кінцевого результату – знання. Саме такій меті можуть слугувати інноваційна педагогіка і продуктивне навчання, що спрямовують навчання не лише на засвоєння, а й на створення нового, ефективного, що стимулює подальший процес пізнання. Л.Пироженко та О.Пометун [7] визначають інтерактивну технологію навчання як «організацію навчального процесу», заснованого на взаємодії всіх його учасників у процесі навчального пізнання. Що, відповідно, передбачає використання певних «педагогічних технологій»:

  • групові (колективні) – робота в парі, групове розв’язання проблем: учні мають різну швидкість читання та засвоєння прочитаного, різні рівні відтворення засвоєної інформації, вміння та навички аналізу і синтезу. Для одних потреба у виділенні головної інформації від другорядної в підручнику є важливим чинником під час засвоєння матеріалу підручника, інші – самостійно це визначають. Одні швидко знаходять потрібні відомості, прекрасно орієнтуючись у структурі підручника, іншим потрібно постійно звертатися до підказок. Знову ж таки, учні по-різному сприймають кількість запропонованої інформації, виконують творчі завдання у власній, ні на яку іншу не схожу творчій манері (тому важливо, щоб запропоновані у підручнику творчі завдання були представлені не в одному варіанті та давали можливість вчителеві диференційовано підходити до виконання учнями завдань). Та є спільне для учнів із різними вміннями та навичками, особистими якостями – отримати кінцевий результат групової діяльності, проявивши власну індивідуальність;

  • ігрові технології навчання – проекти дослідницькі, творчі, рольові, інформаційні, прикладні: визначення вчителем значимої в дослідницькому, творчому плані проблеми, яка вимагає інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв’язання; використання медіатеки ( бібліотека, фонотека, відеотека, телекомунікативний центр), а не лише традиційний підручник; знати та вміти знаходити потрібну інформацію в залежності від поставлених завдань, грамотно працювати з нею, використовуючи елементи дослідницької роботи, правильно її оформляти;

  • формування критичного мислення – сенкани (як своєрідний творчий підсумок опрацьованого та засвоєного матеріалу), «мозковий штурм» (перевірка засвоєння самостійно опрацьованого матеріалу та вміння визначати рівень попередньо засвоєних знань із попереднім використанням підручника), розширена лекція (стимулювання до власного пошуку потрібної інформації на основі почутого, критичне переосмислення лекції з подальшим заглибленням у проблему, самостійним опрацюванням додаткових джерел), постановка запитань (для перевірки засвоєння основної та додаткової інформації), читання з позначкою (навики виділення головного та другорядного, відповіді на поставлені питання, проблеми), кероване читання з передбаченням (робота з текстом або його фрагментами), щоденник подвійних нотаток, «гроно», взаємонавчання, вільне письмо, кероване вивчення, рефлексія, дебати, дискусія;

  • інтерактивне навчання – моделювання житттєвих ситуацій (під час аудіювання, читання мовчки, творчі завдання до опрацьованих текстів, створення діалогів, власних висловлювань, окремих речень та мікротекстів), рольових ігор (використання набутих навиків і вмінь для створення діалогів, переказування текстів, роботи над фрагментами), спільне розв’язання проблем (на основі опрацьованого матеріалу).

Завдяки таким видам та формам роботи, інтерактивним стратегіям учні мають можливість проявити власні здібності та продемонструвати вміння незалежно від особистих якостей, особливостей характеру та натури. Таким чином формується критично мисляча особистість.

Та окремий підручник не повинен обмежуватися лише «вузькою спеціалізацією», тобто мати відомості лише з певної дисципліни, коло питань повинно розширитися до відомостей із інших галузей наук, нести національну ідею, виховувати на найкращих прикладах історії, культури, мистецтва, життя. А рівень доступності підручника повинен бути таким, щоб учень самостійно міг працювати з ним, знаходити потрібну інформацію та опрацьовувати її.

Треба відмітити, що сьогодні практично неможливо знайти навчальну галузь, для якої б не існувало електронних мультимедійних енциклопедій, навчальних посібників, електронних підручників, довідників і які б не були частиною навчально – виховного процесу і не приходили на допомогу тому, хто прагне знати більше.

Отже, отримання позитивного результату навчання залежить від ефективності проведення кожного уроку, методів та засобів, підходів та форм, які використовує вчитель, але головним помічником викладача та учня у процесі навчання виступає підручник.

Література:


  1. Бухлова Наталія. Як навчити учнів вчитися: поради та рекомендації. – К.: Шк.світ, 2007. – 128с. – С.6-8, 45-49, 64-67.

  2. Довідник учителя української мови та літератури в запитаннях та відповідях / Авт. Упоряд. В. Л. Федоренко. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – 640с. – С. 115-117, 336-352.

  3. Жосан О.Е. Підготовка вчителів до апробації шкільної навчальної літератури: [навч.-метод. посіб. для сист. післядипл. освіти] / О.Е.Жосан. – Кіровоград: Вид-во КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2009. – 122 с. – С. 47, 76-78.

  4. Інноваційні технології та сучасний урок літератури / Упоряд. І.Кузьменчук. – К.: Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006. – 128с.

  5. Нетрадиційні уроки. Рідна мова. 5–12 класи / Укладач Л. І. Нечволод. – Харків.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 192с.

  6. Нетрадиційні уроки. Українська література. 5–12 класи / Укладач Л. І. Нечволод. – Харків.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 256с.

  7. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К., 2004.


Каталог: files
files -> Пояснювальна записка Вступне випробування з соціальної роботи до магістратури зі спеціальності «023 Соціальна робота»
files -> Затвердити Порядок вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й соціального захисту дітей, до сімейних форм виховання (далі Порядок), що додається
files -> Конкурси Вакансії
files -> Секція права та психології
files -> Освіта. Виховання. Навчання актуальні проблеми дошкілля
files -> Спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – невичерпне джерело світла, енергії і любові
files -> Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю
files -> Впровадження педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського щодо гармонійного розвитку особистості учня, формування його життєвої компетентності у н/в процесі на основі формули "Три люблю"
files -> Таран Ірина Миколаївна, вчитель англійської мови, вихователь нвк «Кіровоградський колегіум»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка