Урок як вид нестандартної форми навчання



Скачати 80,82 Kb.
Сторінка1/10
Дата конвертації08.04.2019
Розмір80,82 Kb.
ТипУрок
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Андреєва Альона Олександрівна,

учитель української мови

Миколаївської гімназії №4
Інтегрований урок як вид нестандартної форми навчання
Альтернативою звичним формам проведення навчання стали «нетрадиційні» чи «нестандартні» уроки, специфіку яких розглядали провідні дослідники як в Україні, так і на теренах СНГ (Н.П. Волкова, М.М. Фіцула, В.І. Лозова, Г.В. Троцко, О.Я. Савченко, І.П. Підласий, С.В. Кульневич, Т.П. Лакоценіна, Н.В. Бордовська, А.А. Реан, І.Ф. Харламов та інш.). Дослідники цього питання визначили, що при використанні «нетрадиційних уроків» можна досягнути значних позитивних результатів у формуванні загальнонавчальних умінь, стимулюванні пізнавальних інтересів тих, хто навчається, створити передумови для взаємодії суб'єктів навчання, підвищити успішність невстигаючих, бо такі форми навчання дозволяють враховувати індивідуальні можливості особи, їх реальний навчальний потенціал, створюють атмосферу «комфорту» під час навчального процесу. Специфіка нетрадиційних форм процесу навчання передбачає розробку адекватної технології кожного уроку, а це, в свою чергу, вимагає певної їх класифікації (Н.П. Волкова, М.М. Фіцула, В.І. Лозова, Г.В. Троцко,І.П. Підласий, С.В. Кульневич, Т.П. Лакоценіна та ін.). Доцільну і достатньо розгорнуту класифікацію нестандартних уроків надає у своєму підручнику «Педагогіка»М.П.Волкова [29, с. 333]. Вона виділяє: уроки змістовної спрямованості; уроки на інтегративній основі; уроки-змагання; уроки суспільного огляду знань; уроки комунікативної спрямованості; уроки театралізовані; уроки-подорожування, уроки-дослідження; уроки з різновіковим складом учнів; уроки драматизації; уроки психотренінги.

В умовах розповсюдження новітніх технологій усе більшого розвитку набуває інтегроване навчання, яке на практиці виявляється в інтегрованих уроках. Ідея інтеграції навчання на сучасному етапі приваблює багатьох учених як у нашій країні, так і за її межами. Науковий інтерес окремих дослідників направляє їх на вивчення проблем інтегрованого заняття (О. Бєляєв, О. Савченко, В. Тименко, Ю. Колягін, Т. Донченко та ін.). Більшість українських лінгводидактів (О. Бєляєв, М. Пентилюк, М. Вашуленко, Т. Донченко, Л. Мірошниченко, П. Кордун) вважають, що настав час перетворити декларативне навчання на процес всебічного розвитку потенційних творчих можливостей кожної дитини. Вперше питання взаємозв'язку викладання мови та літератури в методичному плані було порушено Ф. Буслаєвим. На його думку, читання твору повинно стати основою для теоретичних знань, практичних умінь та навичок. Думка Ф. Буслаєва не втратила своєї значущості і сьогодні, особливо відносно трьох елементів системи вивчення літератури – читання й розбору твору, висновків з теорії літератури і письмової роботи, де виявляється взаємозв’язок викладання літератури й мови. Для забезпечення міжпредметних зв’язків у викладанні мови та літератури необхідне було теоретичне обґрунтування сутності художнього слова, його образності, особливостей поетичного мислення митця. Цю роботу було розпочато представниками культурно-історичного літературознавства, психологічного напрямку, основоположниками якого були О. Потебня та Д. Овсянико-Куликовський. Вони зосередили увагу на дослідженні співвідношення мови і мислення, психології творчості і сприймання текстів художнього твору, обґрунтування різниці між науковим і художнім мисленням. Ідею нерозривного зв’язку змісту художнього твору і його мови можна побачити у літературознавчих дослідженнях І. Франка.

Позамовний матеріал учні засвоюють в основному з трьох джерел: по-перше, через соціокультурні (культурологічні) теми, які пронизують мовну і мовленнєву змістові лінії (тексти дидактичного матеріалу до аспектних уроків і уроків з розвитку зв'язного мовлення); по-друге, через міжпредметні зв'язки, здійснювані впродовж навчання згідно з програмовими вимогами; по-третє, через інтегроване навчання або інтегровані уроки.

Якщо перше джерело позамовних знань учнів досить потужне, бо соціокультурна освіта лежить в основі сучасного уроку, то міжпредметні зв'язки, а з ними й інтегровані уроки, реалізуються у школі ще недостатньо і мають епізодичний характер.

У чому полягає інтегративний підхід до навчання? Це така будова навчального курсу, у якому окремі розділи тісно поєднані, і можливості такого поєднання використовують максимально.

Слід пам’ятати, що інтеграція - це не поєднання, а взаємопроникнення двох або більше предметів. Це не просто поєднання частин, а об’єднання їх у єдине ціле на основі спільного підходу.

Мета інтеграції навчання - дати учневі цілісне уявлення про світ, навчити сприймати життєві явища в їх глибинному взаємозв’язку, розуміти логіку розвитку процесів, пов’язаних з існуванням людського суспільства. 

Олександр Бєляєв у статті "Інтегровані уроки рідної мови" звернув увагу на види інтеграції, впроваджені у навчальний процес, запропонував розробку окремих фрагментів [30, 36-38].

Існують різні рівні інтеграції, які виявляються в різних формах навчального процесу. Дидактика розрізняє повну і часткову міжпредметну інтеграцію. Повна інтеграція полягає в органічному поєднанні в одному курсі різних навчальних дисциплін: читання, письмо, усне мовлення об'єднані в мистецтво мовлення, а фізика, хімія, біологія, астрономія — у природознавство. Така інтеграція поширена в зарубіжних школах. Інтегровані уроки ґрунтуються і на частковій інтеграції — поєднанні матеріалу з різних предметів, підпорядкованому одній темі.


Проте історія й література, фізика та хімія, література й музика аж ніяк не можуть бути представлені на одному уроці рівною мірою. Якомусь предметові доводиться поступитись, «увібравши» в себе інший, і по-новому показати себе. В іншому разі користь від інтегрування сумнівна, тоді як шкода (в усякому разі від перевантаження учнів) досить виразна. До поняття «інтеграція» найчастіше докладають термін освітня модель. Вважати інтеграцію за окрему технологію не можна, оскільки в основу реалізації інтегрованого підходу до навчання можуть бути покладені і навіть поєднані різноманітні педагогічні технології.

Від інтеграції необхідно відрізняти короткі принагідні вкраплення в урок відомостей з інших предметів. У такому разі йдеться про міжпредметні зв’язки, застосування яких сприяє глибшому сприйманню й осмисленню виучуваного, розвиток ерудиції школярів.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©pedagogi.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка