Уроках у початковій ланці вікторія глобчак. Шшшшшшвшшшмшмшш



Сторінка1/2
Дата конвертації11.10.2019
Розмір0,56 Mb.
ТипУрок
  1   2



Особистісно орієнтоване навчання і виховання молодших школярів на уроках у початковій ланці

вікторія глобчак. ШШШШШШВШШШМШМШШ

студентка V курсу Інституту соціальної і мистецької освіти (Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини)



Розвиток сучасної освіти позначе­ний переходом від суб'єкт-об'єктної до суб'єкт-суб'єктної системи навчан­ня і виховання. Цей шлях складний, тривалий, сповнений перешкод. Галь­мує процес переходу на новий етап перенасиченість освіти елементами старої системи.

Однак нині у педагогічній науці яс­краво заявляє про себе підхід, який за­безпечує створення нових механізмів навчання і виховання та грунтується на принципах самостійності особистості, глибокої поваги до неї, врахуванні її ін­дивідуальності, — особистісно орієн­тований.

Цей підхід має суттєво гуманізувати навчально-виховний процес, наповни­ти його високими морально-духовни­ми переживаннями, утвердити принци­пи справедливості і поваги, максималь­но розкрити потенційні можливості ди­тини, стимулювати її до особистісно розвивальної творчості.

«Особистісно зорієнтоване вихо­вання — це утвердження людини як найвищої цінності, навколо якої грун­туються всі інші суспільні пріоритети», — вважає І.Д. Бех [1, с.29].

Різною мірою до вивчення цього підходу у своїх працях зверталися вче­ні: В.О. Сухомлинський, Я.Ф. Чепіга, І.Д. Бех, СІ. Подмазін, О.Я. Савченко, В.Г. Кремень та ін.

Особистісно орієнтований підхід був визначений міністром освіти і нау­ки України В.Кременем (відповідно до Національної доктрини розвитку осві­ти) одним із найефективніших підходів у реформуванні сучасної освіти [6].

У працях класиків української пе­дагогіки К.Д. Ушинського, А.С. Мака-ренка, В.О. Сухомлинського розроб­лені більшість положень, що можуть бути покладені в основу сучасної кон-

цепції особистісно орієнтованого навчання і виховання. Не формуючи принципів, методів цього підходу, не називаючи терміна «особистісно орі­єнтоване навчання і виховання», ці пе­дагоги вже тоді присвячували йому свої праці.

Зокрема такі принципи навчання (за В.О. Сухомлинським), як визнання кожного учня особистістю, принцип про відсутність бездарних дітей, прин­цип неповторності кожної дитини то­що лягли в основу особистісно орієн­тованого навчання і виховання.

Особистісно орієнтовані виховні технології плекають і підтримують уяв­лення вихованця про себе як про осо­бистість, що найперше виявляється в інших людях, - і настільки, наскільки він змінює їхнє духовне життя. За таких умов дитина усвідомлює, що вона мо­же стати розвиненою особистістю ли­ше через свої добропорядні вчинки. Оцінка вихованцем себе як особис­тості відбувається не лише з огляду на те, що означає та чи інша риса для ньо­го, а й що вона може означати для ін­ших, тобто дитина має навчитись відчу­вати людину. Якщо педагог вбачає у дитині повноцінного партнера, допо­магає їй знайти себе, діє творчо, відпо­відно до ціннісної системи особистос­ті, то кожен із учасників спілкування обов'язково реалізує свою людяність, індивідуальність і неповторність [2].,

Продовжуючи думку І.Д. Беха, О.Я. Савченко наголошує на важли-вості особистісно орієнтованого спіл­кування на уроці, яке є «стрижнем сти­мулювання навчальної праці», «воно не може бути зорієнтоване на абст­рактно молодшого школяра», а спря­моване на особистість, тому спочатку вихователь повинен бачити саме лю­дину, а вже потім учня [5, с.151].

Незважаючи на таку увагу до цього питання, дана проблема в початковій школі розглянута недостатньо. Здійс­нивши огляд літератури із проблеми особистісно орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі, ми поставили за мету дослідити, як на практиці застосовуються прийоми цього підходу. Зокрема вивчити досвід

роботи учителів початкових класів, які активно впроваджують прийоми осо-бистісного навчання і виховання.

Ми досліджували педагогічну діяль­ність класовода Уманської міської гім­назії вчителя-методиста, відмінника ос­віти України, переможця міського кон­курсу «Вчитель року — 2000» Людми­ли Миколаївни Мартьянової. У своїй практичній діяльності вона широко ви­користовує методичні рекомендації провідних сучасних науковців та різ­номанітні прийоми особистісно орієн­тованого підходу.

Перед початком навчального року на першій зустрічі з батьками вчитель­ка проводить анкетування, намагаю­чись дізнатись, як називають дитину в сім'ї, які доручення має дитина вдома, як хвалять дитину, карають тощо. На­далі Людмила Миколаївна називає кожного учня так, як він звик вдома, на­городжуючи кожного похвалою і обов'язково усмішкою. У випадку, як­що у класі, наприклад, декілька Ірин, то одна — Іринка, друга — Ірочка, інша — Іруся і т.д.

Доручення діти виконують за їх уподобаннями. Олесь прийшов до школи маючи свій, власноруч створе­ний журнал «Пізнавайлик». Звичайно ж, ініціатива дитини була підтримана: його було обрано редактором клас­ного журналу, а сам Лесик створив редколегію та нову рубрику «Приро-дознайко». Це питання було обгово­рене на уроці ознайомлення з довкіл­лям, розподілені між учнями обов'яз­ки. Тепер діти збирають матеріал, ціка-винки про рослини і тварин, створю­ють на пропозицію Людмили Микола­ївни книжки-малюнки «У світі цікаво­го», де записують та замальовують свої природознавчі спостереження. У 2-му класі діти вирішили дещо змінити свій журнал, зокрема змінили і його назву на «Відмінник». Ми вирішили по­цікавитись, чому саме так, і провели інтерв'ю з головним редактором Оле­сем Железняком, якого попросили розповісти про журнал та зміни, які з ним сталися.

— Олесю, то чому ж змінилась наз­ва вашого журналу?


2*

19


  • Розумієте, ми вважаємо, що «Піз-
    навайлик» був не дуже вдалим, оскіль­
    ки ми створили його на початку 1 -го
    класу, коли діти лише знайомились, ще
    не потоваришували. Тепер кількість
    дописувачів у нас дуже велика; ми по­
    дорослішали на цілий рік і вирішили
    змінити дитячу назву на більш серйоз­
    ну— «Відмінник».

  • Про що були випуски журналу?

  • В основному ми маємо приро­
    дознавчі теми. Оновлений журнал вий­
    шов уже тричі: 1 -й випуск — у цілому
    про звірів, 2-й — про комах, 3-й — про
    птахів.

  • Хто пропонує вам теми?

  • Зазвичай теми ми вибираємо са­
    мі, але інколи їх пропонує Людмила
    Миколаївна.

  • Як змінилась кількість ваших до­
    писувачів у 2-му класі порівняно з 1 -м?

  • У1 -му класі у нас було 5 допису­
    вачів, на кінець року— 10. Нині журнал
    формують майже всі учні класу, і ос­
    танній випуск сягає за обсягом аж 51
    сторінку.

Своє ставлення до всього, що від­бувається у класі, кожна дитина вис­ловлює щодня і у вигляді твору на по­чатку 2-го класу. У письмовій формі учні виявляють ставлення до виховної і навчальної роботи, до певних предме­тів, вказуючи, який саме урок вони хо­тіли б бачити у своєму розкладі кожен день.

Коли Людмила Миколаївна йде до школи, діти зустрічають її біля воріт. Усі хочуть допомогти вчителю нести речі. Буває, що всі речі уже розібрані, а охочі надати свою допомогу можуть образитись. Щоб цього не сталось, вчитель починає роздавати дрібні речі (наприклад, ключі), щоб показати ди­тині, що її допомога для педагога дуже цінна та приємна, щоб учні відчули — їхнє прагнення до корисної справи оцінене високо.

Діти беруть активну участь у фор­муванні теми, мети уроку, встановлен­ні зв'язків, що існують у природі, під­битті підсумків.

Людмила Миколаївна помітила, що її дітей дуже цікавить матеріал про космос, планети, якого за програмою надто мало. Вирішено було провести інтегрований урок, до якого готували­ся всі: одні добирали цікавий матеріал, інші шукали в комп'ютері малюнки, схеми з космічної тематики. Самі ма­лювали планети, добирали космічну музику тощо. Задоволені були всі.

Під час вивчення нового матеріалу на уроках природознавства діти ді­ляться на декілька груп СЗ—5), обира­ється бригадир кожної групи, який завчасно отримує у вчителя консуль­тацію з нового матеріалу. На уроці 5— 7 хвилин бригадир навчає, консультує дітей своєї групи з поставленої проб­леми. Наприклад, вивчаючи природні зони, зокрема зони мішаних лісів, гру­пи поділяються так:

I група - вивчає тварин,мішаних



ЛІСІВ;

  1. група — рослини;

  2. група — охорона мішаних лісів;

IV група — тварини і рослини, що
занесені до Червоної книги.

Група дітей, яка розглянула запро­поновану проблему, береться за руки у замок по колу та підіймає руки. Це є сигналом для вчителя до початку спіл­кування.

Думка дітей для вчителя — найго­ловніша. Недарма за кожну відповідь, власне судження, яке б воно не було, Людмила Миколаївна нагороджує ди­тину подякою. Та й спілкування між дітьми та з учителем побудоване на по­вазі до іншої особистості та збере­женні власної гідності: «Дякую за запи­тання, Богданочко!», «Вибач, Оленко, але я вважаю не так», «Вибач, Сергійку, на мою думку, треба міркувати по-ін­шому», «Людмило Миколаївно, я не погоджуюсь, я хочу дещо зауважити», «Олено, дозволь тобі допомогти» то­що. Учні не бояться висловлювати власні думки, і якщо 33 учні з 34 будуть погоджуватись з певним судженням, а один — ні, то поки його не перекона­ють аргументованим доведенням, це питання залишається відкритим, не розв'язаним.

Дитину ніколи не порівнюють з ін­шими учнями. Адже кожна дитина — це неповторна особистість зі своїми можливостями, здібностями. Важливо помітити, не пропустити розвиток по­зитивних рис, особистісне зростання кожного.

Якщо в класі трапляється неприєм­ний випадок, учитель не акцентує увагу на ньому одразу, оскільки вважає, що читання моралі навряд чи дасть пози­тивний результат. Наприклад, Людмила Миколаївна помічає, що коли лунає дзвінок на урок, діти дуже швидко бі­жать до дверей, штовхаються, не про­пускають один одного. Вчитель робить вигляд, що цього не помітив, а через день ніби ненароком говорить: «Кос­тика вчора похвалив сам директор, за те, що він пропустив його у дверях. Молодчина!». Заохочення за досягнен­ня на певному уроці є невід'ємною частиною навчального процесу (меда­лі «Чарівний олівчик», «За зразкову по­ведінку», «Юний художник», «Я і віко­нечко», «Бережемо здоров'я», «Най­кращий співак», «Кмітливий математик», «Всезнайко», «Чарівна ручка», «За ус­піхи», «Осінній іменинник», «Юні талан­ти», «За чистоту і охайність», «Спостері­гач» тощо).

Цікавою є форма спілкування на уроці, яка отримала назву гри «Мов­чанка». Проводячи її, вчитель ставить запитання всьому класу. Хто знає від­повідь, підіймає руку, а потім відпові­дає педагогу пошепки. Правильна від­повідь заслуговує на похвалу — ле­геньке потискання пальчиків. Якщо припустився помилки, то варто трі-

шечки подумати чи порадитись по­шепки із сусідом. Часто у своїй прак­тиці Л.М. Мартьянова використовує метод «пастки»: припускається у сво­єму твердженні навмисної помилки. Якщо діти її помічають, то підіймають дві палички, якщо «пастки» не було -одну.

Думка кожної дитини завжди вис­луховується, незважаючи на ступінь її правильності. Наприклад, на екскурсії в «Софіївці» вчителька звернула увагу на красу горобини, а через два тижні на уроці природознавства запропону­вала завдання: визначити, чим є горо­бина, кущем чи деревом. Діти поділи­лись на дві групи, не могли дійти згоди, аж поки хлопчик не пригадав екскур­сію, на якій бачили це дерево. Він на­голосив на ознаках горобини і пере­конав клас у правильності того, що го­робина — дерево.

Вразило своєю чарівністю, розма­їттям свято «Принцеса з дитинства», що було проведено до дня 8 Березня. Активну участь у ньому брали батьки та всі дівчатка класу, які, виступаючи, чимось постійно нагадували свою шкільну наставницю, мимоволі копію­вали її рухи, жести, міміку і навіть пос­мішку. На завершення свята розпоча­лась справжня коронація маленьких принцес, в якій кожна з них намагалася виявити найпозитивніші риси своїх ко-лег-принцес і не допустити, щоб жод­ну з них обділили. «Міс Берізка», «Міс Веселинка», «Міс Вербиченька», «Міс Попелюшка» тощо — кожна була най­кращою в своїй ролі. Таким чином, Людмила Миколаївна постійно нагадує кожній дитині, що вона найкраща, най-талановитіша, що вона справжня осо­бистість, яку цінують і поважають.

Вивчаючи досвід роботи вчителя початкових класів Л.М. Мартьянової, ми з'ясували, що вона активно впро­ваджує в свою практичну діяльність надбання науковців нашої країни, до­повнюючи їх своїми оригінальними і цікавими формами роботи.


Каталог: full txt
full txt -> • • Віталій бондар, Владлена золотоверх •
full txt -> Формування алгоритмічної культури школярів
full txt -> Про критерії оцінювання п едагогічних досліджень
full txt -> Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи україни1
full txt -> Підходи до вивчення іноземних мов : діахронічний аспект
full txt -> Збереження традицій кримськотатарського народу на уроках музики
full txt -> Poзвиток творчого потенціалу учнів у процесі проектно- технологічної діяльності
full txt -> Навчально-методичний посібник Київ нпу 2003 ббк (07) К
full txt -> Корекційно-реабшітаційна модель
full txt -> Етична компетентність


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка